Рішення

від 24.09.2024 по справі 140/7024/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7024/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» до Енергетичної митниці про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення про визначення коду товару та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» (далі ТзОВ «ПТФ «Центр», позивач) звернулося з позовом до Енергетичної митниці (далі митниця, відповідач) про визнання дій протиправними щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 згідно акта про взяття проб (зразків) товарів №9 від 01.04.2024, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А; визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару від 26.04.2024 №КТ-UA903000-0011-2024; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903220/2024/000547.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару (бензин неетильований 95) декларант позивача подав до Енергетичної митниці митну декларацію (далі - МД) №24UA903220003818U0 від 30.03.2024. Однак, під час здійснення митного контролю та оформлення товару, автоматизованою системою управління ризиками було сформовано митну формальність «905-3» - «взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД», у зв`язку з чим державним інспектором митного поста було відібрано проби та зразки заявленого товару, про що було складено акт №9 про взяття проб зразків товарів від 01.04.2024. Висновком від 22.04.2024 №142000-3500-0052 про результати проведення досліджень проби товару, який був заявлений до митного оформлення за МД від 30.03.2024 № 24UA903220003818U0 встановлено, що визначений показник «детонаційна стійкість: октанове число за дослідним методом, - для бензинів марки А-95, не менше 95» наданої на дослідження проби товару не відповідає вимогам і нормам відповідного показника для автомобільного бензину за екологічним класом Євро 5, наведеного у додатку 2 в «Технічному регламенті щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927.

На підставі висновку від 22.04.2024 №142000-3500-0052 відповідачем прийнято рішення про визначення коду товару від 26.04.2024 №KT-UA903000-0011-2024 та рішення про відмову у митному оформленні товарів, викладених у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903220/2024/000547.

З діями відповідача щодо взяття проб товару та рішенням про визначення коду товару, а також карткою відмови позивач категорично не погоджується, оскільки чинним митним законодавством України не встановлено обов`язку декларанта здійснювати перевірку достовірності відомостей, зазначених у товаросупровідних документах. Крім того, відповідачем грубо порушено підстави та порядок взяття проб товару, оскільки посадовою особою митного поста було здійснено взяття проб (зразків) товару за відсутності вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника. У свою чергу, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідності прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов`язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів у рамках процедур митного контролю та митного оформлення. Також, посадовою особою митного поста «Західний» Енергетичної митниці в порушення норм чинного законодавства було взято (відібрано) пробу товару (бензину) зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни, а не через верхній люк цистерни спеціальним пробовідбірником, з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра.

З наведених підстав позивач вважає дії відповідача щодо відібрання проб протиправними, а оскаржувані рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.188-193). В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час виконання митних формальностей в рамках реалізації положень статей 67, 69, 361 Митного кодексу України (далі - МК України) в напрямку контролю застосування системи управління ризиками, за результатами опрацювання поданих документів, у зв`язку з формуванням обов`язкової митної формальності за допомогою автоматизованої системи управління ризиками за кодом 905-3 «Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД» у посадової особи митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірних даних про хімічний склад та фізичні властивості продукту, що зумовило необхідність взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи).

Для отримання дозволу на відбір проб (зразків) товару складено лист-звернення до заступника начальника Енергетичної митниці від 30.03.2024 №15-01/15-02/1436 щодо погодження уповноваження посадової особи відділу митного оформлення Відділ митного оформлення «Ковель» митного поста «Західний» Енергетичної митниці. На вказаному листі-зверненні міститься резолюція заступника начальника Енергетичної митниці: «Погодження», дата та підпис ЕЦП. Відбір проб товару здійснювався з метою ідентифікації товару в рамках процедури митного контролю відповідно до частини першої статті 356 МК України.

Крім того, відповідач вказує, що положеннями частини другої статті 356 МК України не визначено форму рішення керівника митного органу. В той же час, безпосередньо резолюція є основною формою управлінських доручень у письмовій формі, а тому отримано рішення (дозвіл) від заступника начальника Енергетичної митниці.

Більше того, процедура взяття проб (зразків) товару здійснювалась у присутності представника підприємства ТзОВ «ПТФ «Центр» Климлюка Андрія, який підписав акт без жодних зауважень щодо процедури відбору проб (зразків), будь яких пропозицій або заперечень щодо недотримання порядку відбору зразків від представника позивача не надходило. Крім того, водій, як представник позивача, під час митного оформлення не звернувся до митного органу зі скаргою щодо неправильного відбору проб (зразків) товару.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що позивачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували те, що відібрання проб було здійснено в протиправний спосіб.

У той же час, за результатами дослідження проби товару Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби склала висновок від 22.04.2024 № 142000-3500-0052, яким в ході дослідження встановила, що надані проби товару не узгоджуються з відповідними показниками, зазначеними у графі 31 МД від 30.03.2024 №24UA903220003818U0, а саме «октанове число дослідницьким методом»: заявлено - «95,3», фактично «94,4».

Таким чином, на думку відповідача позивач задекларував неправильні відомості про товар, адже різниця між задекларованими та фактичними даними щодо детонаційної стійкості є великою.

Враховуючи вищевказане, відповідач вважає, що митницею дотримано вимоги МК України щодо порядку відбирання проб (зразків ) товару та порядку визначення коду товару, а спірне рішення про визначення коду товару прийняте у відповідності з чинним законодавством України, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив (а.с.206-209) позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, оскільки до матеріалів справи додано докази, що заявлені декларантом дані товару повністю збігаються з даними зазначеними у сертифікаті якості товару №171365_5642902 від 18.03.2024, в тому числі і в частині визначення «октанового числа за дослідницьким методом», який подавався декларантом разом з митною декларацією. Підстави недовіряти даним, які указані у сертифікаті якості відсутні, а тому декларантом вносилися відомості до графи 31 МД на підставі відомостей, наявних у товаросупровідних документах. Отже, подана декларантом митна декларація у графі 31 містила деталізований опис товару, відповідно до поданих до митної декларації документів, що у своїй сукупності свідчили про правильність класифікації товару у товарній позиції 2710124512. Також відповідач у відзиві на позовну заяву жодних заперечень щодо відібрання проб товару саме зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни не навів, а лише зробив висновок про те, що відбір проб здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки водій підписав акт відбору без жодних зауважень. З даного приводу зазначаємо, що в акті про взяття проб (зразків) товарів від 01.04.2024 №9 відсутня графа, яка надавала б можливість водію висловити будь-які свої зауваження щодо процедури відібрання зразків товару. Більше того, водій транспортного засобу, на відміну від уповноваженої особи митного органу, не зобов`язаний володіти інформацією щодо порядку проведення відібрання проб товару.

У запереченнях на відповідь на відзив (а.с.211-214) відповідач вказав, що саме на декларантові встановлено обов`язок здійснювати перевірку точних та достовірних відомостей про товари, зазначених у товаросупровідних документах, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

У додаткових поясненнях (а.с.216) позивач просив долучити до матеріалів справи пояснення водія.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 відмолено представнику відповідача у задоволенні клопотання про розгляд справи у судового засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

05.12.2023 року між ТзОВ «ПТФ «Центр» (покупець) та Акціонерним товариством «Орлен Литва» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № LT/24/017/T/SN/E (а.с.114 зворот-129), за умовами якого сторони договору купують і продають товар або партію товару на умовах, визначених цим договором. Відповідно до спеціальних умов договору товар який відвантажується - бензин (95, 98 марки), код згідно КН 27101245; дизельне паливо (С, Е, F, 1, 2 клас), код згідно КН 27101943. Ціни на товар продавець оголошує в «Протоколі комітету з умов спотових угод», в якому вказується назва товару, ціна товару, термінал та термін дії протоколу. З метою проведення оплати за товар, продавець виписує покупцеві «Платіжне доручення» в якому вказує узгоджену з покупцем кількість товару, що купується, назву та ціну товару. Ціна товару, зазначена в «Платіжному дорученні» повинна відповідати чинному на запланований момент відвантаження ціні, зазначеній у «Протоколі комітету за умовами спотових угод».

Відповідно до рахунку-фактури №1ОL870679 від 26.03.2024 продавець зобов`язується продати і поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар, а саме бензин марки 95 на суму 24409,33 дол.США (а.с.134 зворот).

30.03.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару ««Бензин автомобільний неетильований, Automobilinis besvinis 95 markes benzina s, з вмістом кисню до 2,7 % мас., клас D, вміст сірки 0,00032 мас., вміст свинцю менше 2,5 мг/л, із вмістом менше як 5 мас.% біоетанолу або етилтрет-бутилового ефіру або їх суміші, октанове число за дослідницьким методом 95,3, за моторним методом 85,1» декларант позивача подав МД №24UA903220003818U0 від 30.03.2024. До митної декларації додано: договір купівлі-продажу №LT/24/017/T/SN/E від 05.12.2023 (а.с.114 зворот-129); рахунок-фактуру №1OL870679 від 26.03.2024 (а.с.109); автотранспортну накладну №ORC129519 (а.с.110); сертифікат якості від 18.03.2024 №171365_5642902 (а.с.133 зворот); сертифікат про походження товару № А 512325 (а.с.180); договір перевезення небезпечних вантажів №10/01-2024-6 від 02.01.2024 (а.с.135).

01.04.2024 державним інспектором ВМО «Ковель» митного поста «Західний» Енергетичної митниці було відібрано проби та зразки заявленого товару, про що було складено акт №9 про взяття проб і зразків товарів для здійснення контролю правильності класифікації та достовірності декларування обсягів імпортованого пального, шляхом проведення дослідження у спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та дослідження Держмитслужби України (а.с.108).

За результатами проведеної експертизи 22.04.2024 складено висновок №142000-3500-0052, яким встановлено, що визначена детонаційна стійкість (октанове число) проби за дослідним методом становить 94,4, що не узгоджується з інформацією, зазначеною у графі 31 МД №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 у частині «октанове число за дослідницьким методом» (заявлено 95,3, фактично 94,4) (а.с.136 зворот-137).

26.04.2024 Енергетичною митницею прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA903000-0011-2024 (а.с.131 зворот-132), яким товар класифіковано за кодом «2710124194», а не як було задекларовано декларантом «2710124512».

Також Енергетичною митницею оформлено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903220/2024/000547 (а.с.110 зворот-111).

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо взяття проб товару та прийнятим рішенням про визначення коду задекларованого товару та прийнятою карткою відмови, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку діям відповідача та оскаржуваному рішенню та картці відмови, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 23, 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини першої статті 320 МК України форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (частина перша статті 337 МК України).

Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. До об`єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб`єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції (стаття 362 МК України).

Отже, необхідність перевірки документів та відомостей, які подані декларантом під час митного оформлення товарів, а також право на проведення огляду (переогляду) товарів виникає у тому числі за результатами застосування митним органом системи управління ризиками.

Згідно з статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з частиною сьомою статті 69 МК України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер (частина восьма статті 69 МК України).

Порядок роботи відділу митних платежів підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397 (далі - Порядок №650, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 розділу 1 Порядку №650 визначено, що контроль правильності класифікації товарів - перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №650 посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Пунктом 2 розділу II цього Порядку передбачено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:

опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу;

відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.

У разі якщо посадова особа ПМО не може однозначно перевірити правильність класифікації товарів на підставі задекларованих відомостей, така посадова особа у паперовій або електронній формі надсилає повідомлення декларанту або уповноваженій ним особі про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД. Строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення. У разі відмови у наданні або ненаданні додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, перевірка правильності класифікації товарів здійснюється за наявними документами та/або відомостями з використанням довідкової інформації (пункти 3, 4 розділу ІІ Порядку №650).

Пунктами 5, 6 розділу ІІ Порядку №650 визначено, що у разі надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, такі документи та/або відомості обов`язково враховуються під час перевірки правильності класифікації товарів, за результатами якої посадова особа ПМО: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД; або передає виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією до Підрозділу.

Крім випадку, передбаченого абзацом третім пункту 5 цього розділу, передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює ПМО: у складних випадках класифікації товарів; на вимогу Підрозділу або підрозділу митних компетенцій, у тому числі за результатами самостійного виявлення порушення правил класифікації товарів під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, моніторингу митних декларацій, щодо яких посадові особи ПМО виконують митну формальність щодо перевірки правильності класифікації товарів; в інших випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.

Передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює посадова особа ПМО за допомогою автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) шляхом оформлення запиту за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку виконання митних формальностей (далі - Запит) (пункт 7 розділу ІІ Порядку).

Посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у строк не більше 10 календарних днів з дня отримання Запиту здійснює класифікацію товарів, за результатами якої: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або приймає Рішення (пункт 9 розділу ІІ Порядку №650).

Крім того, пунктом 10 розділу ІІ Порядку №650 передбачено, що якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення:

необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації;

складних випадків класифікації товарів, вирішення яких потребує проведення досліджень.

У такому разі Підрозділ або підрозділ митних компетенцій готує та надсилає запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) із зазначенням переліку завдань та питань, що мають бути з`ясовані для встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №814/1256/17 та від 20.06.2019 №826/7208/16.

Як було встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала невідповідність інформації зазначеної у графі 31 МД №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 у частині «октанове число за дослідницьким методом», оскільки заявлено 95,3, а фактично встановлено 94,4.

Так, у графі 31 МД №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 в частині «октанове число за дослідницьким методом» дійсно зазначено 95,3.

У той же час, матеріалами справи підтверджено, що заявлені декларантом дані товару повністю збігаються з даними зазначеними у сертифікаті якості товару від 18.03.2024 №171365_5642902, в тому числі і в частині визначення «октанового числа за дослідницьким методом», який подавався декларантом позивача разом з митною декларацією. Підстави недовіряти даним, які указані у сертифікаті якості відсутні, а тому декларантом позивача вносилися відомості до графи 31 МД на підставі відомостей, наявних у товаросупровідних документах.

Так, Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 (далі -Порядок №651) визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) за формою єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього (далі - додаткові аркуші), порядок унесення відомостей до доповнення, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД.

Відповідно до підпункту 3.5. пункту 3 розділу І Порядку № 651 необхідність заповнення певної графи митної декларації декларантом визначається згідно з правилами заповнення граф, наведеними в розділі II цього Порядку, виходячи з напрямку переміщення, обраного митного режиму, наявності чи відсутності опису цієї графи у відповідній главі розділу II цього Порядку та наявності застережень у тексті опису цієї графи. Графа не повинна заповнюватись Декларантом, якщо умови переміщення товарів відповідають зазначеним в описі цієї графи застереженням або глава розділу II цього Порядку, що відповідає напрямку переміщення товарів, не містить опису цієї графи.

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 651 визначено такі вимоги щодо порядку та умов заповнення декларантом графи 31 митної декларації.

Так, якщо у графі 33 МД код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається на рівні десяти знаків, в окремих полях електронної МД або у разі використання МД на паперовому носії - електронної копії МД на паперовому носії без зазначення у паперовому примірнику зазначаються за формою «електронного інвойсу» в розрізі кожного найменування товару відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що є в наявності: найменування товару (згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару); артикул (марка, модель, сорт, тип тощо); найменування торговельної марки (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах) (зазначається повністю без будь-яких скорочень; якщо оригінальне написання найменування торговельної марки виконується мовою, в якій використовується латинський алфавіт, то в графі таке найменування зазначається латинськими літерами); виробник (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); літерний код альфа-2 країни виробництва товару (за бажанням Декларанта); кількість (в одиницях виміру згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару).

Відтак, аналіз вказаних положень свідчить про те, що відомості до графи 31 митної декларації, зокрема, про найменування та кількість, вносяться декларантом на підставі відомостей, наявних у товаросупровідних документах.

Одночасно, чинним митним законодавством України не встановлено обов`язку декларанта здійснювати перевірку достовірності відомостей, зазначених у товаросупровідних документах.

Отже, подана декларантом митна декларація у графі 31 містила деталізований опис товару, відповідно до поданих до митної декларації документів, що у своїй сукупності свідчили про правильність класифікації товару у товарній позиції 2710124512.

Крім того, суд зазначає, що станом на момент подання позивачем декларації код УКТ ЗЕД визначався Законом України від 04.06.2020 №674-IX «Про митний тариф України».

Відповідно до Митного тарифу України, що є додатком до Закону України «Про Митний тариф України», до групи 27 відносяться: палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні.

У товарній позиції 2710 термін «нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів)» означає не тільки нафту та нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід, але і аналогічні продукти, а також продукти, що містять передусім змішані ненасичені вуглеводні. Ці продукти можуть бути одержані будь-яким способом за умови, що маса неароматичних складових частин перевищує масу ароматичних.

Так, за кодом УКТ ЗЕД 2710 12 45 12 визначається «Нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід; легкi дистиляти з октановим числом 95 або більше, але менш як 98; із вмістом сірки не більш як 0,001 мас. %».

Так, оцінивши наявні матеріали справи, на товар поставлений згідно договору купівлі-продажу №LT/24/017/T/SN/E від 05.12.2023, суд дійшов висновку, що позивач задекларував товар чітко у спосіб та у порядку визначеному митним законодавством, а отже, здійснив декларування у відповідності до вимог чинного митного законодавства України.

Натомість, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про недостовірність відомостей у документах поданих до митного оформлення.

Надаючи оцінку твердженням позивача в частині відсутності вмотивованого рішення керівника митного органу або його заступника щодо взяття проб та контраргументам відповідача щодо відсутності визначеної форми рішення керівника митного органу та достатності в даному випадку резолюції керівника на відповідному листі, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Правила частини другої статті 356 МК України передбачають, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Тобто, наведеними нормами МК України чітко регламентовано, що взяття зразків (проб) товарів, які знаходяться під митним оформленням, відбувається виключно на підставі відповідного вмотивованого письмового рішення.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє вмотивоване рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб.

Щодо тверджень відповідача про наявність на листі-зверненні від 30.03.2024 резолюції заступника начальника Енергетичної митниці, суд зазначає, що резолюція це не рішення, як вид розпорядчого документу, а службова відмітка, напис на документі, яким уповноважена особа доручає виконання документу конкретним виконавцям.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував питання щодо форми передбаченого частиною другою статті 356 МК України рішення керівника митного органу або його заступника про відібрання проб (зразків) товару. Так, зокрема, але не виключно у постановах від 28.07.2021 (справа №815/3903/17), від 28.05.2020 (справа №818/1205/16), від 14.08.2018 (справа №818/3408/15), від 12.11.2020 (справа №808/1697/15), від 29.07.2021 (справа №160/11199/19), від 13.04.2021 (справа №818/294/17), від 27.05.2021 (справа №820/6482/16), від 25.02.2021 (справа №815/1557/17) Верховний Суд виснував, що передбачене частиною другою статті 356 МК України письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу. За таких обставин, з урахуванням приписів статті 19 Конституції України, є підстави вважати, що владні управлінські функції під час прийняття рішення про визначення коду товару було здійснено у непередбачений законом спосіб.

Суд касаційної інстанції у постанові від 25.03.2024 у справі № 260/585/22 підтримав наведені висновки Верховного Суду та не знайшов підстав для відступу від них. Суд касаційної інстанції критично оцінив висновок апеляційного суду і відповідні доводи митниці про те, що стаття 356 МК України не визначає форми рішення керівника митного органу, а резолюція є однією із форм управлінських доручень у письмовій формі, оскільки такі сформовані без врахування наведених вище висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.

Обґрунтовуючи правомірність взяття проб товару в рамках процедур митного контролю та митного оформлення за відсутності вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника з посиланням на законодавство щодо системи управління ризиками, відповідач вважає, що положення частини другої статті 356 МК України з приводу підстав взяття проб (зразків) товарів не застосовуються у випадку спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Суд звертає увагу, що застосування митними органами системи управління ризиками врегульовано Главою 52 (статті 361-363) МК України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення та реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.08.2015 №684.

При цьому, вказані положення МК України та Порядку №684 не містять виключень щодо обов`язковості застосування положень частини другої статті 356 МК України, якою визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Таким чином, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідність прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов`язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.

Відтак, митним органом не дотримано встановлених частиною другою статті 356 МК України вимог, оскільки не прийнято вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товарів.

Щодо порядку взяття митним органом проб товару, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6 Розділу IV Порядку №1058 взяття проб (зразків) товарів здійснюється з обов`язковим додержанням вимог міжнародних та національних стандартів, іншої нормативно-технічної документації, правил техніки безпеки та пожежної безпеки.

Згідно пункту 5.12.1 Національного стандарту України ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти». Методи відбирання проб. Точкову пробу із залізничної або автомобільної цистерни відбирають переносним пробовідбірником з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра цистерни від нижньої внутрішньої твірної.

У відповідності до пункту 4.2 Національного стандарту України ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти». Методи відбирання проб. Переносні пристрої для відбирання проб нафти та рідких нафтопродуктів із заданого рівня повинні мати кришки або пробки, які забезпечують їх герметичність і легко відкриваються на заданому рівні.

У той же час, як стверджує позивач, водій автотранспортного засобу, яким здійснено перевезення товару за транспортною накладною CMR №ORC129519, надав пояснення (а.с.218), де вказав, що посадовою особою митного поста «Західний» Енергетичної митниці було взято (відібрано) пробу товару (бензину) зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни в дві каністри, які не опломбовувалися та не опечатувалися, а не через верхній люк цистерни спеціальним пробовідбірником, з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра.

Про взяття (відібрання) проб товару (бензину) у присутності водія ОСОБА_1 , складено акт про взяття проб і зразків товарів від 01.04.2024 №9.

Відтак, зазначені вище обставини у їх сукупності вплинули на результати дослідження, викладені у висновку від 22.04.2024 №142000-3500-0052, що свідчить про порушення відповідачем порядку взяття проб товару, що ввозився в Україну ТзОВ «ПТФ «Центр» за поданою МД №24UA903220003818U0 від 30.03.2024.

При цьому, суд зауважує, що незважаючи на твердження позивача щодо порушення порядку відібрання проб товару, відповідач у відзиві на позовну заяву жодних заперечень щодо відібрання проб товару саме зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни не навів, а лише зробив висновок про те, що відбір проб здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки водій підписав акт відбору без жодних зауважень. З даного приводу суд зазначає, що в акті про взяття проб і зразків товарів від 01.04.2024 №9 відсутня графа, яка надавала б можливість водію висловити будь-які свої зауваження щодо процедури відібрання зразків товару. Більше того, водій транспортного засобу, на відміну від уповноваженої особи митного органу, не зобов`язаний володіти інформацією щодо порядку проведення відібрання проб товару.

Відтак, посилання позивача на порушення відповідачем вимог МК України в частині правових підстав здійснення відбору проб (зразків) товару, знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході судового розгляду справи.

Як наслідок, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД -2710 12 45 12 та класифікував такий товар за кодом УКТ ЗЕД 2710 12 41 94.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою ТзОВ «ПТФ «Центр» МД типу ІМ 40 ДЕ №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 згідно акту про взяття проб і зразків товарів №9 від 01.04.2024, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А.

Як наслідок, враховуючи порушення відповідачем встановленої МК України процедури при відібранні проб товару, суд приходить висновку, що рішення від 26.04.2024 №КТ-UA903000-0011-2024, прийняте суб`єктом владних повноважень за результатом дослідження таких проб товару, відібраних з порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправним, а відповідно підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903220/2024/000547 винесена у зв`язку з прийняттям рішення про визначення коду товару від 26.04.2024 №КТ-UA903000-0011-2024, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 7267,20 грн., сплачений згідно платіжної інструкції від 19.07.2024 №5094.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою митною декларацією типу «ІМ 40 ДЕ» №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 згідно акта про взяття проб і зразків товарів №9 від 01.04.2024, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А.

Визнати протиправними та скасувати рішення Енергетичної митниці про визначення коду товару від 26.04.2024 №КТ-UA903000-0011-2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903220/2024/000547.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» судовий збір у розмірі 7267,20 грн. (сім тисяч двісті шістдесят сім грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» (43027, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Георгія Гонгадзе, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 44613659).

Відповідач: Енергетична митниця (04215, місто Київ, вулиця Світлицького, 28-А, ідентифікаційний код 44029610).

Суддя О. О. Андрусенко