печерський районний суд міста києва
Справа № 199/5304/23-ц
Пр. № 2-3786/24
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Новак Р.В.
секретар Бурячок А.І.
справа № 199/5304/23-ц
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ТОВ «Лаккі Брок»
предмет та підстави позову - визнання права власності
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лаккі Брок» про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
до суду звернувся ОСОБА_1 із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.09.2021 між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП 6934, відповідно до умов якого, сторони в майбутньому зобов`язувались укласти договір купівлі-продажу (Основний договір) на транспортний засіб: марка Ford, модель Focus, рік випуску 2013 рік, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 в строк до 31.01.2022. Фактично, відповідач придбав зазначений автомобіль діючи від імені та в інтересах позивача у США, здійснив усі дії по доставленню такого автомобіля на територію України. Усі платежі пов`язані з придбанням автомобіля, його транспортуванням, розмитненням на територію України здійснював позивач ОСОБА_1 , що підтверджується віповідними платіжними документами. Проте, станом на даний час основний договір так і не укладений, відповідач уникає будь-якого вирішення даного питання, відповідно позивач не має можливості зареєструвати за собою право власності на автомобіль марка Ford, модель Focus, рік випуску 2013 рік, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 в порядку визначеному чинним законодавством України, тобто у безспірному порядку. Зазначає, що фактично спірний автомобіль знаходиться безпосередньо у позивача. На підставі викладеного, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб (автомобіль) марка Ford, модель Focus, рік випуску 2013 рік, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2023 справу за вказаним позовом передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, для подальшого розгляду.
Ухвалою суду від 03.08.2023 справу за вказаним позовом прийнято до провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Відзив на позовну заяву не надходив.
В судове засідання позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, 21.11.2023 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримував повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду повернувся з відміткою «не зареєстровано», тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відносини пов`язані з попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Судовим розглядом встановлено, що 21.09.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лаккі Брок» було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП 6934. Умовами попереднього договору передбачено, що сторони в майбутньому зобов`язувались укласти договір купівлі-продажу (Основний договір) на транспортний засіб: марка Ford, модель Focus, рік випуску 2013 рік, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 в строк до 31.01.2022 (а. с. 4-5).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач придбав зазначений автомобіль діючи від імені та в інтересах позивача у США, здійснив усі дії по доставлянню такого автомобіля на територію України (а. с. 6, 13-14).
Платежі пов`язані з придбанням автомобіля, його транспортуванням, розмитненням на територію України здійснені позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними платіжними документами (а. с. 7- 11). Станом на даний час основний договір так і не укладений, відповідач уникає будь-якого вирішення даного питання, відповідно позивач не має можливості зареєструвати за собою право власності на автомобіль марка Ford, модель Focus, рік випуску 2013 рік, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 в порядку визначеному чинним законодавством України.
Позивач просить визнати договір купівлі-продажу таким, що відбувся на умовах попереднього договору, та визнати за ним право власності на спірне рухоме майно.
Однак, суд вважає, що позивачем обрано невірний і неефективний спосіб захисту своїх прав, який суперечить правовим нормам з огляду на наступне: однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст.3, ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Інститут свободи договору передбачає можливість сторін вільно визначати зміст договору, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, які не суперечать законодавству, з врахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому сторони мають право врегулювати й ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства та не суперечать ним.
Примушування до угоди, яка ґрунтується на попередньому договорі, чи визнання її укладеною за відсутності згоди зустрічної сторони законом не передбачено, оскільки за порушення умов попереднього договору ч.2 ст.635 ЦК України передбачені інші правові наслідки - відшкодування збитків. Крім того, ч.3 ст.635 ЦК України передбачено, що зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.
З умов попереднього договору вбачається, що наслідків ухилення від укладення основного договору, умови попереднього договору не передбачають.
Примусове виконання зобов`язання в натурі суперечить вимогам ст.635 ЦК України про правові наслідки порушення зобов`язання за попереднім договором і положенням ст.321 ЦК України про непорушність права власності.
Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.
За таких обставин інша сторона попереднього договору може претендувати лише на відшкодування збитків відповідно до ч.2 ст.635 ЦК України (правова позиція Верховного Суду України від 02.09.2015 у справі № 6-226цс14).
Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок не укладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даного позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту законом та договором не передбачений.
Зважаючи на характер спірних відносин, належним та ефективним способом захисту інтересів ОСОБА_1 у судовому порядку є звернення до суду з позовними вимогами щодо відшкодування збитків, згідно умов попереднього договору, що й відповідає вимогам ч.2 ст.635 ЦК України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Так, зі слів позивача, фактично спірний автомобіль знаходиться безпосередньо у нього, поряд з цим, останнім не надано жодного доказу який би підтверджував факт знаходження або користування у позивача спірного рухомого майна. З чого суд позбавлений можливості встановити дійсність таких обставини.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. За вказаних обставин, суд покладає судові витрати, які складаються зі сплати судового збору на позивача по справі.
Згідно ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.321, 328, 334, 526, 527, 530, 611, 612, 620, 623, 626-629, 632, 635, 638, 655-657, 693 ЦК України, ст.ст.3, 4, 5, 6, 10, 12, 17, 76-84, 89, 90, 92, 95, 120-127, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Лаккі Брок» про визнання права власності - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Суддя Р.В. Новак
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2024 |
Оприлюднено | 26.09.2024 |
Номер документу | 121829491 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Печерський районний суд міста Києва
Новак Р. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні