Рішення

від 11.09.2024 по справі 523/18775/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/18775/23

Провадження №2/523/585/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Мурманова І.М.

за участю секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Слаблюк В.М.

представника відповідача адвоката Лисевич С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини, звернувся адвокат Слаблюк Василь Миколайович.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.11.2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. В період перебування у шлюбі у подружжя народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник зазначає, що за усною домовленістю між сторонами син сторін у справі ОСОБА_5 залився проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , та позивач в повному обсязі займається піклуванням про фізичний, моральний та духовний розвиток дитини. Проживання дитини з батьком повністю відповідає інтересам дитини.

На підставі викладеного представник позивача просить: визначити місце проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 30.11.2023 року (вх. № 35809) надійшло клопотання за підписом представника позивача адвоката Слаблюка В.М. про прийняття заяви про зміну предмету позову, згідно якої позивач відмовляється від позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених з розглядом справи (а.с.38-39).

Не погоджуючись з позовними вимогами 05.12.2023 року (вх. № 36234) представник відповідача адвокат Лисевич С.В. подав відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача зазначив, що позовні вимоги є надуманими, дійсною метою позивача є стягнення з відповідача грошових коштів. Спору між сторонами щодо визнання місця проживання не має, діти проживають з батьками за усною домовленістю між останніми. На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову (а.с.42-47).

До відзиву на позовну заяву представник відповідача надав копію свідоцтва про шлюб, копію договору про врегулювання питання щодо спільного майна подружжя від 07.09.2023 року, копію паспорту відповідача, витяг щодо місця реєстрації, копію договору про надання правової допомоги, угоду про розмір витрат, копію пропозиції щодо узгодження користування спільним майном, копію пропозиції щодо повернення спільного майна подружжя або компенсації його вартості, копію рішення про поділ спільного майна подружжя, докази направлення документів іншим учасникам провадження (а.с.42-70).

Пересипська районна адміністрації ОМР 07.12.2023 року (вх. № 36565) звернулась на адресу суду з листом щодо розгляду справи за відсутності третьої особи, згідно даного листа зазначено, що після отримання документів від Служби у справах дітей ОМР органом опіки та піклування на комісії з питань захисту дітей буде розглянуто питання щодо визначення місця проживання дитини (а.с.71).

В подальшому, 11.01.2024 року (вх. № 982) на адресу суду надійшла відповідь на відзив за підписом представника позивача адвоката Слаблюка В.М. Згідно поданої відповіді представник зазначив, що твердження викладені у відзиву не мають правового обґрунтування, зазначив, що позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, та було виключено вимогу про стягнення витрат пов`язаних з розглядом справи. Зазначив, що єдиною метою звернення до суду є визначення місця проживання сина з батьком. Просив позов задовольнити (а.с.75-77).

Крім іншого, 02.02.2024 року (вх. № 3655) від представника відповідача адвоката Лисевич С.В. надійшла заява згідно якої представник зазначив, що між сторонами відсутній спір про право, наявність нотаріально посвідченого договору від 07.09.2023 року яким однозначно визначено умови місця проживання неповнолітнього ОСОБА_5 до досягнення ним повноліття, вказує та свідчить про досягнення сторонами угоди передбаченої ч. 2 ст. 160 СК України (а.с.92-94).

На адресу суду 02.04.2024 року (вх. № 11145) надійшов висновок органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації ОМР про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 (а.с.110-113).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2024 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.130-131).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Слаблюк Василь Миколайович позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Представник позивача додатково пояснив, що між сторонами дійсно існує усна домовленість щодо проживання сина з батьком, однак жодним документом така домовленість не підтверджена. Посилання відповідача на наявність договору, яким урегулювано питання проживання дитини з батьком, не відповідає дійсності, оскільки даний договір має відношення до питання щодо спільного майна подружжя.

Представника відповідача адвокат Лисевич Сергій Вікторович суду пояснив, що підтримує відзив на позовну заяву та відповідач не визнає позовних вимог. Зазначив, що в матеріалах справи містяться докази щодо того, що дитина проживає з батьком, а відтак відсутній спір у справі та не має підстав для задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, які просили позов задовольнити в повному обсязі, представника відповідача, який просив відмовити в задоволенні позову через відсутність спору, дослідивши матеріали справи, докази надані на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, встановити факти і відповідні їм правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно копій свідоцтв про народження, встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14,15).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2022 року (справа № 11428/22) шлюб, зареєстрований між сторонами 29.09.2007 року, актовий запис № 4 розірвано (а.с.16-17).

Отже, встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення суду, та від шлюбу у подружжя є діти.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що діти проживають разом з ним, малолітній син за усною домовленістю проживає з батьком, дитина забезпечена всім необхідним, в квартирі створені належні умови для проживання, зростання та розвитку. Позивач займається піклування та вихованням дитини, дбає про духовний та моральний розвиток сина.

Судом, згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № К3-42648-ф/л встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації: 17.06.2021 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації: 17.06.2021 року; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації: 05.06.2019 року (а.с.19).

Згідно характеристики ФК ДЮФК «Одеса» директора ОСОБА_6 виданої на ім`я ОСОБА_5 2012 року народження, встановлено, що ОСОБА_5 з 2022 року займається у клубі ДСК «Чорноморець 2018». В навчанні проявив себе, як старанний, дисциплінований, уважний та зосереджений. Спокійний, стриманий та талановитий. У ставленні з друзями по колективу та тренерами відносини є поважними, готовий до співпраці, до доручень ставиться сумлінно. У складі команди став чемпіоном м. Одеса весняному сезоні 2023 р.

У стосунках з батьком. Відноситься до батька з любов`ю та повагою. Батько має великий вплив на виховання дитини і активно приймає участь вихованні. Постійно цікавиться і радіє успіхами сина та команди. Приймає активну участь у всіх організаційних питаннях, які стосуються дитини і команди (а.с.115).

Згідно висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 встановлено наступне. Дитина проживає з батьком окремо від матері. З матір`ю спілкується, знає про розлучення батьків. Хоче проживати з батьком.

Спеціалістами Служби 12.01.2024 року здійснено вихід за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та складено відповідний акт. З`ясовано, що у дитини у є окрема кімната, спальне місце, місце для навчання, спортивна «шведська стінка». Створені належні умови для проживання та розвитку дитини.

В заяві від 01.02.2024 № 211-Г/Ад, надісланої представником ОСОБА_8 , адвокатом Лисевичем С.Л., на електронну адресу Служби 01.02.2024, зазначено, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 немає спору щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , питання вирішено батьками шляхом досягнення відповідних домовленостей, викладених в договорі про врегулювання питань щодо спільного майна подружжя від 07.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1216.

В заяві ОСОБА_8 наголошує, що відсутні законні підстави для втручання органу опіки та піклування, Служби у справах дітей в ситуацію стосовно місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 вагітна в новому шлюбі та не має бажання приймати участь в непередбачених законодавством заходах.

В телефонній розмові 06.02.2024 ОСОБА_8 повідомила спеціалістам Служби, що представником надана її думка стосовно розгляду питання щодо визначення місця проживання малолітнього сина та відмовилась від проведення обстеження житлово-побутових умов її проживання.

Відповідно до листа Центру соціальних служб Одеської міської ради від 28.02.2024 № 04/01-628 фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи Центру соціальних Одеської міської ради у Пересипському районі 21.02.2024 здійснено вихід для проведення оцінки потреб сім`ї/особи батька, ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_1 , та складено Акт оцінки потреб сім`ї/особи № 115/СЖО. Під час виходу стало відомо, що за вищезазначеною адресою у двокімнатній квартирі проживають та зареєстровані малолітній ОСОБА_9 і його батько, ОСОБА_1 . Також, за даною адресою зареєстровані мати малолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та його неповнолітня сестра ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які на даний час, мешкають окремо.

Для малолітнього ОСОБА_5 , за місцем проживання виділена кімната, є ліжко для сну і відпочинку, місце для навчання, ноутбук. Зі слів дитини, він добре навчається в навчальному закладі, відвідує додаткові заняття, секцію футболу, має нагороди за успіхи в спорті. Для дитини за місцем проживання створені належні умови для проживання, навчання та розвитку.

Мати та батько дітей здатні виконувати обов`язки щодо виховання дітей та догляду за ними.

Відповідно до п. З ст.160 Сімейного кодексу України, у разі якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

З позовної заяви встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла 15-й річного віку. Отже, орган опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради не має правових підстав для надання висновку про визначення місця споживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Пересипської районної Адміністрації Одеської міської ради (протокол засідання від 28.03.2024 № 6) керуючись ст.19 5, СТ..157, 158, 160 Сімейного кодексу України: орган опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.110-113).

З огляду на досліджені документи встановлено, що малолітній син сторін у справі проживає з батьком, та бажає проживати з батьком. Добре навчається, має досягнення у спорті.

Щодо посилання представника відповідача на обставину того, що між сторонами існують письмові домовленості щодо проживання дитини з батьком, відсутності спору між сторонами та предмету позову взагалі, суд зазначає наступне.

Так, представник відповідача посилається на наявність договору врегулювання питань щодо спільного майна подружжя.

Судом встановлено, що відповідно до даного договору від 07.09.2023 року, який посвідчено приватним нотаріусом Запольською В.О. між сторонами досягнуто домовленості щодо проживання в квартирі, не створення перешкод в користуванні квартирою тощо. Зазначений договір місить в собі 8 пунктів, зокрема, п.4.2. містить в собі наступне: ОСОБА_1 використовує квартиру для постійного проживання в ній разом з сином до досягнення останнім повноліття, та зобов`язується не передавати квартиру (її частку) в будь-який спосіб у користування третіх осіб та не відчужувати належну йому частку у праві власності на квартиру третім особам до досягнення сином повноліття (а.с.49-50).

Отже, судом встановлено, що даним договором сторони дійшли згоди щодо користування спільним майном та проживання в квартирі, зокрема зі спільним сином сторін у справі.

Однак, даний договір не є договором визначенням місяця проживання сина з батьком, а є договором щодо користування спільним майном подружжям, у зв`язку з цим, судом не приймаються до уваги твердження представника відповідача щодо відсутності спору та вирішення питання в позасудовому порядку.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Національне законодавство також відображає принцип пріоритетності прав та інтересів дитини, зокрема, статтею 7 Сімейного кодексу України закріплено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

При цьому, частиною 1 статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 160, ч. ч. 1, 2 ст. 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначають за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначають за спільною згодою батьків і самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначає вона сама.

На підставі частин 1 і 2 статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами позивачем (тим з батьків, хто звертається до суду з позовною заявою і бажає, щоб з ним залишилася проживати дитина) до відповідача, тобто іншого з батьків. Позови, про визначення місця проживання дитини пред`являються в порядку цивільного судочинства до суду першої інстанції за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача. При розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Під час розгляду справ вказаної категорії суди мають ураховувати цілу низку обставин, зокрема: умови проживання, психоемоційний стан дитини, поведінку батьків щодо дитини, висновок органу опіки та піклування, погляди дитини, її індивідуальне сприйняття, оточення, становище, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, стан її здоров`я, сталі соціальні зв`язки дитини, місце її навчання, психологічний стан, бажання дитини на проживання з одним із батьків, особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною, можливість створення дитині умов для виховання та розвитку, тощо.

Варто зазначити, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, оскільки батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Сімейним кодексом України, зокрема статтею 141 передбачено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини,так,мати,батько маютьрівні правата обов`язкищодо дитини,незалежно відтого,чи перебуваливони ушлюбі міжсобою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_5 за згодою батьків (після розлучення останніх) проживає разом з батьком, та відповідно з 2022 року дитина перебуває на утримання та вихованні батька.

Статтею 157 СК передбачено, що питання з приводу виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до вимог ст.160 СК України «місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини».

Згідно матеріалів справи встановлено, що між сторонами існують нормальні відносини, які притаманні колишньому подружжю, згідно встановлених обставин викладених у висновку органу опіки та піклування, мати дитини, має нову родину, та при цьому має спілкування з сином. Приймає участь в його житті. Зазначені обставини свідчать про те, що батьки малолітнього хлопчика з повагою відносяться до виконання кожним з них батьківських обов`язків щодо виховання та спілкування з дитиною.

Відповідно до норм Сімейного Кодексу України сімейні відносини будуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідності моральним засадам суспільства і мають здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст.8 закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У п.1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції).

Особливе значення має питання про місце проживання дітей за умови окремого проживання батьків. Вирішення цього питання може істотно впливати на обсяг здійснення батьківських прав одним із батьків, оскільки більш повно повноваження з виховання дитини виконує той із батьків, з яким залишається проживати дитина. Причиною окремого проживання батьків може стати розірвання їх шлюбу або інші обставини, наприклад вимушене проживання в різних населених пунктах тощо. За окремого проживання батьків місце проживання їх неповнолітніх дітей відповідно до ст. 160 СК визначається за згодою батьків. За відсутності такої згоди спір між батьками щодо місця проживання дітей може вирішуватися судом на вимогу одного з них.

З огляду на зазначене, судом вставлено, що батьки малолітнього ОСОБА_7 проживають окремо, дитина проживає з батьком.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини судом насамперед враховуються інтереси самої дитини, а саме: сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що дитина проживає з батьком, який забезпечує дитині належні умови для проживання, розвитку та навчання, що в повній мірі відповідає та не суперечить інтересам дитини, судом враховується те, що батьки добросовісно та відповідально ставляться до своїх батьківських обов`язків, разом з цим, з урахуванням принципу розумності та забезпечення максимального урахування інтересів дитини, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки задоволення позову шляхом визначення місця проживання дитини з батьком, буде відповідати максимально можливим інтересам дитини.

Відповідно довимог ч.ч.1,5,6ст.81ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Суд, оцінює усі докази в сукупності, а тому, враховуючи наявність належних доказів щодо підтвердження вини та причинно-наслідкового зв`язку з наявністю, як матеріальної так і моральної шкоди, підтвердженим страховим випадком, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2024р.

Суддя: