Постанова

від 19.09.2024 по справі 160/21826/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2024 року м.Дніпросправа № 160/21826/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №160/21826/23 (суддя Ніколайчук С.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЦИОН ТРЕЙД" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЦИОН ТРЕЙД" (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Дніпровської митниці (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.23 № UA110110/2023/300023/1, від 02.05.23 № UA110110/2023/300024/1, від 02.05.23 № UA110110/2023/300025/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зауваження митного органу не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення оцінюваного товару, а також не впливають на правильність визначення митної вартості. Наполягає, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно застосовано при визначенні митної вартості другорядний метод.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року позовні вимоги позивача задоволено. Суд визнав протиправними та скасував оскаржені позивачем рішення відповідача.

Відповідачем на рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду у даній справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції, невірно розтлумачено норми ст. ст. 52 - 64, 257, 337 МКУ, не надано правової оцінки всім обставинам справи.

Відповідач зазначає, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. Декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару, визначену за ціною угоди, надані до оформлення документи містять розбіжності, які впливають на вартість складових митної вартості товару. Вважає, що відповідачем дотримано вимоги МК України щодо порядку визначення митної вартості товару, а спірні рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а отже у суду не було законних підстав для їх скасування.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення у справі законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги відповідача безпідставними. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 01 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОПЦИОН ТРЕЙД (покупець за контрактом) та виробником Goldensea Housewares Limited (продавець за контрактом, Китай) було укладено контракт № 0183 (далі - Контракт) на поставку товарів.

01 травня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту товару вироби кухонні з нержавіючої сталі відповідачу подана митна декларація № 23UA110110003185U1 із заявленням митної вартості на рівні 2, 9405 долари США/кг та зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

02 травня 2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2023/300023/1, за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення з 2,9405 долари США/кг до 3,8600 долари США/кг та, у якому вказав про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного, а також зазначив в гр. 33, що позивач надав документи, які не дозволяють митному органу визнати заявлену митну вартість.

02 травня 2023 у зв`язку із незгодою із рішенням, в порядку ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, позивач подав нову митну декларацію № 23UA110110003217U5, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 106 714,37 грн (мито 20 522, 00 грн, ПДВ 86 192, 37 грн).

01 травня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту товару вироби кухонні з нержавіючої сталі відповідач подав митну декларацію № 23UA110110003186U0 із заявленням митної вартості на рівні 3, 2632 долари США/кг та зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

02 травня 2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2023/300024/1, за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення з 3,2632 долари США/кг до 3,8600 долари США/кг та, у якому вказав про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного, а також зазначив в гр. 33, що позивач надав документи, які не дозволяють митному органу визнати заявлену митну вартість.

02 травня 2023 року у зв`язку із незгодою із рішенням, в порядку ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, позивачем подана нова митна декларація №23UA110110003218U4, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 35 942, 52 грн (мито 6 912, 02 грн, ПДВ 29 030, 50 грн).

02 травня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту товару вироби кухонні з нержавіючої сталі відповідач подав митну декларацію № 23UA110110003207U0 із заявленням митної вартості на рівні 3,3000 долари США/кг та зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

02 травня 2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2023/300025/1, за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення з 3,3000 долари США/кг до 3,8600 долари США/кг та, у якому вказав про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного, а також зазначив в гр. 33,що позивач надав документи, які не дозволяють митному органу визнати заявлену митну вартість.

02 травня 2023 р у зв`язку із незгодою із рішенням, в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, позивачем подана нова митна декларація № 23UA110110003223U3, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 27 991,75 грн (мито 5 383,03 грн, ПДВ 22 608,72 грн).

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що в ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів Дніпровська митниця зробила висновок про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а саме: не подано декларантом документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 Митного кодексу України, та у цих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числове значення такої складової митної вартості товару, як витрати на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар.

В свою чергу, позивач разом з декларацією митної вартості для митного оформлення надав контракт від 05.10.2022 року № FR05/10-2022, специфікації, прайс-листи, комерційні пропозиції, інвойси, митні декларації, морські коносаменти, транспортні накладні, міжнародні товаро-транспортні накладні тощо.

Тобто, всі необхідні документи, які передбачені умовами статті 53 Митного кодексу України, позивач під час митного оформлення товару надав.

Відповідач не вказав на наявність виправлень, підробок, розбіжностей та відсутності всіх відомостей у наданих документах.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ.

Згідно із частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Продавцем товару виставлені такі інвойси позивачу на загальну суму 73 460, 52 долари США: 1) № 2105-23-27 на 15 692, 76 долари США; 2) № 2105-23-28 на 25 701, 84 долари США; 3) № 2105-23-29 на 32 065, 92 долари США.

10 квітня 2023 року позивач банківським переказом через Акціонерний банк Південний сплатив вказану суму в повному обсязі, на підтвердження чого відповідачу надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 10.04.23 № 238 на 73 460, 52 долари США, в якій вказані зовнішньоекономічний контракт та 3 інвойси.

Оскаржені рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтованих, із належним посиланням на законодавство України з питань митної справи, зауважень щодо вказаного банківського платежу та сумніву у дійсності та реальності грошового переказу.

Стосовно зауважень відповідача до заявлених позивачем витрат на транспортування товарів до митного кордону України.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачу декларантом були надані отримані від перевізника ТОВ Морімото Транс документи (довідки, рахунки, калькуляції, платіжні інструкції) із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товарів позивача в 3 контейнерах у наступних розмірах: 1) митна декларація № 23UA110110003185U1 139 997, 08 грн; 2) митна декларація № 23UA110110003186U1 139 997, 08 грн; 3) митна декларація № 23UA110110003207U0 60 606, 96 грн. Зауваження до документів перевізника, до складання яких позивач не має відношення, суперечить призначенню процедури митного контролю, адже митний орган не наділений законодавцем повноваженнями визнання складових господарської діяльності перевізників необ`єктивними. Перевізники самостійно приймають рішення про механізм ціноутворення власних послуг, а їх клієнти оплачують такі послуги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивну можливість застосування першого методу відповідач не спростував.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, про відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Оскільки висновки відповідача базуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації, оскаржені рішення митного органу є необґрунтованими та протиправними, тому підлягали скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 160/21826/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак