Постанова

від 24.09.2024 по справі 520/24641/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 р. Справа № 520/24641/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Тітов О.М.) від 24.04.2024 по справі № 520/24641/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотерм"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Новотерм", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00255190706 від 17.08.2023 року на загальну суму 263 540,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте всупереч чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 520/24641/23 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00255190706 від 17.08.2023 року на загальну суму 263540,0 грн.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотерм" судовий збір у сумі 3953 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) грн. 10 коп.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотерм" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що надані ТОВ «Новотерм» первинні документи, не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ «Новотерм» та ТОВ «Декарт» (податковий номер 39024370), ТОВ «ХАР-ЛІФТ» (податковий номер 39024370), ТОВ «Харківський механічний завод «Максіма» (податковий номер 44222006), а укладені ТОВ «Новотерм» договори з ТОВ «Декарт» (податковий номер 39024370), ТОВ «Хар-Ліфт» (податковий номер 39024370), ТОВ «Харківський механічний завод «Максіма» (податковий номер 44222006) не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 520/24641/23 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Новотерм (код ЄДРПОУ 43339583) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.11.20219. З моменту реєстрації товариства позивач займається виробництвом мінераловатної продукції, та є національним виробником теплозвукоізоляційних матеріалів. Юридична адреса Товариства м. Харків, Карачівське шосе, 44 та за вказаною адресою на підставі договору оренди № 28_257 від 28.11.2019 Товариство орендує цілісний майновий комплекс (нежитлові будівлі: літ. ВО-3 загальною площею 2267,5 кв.м., ВН-1-6 загальною площею 11221,3 кв.м.); майно (рухоме) з виробництва мінеральної вати (обладнання, механізми, споруди тощо) для здійснення господарської діяльності.

Також судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Новотерм, за результатами якої складено акт від 27 липня 2023 року № 22803/20-40-07-06-06/43338593 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Новотерм (код за ЄДРПОУ 43338593) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке сформовано за рахунок періоду виникнення від`ємного значення: березень-травень 2023 року.

Згідно Акту від 27.07.2023 № 22803/20-40-07-06-06/43338593, контролюючим органом встановлено наступне порушення: пп. а. п.198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, та пп в п. 200.4, ст. 200 Розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ Новотерм (код за ЄДРПОУ 43338593) завищено ряд. 21 Б Сума від`ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного періоду у сумі 263540,0 грн.

Відповідач обґрунтовує свою позицію стосовно вищезазначених порушень тим, що за даними податкового органу, позивачем оформлено взаємовідносини з контрагентами ТОВ ХАР-ЛІФТ (ЄДРПОУ 38992534), ТОВ Агентство Декарт (код 39024370), ТОВ Харківський механічний завод Максіма (ЄДРПОУ 44222006), відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ. Та начебто, Позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення непідтверджених господарських операцій з одержання послуг і неправомірно були складені первинні документи та внесені до облікових регістрів бухгалтерського обліку.

У зв`язку з цим, контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення від 17.08.2023 № 00255190706, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 263540,0 грн.

Не погодившись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що доводи ГУ ДПС у Харківській області щодо недотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року податкового кредиту ПДВ, посилаючись на декларування неіснуючих господарських операцій та умисного ухилення від виконання податкових обов`язків, що покладено у основу податкового повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовані, а відтак податкове повідомлення-рішення № 00255190706 від 17.08.2023 року на загальну суму 263540,0 грн підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Отже, підставою для проведення документальної позапланової перевірки, згідно з вказаною нормою права, є не лише подання платником декларації, в якій заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ, а і подання платником податку декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У спірному випадку позивачем подано декларацію за травень 2023 року, в якій не лише заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ, а і визначено від`ємне значення з ПДВ у розмірі, яке становить більше 100 тис. гривень, а отже контролюючий орган мав право провести позапланову документальну перевірку, в тому числі і щодо законності визначення від`ємного значення з податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Положеннями підпункту 14.1.156-14.1.1561 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України; податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На виконання приписів п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За змістом положень пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України покладено обов`язок на платника податку - продавця товарів/послуг при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Нормами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України передбачено, що під господарською діяльністю слід розуміти діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16 неодноразово наголошував, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

При цьому, у податковому обліку позивача операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 жовтня 2019 року по справі № 400/2670/18, від 31.01.2020 по справі № 520/10953/18 та від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Як зазначив Верховний Суд у справі № 360/3118/21 від 25.07.2023 визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні недоліки первинної документації, ні наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання тощо, самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, за наявності об`єктивних сумнівів щодо реальності господарських операцій, у тому числі, з огляду на дефектність первинних документів, наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

З матеріалів справи судом встановлено, що 28.11.2019 між АТ Сбербанк та ТОВ Новотерм було укладено Договір оренди № 28_257, відповідно до якого ТОВ Новотерм прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, буд. 44 (нежитлові будівлі: літ. ВО-3 загальною площею 2267,5 кв.м., та майно (рухоме) з виробництва мінеральної вати (обладнання, механізми, споруди тощо).

15.12.2020 р. відбулося відчуження цілісного майнового комплексу та майна з виробництва мінеральної вати, в результаті чого новим власником, та відповідно, новим орендодавцем, стало ТОВ ХАР-ЛІФТ.

У договорі про внесення змін № 4 від 15.12.2020 року до договору оренди № 28_257 від 28.11.2019, зазначено, що у зв`язку з відчуженням 15.12.2020 попереднім Орендодавцем на користь нового Орендодавця Об`єкту оренди (ЦМК та Обладнання) відбувається заміна Сторони (Орендодавця), а саме: ТОВ ХАР-ЛІФТ (код 38992534) замінює АТ СБЕРБАНК.

Відповідно до п. 5.7. Договору оренди по завершенню кожного звітного періоду за Договором Сторони підписують відповідний акт приймання-передачі наданих послуг.

В подальшому, до Договору оренди вносилися зміни стосовно розмірів орендної плати та строку дії договору.

Так, згідно абз. 2 п. 1 Договору про внесення змін № 14 від 01.03.2023 року до Договору оренди № 28_257 від 28.11.2019 Сторони домовились з 01.03.2023 року визначити договірний розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції за користування ЦМК у розмірі 300000,00 (триста тисяч) гривень, у тому числі ПДВ 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень.

На підтвердження реальності вчинення цього правочину, позивачем надано наступні акти приймання-передачі наданих послуг, а саме: № 1/3 від 31.03.2023 року на суму 300000,00 грн. в тому числі ПДВ - 50000,00 грн.; № 1/4 від 30.04.2023 року на суму 300000,00 грн. в тому числі ПДВ - 50000,00 грн.; № 1/5 від 31.05.2023 року на суму 300000,00 грн., в тому числі ПДВ - 50000,00 грн.

В подальшому, за період березень-травень 2023 року контрагентом підприємства позивача (ТОВ ХАР-ЛІФТ), було виписано на адресу ТОВ НОВОТЕРМ податкові накладні на загальну суму ПДВ 150000,00 грн., які включені позивачем до податкового кредиту та відображено в декларації за травень 2023 року. Вищезазначені податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних вчасно, з дотриманням граничних строків реєстрації, передбачених п. 201.10 ст. 201 Кодексу, статус ПН - зареєстровано.

Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, перевірка була виїзною та проходила за місцем знаходження позивача, за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, 44, що підтверджує факт надання ТОВ ХАР-ЛІФТ послуг оренди об`єкту за договором оренди та відповідно, спростовує твердження контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ ХАР-ЛІФТ.

Також суд зазначає, що для виробництва мінеральної ваги підприємство позивача здійснює закупівлю необхідної сировини і основними постачальниками позивача є: AT Walbrzyskie Zaklady Koksownicze Victoria, Польща - кокс із кам`яного вугілля імпорт (код УКТ ЗЕД 27040010); SilekolSp.zo.o., Польща - смола фенолформальдегідна імпорт (код УКТ ЗЕД 39094000); ТОВ Фірма Автарк (ЄДРПОУ 42143766) - щебінь доломіту (код УКТ ЗЕД 2518100000); ПрАТ Рафалівський кар`єр (ЄДРПОУ 13976731) - щебінь базальту (код УКТ ЗЕД 2517); ТОВ ПМТЗ Інженерний центр Реагент (ЄДРПОУ 19313492) - розчин силану - (код УКТ ЗЕД 3910000010); ТОВ Велл-Хім (ЄДРПОУ 37982991) - карбамід (код УКТ ЗЕД 3102101000); ТОВ Нанопласт (ЄДРПОУ 41233811) - плівка з полімерів етилену (код УКТ ЗЕД 3920). В результаті виробничого процесу позивач отримує плити мінеральної вати різної плотності, код УКТ ЗЕД для даного виду продукції - 6806100000.

У зв`язку з тим, що сировина (кокс, базальт, доломіт) поставляється тонами, для її розвантаження та перевезення необхідна відповідна техніка. Крім того, як вказував позивач, виготовлена продукція також розміщується партіями на піддонах, яка після пакування в плівку переміщується на склад готової продукції.

На підставі цього, для транспортування сировини та готової продукції, підприємством позивача взята в строкове платне користування спецтехніка у вигляді автонавантажувачів у кількості 12 шт., згідно Договору суборенди № 01/07-02 від 01.07.2021 року, укладеного з ТОВ «Агентство Декарт». Крім того, згідно умов вказаного договору, позивачем також орендуються три легкові автомобілі, які використовуються в адміністративних цілях та для перевезення співробітників, в т.ч. у випадку необхідності прибуття на виробництво у вихідні дні та у позаурочний час.

Зазначене майно використовується позивачем у виробничій діяльності та для виконання своїх статутних завдань. Також, позивачем проводиться технічне обслуговування та ремонт орендованих навантажувачів та легкових автомобілів, що підтверджується калькуляціями, актами наданих послуг щодо такого обслуговування та/або ремонту. Водночас, використання автомобільної техніки на підприємстві підтверджується внутрішніми документами: подорожніми листами на легкові автомобілі; лицьовими картками на автонавантажувачі та автомобілі, які надані позивачем до суду першої інстанції та також надавалися відповідачу під проведення перевірки.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Агентство Декарт укладено Договір суборенди майна № 01/07-02 від 01.07.2021, відповідно до якого орендар передає в строкове платне користування суборендарю майно для використання в господарській діяльності, перелік якого визначений в додатку № 1 до цього договору.

На підтвердження реальності вчинення правочинів з ТОВ Агентство Декарт , позивачем надавалися акти приймання-передачі наданих послуг, оборотно-сальдові відомості.

Крім того, суд враховує, що одним з видів діяльності ТОВ Агентство Декарт є код 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Згідно наданого позивачем штатного розпису контрагента у штаті Товариства перебуває 4 особи: директор, головний механік, виконавець робіт 2 штатні одиниці. Як вбачається з акту перевірки та наданого відповідачем відзиву у ТОВ Агентство Декарт відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування наявні цілісний майновий комплекс разом з складовими його частинами, автотранспорт, легкові автомобілі за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, 44 та склад за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Шлях, вулиця Заводська, буд.1. Вартість основних засобів складає 4,3 тис. грн. Також суд зазначає, що на підставі наданих послуг, ТОВ Агентство Декарт зареєструвало податкові накладні в ЄРПН, що є підставою для позивача для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Судовим розглядом також встановлено, що між позивачем та ТОВ Харківський механічний завод Максіма укладено договір послуг № НТ-ХМЗМ-1702-У від 17.02.2022, за умовами якого замовник (ТОВ Новотерм) доручає, а виконавець (ТОВ ХМЗ Максіма) приймає на себе зобов`язання виконати власними силами і засобами відповідно до умов цього договору послуги з механічного оброблення металевих виробів, ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування промислового призначення. Згідно з п. 3.1. вказаного договору вартість послуг деталізується в Специфікації/рахунку-фактурі до даного договору, що є невід`ємною його частиною.

До договору послуг НТ-ХМЗМ-1702-У від 17.02.2022 року Сторонами було підписано Специфікації, якими і було узгоджено види робіт та їх вартість.

Так, ТОВ ХМЗ Максіма протягом березня-травня 2023 року було проведено наступні види робіт: ремонт гідроциліндру з охолодженням, доробка робочого колеса димососу камери полімеризації (діам. 1000 мм), доробка робочого колеса димососу КВО, ремонт відбійного валу КВО, Ремонт гідроциліндру L-2200. Всього за вказаний період робіт було проведено на загальну суму 138120,00 грн., в т.ч. ПДВ 23020,00 грн.

Результати робіт оформлені належним шляхом підписання актів наданих послуг.

Також позивачем на підставі договору постачання № НТ/ХМЗМ-1702 від 17.02.2022 у відповідності до умов Специфікації № 3 від 24.02.2023 було придбано у ТОВ Харківський механічний завод Максіма аварійний лоток та вал робочого колеса, детальне креслення яких міститься у додатку до специфікації, на загальну суму 98800,00 грн., в т.ч. ПДВ 16480,00 грн.

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною.

Необхідність отримання таких послуг обумовлено тим, що зважаючи на складний технологічний процес виробництва, обладнання позивача періодично проходить планово-попереджувальні роботи з метою проведення оцінки стану обладнання та складових частин, проведення необхідного ремонту або заміни деталей для забезпечення безперервного та якісного виробництва продукції, на підтвердження чого до суду надавалися плани проведення планово-попереджувальних робіт, службові записки з обґрунтуванням необхідності проведення ремонту обладнання чи придбання нових деталей для заміни.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ- документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов`язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом в акті перевірки та під час розгляду справи не було спростовано, що жодна із замовлених та отриманих робіт здійснена не в межах господарської діяльності товариства, не надав переконливих доводів зворотного. Також акт перевірки не містить жодного умотивованого посилання про фактичне порушення позивачем вимог законодавства, яке б позбавляло його права на формування даних податкового обліку за спірними операціями.

Також, колегія суддів вказує, що посилання податкового органу на відсутність у контрагентів необхідних трудових ресурсів та виробничих потужностей не може бути безумовною підставою для визнання господарських операцій нереальними, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника/субпідрядника на праві оренди чи лізингу.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ ХМЗ Максіма від 10.08.2023 № 69, адресований на адресу позивача, згідно якого повідомляється, що для здійснення господарської діяльності ТОВ ХМЗ Максіма укладено договір № ХМЗМ-20/06-1 на виконання робіт по виробництву продукції і механічній обробці з ФО-П ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстровано суб`єктом господарської діяльності 29.12.2005 року. Вказаний суб`єкт господарювання є дипломованим спеціалістом в сфері металообробки. Відповідно до п. 1.1. укладеного договору підрядник на підставі цього Договору зобов`язується виконувати роботи по виготовленню продукції з власних матеріалів, або з матеріалів Замовника та виконувати виробничі послуги по механічній обробці (порізка, згинання та ін..), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виготовлену продукцію і виконані виробничі послуги (роботи). Також вказано, що ФОП ОСОБА_1 має власні виробничі потужності: Офіс-склад - 515,9 м.кв., промисловий ангар - 98,5 м.кв., промисловий ангар - 147,5 м.кв. ФОП ОСОБА_1 проводить свою діяльність у відповідності до технічних умов по виготовленню, ремонту промислового обладнання ТУ У 29.1-2757808591-001-2004, ТУ У 29.1-2757808591-002-2004, має матеріально-технічну базу для виконання робіт: станки токарні, фрезерні, свердлильні, горизонтально-шліфувальні, вертикально-шліфувальні, преси, пили, піскострумна установка, вакуумна установка, компресори поршневі, світлоскоп промисловий.

Щодо посилання відповідача на те, що укладені ТОВ «Новотерм» договори з ТОВ «Декарт» (податковий номер 39024370), ТОВ «Хар-Ліфт» (податковий номер 39024370), ТОВ «Харківський механічний завод «Максіма» (податковий номер 44222006) не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет, колегія суддів зазначає, що доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбаченихст.191таст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов`язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об`єктивною стороною злочину, передбаченогост.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

В свою чергу, надані позивачем первинні документи у своїй сукупності відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники та підтверджують пов`язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ Новотерм. Позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, по яким сформовано витрати за рахунок оплати товарів контрагентам, надано первинні бухгалтерські документи, складені належним чином, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. На підтвердження виконання умов договорів, ТОВ Новотерм до перевірки надані первинні документи, які містять відомості про товари та їх вартість, оприбуткування, що відповідають даним договорів, складені та підписані у строки, передбачені договорами.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 520/24641/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов