Рішення

від 23.09.2024 по справі 420/12249/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12249/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради щодо незаконного використання персональних даних ОСОБА_1 та внесення до Єдиного реєстру Комунальної установи «Муніципальна варта» при складанні протоколу №000061 за ст. 152 КУпАП та винесені попередження №6226 від 12.04.2024 року;

???- зобов`язати Комунальну установу «Муніципальна варта» видалити з Єдиного реєстру Комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради персональні дані ОСОБА_1 та дані керуємого позивачем автотранспортного засобу Фольцваген Т-2 державні номери 703-74 ОК та скасувати попередження №6226, винесене 12.04.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.09.2023 року у м. Білгород-Дністровському у районі міського ринку, перебуваючи біля свого авто до позивача підійшли працівники комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради та стали вимагати у нього пред`явлення документів. Оскільки за думкою позивача, працівники комунальної установи можуть складати адміністративні протоколи по порушенню благоустрою виключно на платних авто-майданчиках та здійснювати патрулювання виключно разом із працівниками правоохоронних органів, він викликав екіпаж поліції. В цей же час працівники комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради склали на позивача адміністративний протокол №000062 за ст.152 КУпАП та викликали його на засідання адміністративної комісії міської ради. Разом з тим, 19.09.2023 року позивач подав заперечення на адміністративний протокол №000062 до адміністративної комісії міської ради, в результаті чого матеріали адміністративного протоколу були повернуті до комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради.

12.04.2024 року, залишивши своє авто на вул. Маяковського у м. Білгород-Дністровському, позивачу було виписано попередження №6226 про порушення правил дорожнього руху та повідомлено, що відомості про нього занесені до Єдиного реєстру попереджень КУ «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради. У попередженні також зазначено, що ігнорування останнього тягне за собою подальше винесення постанови про накладення адміністративного штрафу.

Позивач зазначає, що в попередженні не було вказано ні посади, ні ПІБ особи, яка його склала, ні будь-яких інших відомостей відносно працівника правоохоронного органу, який повинен був патрулювати авто-майданчики разом із працівником комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради, ні норми КУпАП, які порушив позивач.

Вважаючи протиправним незаконне внесення персональних даних до Єдиного реєстру попереджень КУ «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради та винесення працівниками комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради попередження №6226 від 12.04.2024 року, позивач вирішив звернутися до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду справу №420/12249/24 було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Під час розгляду справи від комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визначає, та зазначає, що комунальна установа «Муніципальна варта» - некомерційна організація, яка фінансується з місцевого бюджету, виконує ряд безоплатних чи доступних громадських послуг, та якій передано комунальну власність на основі права оперативного управління, з огляду на що комунальна установа не є суб`єктом владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України.

У відзиві також зазначено, що Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради окрема юридична особа, яка визначила чіткий перелік осіб уповноважених осіб, яким делеговано повноваження на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Отже, виключно уповноважена особа на складання протоколів про адміністративні правопорушення виконує делеговані повноваження виконавчого органу місцевого самоврядування, у даному випадку Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради. Таким чином, на думку відповідача, позивач мав звернутися з позовними вимогами до відповідного органу місцевого самоврядування, який прийняв рішення та делегував вищевказані повноваження посадовим особам комунальної установи на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Крім того у відзиві зазначено, що зі змісту позовної заяви вбачається, що спір у цій справі стосується бездіяльності комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради, пов?язаних із веденням Єдиного реєстру Комунальної установи «Муніципальна варта» при складанні протоколів без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема про захист персональних даних. Таким чином, позовні вимоги в межах даної справи не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, проте можуть буди розглянути при наявності цивільного спору в порядку цивільного судочинства.

Додатково відповідач зазначив, що до повноважень, визначених Статутом комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради, не входить виконання публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства щодо ведення Єдиного реєстру Комунальної установи «Муніципальна варта» при складанні протоколів. Чинне законодавство не покладає такий обов`язок на комунальні установи, якою є комунальна установа «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року провадження у справі №420/12249/24 було зупинено на підставі п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду від 23.09.2024 року.

На виконання ухвали суду від 02.09.2024 року, комунальна установа «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради 12.09.2024 року надіслала до суду витрабувані судом письмові докази.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Як зазначено ОСОБА_1 в позові 08.09.2023 року у м. Білгород-Дністровському у районі міського ринку, до нього, коли він перебував біля свого транспортного засобу, підійшли працівники комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради та стали вимагати у нього пред`явлення документів. Оскільки, за думкою позивача, працівники комунальної установи можуть складати адміністративні протоколи по порушенню благоустрою виключно на платних авто-майданчиках та здійснювати патрулювання виключно разом із працівниками правоохоронних органів, він викликав екіпаж поліції. Незважаючи на зазначене, працівники комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради склали на позивача адміністративний протокол №000062 за ст.152 КУпАП та викликали його на засідання адміністративної комісії міської ради.

19.09.2023 року позивач подав заперечення на адміністративний протокол №000062 до адміністративної комісії міської ради, в результаті чого матеріали адміністративного протоколу були повернуті до комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради.

Згодом, а саме 12.04.2024 року, через залишення транспортного засобу на вул. Маяковського у м. Білгород-Дністровському в зоні дії дорожніх знаків 3.34 та 3.35, позивачу було виписано попередження №6226, що це є порушенням правил зупинки та стоянки автомобілю (ст. 122 КуПАП України), та про те, що відомості про порушення правил дорожнього руху занесені до Єдиного реєстру попереджень КУ «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради. У попередженні також зазначено, що ігнорування останнього тягне за собою подальше винесення постанови про накладення адміністративного штрафу.

Позивач зазначає, що в попередженні не було вказано ні посади, ні ПІБ особи, яка його склала, ні будь-яких інших відомостей відносно працівника правоохоронного органу, який повинен був патрулювати авто-майданчики разом із працівником комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради, а також не було зазначено норми КУпАП, які порушив позивач.

Не погодившись із внесенням його персональних даних до Єдиного реєстру попереджень КУ «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради та винесенням працівниками комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради попередження №6226 від 12.04.2024 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом щодо оскарження вищевказаних дій відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд зауважує, що одним із спірних питань у справі є наявність ознак публічно-правового спору в межах даної справи, враховуючи, що відповідач посилається на те, що комунальна установа не є суб`єктом владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України.

Відповідно до п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.7 ч.1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

За п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Аналізуючи вищевказане, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:

однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;

спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;

перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Як встановлено судом за час розгляду справи, позивач звернувся із позовними вимогами до комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради, визначаючи її як суб`єкта владних повноважень, та просив суд визнати протиправним незаконне використання комунальною установою його персональних даних та, відповідно, їх внесення до Єдиного реєстру Комунальної установи «Муніципальна варта», а також визнати протиправним винесення попередження №6226 від 12.04.2024 року на підставі вищевказаних персональних даних.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 44 п. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення виключно на пленарних засіданнях питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пп.7 п. "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні і (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" система благоустрою населених пунктів включає здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно з частиною 1 та частиною 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Стаття 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначає, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Аналізуючи вищевказане, організацію благоустрою населених пунктів, а також здійснення контролю за станом благоустрою здійснюють органи місцевого самоврядування, в даному випадку Білгород-Дністровська міська рада та Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2022 року №545-VIII було створено комунальну установу «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради та затверджено відповідний статут.

Згідно п.1.1 Статуту комунальна установа «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради (далі установа) створена з метою організації здійснення заходів з охорони майна Білгород-Дністровської міської територіальної громади, охорони громадського порядку, протидії та профілактики злочинності у місті, особистої безпеки мешканців, першочергового реагування на ситуації надзвичайного характеру, контролю за дотриманням правопорядку у місті Білгороді-Дністровському.

За п.1.2 Статуту засновником установи є Білгород-Дністровська міська рада (далі Засновник). Координацію діяльності установи здійснює уповноважений орган Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради (далі уповноважений орган).

Метою діяльності установи є здійснення заходів з охорони майна Білгород-Дністровської міської територіальної громади, охорони громадського порядку, протидії та профілактики злочинності у місті, особистої безпеки мешканців, першочергового реагування на ситуації надзвичайного характеру, контролю за дотриманням правопорядку у місті Білгороді-Дністровському (п.1.3 Статуту).

За п.1.6 Статуту установа несе відповідальність за своїми зобов`язаннями відповідно до чинного законодавства.

Установа має право укладати договори, набувати майнові й особисті немайнові права, виконувати зобов`язання, бути позивачем і відповідачем у суді (п.1.7 Статуту).

За п.3.2 Статуту предметом діяльності установи є, зокрема:

сприяння уповноваженим особам в забезпеченні охорони та підтримання громадського порядку на вулицях міста;

організація взаємодії i надання взаємодопомоги спільно з правоохоронними органами у діяльності, що спрямована на попередження припинення i розкриття кримінальних правопорушень та забезпечення охорони громадського порядку;

проведення патрулювання на вулицях міста з метою виявлення порушень правил благоустрою міста;

вжиття спільно з працівниками національної поліції заходів щодо припинення адміністративних правопорушень.

Відповідно до п.4.6. Статуту виконавчим органом установи є директор, який призначається на посаду і звільняється з посади на підставі розпорядження міського голови.

Згідно п.7.1 Статуту установа при виконанні покладених на неї завдань взаємодіє з виконавчими органами Білгород-Дністровської міської ради, депутатами, постійними комісіями Білгород-Дністровської міської ради та іншими органами, утвореними засновником, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями незалежності від форми власності.

В матеріалах адміністративної справи наявне рішення Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 20.09.2022 року №357, згідно п.2 було затверджено перелік уповноважених осіб на складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.3 Переліку уповноважених осіб на складення протоколів про адміністративні правопорушення зазначено, що за деякими статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (150, 151, 152, 154, 155, 159 КуПАП України) уповноваженими особами на складання протоколів про адміністративні правопорушення є посадові особи комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради. Зокрема, за ст.152 КУпАП «Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів» такими уповноваженими особами є директор комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради, начальник та інспектор служби швидкого реагування, начальник та інспектор патрульної служби комунальної установи.

Згідно наказу комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради від 13.12.2022 року №23-о «Про введення в дію Єдиного Реєстру попереджень комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради» (далі Наказ), відповідно до статутних зобов`язань п.3.2 Статуту комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради, з метою недопущення посягань на громадський порядок та безпеку мешканців, шляхом попередження створення аварійних ситуацій на дорогах міста Білгород-Дністровського, а також вжиття заходів контролю за дотриманням правил зупинки та стоянки автомобілів на території міста Білгород-Дністровського, за п.1 наказу було введено в дію Єдиний Реєстр попереджень комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради (далі - ЄРП) та форму Попередження про порушення правил зупинки та стоянки автомобіля, як превентивний захід щодо зменшення адміністративних порушень правил зупинки та стоянки, формування у мешканців міста відповідального відношення до чинного законодавства. Відомості Попередження про вчинення правопорушення висвітлюються на сайті https://bdvarta.org.ua/kontrol/ у розділі «діяльність/контроль за паркуванням», з урахуванням вимог ЗУ «Про захист персональних даних»

За п.2 Наказу інспектори комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради зобов`язані вносити відомості про правопорушення правил дорожнього руху до ЄРП та проводити роз`яснювальну роботу з водіями-порушниками.

З листа комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради за вих. №01-85 від 06.09.2024 року вбачається, що утримувачем Єдиного реєстру попереджень комунальної установи Муніципальна варта Білгород-Дністровської міської ради є безпосередньо комунальна установа, як юридична особа. Вказаний реєстр створено з метою ведення статистичних даних акумулювання інформації про кількість або повторність скоєння адміністративних правопорушень в м. Білгород-Дністровський, направлений на стимулювання правової свідомості громадян.

Тобто, в межах спірних правовідносин комунальна установа «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради є некомерційною організацією, що створена органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснює свою діяльність від імені територіальної громади.

У той же час, утримувачем та суб`єктом, який має виключні повноваження щодо внесення до вказаного реєстру відомості щодо правопорушників, є саме комунальна установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради. Більш того, внесення відомостей до вищевказаного Реєстру необхідне для ведення статистики щодо кількості або повторності скоєння адміністративних правопорушень в м. Білгород-Дністровському, що прямо випливає з мети створення комунальної установи, а саме - контролю за дотриманням правопорядку у місті.

Аналізуючи вищевикладене суд доходить висновку, що оскільки посадові особи відповідача уповноважені Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради на складення протоколів про адміністративні правопорушення, а посадові особі комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської уповноважені на внесення відомостей про такі правопорушення до Єдиного Реєстру попереджень, суд доходить висновку, що в межах спірних правовідносин відповідач здійснює владно-управлінські функції контролю за дотриманням правопорядку у місті Білгороді-Дністровському, що прямо випливає з мети створення цієї установи рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2022 року №545-VIII.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє твердження сторони відповідача, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо незаконного використання його персональних даних відповідачем та їх внесення до Єдиного реєстру Комунальної установи «Муніципальна варта» при складанні протоколу №000061 за ст. 152 КУпАП та винесенні попередження, суд зазначає наступне.

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних, врегульовані Законом України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року №2297-VI (далі Закон №2297-VI).

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно ст.2 Закону №2297-VI обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем;

персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

За ч.1 ст.5 Закону №2297-VI об`єктами захисту є персональні дані.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

За ч.ч.4-5 Закону №2297-VI первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Згідно частини 1 ст. 7 Закону №2297-VI забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

В частині 2 цієї статті закріплені випадки, коли положення частини першої цієї статті не застосовуються.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.10 Закону №2297-VI використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних чи відповідно до закону.

Використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб`єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб`єктам відносин, пов`язаних з такими даними.

Суд також зазначає, що позивачем в адміністративному позові взагалі не конкретизовано, яку саме бездіяльність з використання його персональних даних від вважає протиправною та в чому вона полягає.

Крім того, як вбачається з відомостей, наявних на веб-сторінці за посиланням https://bdvarta.org.ua/kontrol/ у розділі «діяльність/контроль за паркуванням», за реєстраційним номером транспортного засобу 403-74ОК відображається 1 попередження, без зазначення ПІБ або інших відомостей щодо особи, відносно транспортного засобу якої виписано вищевказане попередження.

Комунальною установою «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради з цього приводу суду зазначено, що позовні вимоги про розголошення персональних даних є безпідставними та надуманими, оскільки відсутня можливість побачити в реєстрі жодну заборонену законом особисту інформацію щодо позивача.

Позивачем не було надано доказів порушення комунальною установою вимог Закону №2297-VI при внесенні відповідного попередження до Єдиного Реєстру попереджень комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради, при цьому враховуючи той факт, що за посиланням https://bdvarta.org.ua/kontrol/ у розділі «діяльність/контроль за паркуванням» містяться лише знеособлені дані про винесення 1 попередження за реєстраційним номером транспортного засобу, які, на думку суду, не відносяться до переліку персональних даних, обробка яких згідно частини 1 ст. 7 Закону №2297-VI забороняється.

Враховуючи вищевказане, а також відсутність наданих до суду достатніх доказів порушення прав та законних інтересів позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позивних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача з незаконного використання персональних даних ОСОБА_1 та їх внесення до Єдиного реєстру Комунальної установи «Муніципальна варта».

Згідно ч.1 ст.15 Закону №2297-VI персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

За ч.2 ст.15 Закону №2297-VI персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:

1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;

2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;

3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;

4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку (ч.3 ст.15 Закону №2297-VI).

Разом з тим, позивачем ні в адміністративному позові, ні за час розгляду справи по суті не було надано обґрунтувань щодо підстав видалення або знищення його персональних даних з Єдиного Реєстру попереджень комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не було надано суду обґрунтувань або доказів на спростування факту порушення ним вимог ст. 152 КуПАП України.

За таких умов суд не вбачає підстав для задоволення зобов`язальної вимоги в цій частині адміністративного позову.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування винесеного комунальною установою «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради попередження №6226 від 12.04.2024 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналізуючи вищевказані приписи, рішенням суб`єкта владних повноважень, який підлягає оскарженню, є акт, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, а також прямо впливає та змінює такі права та інтереси особи.

Як вбачається з оскаржуваного попередження №6226 про порушення правил дорожнього руху, винесеного комунальною установою «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради від 12.04.2024 року, то вказаний припис носить інформаційний характер, оскільки в ньому зазначено, що автомобіль позивача знаходився в зоні дії знаків 3.3.4 та 3.35, що є порушенням правил зупинки та стоянки автомобіля за ч.1 ст.122 КУпАП, відомості про що внесені до Єдиного Реєстру попереджень комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради. У попередженні також зазначено, що лише у випадку його ігнорування водієм транспортного засобу це може стати підставою для винесення постанови про накладення штрафу.

Тобто, з оскаржуваного попередження №6226 про порушення правил дорожнього руху, винесеного комунальною установою «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради від 12.04.2024 року вбачається, що таке попередження носить виключно інформаційний характер та, в даному випадку, не є підставою для виникнення будь-яких правових наслідків для позивача.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Тобто, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» [Aksu v. Turkey] пункт 50; «Берден» [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; «Тенасе проти Молдови» [Tгnase v. Moldova]).

Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві є не лише невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Судом встановлено, що винесення Комунальною установою «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради попередження №6226 про порушення позивачем правил зупинки та стоянки автомобіля (ч. 1 ст. 122 КуПАП України) не потягло за собою складення щодо по позивача протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що попередження №6226 від 12.04.2024 року, винесене комунальною установою «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради, носить лише інформаційний характер, а тому не впливає на права та інтереси позивача, а то суд доходить висновку, що визнання протиправним та скасування цього попередження не призведе до відновленням прав та інтересів ОСОБА_1 , оскільки не породжує для позивача жодних негативних правових та фактичних наслідків.

Крім того, суд зазначає, що протягом часу розгляду справи позивачем не було надано суду доказів на спростування факту порушення ним вимог ст. 122 ч. 1 КуПАП України при паркуванні його автомобілю в зоні дії дорожніх знаків 3.34 та 3.35, про що було зазначено в оскаржуваному попередженні.

За вищевикладених обставин судом не вбачається підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради в адміністративній справі №420/12249/24.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунальної установи «Муніципальна варта» Білгород-Дністровської міської ради (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.