Рішення

від 23.09.2024 по справі 520/20665/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23.09.2024р. справа №520/20665/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом

Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - позивач, заявник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовози" (далі за текстом - відповідач)пронадання дозволу на погашення суми податкового боргу, -

встановив:

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, позивач, контролюючий орган, адміністративний орган, Управління), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 282.529,05 гривень перед бюджетом України за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісовози» (код ЄДРПОУ 40610889), що перебуває у податковій заставі.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати самостійно визначених податкових зобов`язань в податковій декларації з податку на додану вартість. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Контролюючим органом було вжито всі передбачені чинним податковим законодавством необхідні заходи щодо стягнення вказаного боргу, а саме: направлено вимогу, описано майно в податкову заставу згідно акту опису майна, однак це не призвело до погашення податкового боргу.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд" 26.07.2024р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили, клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до суду також не подавалось.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

До заявленої владним суб`єктом вимоги про стягнення коштів структурно входять такі платежі з податку на додану вартість: за податковою декларацією від 21.08.2023 №9212370612 з терміном сплати 30.08.2023р. на суму 341.232,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували як достовірність самостійно задекларованих та узгоджених платником грошових зобов`язань, так і факт добровільної подачі платником цих документів обов`язкової податкової звітності.

Сума боргу з виконання податкового обов`язку підтверджується відомостями інтегрованої картки платника податків з ПДВ.

Податковою адресою відповідача є АДРЕСА_1 .

14.09.2023 року контролюючим органом була складена податкова вимога №0006985-1313-2040, котра була надіслана на належну податкову адресу платника, яка повернулась відправнику. Підстава зазначена в довідці про причини повернення поштового відправлення: "за закінченням терміну зберігання".

Отже, за правилами ст.ст.42, 45, 59 Податкового кодексу України дану податкову вимогу належить кваліфікувати у якості врученої платнику податків - боржнику.

Згідно листа суб"єкта владних повноважень від 12.06.2024 року №11906/5/20-40-13-10-18 податковий борг по ТОВ "ЛІСОВОЗИ" з моменту направлення (вручення) податкової вимоги №0006985-1313-2040 від 14.09.2023року не переривався, податкова вимога не скасовувалась, не оскаржувалась та на теперішній час є діючою.

Податковий керуючий на підставі рішення керівника ГУ ДПС у Харківській області від 15.11.2023 №1563/20-40-13-13-22 склав акт опису майна ТОВ "ЛІСОВОЗИ" у податкову заставу №582/20-40-13-13-21 від 21.11.2023р. та зареєстровано обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням контролюючого органу від 14.12.2023 №871/4-2040 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інших фінансових установах по платнику податків ТОВ «ЛІСОВОЗИ», п. н. 40610889.

Контролюючим органом надсилались до банківських установ платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів від 12.02.2024, від 27.02.2024, від 20.03.2024, від 03.04.2024, на суму податкового боргу, однак останні частково були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача та обліком арешту коштів за іншим виконавчим документом.

Платіжна інструкція №515/13-13 від 03.04.2024 на суму 341.232,00 грн була виконана частково на суму 11.757,23 грн - 17.04.2024р., платіжна інструкція №464/13-13 від 20.03.2024 на суму 341.232,00 грн була виконана частково на суму 14.702,79 грн - 02.04.2024р., платіжна інструкція №519/13-13 від 03.04.2024 на суму 341.232,00 грн була виконана частково на суму 15.000,00 грн - 17.04.2024р.

Стверджуючи, що заходи стягнення не призвели до погашення відповідачем у повному обсязі податкового боргу, суб"єкт владних повноважень ініціював даний спір, звернувшись до суду із вимогою про надання дозволу на погашення 282.526,05 грн. податкового боргу відповідача за податковою декларацією з ПДВ за звітний податковий період - липень 2023р. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі згідно з актом опису майна ТОВ "ЛІСОВОЗИ" у податкову заставу №582/20-40-13-13-21 від 21.11.2023р.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

Суд зазначає, що п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У спірних правовідносинах такі строки скінчились.

Проте доказів проведення відповідачем платежів матеріали справи не містять.

Згідно з п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Строки виконання податкового обов`язку викладені законодавцем у приписах ст.57 Податкового кодексу України та у спеціальних нормах права, до яких у даному випадку належать положення ст.203 Податкового кодексу України.

У розумінні п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з пункту 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пунктів 89.1, 89.2 статі 89 ПК України, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1); у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).

Згідно пунктів 89.2, 89.3 цієї ж статті, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до п.91.3 ст.93 ПК України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу.

Статтею 95 ПК України регламентовано порядок примусового виконання контролюючим органом податкового обов"язку у разі відмови учасника суспільних відносин - платника податків від добровільного виконання податкового обов"язку.

Згідно з пунктами 95.1, 95.2, 95.3 цієї статті, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зі змісту наведених норм права слідує, що процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку повинна передувати реалізації контролюючим органом повноваження на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Відтак, до предмету доказування у спорі про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, належать такі обставини як: 1) узгодженість грошових зобов"язань, трансформованих у податковий борг; 2) направлення на належну податкову адресу учасника суспільних відносин - платника податків, який має борг податкової вимоги та існування підстав для кваліфікації цієї податкової вимоги у якості отриманої платником податків; 3) збіг строку у 30 днів від дати направлення податкової вимоги; 4) безперервність існування податкового боргу у часі та незмінність юридичної сили складеної податкової вимоги; 5) звернення контролюючого органу до суду із позовом про стягнення коштів за податковим боргом; 6) відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; 7) поширення податкової застави на майно платника податків, котре може бути використано у якості джерела погашення податкового боргу та оформлення працівником контролюючого органу акту опису такого майна.

Саме такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2020 у справі №807/675/16, від 06.12.2022 у справі №813/4632/16, від 24.02.2023 по справі №826/17041/14.

Проте згідно з абз.2 п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України у редакції Законів України від 21.12.2016р. №1797-VIII, від 16.01.2020р. №466-ІХ, від 30.11.2021р. №1914-ІХ, від 12.01.2023р. №2888-ІХ у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У спірних правовідносинах контролюючим органом було прийнято згадане вище рішення. (т.1 а.с.24).

Доказів втрати юридичної сили цим правовим актом індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень матеріали справи не містять.

Згідно з абз.3 п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України у таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наданими контролюючим органом копіями платіжних інструкцій підтверджені обставини відсутності у боржника безготівкових коштів на рахунках в установах банків протягом періоду часу 27.02.2024р.-17.04.2024р.

15.11.2023р. контролюючим органом було прийнято рішення від 15.11.2023р. №1563/20-40-13-13-22 про опис майна боржника у податкову заставу.

Згідно із складеним податковим керуючим актом опису майна у податкову заставу від 21.11.2023р. №582/20-40-13-13-21 у податкову заставу було описано майно - квартира АДРЕСА_2 , вартістю - 425.000,00грн. (далі за текстом - Квартира).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником Квартири.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником боржника є ОСОБА_1 (яка одночасно є єдиним засновником боржника та єдиним кінцевим бенефіціаром боржника).

Податкова декларація відповідача з податку на додану вартість за звітний податковий період - липень 2023р. також була подана ОСОБА_2 як керівником ТОВ "Лісовози".

Натомість, акт опису майна у податкову заставу від 21.11.2023р. №582/20-40-13-13-21 від імені боржника був підписаний особою на прізвище ОСОБА_3 .

Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів указаної особи діяти від імені боржника.

Згідно з п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

На подальший розвиток положень п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017р. №586 було затверджено Порядок застосування податкової застави податковими органами (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2017р. за №859/30727; далі за текстом - Порядок №586).

У силу спеціального застереження п.6 Порядку №586 у разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Суд зауважує, що матеріали справи не містять ані доказів про балансову вартість Квартири як активу боржника, ані про опис квартири як джерела погашення податкового боргу за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому, матеріали справи не містять ані доказів складання акту опису майна у податкову заставу від 21.11.2023р. №582/20-40-13-13-21 за участю керівника відповідача (чи уповноваженого представника платника податків), ані доказів вчинення керівником відповідача (чи уповноваженим представником платника податків) відмови від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

До того ж матеріали справи не містять доказів виконання суб"єктом владних повноважень управлінської функції з приводу стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника в установах банків за період з 17.04.2024р. по календарну дату подачі позову до суду та відповідно відсутності на рахунках платника податків у банках безготівкових коштів у цей проміжок часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що під час складання відносно Квартири акту опису майна у податкову заставу від 21.11.2023р. №582/20-40-13-13-21 контролюючим органом не було встановлено дійсної балансової вартості Квартири та не було проведено оцінки Квартири відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а сам акт опису майна у податкову заставу від 21.11.2023р. №582/20-40-13-13-21 був підписаний не керівником відповідача, а іншою особою, повноваження якої як представника відповідача не підтверджені матеріалами позову та матеріалами судової справи.

Окрім того, відносно період часу понад 3 місяці (а саме: з 17.04.2024р. по 19.07.2024р.) суб"єктом владних повноважень не подано до суду доказів відсутності безготівкових коштів на рахунку платника податків в установах банків.

З огляду на ці обставини суд доходить до переконання про суттєве (істотне, вагоме та серйозне) недотримання суб"єктом владних повноважень порядку визначення та оцінки конкретного активу платника податків як джерела погашення податкового боргу та процедури пирмусового виконання податкового обов"язку платника податків, що унеможливлює задоволення вимоги позову.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми зясування обєктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів позову окремій детальній оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не має юридичного значення для правильного вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 90, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко