Постанова

від 24.09.2024 по справі 420/11737/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11737/24

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

повний текст судового рішення

складено 25.06.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-експрес» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-експрес» до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ТОВ «Ламан Транс-експрес» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області (далі відповідач, Укртрансбезпека), в якому просило скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ060092 від 08.04.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки водієм до перевірки було надано всі необхідні документи, зокрема, Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00795-12095-23 від 11.09.2023 року, яким визначено та підтверджено, що транспортний засіб (тягач) марки DAF, державний номер тягача НОМЕР_1 , «після технічного контрольного огляду визнано технічно справним», з приписом «Міжнародний технічний огляд проведено», та Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00795-12096-23 від 11.09.2023 року, яким визначено та підтверджено, що транспортний засіб (напівпричіп) марки SCHWERINER, державний номер напівпричепу НОМЕР_2 , «після технічного контрольного огляду визнано технічно справним», з приписом «Міжнародний технічний огляд проведено».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2024 року при проведенні рейдової перевірки автотранспорту, на автошляху М-19, 450 км., с. Дзвінячин, головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_1 було перевірено вантажний автотранспортний засіб власником якого є ТОВ «Ламан Транс-експрес»: - сідловий тягач марки DAF, державний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки SCHWERINER, державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 ..

Зазначений автотранспорт виконував перевезення вантажу за маршрутом м. Тернопіль (Україна) - порт Констанца (Румунія), згідно товаротранспортної накладної (CMR) №70/SP.

В ході перевірки зазначеного автотранспорту, документів на вантаж та на автотранспорт, головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті було встановлено, що під час міжнародного перевезення вантажів за маршрутом Україна - Румунія перевізник не забезпечив водія документами передбаченими ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, тобто порушення, відповідальність, за які передбачена абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: виконання резидентами міжнародних перевезень вантажів без сертифікату відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху екологічної безпеки.

У зв`язку з чим складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №032193 від 19.02.2024 року.

01.04.2024 року представником позивача на засідання з розгляду справи у Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області до відповідача, надано Заперечення №048401/50 від 01.04.2024 року на Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №032193 від 19.02.2024 року, у яких було надані пояснення та обґрунтування з приводу наявності у водія автотранспортного засобу з державним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_3 усіх належних документів, згідно чинного законодавства, необхідних для здійснення міжнародних перевезень вантажів на момент проведення рейдової перевірки автотранспорту головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт заступник начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесена спірна Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ060092 від 08.04.2024 року, якою на ТОВ «Ламан Транс-експрес» відповідно до абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» накладений адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що альтернативою Міжнародному сертифікату технічного огляду є Протокол перевірки технічного стану з відміткою "Міжнародний технічний огляд проведено", виданий акредитованим виконавцем згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», що позбавляє перевізника обов`язку надавати на перевірку саме Міжнародний сертифікат технічного огляду та можна надати вказаний протокол. Однак, в даному випадку водій тягача марки DAF, державний номер НОМЕР_1 , не надав на перевірку ні Міжнародний сертифікат технічного огляду, ні Протокол перевірки технічного стану, як альтернативу, чим порушив ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.53 Законом України «Про автомобільний транспорт» організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: -дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення,якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

За правилами абз.6 ч.1 ст.60 Законом України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

28.02.2006 року Україна приєдналась та підписала міжнародну Угоду про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів (Віденська Угода 1997 року), згідно Указу Президента України №159/2006 від 28.02.2006 року.

Відповідно до такої Віденської Угоди 1997 року, Сторони, що підписали і приєдналися до такої Угоди, та де набрала чинності (у тому числі, в Україні та Румунії), для досягнення більшої однаковості в правилах, що регулюють дорожній рух у Європі, та забезпечення більш високого рівня безпеки й захисту довкілля, для встановлення однакових умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів, яким мають відповідати такі транспортні засоби, для того щоб одержати сертифікат у своїх країнах, погодили на взаємній основі, що визнають огляди, які проводяться відповідно до Приписів цієї Угоди, і такі Приписи приймаються у рамках Адміністративного комітету, до складу якого входять всі Договірні сторони.

Відповідно до пп.1.1 Доповнення 1: Припис №1 «Єдині приписи щодо періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів стосовно охорони навколишнього середовища» галузь застосування Віденської Угоди 1997 року - «Для цілей статті 1 Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів позиції, що підлягають огляду, стосуються дотримання екологічних вимог».

Згідно ст.1 Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів «Договірні сторони приймають Правила щодо періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів, зареєстрованих або допущених до експлуатації на їхній території, і на взаємній основі визнають огляди, які проводяться відповідно до цих Правил. Ці Правила приймаються у рамках Адміністративного комітету, до складу якого входять всі Договірні сторони, згідно з Правилами процедури, викладеними в доповненні 1, та на підставі нижченаведених пунктів статей. Для цілей цієї Угоди термін "технічний огляд" включає огляд будь-яких предметів обладнання частин, які використовуються на колісних транспортних засобах і характеристики яких впливають на безпеку дорожнього руху, охорону довкілля й економію енергії».

Згідно пп.5.4 п.5 Віденської Угоди 1997 року «Огляд охоплює: інші позиції, що стосуються дотримання екологічних вимог і перелічені в пункті 5 нижченаведеного додатка».

Через це, та з метою уникнення дублювання проходження двох техоглядів автотранспортного засобу, Міністерством інфраструктури України було визнано національні Протоколи контролю технічного стану у якості міжнародних Сертифікатів технічного огляду (МСТО).

У зв`язку з цим, Кабінетом Міністрів України 30.01.2012 року прийнята Постанова №137 «Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану колісних транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу».

У п.19 Постанови КМ України №137 встановлено, що «Якщо Протокол перевірки технічного стану застосовується як альтернатива Міжнародному сертифікату технічного огляду (на вимогу замовника), його видають акредитовані згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» виконавці відповідно до «Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання і таких оглядів» із зазначенням у протоколі слів такого змісту: "Міжнародний технічний огляд проведено"».

За поданням Міністерством інфраструктури України, згідно з пунктом 4 доповнення 2 до Віденської Угоди 1997 року, Протокол обов`язкового технічного контролю нотифіковано рішенням сесії Комітету з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії Організації Об`єднаних Націй (ЄЕК ООН) від 14.06.2013 року.

Тобто, положення п.19 зазначеного Порядку №137 від 30.01.2012 року визначають застосування протоколу перевірки технічного стану як альтернативи міжнародному Сертифікату технічного огляду та не містить приписів щодо неможливості використання міжнародного Сертифікату технічного огляду, акредитованими згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» виконавцями відповідно до Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів.

Таким чином, відповідно до умов Віденської Угоди 1997 року, затвердженої Указом Президента України №159/2006 від 28.02.2006 року, та пункту 19 Постанови КМ України №137 від 30.01.2012 року, якщо перевізник має у наявності Протокол перевірки технічного стану автотранспорту з відміткою про проведення Міжнародного Сертифікованого Технічного Огляду (МСТО) - "Міжнародний технічний огляд проведено", необхідність у додатковому оформлені Протоколу/Сертифікату з перевірки технічного стану автотранспорту відсутня.

Так, позивачем до додатків позовної заяви було долучено: Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00795-12095-23 від 11.09.2023 року, яким визначено і підтверджено, що транспортний засіб (тягач) марки DAF, державний номер тягача НОМЕР_4 , «після технічного контрольного огляду визнано технічно справним», з поміткою "Міжнародний технічний огляд проведено", а також Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00795-12096-23 від 11.09.2023 року, яким визначено та підтверджено, що транспортний засіб (напівпричіп) марки SCHWERINER, державний номер напівпричепу НОМЕР_3 , «після технічного контрольного огляду визнано технічно справним», з поміткою "Міжнародний технічний огляд проведено". Вказані протоколи видані Приватним підприємством «ТЕХОГЛЯД 2017» (Атестат акредитації №201887, чинний з 01.11.2018 року по 31.10.2023 року).

Разом з цим, з акту №032193 від 19.02.2024 року вбачається, що порушенням виявленим під час рейдової перевірки є: «під час міжнародних перевезень вантажів за маршрутом Україна Румунія перевізник не забезпечив водія документом передбачених ст.55 Закону України «Про автомобільний транспорт» а саме: сертифікатом відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху екологічної безпеки вимогам країни, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародним договором України».

В розділі акту «Пояснення водія про причини порушень» водій ОСОБА_3 вказав, що «сертифікат в наявності є у базі, але з собою на папері не було, тому що була заміна транспортного засобу».

З відзиву на позовну заяву вбачається, що акт №032193 був складений в наслідок відсутності у водія транспортного засобу (тягач) марки DAF, державний номер тягача НОМЕР_4 , саме Протоколу перевірки технічного стану або Міжнародного сертифікату технічного огляду на напівпричеп марки SCHWERINER, державний номер напівпричепу НОМЕР_3 . Що також підтверджується долученими до відзиву на позовну заяву додатками, які містять лише фото протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00795-12095-23 від 11.09.2023 року на тягач DAF держ.номер НОМЕР_1 , наданого перевіряючому під час перевірки, та поясненнями, що на напівпричеп марки SCHWERINER протокол наданий не був.

В позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач стверджує, що 19.02.2024 року під час проведення рейдової перевірки водієм ОСОБА_4 . головному спеціалісту ОСОБА_1 надавались два вищевказаних протоколи на транспортні засоби та напівпричеп.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи позивача, оскільки вони спростовуються наданими до відзиву на позовну заяву та зазначеними вище доказами відповідача. Будь яких підтверджень того, що на момент проведення рейдової перевірки у водія транспортного засобу (тягач) марки DAF, державний номер тягача НОМЕР_4 , були в наявності обидва зазначених вище протоколи позивачем суду не надано.

Також в апеляційній скарзі позивач пояснює підстави зазначення водієм транспортного засобу (тягач) марки DAF, державний номер тягача НОМЕР_4 , в акті перевірки слів: «сертифікат в наявності є у базі, але з собою на папері не було, тому що була заміна транспортного засобу». Зі слів позивача водій вчинив такий запис саме на запит головного спеціаліста щодо надання саме «Сертифікату відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України». Позивач стверджує, що мова йшла саме про сертифікат № НОМЕР_5 , який було отскановано та занесено у базу перевізника, а наявність такого сертифікату в оригіналі не потрібна, оскільки в оригіналі у рейсі надається водієві Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

На підтвердження своїх слів, позивачем до апеляційної скарги було додано копію сертифікату №DOd9D-2201315UA.

Однак, із зазначеного в сертифікаті №DOd9D-2201315UA він-коду транспортного засобу, вбачається, що вказаний сертифікат виданий на транспортний засіб (тягач) марки DAF, державний номер тягача НОМЕР_4 .

Колегія суддів нагадує, що акт №032193 від 19.02.2024 року був складений через відсутність у водія транспортного засобу (тягач) марки DAF, державний номер тягача НОМЕР_4 , саме Протоколу перевірки технічного стану або Міжнародного сертифікату технічного огляду на напівпричеп марки SCHWERINER, державний номер напівпричепу НОМЕР_3 , а не на вказаний тягач. А тому саме про сертифікат на напівпричеп йшла річ у вчиненому водієм записі у акті перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність у водія під час рейдової перевірки транспортного засобу (тягач) марки DAF, державний номер тягача НОМЕР_4 та напівпричепу марки SCHWERINER, державний номер НОМЕР_3 , документів передбачених ч.3 ст.53 Законом України «Про автомобільний транспорт», а саме Протоколу перевірки технічного стану з відміткою "Міжнародний технічний огляд проведено" або Міжнародного сертифікату технічного огляду на напівпричеп марки SCHWERINER, державний номер напівпричепу НОМЕР_3 . Що також не спростовує доводи відповідача.

За таких обставин, позивачем не спростовано доводи відповідача про відсутність у водія транспортного засобу (тягач) марки DAF, державний номер НОМЕР_4 , на час перевірки відповідного протоколу або сертифікату на напівпричеп.

В апеляційній скарзі позивач також зазначає, що головний спеціаліст Відділу Державного нагляду (контролю) Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті мав можливість переконатися у наявності Протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00795-12096-23 від 11.09.2023 року, до транспортного засобу (напівпричепу) марки SCHWERINER, державний номер НОМЕР_3 , на публічному сайті Сервісного Центру МВС, однак не зробив цього.

Колегія суддів не приймає такі доводи позивача, оскільки з інформації яка міститься на вказаному сайті можливо встановити лише статус протоколу, марку, модель транспортного засобу дату проходження ОТК, номер протоколу та суб`єкта проведення ОТК. Тобто на сайті відсутня інформація чи отримав перевіряємий транспортний засіб протокол з відміткою "Міжнародний технічний огляд проведено".

Щодо доводів позивача про не відображення у акті даних на який транспортний засіб був відсутній сертифікат (протокол), то колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, які полягають у наступному.

Так у постанові по справі №825/2328/16 від 22.05.2020 року Верховний Суд висловив наступну правову позицію, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справа №813/1790/18.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Враховуючи все вище наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ060092 від 08.04.2024 року є правомірною та скасуванню не підлягає.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-експрес» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька