Рішення

від 24.09.2024 по справі 380/2329/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 рокусправа № 380/2329/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Теплосвіт Захід» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Теплосвіт Захід» (далі ПП «Теплосвіт Захід», позивач) до Львівської митниці (далі також відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів № UA209000/2023/900776/2 від 28.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 28.07.2023 № UA209170/2023/002600.

Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Ухвалою від 05.02.2024 суддя прийняла позовну заяву та відкрила провадження в адміністративній справі.

Відповідач 20.02.2024 за вх. № 13595 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнав. Зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Вказав, що згідно з п. 10 контракту від 01.02.2023 №01022023/1 існують обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, отже відповідно до п. 1.1 ст. 58 Митного кодексу України не може бути застосований метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України. Відповідно до п. 5 контракту від 01.02.2023 №01022023/1 вказано, що відвантажена продукція може бути застрахована на вимогу покупця, вартість страховки також стягується із покупця окремо. Однак, жодних документів щодо наявності/відсутності страхування не надавались до митного оформлення. Пункт 7 контракту від 01.02.2023 №01022023/1 передбачає наявність замовлення, яке не було надано до митного оформлення. У гр. 3 CMR від 22.07.2023 № 000314 пунктом розвантаження зазначено Ukraine. Пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки, а саме географічний пункт, а не країну. Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України з поданих документів не можливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, а тому, реалізуючи своє право на можливість упевнитися у достовірності та точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товарів, гарантоване ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України та ст. 17 Угоди про застосування VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року, декларанту було надіслано вимогу про додаткові документи, які останній надав не у повному обсязі. З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості позивачу було запропоновано надати додаткові документи, які ним в подальшому надано не в повному обсязі, в зв`язку з чим митницею правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

ПП «Теплосвіт Захід» має ідентифікаційний код 43460840, місцезнаходження: 81132, Львівська область, Пустомитівський район, с. Нагоряни, вул. Стуса, 17б, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.02.2023 між компанією «Фірат Пластик Каучук Сан. Ве Тідж. А.Ш.» та ПП «Теплосвіт Захід» укладено договір купівлі-продажу № 01022023/1.

Згідно з п. 2 покупець зобов`язується купувати, просувати та реалізовувати у межах території України продукцію продавця, зазначену у статті 4.1 цього договору, згідно з умовами цього договору та виконати свої зобов`язання згідно з способом та порядком оплати, встановленим цим договором.

Згідно з п. 5.1 договору покупець зобов`язується частково та/або повністю прийняти продукцію, що є предметом цього договору, зі складу продавця, розташованого у районі Бюйюкчекмедже міста Станбул Турецької Республіки, на умовах EXW (Ex Works) згідно з умовами постачання «Інкотермс 2020». Відвантажена продукція може бути застрахована на вимогу покупця. Вартість страховки також стягується із покупця окремо. Доставка товару на митну територію України здійснюється покупцем протягом 30 днів з моменту передоплати.

Згідно з. 5.2 договору ціни на товар, що є предметом цього договору, передбачені у доларах США і остаточно вказуються в інвойсах, які виставляються продавцем згідно з п.5.1. договору.

У межах виконання договірних зобов`язань сторони оформили інвойс від 21.07.2023 № FRT202300002800 на загальну суму 57 092,98 USD.

27.07.2023 з метою митного оформлення придбаного товару позивач подав до Чернівецької митниці митну декларацію №23UA209170059376U7, у розділі 31 якої вказав відомості про опис товару.

Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001346, на підтвердження заявленої митної вартості товару ПП «Теплосвіт Захід» разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема, такі документи:

- пакувальний лист ВС2022ХМ від 20.07.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) FRT2023000027969 від 20.07.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) FRT202300002800 від 21.07.2023;

- автотранспортна накладна № 000314 від 22.07.2023;

- сертифікат про походження товару форми А № Z0394778 від 21.07.2023;

- акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконання митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації № UA408050/2023/006302 від 26.07.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 287 від 18.07.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 18.07.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15.05.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 03.07.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) від 01.02.023 № 01022023/1;

- договір про надання послуг митного брокера від 10.03.2023 № 10/03-23;

- договір (контракт) про перевезення від 27.03.2023 № 10/23

- інші некласифіковані документи (заявка № 287) від 18.07.2023;

- копія митної декларації країни відправлення від 21.07.2023 № 23341300ЕХ00578340;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 27.07.2023 № 23UA209170059376U7.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації № 23UA209170059376U7 надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь на цю вимогу позивач 27.07.2023 митний брокер повідомив відповідача, що для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст. 53 Митного кодексу України були подані такі документи: проформу-івойс, банківські платіжні документи - платіжне доручення, свіфт, договір на перевезення, договір між експедитором та перевізником, прайс-лист від виробника товару, митну декларація країни відправлення в електронній формі з QR кодом, митну декларацію Т1, електронний інвойс від продавця.

28.07.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900776/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення зазначено обставини, що брались до уваги митним органом для визначення митної вартості. Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст. ст. 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що згідно з п. 10 контракту від 01.02.2023 № 01022023/1 існують обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, отже відповідно до п 1.1 ст. 58 Митного кодексу України не може бути застосований метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України; відповідно до п. 5 контракту від 01.02.2023 № 01022023/1 вказано, що відвантажена продукція може бути застрахована на вимогу покупця, вартість страховки також стягується із покупця окремо. Жодних документів щодо наявності/відсутності страхування не надавались до митного оформлення; п. 7 контракту від 01.02.2023 № 01022023/1 передбачає наявність замовлення, яке не було надано до митного оформлення; у гр. 3 CMR від 22.07.2023 № 000314 пунктом розвантаження зазначено Ukraine, пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки" а саме географічний пункт, а не країну; Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 Митного кодексу України) з причини відсутності у митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД від 20.06.2023 № UA807200/2023/7395. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Крім того, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.07.2023 №UA209170/2023/002600.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема:

- пакувальний лист ВС2022ХМ від 20.07.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) FRT2023000027969 від 20.07.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) FRT202300002800 від 21.07.2023;

- автотранспортна накладна № 000314 від 22.07.2023;

- сертифікат про походження товару форми А № Z0394778 від 21.07.2023;

- акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконання митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації № UA408050/2023/006302 від 26.07.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги послуги № 287 від 18.07.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 18.07.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15.05.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 03.07.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) від 01.02.023 № 01022023/1;

- договір про надання послуг митного брокера від 10.03.2023 № 10/03-23;

- договір (контракт) про перевезення від 27.03.2023 № 10/23

- інші некласифіковані документи (заявка № 287) від 18.07.2023;

- копія митної декларації країни відправлення від 21.07.2023 № 23341300ЕХ00578340;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 27.07.2023 № 23UA209170059376U7.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації № 23UA209170059376U7 надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 МК України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь на цю вимогу позивач 27.07.2023 митний брокер повідомив відповідача, що для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст. 53 МК України були подані такі документи: проформу-івойс, банківські платіжні документи- платіжне доручення, свіфт, договір на перевезення, договір між експедитором та перевізником, прайс-лист від виробника товару, митну декларація країни відправлення в електронній формі з QR кодом, митну декларацію Т1, електронний інвойс від продавця.

Водночас, незважаючи на подані документи, Львівська митниця 28.07.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 209000/2023/900776/2, яким здійснила коригування митної вартості товарів за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості товарів.

Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст. ст. 52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що згідно з п. 10 контракту від 01.02.2023 № 01022023/1 існують обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, отже відповідно до п 1.1 ст. 58 МК України не може бути застосований метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України; відповідно до п. 5 контракту від 01.02.2023 № 01022023/1 вказано, що відвантажена продукція може бути застрахована на вимогу покупця, вартість страховки також стягується із покупця окремо. Жодних документів щодо наявності/відсутності страхування не надавались до митного оформлення; п. 7 контракту від 01.02.2023 № 01022023/1 передбачає наявність замовлення, яке не було надано до митного оформлення; у гр. 3 CMR від 22.07.2023 № 000314 пунктом розвантаження зазначено Ukraine, пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки" а саме географічний пункт, а не країну; Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 54 МК України у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України та відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МК України) з причини відсутності у митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товари № 1 МД № UA807200/2023/7395. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Повертаючись до обставин цієї справи та проаналізувавши обставини, що стали підставою для оформлення митним органом вимоги про надання декларантом додаткових документів, а після цього стали підставами для прийняття оскаржуваних рішень, суд зазначає, що до митного оформлення позивачем було подано належні, достатні та достовірні документи які, підтверджують усі показники митної вартості.

Так, щодо мотивів, на які відповідач покликався у п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів, а саме з приводу того, що згідно з п. 10 контракту від 01.02.2023 № 01022023/1 існують обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, отже відповідно до п 1.1 ст. 58 МК України не може бути застосований метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України, то суд зазначає таке.

Суд встановив, що розділ 10 договору купівлі-продажу від 01.02.2023 № 01022023/1 регулює права та обов`язки сторін договору. Згідно з п. 10.1.2 покупець зобов`язується купувати всі види продукції, описаної у рамках цього договору у п. 4.1. лише у продавця. Покупець у жодному разі не має права купувати продукцію, що випускається продавцем та описану у рамках цього договору від третіх осіб або бути посередником їх продажу. І іншому випадку продавець може негайно розірвати цей договір і вимагати відшкодування загубленого прибутку та інших збитків, завданих протягом строку дії цього договору.

Суд зазначає, що обмеження прав покупця жодним чином не впливає на ціну товару відповідно до укладеного договору та не має числової складової в ціні товару та, як наслідок, такі обмеження не потребують документального підтвердження.

Фактично, митний орган обмежився формальною констатацією факту неможливості використання основного методу визначення митної вартості, без належного дослідження існування винятків, які дозволяють застосовувати цей метод.

Щодо мотивів, на які відповідач покликався у п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів, а саме з приводу того, що відповідно до п. 5 контракту від 01.02.2023 № 01022023/1 вказано, що відвантажена продукція може бути застрахована на вимогу покупця, вартість страховки також стягується із покупця окремо. Жодних документів щодо наявності/відсутності страхування не надавались до митного оформлення, то необхідно вказати таке.

Згідно з п. 5.1 договору купівлі-продажу від 01.02.2023 № 01022023/1 покупець зобов`язується частково та/або повністю прийняти продукцію, що є предметом цього договору, зі складу продавця, розташованого у районі Бюйюкчекмедже міста Стамбул Турецької Республіки, на умовах EXW (Ex Works) згідно з умовами постачання «Інкотермс 2020». Відвантажена продукція може бути застрахована на вимогу покупця. Вартість страховки також стягується із покупця окремо. Доставка товару на митну територію України здійснюється покупцем протягом 30 днів з моменту передоплати.

Так, відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін умови поставки EXW, англ. Ex Works, або «Франко завод» (…назва місця) - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо).

Суд враховує, що оскільки відповідно до умов поставки EXW страхування товару не є обов`язковим, тому страхування товару не було здійснено продавцем, та не здійснювалось покупцем. Таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, то твердження митного органу про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним. З пояснень представника позивача встановлено, що страхування товару не здійснювалось, а відповідно позивач не мав ані обов`язку, ані можливості, подати митному органу документи щодо страхування товару.

Щодо мотивів, на які відповідач покликався у п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів, а саме з приводу того, що п. 7 контракту від 01.02.2023 № 01022023/1 передбачає наявність замовлення, яке не було надано до митного оформлення, то суд зазначає таке.

Згідно з п. 7.1 договору купівлі-продажу від 01.02.2023 № 01022023/1 протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати отримання замовлення, продавець факсом, електронною поштою та поштою відправляє покупцю проформу-фактуру на продукцію, яку запитує покупець у письмовій формі шляхом надання форми замовлення. Продавець не несе жодної відповідальності за неотримання покупцем проформи-фактури з будь-яких причин. Відповідно до п. 10.1.4 договору купівлі-продажу від 01.02.2023 № 01022023/1 покупець зобов`язується надати продавцю інформацію про необхідні стандарти на продукцію, що є предметом замовлення, про їхній вид, а також їх креслення та технічні малюнки як додатки до форми замовлення. Після кожного замовлення покупець зобов`язується негайно завірити у формі фактуру, складену та надану продавцем у письмовій формі. Продавець не розпочинає виробництво продукції, що є предметом замовлення, без письмового схвалення проформи-фактури покупця. Позивач пояснив, що проформа є фактично замовленням покупця.

Суд додатково зазначає, що для визначення митної вартості не має значення факт подання/не подання до митного органу заявки на перевезення, оскільки зазначений документ не визначений як обов`язковий при вирішенні питання визначення митної вартості товару.

Суд враховує пояснення представника позивача про те, що у даних відносинах проформа-інвойс від 07.07.2023 № IHR0000919 по суті виступала замовленням.

Між тим суд додатково зазначає, що за приписами ст. 53 МК України замовлення не є обов`язковим супроводжувальним документом для перевезення товару та жодним чином не впливає на розмір визначення складової митної вартості товару.

Щодо мотивів, на які відповідач покликався у п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів, а саме з приводу того, що у гр. 3 CMR від 07.04.2023 № 086741, пунктом розвантаження зазначено Ukraine пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки" а саме географічний пункт, а не країну, то суд зазначає, що недоліки у заповненні вантажної накладної, на які посилається відповідач, не є такими, що мають значення для правильного визначення митної вартості товарів, оскільки в спірних правовідносинах оцінці підлягає не оформлення господарської операції з поставки товарів на митну територію України, а її вартість, оскільки така є складовою митної вартості. Крім того, суд звертає увагу, що позивач надав до митного оформлення заявку про надання транспортних послуг № 287 від 18.07.2023, довідку про транспортні витрати від 18.07.2023, рахунок на оплату № 287 від 18.07.2023, акт надання послуг № 275 від 01.08.2023, договір транспортного експедирування № 10/23 від 27.03.2023, договір перевезення вантажу № 133/23 від 18.07.2023.

Суд також не може оминути увагою й те, що у оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД від 20.06.2023 № UA807200/2023/7395.

За правилами ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64 України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 МК України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60 МК України); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60 МК України); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60 МК України); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60 МК України).

Суд зазначає, що ані текст рішення митниці про коригування митної вартості товару, ані текст відзиву на позов не містять жодних відомостей про подібність товарів за поданою позивачем митною декларацією та про схожість умов поставок з товарами по МД від 20.06.2023 № UA807200/2023/7395.

В оскаржуваному рішенні Львівська митниця зазначає лише про те, що джерелом інформації для прийнятих рішення стала вказана митна декларація.

Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 (далі Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ст. 64 МК України у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176, згідно яких наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Верховний Суд неодноразово вказував на необхідність врахування комплексу відомостей в рішеннях про коригування митної вартості товару, зокрема в постанові від 26.05.2022 у справі № 560/355/19.

Відтак, це є ще однією з підстав для висновку про порушення відповідачем норм МК України при митному оформленні товару, що декларувався позивачем.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак, зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом.

Отже, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900776/2 від 28.07.2023 не відповідає встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, таке підлягає скасуванню як протиправне.

Суд також встановив, що підставою для оформлення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002600 стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900776/2 від 28.07.2023 є протиправним та підлягає скасуванню, тож сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.07.2023 № UA209170/2023/002600 теж є незаконною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також належить задовольнити.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900776/2 від 28.07.2023, прийняте Львівською митницею.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002600 від 28.07.2023, прийняту Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь приватного підприємства «Теплосвіт Захід» (код ЄДРПОУ 43460840; місцезнаходження: 81132, Львівська область, Пустомитівський район, с. Нагоряни, вул. Стуса, 17б) судовий збір у сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень рівно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 24.09.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна