Постанова

від 11.09.2024 по справі 752/26739/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року м. Київ

Справа № 752/26739/23

Провадження: № 22-ц/824/13517/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Нежури В. А., Поліщук Н. В.

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон Техно Сервіс»

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Мазур Ю. Ю.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон Техно Сервіс» про захист прав споживачів, розірвання договору та проведення перерахунку,

у с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в 2007 році між нею та ТОВ «Домофон техно сервіс» був укладений договір про надання послуг з технічного обслуговування домофону (особистий рахунок НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 . До 2022 року вона оплачувала послуги відповідача у повному обсязі, проте, з березня 2022 року виїхала за кордон і повернулась 20.03.2023 року, в цей час у вищезазначеній квартирі ніхто не проживав і будь-якими послугами не користувався, згодом, в певний період часу, домофон у квартирі взагалі відключили. На запит щодо періоду часу, на який було відключено домофон, відповідь від відповідача не надійшла. В липні 2023 року вона зателефонувала відповідачу і повідомила, що домофон не працює, тож просила зробити перерахунок послуг, які з 09.03.2022 року нею не отримувалися і не надавалися належним чином. У відповідь відповідач повідомив про необхідність оплати нею всіх послуг з урахуванням заборгованості, а тільки потім буде налагоджена робота домофону. Вказує, що звернулась до відповідача 01.08.2023 року про призупинення послуг, та 03.08.2023 року про розірвання договору в односторонньому порядку. Відповідач повідомив, що поки заборгованість не буде погашена, договір розірваний не буде. Враховуючи викладене, просила розірвати договір про надання послуг з технічного обслуговування домофону (особистий рахунок НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домофон техно сервіс», та зобов`язати провести перерахунок послуг з 09.03.2022 по грудень 2023 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір про надання послуг з технічного обслуговування домофону (особистий рахунок НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домофон Техно Сервіс».

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон Техно Сервіс» провести перерахунок послуг ОСОБА_1 з 09.03.2022 по грудень 2023.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон Техно Сервіс» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ТОВ «Домофон Техно Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просило скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не з`ясовано, чи укладала позивачка договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту системи обмеження доступу, за яких умов такий договір можна було б розірвати, та чи виконано такі умови стороною, яка ініціює розірвання договору. Вказує, що суд не встановив, чи погашено позивачкою заборгованість, що виникла станом на дату розірвання договору, також не встановлено, чи перебував домофон у працездатному стані протягом часу перебування позивачки за кордоном, та до моменту звернення із заявою про розірвання договору. Вказує, що судом також не забезпечено можливості подати відзив на позов. Окрім того, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не є одноосібним власником квартири, відповідно, може вимагати розірвання договору лише на підставі належності їй частки у праві спільної часткової власності. Звертає увагу суду на те, що плата за користування домофоном у підїзді від квартири АДРЕСА_2 перестала надходити до початку війни та виїзду позивачки за кордон.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 рокувідкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс» та мешканцями 3-го під`їзду будинку АДРЕСА_3 в особі ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту системи обмеження доступу «Багатоканальний Домофон».

Додатком 1 до вказаного договору, підписаного мешканцями під`їзду, які стали стороною договору, мешканці підтверджують факт ознайомлення з умовами договору в графі 5 «НОМЕР_2» .

Відповідно до пп. 1.1.-1.2. вказаного договору, виконавець зобов`язався надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту домофону, змонтованого за адресою: АДРЕСА_4 , а замовник, відповідно, оплачувати такі послуги на умовах та у порядку, передбаченому п. 3 договору.

22.06.2011 року право вимоги за вказаним договором відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Цифрал-Сервіс Центр» в порядку цесії.

26.12.2013 року право вимоги договором цесії відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифрал-Сервіс Центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон Сервіс Гарант».

31.03.2016 року право вимоги договором цесії відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Домофон Сервіс Гарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон Техно Сервіс».

23.08.2023 року від позивача надійшли скарга та дві заяви про розірвання договору за різними адресами розташування систем обмеження доступу.

Листом ТОВ «Домофон Техно Сервіс» № 40 від 12.09.2023 року позивача повідомлено про те, що для призупинки договору на технічне обслуговування і ремонту системи обмеження доступу необхідно провести повний розрахунок, станом на 3-й квартал 2023 до сплати підлягає 840,00 грн.; надати документ, що підтверджує відношення до даної адреси.

Листом ТОВ «Домофон Техно Сервіс» № 47 від 31.10.2023року позивача повідомлено про те, що для розірвання договору на технічне обслуговування і ремонтусистеми обмеження доступу необхідно провести повний взаєморозрахунок, станом на 4-й квартал 2023 до сплати 960,00 грн.

ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, 09.03.2022 виїхала за кордон таповернулась 20.03.2023 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом позову у справі, що переглядається, є вимога про розірвання договору про надання послуг з технічного обслуговування домофону в квартирі позивачки.

Положеннями ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Слід зазначити, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом ( ст. 907 ЦК України).

Ч. 2 ст. 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Отже, відповідач у справі виступає надавачем послуг, передбачених договором, а позивач є споживачем, відтак,на правовідносини, що виникли між сторонами поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

Положення ч. 3, 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення недоліків у виявленій роботі споживач має право на свій вибір вимагати безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк, відповідного зменшення ціни виконаної роботи; безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи ( наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років, з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору.

Згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Так, з умов договору від 29.05.2007 року, а самепп. 1.1.-1.2. убачається, що виконавець зобов`язався надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту домофону, змонтованого за адресою: АДРЕСА_4 , а замовник, відповідно, оплачувати такі послуги на умовах та у порядку, передбаченому п. 3 договору.

Згідно п. 3.5. договору, абонентська плата вноситься щоквартально, не пізніше 20 числа першого місяця кварталу.

На момент укладення договору, вартість технічного обслуговування складала 14 грн 85 коп., за квартал із кожної квартири, однак така вартість щорічно збільшувалась на підставі п. 4.3.3 договору. Зокрема, договором передбачено право виконавця збільшувати вартість послуг в односторонньому порядку не частіше одного разу на рік, після попереднього письмового повідомлення замовника, який є направленим виконавцем замовникові квитанція за новий період із новою сумою до сплати.

Абзацом 2 п. 4.3.3. договору, передбачено право замовника не погодитись на нові цінові умови та вимагати розірвання договору в односторонньому порядку, шляхом направлення виконавцеві відповідного повідомлення протягом 30 днів після початку період, в якому змінилася ціна.

Пунктом 6 договору також передбачено право будь-якої зі сторін розірвати договір достроково, письмово попередивши про свій намір іншу сторону за 30 днів до дати розірвання. Під час розірвання договору між сторонами проводиться бухгалтерська звірка та повний взаєморозрахунок.

23.08.2023 року від ОСОБА_1 надійшли скарга та дві заяви про розірвання договору за різними адресами розташування систем обмеження доступу (вх. № 49).

Листом ТОВ «Домофон Техно Сервіс» № 40 від 12.09.2023 ОСОБА_1 повідомлено, що для призупинки договору на технічне обслуговування і ремонту системи обмеження доступу необхідно провести повний розрахунок, станом на 3-й квартал 2023 рокудо сплати підлягає 840,00 грн.; надати документ, що підтверджує відношення до даної адреси.

Листом ТОВ «Домофон Техно Сервіс» № 47 від 31.10.2023 ОСОБА_1 повідомлено, що для розірвання договору на технічне обслуговування і ремонтусистеми обмеження доступу необхідно провести повний взаєморозрахунок, станом на 4-й квартал 2023 до сплати 960 грн.

Відповідач, відмовляючи у розірванні договору не звернув увагу на те, що умовами договору а саме п. 6.2. договору, передбачено, що будь-яка із сторін може розірвати договір, попередивши про це іншу сторону, не менше ніж за 30 днів до моменту розірвання договору, а тому, необґрунтовано відмовив позивачці у його розірванні, ураховуючи, що це є її беззаперечним правом.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, встановивши, що позивач реалізував своє право на відмову від надання послуг з технічного обслуговування домофону дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору.

Посилання відповідача на непогашену заборгованість ОСОБА_1 як на підставу відмови у розірванні договору є неприйнятними, оскільки відповідач не позбавлений права звернутися до суду з вимогами про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за надані послуги, незалежно від статусу договірних відносин сторін.

Доводи відповідача в своїй сукупності є суперечливими, оскільки з однієї сторони, відповідач посилається на те, що розірвання договору є неможливим до повного погашення заборгованості ОСОБА_1 , поряд з цим, вказує на те, що ОСОБА_1 взагалі не є стороною договору, тобто, апеляційна скарга не містить визначеної позиції скаржника.

З огляду на вищезазначене, також є безпідставними посилання скаржника на неспівпадіння ініціалів позивачки по батькові при укладанні договору, з огляду на те, що позивачка визнає, що укладала договір особисто. Більше того, з матеріалів справи убачається, що відповідач також не заперечує, що договір укладався саме з ОСОБА_1 , оскільки відповідач особисто пропонував ОСОБА_1 призупинити його дію (а. с. 15 зв.)

Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок, оскільки саме по собі подання відповідної заяви про розірвання договору не є належним доказом того, що позивачка не користувалась послугами ТОВ «Домофон Техно Сервіс», надання яких передбачено договором від 29 травня 2007 року, укладеним сторонами, а тому у відповідача не виникло обов`язку здійснити перерахунок заборгованості за цю послугу.

Окрім того, оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види послуг (заборгованості), що є різновидом претензії, чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань, заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 462/5889/16-ц від 08.04.2020.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Голосіївського районного суду від 19 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнена від сплати від судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1073 грн.

Поряд з цим, як убачається зі змісту рішення суду, з ТОВ «Домофон Техно Сервіс» судом першої інстанції помилково стягнуто судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, оскільки така сума підлягає застосуванню безпосередньо з 01.01.2024 року (див. ст. 7 Закону України 'Про Державний бюджет України на 2024 рік). Більше того, навіть така сума була визначена судом помилково, оскільки позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, тобто, дві немайнові вимоги.

Ураховуючи, що апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

При зверненні до суду апеляційної інстанції з ТОВ «Домофон Техно Сервіс» сплачено судовий збір в розмірі 3220 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, понесені скаржником судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з апеляційною скаргою підлягають компенсації за рахунок держави у розмірі 1610,40 (1073,60 х 150%).

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне застосувати взаємозалік, з урахуванням якого компенсувати ТОВ «Домофон Техно Сервіс» за рахунок держави 536, 80 грн (1610,40 грн - 1073,60 грн) на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон Техно Сервіс» задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон Техно Сервіс» провести перерахунок послуг з 09.03.2022 року по грудень 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору про надання послуг з технічного обслуговування домофону, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Домофон Техно Сервіс», залишити без змін.

Компенсувати за рахунок держави Товариству з обмеженою відповідальністю «Домофон техно сервіс» (ідентифікаційний код: 40348457, місцезнаходження: м. Київ, вул. Волинська, буд. 60) витрати по оплаті судового збору у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2024 року

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

Н. В. Поліщук