Постанова

від 04.11.2010 по справі 2-а-10857/09/2570

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2-а-10857/09/2570

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-10857/09/2570                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Падій В.В     

Суддя-доповідач:  Усенко В.Г.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2010 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді                    Усенка В.Г.,

суддів:                                         Зайцева М.П., Романчук О.М.,

                                при секретарі                               Олешко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом приватного багатопрофільного підприємства «Крамниця»до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про скасування рішення,-   

                                                         ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року приватне багатопрофільне підприємство «Крамниця»(далі –Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова (далі –Відповідача) в якому просив скасувати рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в  якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення є необґрунтованим та не законним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема,  порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ПБП «Крамниця»(ідентифікаційний код 30843121) перебуває на обліку в УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова як суб'єкт малого підприємництва –юридична особа і знаходиться на спрощеній системі оподаткування –єдиному податку, що підтверджується копіями свідоцтв про право сплати єдиного податку суб'єктами малого підприємництва-юридичною особою від 01.01.2004 року № 4171 та від 01.01.2005 року № 891.

ПБП «Крамниця»здійснювало  підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності  та сплачувало страхові внески до УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова протягом 2004 року -  2008 року згідно з чинним законодавством України, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Борг по сплаті  страхових внесків виник у позивача за період 2004 р. –1 квартал 2005 р. в зв'язку з не зарахуванням в рахунок сплати страхових внесків за період 2004-1 квартал 2005 р..

Положенням  ст. 5 Закону України «Про  загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачено, що даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від сплати.

Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року»від 16 березня 2006 року №3583 (далі –Закон №3583) суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, та які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року №2285-IV, не вважати заборгованістю.  Відповідно до ст. 2 Закону № 3583 донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, оскільки дана  позиція  суду першої інстанції та Позивача спростовується положенням, викладеним в  статті  15 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про  загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-IV), де  передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Даної правової позиції  дотримується і Верховний  Суд  України, що  підтверджується його висновком, викладеним  в  Постанові  Судової  палати в  адміністративних  справах ВСУ  від 15 травня  2007 року у справі № 21-1142во06.

Таким  чином положення ст. 2 Закону № 3583-ІV та розпорядження Кабінету Міністрів  України № 58-р (58-2005-р) від 10.03.2005 року,  суперечать Закону N 1058-IV і застосуванню не підлягають.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої не правильно застосував зазначені норми законодавства та дійшов помилкового висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неправильно встановлено фактичні обставини справи, не надано  належну оцінку дослідженим  доказам, прийнято рішення у відповідності з порушенням матеріального права.

В зв'язку з цим колегія  суддів вважає необхідним апеляційну скаргу  задовольнити, а оскаржувану постанову –скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова –задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити приватному багатопрофільному підприємству «Крамниця»у задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

          Головуючий –суддя                                                                      В.Г. Усенко

                              судді:                                                                                  М.П. Зайцев                                                                                                                                                                                                                                                        

                                                                                                    О.М. Романчук