Рішення

від 23.09.2024 по справі 500/4486/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № ccc500/4486/24

23 вересня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №UA403020/2024/000050/2 від 23.05.2024,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адемн" (далі позивач, ТОВ "Адемн") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000050/2 від 23.05.2024, винесене Тернопільською митницею.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Адемн" для здійснення митною оформлення напівпричепа-цистерни бувшої у використанні: марка: BSLT; тип: STC1A; ідентифікаційний номер: VGWBSL0STC1A36110, подано митну декларацію № 24UA403020007249U9 від 22.05.2024, в якій визначено митну вартість товару за ціною договору. Для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару позивачем додані всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі МК України), а відтак у митного органу були відсутні підстави для відмови в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного. В платіжному документах перераховувались чіткі суми згідно умов погоджених між продавцем і покупцем, наявні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 22042024Z від 22.04.2024 та рахунки-фактури (інвойси) №117 від 22.04.2024 та №129 від 02.05.2024 в якості чіткого призначення цих платежів. Натомість в ході консультацій відповідач не запитував обґрунтування калькуляції транспортних витрат (заявлені витрати додав до скоригованої вартості, чим підтвердив їх правильність), здійснення оплати за транспортний засіб, проте взяв за основу для обрахунку вартість невідомого іншого транспортного засобу.

За таких підстав, вважає рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000050/2 від 23.05.2024 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Тернопільською митницею подано до суду відзив на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією № 24UA403020007249U9 від 22.05.2024 опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Декларантом надано до митного оформлення платіжну інструкцію в іноземній валюті від 26.04.2024 № 389, в графі призначення платежу якої вказано контракт від 22.04.2024 № 22042024Z та фактуру від 22.04.2024 № 117. Сума в валюті вказана 13000 євро, що не відповідає вказаній у контракті та фактурі. Згідно рахунку фактури (інвойс) № 117 від 22.04.2024 продавцем транспортного засобу є фірма Trucks Zegers Im- en Export Zegers Trucks дані про якого відсутні в технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію) на даний транспортний засіб. Декларантом надано до митного оформлення два платіжних доручення, в яких вказана фактура, що стосується товару, задекларованого в цій митній декларації та сума передоплати 13000 євро та 11500 євро (в сумі 24500 євро), що не відповідає вказаній у фактурі 117 (22000 євро). Згідно зовнішньоекономічного договору (контракт) № 22042024Z від 22.04.2024 та доповнення до контракту № 1 від 02.05.2024 загальна сума товарів становить 33500 EUR, в п.2.3. зазначено 100% передоплата. У поданих до митної декларації банківських платіжних документів, що стосуються товару № 389 від 26.04.2024 та 394 від 20.05.2024 встановлено, що загальна сума яку сплатив покупець продавцю становить 24500 EUR та відрізняється від загальної суми рахунків фактури, яка становить 33500 EUR. Відомості щодо технічного стану та якісних характеристик товару, що заявлені декларантом у графі 31 митної декларації № 24UA403020007249U9 документально ніяким чином не підтверджено. В свою чергу митним органом для підтвердження (спростування) заявлених відомостей затребувано висновок про якісні та вартісні характеристики товару, однак декларантом до митного оформлення даний документ не поданий.

Крім того, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного транспортного засобу у зв`язку з тим, що вартість цистерн зі схожими характеристиками, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах є вищою за заявлену декларантом. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу згідно truck1.com, gruzovik.com від 24.04.2024 на рівні 12950,00 євро/шт., з врахуванням транспортних витрат митна вартість даного транспортного засобу становить 13536,33 євро/шт.

З огляду на викладене, вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог чинного митного законодавства України та з урахуванням всіх обставин.

У відповіді на відзив позивач відзначив, шо надав документи, що підтверджують однозначно та безсумнівно заявлену митну вартість товару, а відповідач не спростував їх достовірності, відсутності ознак підробки, тощо, натомість не довів законності власного коригування вартості й відсутності можливості коригування в інший законний спосіб з дотриманням послідовності застосування методів. Також відповідач не обгрунтував, чому ж позивач, який надав більш ніж достатній, достовірний ряд документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, має прийняти й визнати вартість чужих, інших товарів, які взагалі не були розмитнені на території України.

Ухвалою суду від 23.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотанні Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що 22.04.2024 між компанією "Im- en Export Zegers Trucks" (Нідерланди), продавець, та ТОВ "Адемн" (Україна), покупець, укладено контракт №22042024Z на виконання якого згідно із рахунком-фактурою (інвойс) №117 від 22.04.2024, позивачем на митну територію України ввезено товар.

22.05.2024 уповноваженою особою позивача було подано до митного оформлення митну декларацію №24UA403020007249U9, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: "Напівпричіп-цистерна бувша у використанні: марка: BSLT; тип: STC1A; ідентифікаційний номер: VGWBSL0STC1A36110; модельний рік виготовлення - 1998р., календарний рік виготовлення -1998р., Об`єм: 33037л., Максимальна вантажопідйомність- 34000кг. Призначена для використання по дорогах загального користування з метою перевезення рідких речовин, не призначена для перевезення радіоактивних матеріалів, не для військового призначення. Торгівельна марка: BSLT. Виробник: BSLT".

Одночасно із митною декларацією надано ряд документів, зокрема для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення: рахунок-фактура (інвойс) № 117 від 22.04.2024; декларація про походження товару № 117 від 22.04.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.08.2017; банківський платіжний документ, що стосується товару № 389 від 26.04.2024; калькуляція транспортних витрат від 20.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 22042024Z від 22.04.2024; договір про надання послуг митного брокера № 36 від 26.02.2016; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю від 21.05.2024; інші некласифіковані документи - фото від 21.05.2024.

Під час автоматизованого контролю, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" було згенеровано форми митного контролю: "000 Інформаційне повідомлення"; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Також, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур.

Уповноваженій особі декларанта було направлено електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів наступного змісту: "У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Прошу відповідно до ч.2 ст.53 МК України надати документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, витяги із європейських інтернет ресурсів. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МК України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи."

На вимогу митного органу уповноваженою особою позивача додатково було надано доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.05.2024, рахунок-фактура (інвойс) № 129 від 02.05.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару №394 від 20.05.2024, копію митної декларації країни відправлення №24NL4TGTJRK3FZ3DA9 від 01.05.2024 та листом від 22.05.2024 повідомлено митницю про те, що до митного оформлення подані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість, інших додаткових документів не існує та не будуть подані.

За результатами розгляду поданої митної декларації №24UA403020007249U9 від 22.05.2024 та доданих до неї документів, Тернопільською митницею 23.05.2024 прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000050/2, яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом.

Зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.

У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного транспортного засобу у зв`язку з тим, що вартість цистерн зі схожими характеристиками, яка міститься на загальнодоступних Інтернет- ресурсах є вищою за заявлену декларантом. Митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.

Декларантом надано до митного оформлення платіжну інструкцію в іноземній валюті від 26.04.2024 №389, в графі призначення платежу якої вказано контракт від 22.04.2024 № 22042024Z та фактуру від 22.04.2024 №117. Сума в валюті вказана 13000 євро, що не відповідає вказаній у контракті та фактурі. Згідно рахунку фактури (інвойс) №117 від 22.04.2024 продавцем транспортного засобу є фірма Trucks Zegers Im- en Export Zegers Trucks дані про якого відсутні в технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію) на даний транспортний засіб. Декларантом надано до митного оформлення два платіжних доручення, в яких вказана фактура, що стосується товару, задекларованого в цій митній декларації та сума передоплати 13000 євро та 11500 євро (в сумі 24500 євро), що не відповідає вказаній у фактурі 117 (22000 євро). Згідно зовнішньоекономічного договору (контракт) № 22042024Z від 22.04.2024 та доповнення до контракту № 1 від 02.05.2024 загальна сума товарів становить 33500 EUR, в п.2.3. зазначено 100% передоплата. У поданих до митної декларації банківських платіжних документів, що стосуються товару № 389 від 26.04.2024 та 394 від 20.05.2024 встановлено, що загальна сума яку сплатив покупець продавцю становить 24500 EUR та відрізняється від загальної суми рахунків фактури, яка становить 33500 EUR. Відомості щодо технічного стану та якісних характеристик товару, що заявлені декларантом у графі 31 митної декларації № 24UA403020007249U9 документально ніяким чином не підтверджено. В свою чергу митним органом для підтвердження (спростування) заявлених відомостей затребувано висновок про якісні та вартісні характеристики товару, однак декларантом до митного оформлення даний документ не поданий.

Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана за ціною договору. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями ст.59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості згідно з витягом з інтернет-ресурсу: truck1.com, gruzovik.com від 24.04.2024 12950,00 євро/шт. з врахуванням транспортних витрат митна вартість даного транспортного засобу становить 13536,33 євро/шт.

Не погоджуючись із такими рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом з`явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, ч.1 ст.52 МК України визначено, що з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За приписами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі "Оцінка товарів для митних цілей", згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 МК України митний орган має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб`єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

Положеннями ч.1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно з ч.2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.3 ст.57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно ч.5 ст.57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

У відповідності до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).

Згідно ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МК України).

У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За змістом ч.5 ст.54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № 24UA403020007249U9 від 22.05.2024, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Вартість придбаного в Нідерландах напівпричепа-цистерни бувшої у використанні: марка: BSLT; тип: STC1A; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , у розмірі 11586,33 євро, включаючи транспортні витрати у розмірі 586,33 євро, підтверджується зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу № 22042024Z від 22.04.2024 з доповненням до нього № 1 від 02.05.2024; рахунками-фактури (інвойсами) №117 від 22.04.2024 та № 129 від 02.05.2024; банківськими платіжними документами, що стосуються товару, № 389 від 26.04.2024 та №394 від 20.05.2024; калькуляцією транспортних витрат від 20.05.2024; копією митної декларації країни відправлення № 24NL4TGTJRK3FZ3DA9 від 01.05.2024.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-XII суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб`єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (ст.2 Закону). Частиною 1 ст.14 цього Закону суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності дозволено самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Наведене дає підстави для висновку про свободу сторін під час укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно визначення умов договору, ціни, форми розрахунків та інших умов його виконання.

Відповідно до умов контракту № 22042024Z від 22.04.2024 постачальник забезпечує постачання, а покупець купує та приймає: напівпричіп цистерна BSLT, 1998 р.в., шасі № НОМЕР_2 за ціною 11000,00 EURO; напівпричіп цистерна BSLT, 1998 р.в., шасі № НОМЕР_3 11000,00 EURO (п.1.1). Ціни на товари в EURO вказані в інвойсах до даного контракту (п.2.1). Всі податки і збори, митні збори, які стягуються на території постачальника, оплачує постачальник, на території покупця покупець (п.2.2.) 100 % передоплата (п.2.3). Усі витрати по переказу грошових коштів між сторонами проводяться за рахунок покупця (п.2.4). Загальна сума контракту 22000,00 EURO (п.2.5).

Доповненням до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.05.2024 обумовлено в п.1.1 додати ще транспортні засоби, а саме, напівпричіп цистерна BSLT, 1996р.в., шасі № НОМЕР_4 за ціною11 500,00 EURO, та п.2.5 викласти в такій редакції: "Загальна сума контракту 33500,00 EURO.".

Надані до митного оформлення рахунки-фактури (інвойси) №117 від 22.04.2024 та №129 від 02.05.2024 містять усі необхідні реквізити: дані покупця та продавця, детальний опис товару, серед якого ідентифікаційний номер, який надає можливість безпомилково встановити про придбання саме вказаного транспортного засобу.

Факт оплати ТОВ "Адемн" імпортованого транспортного засобу стверджується банківськими платіжними документами №389 від 26.04.2024, в якому в графі призначення платежу зазначено контракт №22042024Z від 22.04.2024 та інвойс №117 від 22.04.2024, та №394 від 20.05.2024, в якому в графі призначення платежу зазначено контракт №22042024Z від 22.04.2024 та інвойси №117 від 22.04.2024, № 129 від 02.05.2024.

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що загальна сума по банківських платіжних документів (24500 EUR) відрізняється від загальної суми рахунків фактури (33500 EUR), є не обґрунтованими, оскільки митним органом залишено поза увагою доповнення № 1 від 02.05.2024 до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу №22042024Z від 22.04.2024, яким сторони доповнили безпосередньо предмет контракту ще модним транспортним засобам, у зв`язку з чим зазнала змін і загальна сума контракту.

Серед іншого, банківські документи свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями банківських документів, датою проведення розрахунків за товар та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом банківських документів, не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Такий висновок зроблений Верховним Судом 03.04.2018 у справі №809/322/17, 17.07.2019 у справі № 809/827/17, 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, який в силу ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при застосуванні норм права у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 в справі №1.380.2019.001438 дійшов висновку про те, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару і це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для коригування митної вартості товару, а тим більше витребування контролюючим органом додаткових документів. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19.

В той же час, відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв`язку з тим, що згідно рахунку фактури (інвойс) № 117 від 22.04.2024 продавцем транспортного засобу є фірма Trucks Zegers Im- en Export Zegers Trucks дані про якого відсутні в технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію) на даний транспортний засіб.

Проте вказана обставина не стосується та не впливає на вартісне значення заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу, яка підтверджується іншими поданими документами. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містять.

Помилковими є посилання відповідача і на те, що відомості щодо технічного стану та якісних характеристик товару, що заявлені декларантом у графі 31 митної декларації № 24UA403020007249U9 документально ніяким чином не підтверджено, з огляду на зазначення в цій графі стосовно стану транспортного засобу виключно те, що напівпричіп-цистерна бувша у використанні. Разом з цим, митний орган не позбавлений можливості самостійно провести огляд транспортного засобу з метою визначення кількісних характеристик товару та скласти відповідний акт.

Суд враховує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. З огляду на це, митний орган може витребувати тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості у конкретному випадку, а не всі можливі. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для коригування тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що не спростовують сумнів митного органу щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Отже, декларант позивача надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацію, отриманою за результатами здійснення митного контролю, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (ч.5 ст.54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч.3 ст.53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи, зокрема, на технічний стан транспортного засобу, умови поставки, комерційні умови тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Як вбачається з даних графи 33 спірного у цій справі рішення про коригування митної вартості товару, митна вартість товару, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Отже враховуючи той факт, що відповідачем в рішенні не було зазначено порівняльних характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а також конкретних митних декларації з аналогічним товаром та рішень про коригування митних вартостей такого товару, суд погоджується з позивачем щодо необґрунтованості спірного рішення про коригування митної вартості, яке винесене відповідачем в порушення приписів ст.55 МК України та вказаних Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 19.08.2020 у справа № 140/754/19, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами, що дає підстави для висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000050/2 від 23.05.2024 критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 3028,00 грн. відповідно до платіжної інструкції №10018 від 02.07.2024.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000050/2 від 23.05.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Адемн" (місце проживання: вул.Лук`яновича, 8, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 39864030);

відповідач: - Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул.Текстильна, 38, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004, код ЄДРПОУ: 43985576).

Головуючий суддяМандзій О.П.