Постанова

від 11.09.2024 по справі 914/2560/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. м.Львів Справа №914/2560/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.С. Скрипчук

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця, б/н від 28.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/1850/24 від 28.06.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17 червня 2024 року (суддя Мазовіта А.Б., повний текст ухвали складено 24.06.2024, м. Львів) про призначення експертизи

у справі №914/2560/23

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Львів

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Автобансервіс, с. Петропавлівська Борщагівка, Київська область

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю ОККО-Бізнес Партнер, смт. Славське, Львівська область

до відповідача-3 Приватного підприємства НАФТОТЕРМІНАЛ, смт. Славське, Львівська область

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Т-Транс, м. Київ

про стягнення 8 281 536,06 грн. збитків

за участю представників учасників процесу:

від позивача в режимі відеоконференції: Левчук І.М. адвокат (довіреність від 04.01.2024);

від відповідача 1 в режимі відеоконференції: Гуназа Ю.Є. адвокат (ордер серія АІ №1688809 від 26.08.2024);

від відповідача 2: не з`явились;

від відповідача 3: Павлова А.А. адвокат (довіреність №9-23/53 від 01.12.2023);

третя особа в режимі відеоконференції: Ірза А.І. адвокат (ордер серія АТ №1076673 від 14.08.2024);

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс», до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО Бізнес Партнер» та до Приватного підприємства «НАФТОТЕРМІНАЛ», за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Транс» про стягнення 8 281 536,06 грн збитків.

В процесі розгляду справи 23.05.2024 в суді першої інстанції через канцелярію суду від Приватного підприємства «НАФТОТЕРМІНАЛ» надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. №1997/24 від 23.05.2024).

Предметом спору у справі №914/2560/23 є відшкодування збитків, які, на думку позивача, заподіяно спільними діями відповідачів. Зокрема, позивач зазначив, що внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця», йому заподіяно збитки в сумі 8281536,06 грн.

Із розрахунку суми позову, вартість понесених збитків складається із: вартості відновлення верхньої будови колії 89215,23 грн.; вартості відновлення критої платформи 418223,00 грн.; вартості пошкоджених іновагонів за розрахунками SNTFM CFR MARFA S.А. 76 325,80 швейцарських франків (по курсу НБУ станом на день оплати 26.05.2023 76 325,80 * 40,4073 = 3 084 119,50 грн.), з них: вартість 4 вагонів знищених, які не підлягають відновленню 68428,80 швейцарських франків; вартість 2 вагонів пошкоджених, які підлягають відновленню 7897,00 швейцарських франків. Вартості пошкоджених вагонів Укрзалізниці 116067,60 швейцарських франків (по курсу НБУ 116 067,6 * 40,4073 = 4689978,33 грн.).

На підтвердження понесених збитків щодо відновлення верхньої будови колії та вартості відновлення критої платформи позивачем до позовної заяви долучено лише фактичну калькуляцію за підписом економіста ВСП «Чернівецька дистанція колії» та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2022 року форми КБ-2. Водночас, в підтвердження зазначених сум позивачем не надано платіжних доручень, видаткових накладних на закуплені матеріали, договорів підряду, актів прийому-передачі виконаних робіт, чи будь-яких інших належних та допустимих доказів розміру понесених збитків. Також, позивачем не долучено і документів, які б відображали початковий стан (до моменту пожежі) пошкодженої верхньої будови колії та критої платформи. Таким чином, з огляду на долучені позивачем документи, суд позбавлений можливості встановити дійсні витрати позивача на відновлення верхньої будови колії та вартості відновлення критої платформи.

На підтвердження відшкодування вартості пошкоджених іновагонів позивачем долучено платіжну інструкцію в іноземній валюті від 26.05.2023. Водночас, із змісту вказаної платіжної інструкції (призначення платежу) вбачається, що платіж проведено на виконання контракту, а не на відшкодування вартості пошкоджених іновагонів. Таким чином, із долучених позивачем документів незрозумілим є принцип розрахунку вартості відшкодування пошкоджених іновагонів.

На підтвердження вартості пошкоджених вагонів Укрзалізниці позивачем не долучено належних та допустимих доказів. Водночас, позивачем не зазначено, на якій правовій підставі ним проведено розрахунок вартості пошкоджених/знищених вагонів, що належать Укрзалізниці, у іноземній валюті. Також позивачем не надано документів, які б відображали вартість вагонів до пожежі та після неї. Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутні документи, які би підтверджували право власності позивача на вказані вагони.

З наведених вище підстав, Господарський суд Львівської області ухвалою від 17 червня 2024 року у справі №914/2560/23 призначив у справі №914/2560/23 судову експертизу, проведення якої доручив експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. Н.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України (м. Харків, вул. Золочівська, 8а). На вирішення перед експертами поставив наступні запитання: 1). яка кількість, найменування та призначення залізничних вагонів-цистерн, що належать на праві власності Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» і які було пошкоджено та/або знищено внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця», згідно з матеріалами справи? 2). яка кількість, найменування та призначення залізничних вагонів-цистерн, що належать на праві власності SNTFM CFR MARFA S.А. і які було пошкоджено та/або знищено внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця», згідно з матеріалами справи? 3). яка ринкова вартість пошкоджених та/або знищених вагонів-цистерн, що належать на праві власності Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця», станом на 02.07.2022, тобто у первісному стані до події згаданої пожежі? 4). яка ринкова вартість пошкоджених та/або знищених вагонів-цистерн, що належать на праві власності SNTFM CFR MARFA S.А. внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця», станом на 02.07.2022, тобто у первісному стані до події згаданої пожежі? 5). який розмір матеріальної шкоди, що була спричинена Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця», у результаті якої були пошкоджені та/або знищені вагони-цистерни, що належать на праві власності Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця»? 6). який розмір матеріальної шкоди, що була спричинена SNTFM CFR MARFA S.А. внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця», у результаті якої були пошкоджені та/або знищені вагони-цистерни, що належать на праві власності SNTFM CFR MARFA S.А.? 7). яка ринкова вартість верхньої будови колії та критої платформи, що належать на праві власності Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця», пошкодженої внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця», станом на 02.07.2022, тобто у первісному стані до події згаданої пожежі? 8). який розмір матеріальної шкоди, що була спричинена Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця», у результаті якої була пошкоджена та/або знищена верхня будова колії та критої платформи, що належать на праві власності Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця»? Витрати на проведення експертизи покладено на Приватне підприємство «НАФТОТЕРМІНАЛ». Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Зобов`язано надіслати в експертну установу всі матеріали справи №914/2560/23.

Позивач АТ «Українська залізниця», не погодившись з винесеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що така прийнята з порушенням норм процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Скаржник вказує, що обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги та надаючи в їх підтвердження докази, він обґрунтовував їх посиланням на ст. ст. 22, 1192 Цивільного кодексу України, в якій визначено, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як зазначає ним додано до матеріалів справи докази реальної вартості втраченого майна (відносно знищення пожежною цистерн), а також понесені витрати на відновлення пошкодженого майна (крита платформа та верхня будова колії).

Відтак, скаржник вважає, що заявлені вимоги обґрунтовано реально понесеними витратами та витратами на відновлення пошкодженого майна. Відмічає, що формулювання питань, щодо визначення ринкової вартості втраченого та пошкодження такого майна (в тому числі і до та після пожежі) не відповідає та суперечить суті заявлених вимог у відповідності до наведених норм цивільного законодавства, а також є завідомо неможливим проведенням такого визначення, що не враховано судом першої інстанції при винесені ухвали.

З огляду на наведене, скаржник, вважає, що призначення товарознавчої експертизи не підлягало до задоволення, оскільки, як обґрунтування, щодо необхідності в експертному дослідженні, так і поставлені питання не відносяться до предмету дослідження товарознавчої експертизи так і взагалі в даному випадку не потребують експертного дослідження як такого.

Відповідно до цього, просить, скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.06.2024 у справі №914/2560/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач 3 - ПП «Нафтотермінал» у заяві, б/н від 05.07.2024 вказує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить підстав для скасування ухвали від 17.06.2024, передбачених ст. 280 ГПК України, а лише висловлює свою незгоду з призначенням експертизи в господарському спорі, як такої. При цьому, зазначає, що первинно до позовної заяви всупереч вимог ст. 164 ГПК України позивачем надано дуже обмежений перелік документів, всі додаткові документи на підтвердження заявлених позовних вимог, які наявні в матеріалах справи позивачем подано значно пізніше і виключно за вимогою сторін спору та суду, а тому вважає, що встановити походження таких документів та дату їх дійсного створення не видається можливим. З метою встановлення реального розміру заподіяних збитків у даній справі вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність у проведенні судової товарознавчої експертизи для встановлення, серед іншого, залишкової вартості згорілих та частково пошкоджених внаслідок пожежі вагонів, а також вартості відновлення верхньої будови колії та критої платформи. Щодо покликань скаржника у відсутності в потребі спеціальних знань у сфері іншій ніж право, то зазначає, що згідно вимог ст. 1192 Цивільного кодексу України, на яку покликається скаржник розмір збитків визначається від реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, натомість в позовній заяві та документах не визначено реальну вартість втраченого майна. Відповідно до цього, просить ухвалу Господарського суду Львівської області у справі №914/2560/23 від 17.06.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця, б/н від 28.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/1850/24 від 28.06.2024) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17 червня 2024 року у справі №914/2560/23; витребувано матеріали справи №914/2560/23 в Господарського суду Львівської області.

11.07.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №914/2560/23.

В подальшому, ухвалою суду від 12.07.2024 розгляд справи №914/2560/23 призначено в судове засідання на 21.08.2024.

В судовому засіданні 21.08.2024 за клопотання представника відповідача 1 розгляд справи відкладено в судове засідання на 11.09.2024.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Зварич О.В. за розпорядженням в.о. керівника апарату суду №226 від 10.09.2024 проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. №01-05/1850/24) у справі №914/2560/23.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 склад колегії по розгляду справи №914/2560/23 визначено: головуючий суддя Малех І.Б., судді Скрипчук О.С., Гриців В.М.

В судове засідання 11.09.2024 в режимі відеоконференції з`явились представники позивача (скаржника), відповідача 1 та третьої особи, представник відповідача 3 з`явився в приміщення апеляційного суду. Дані представники підтримали свої доводи і заперечення на апеляційну скаргу.

Відповідач 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю ОККО-Бізнес Партнер, участі уповноваженого представника в судове засідання 11.09.2024 не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 21.08.2024 шляхом надіслання такої до електронного кабінету.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність ухвали від 17.06.2024 Господарського суду Львівської області у справі №914/2560/23 нормам чинного процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» - судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя у суду може виникати необхідність встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Відповідно до розділу ІV Інструкції про призначення та проведення судових експертих та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 товарознавча експертиза це експертиза машин, обладнання, сировини та споживчих товарів

До числа об`єктів товарознавчої експертизи належать: споживчі товари, обладнання та сировина. Об`єктами експертизи цього виду можуть бути й інші товари.

Основними завданнями товарознавчої експертизи є: визначення вартості товарної продукції; визначення належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері; визначення характеристик об`єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності; визначення змін показників якості товарної продукції; установлення способу виробництва товарної продукції: промисловий чи саморобний, підприємства-виробника, країни-виробника; визначення відповідності упакування і транспортування, умов і термінів зберігання товарної продукції до вимог чинних правил.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в апеляційній скарзі позивач не наводить підстав для скасування ухвали від 17.06.2024, передбачених ст.280 ГПК України, а лише висловлює свою незгоду з призначенням експертизи в господарському спорі, як такої.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» вказує, що експертиза призначена Господарським судом Львівської області Ухвалою від 17.06.2024 не стосується предмета доказування в господарському спорі, що виник між сторонами.

Однак, суд апеляційної інстанції відмічає, що такі доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову у цій справі є відшкодування збитків, які, на думку позивача, заподіяно спільними діями усіх відповідачів.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вірно вказано, що з документів, доданих до позовної заяви, та інших процесуальних документів, неможливо встановити дійсний розмір матеріальної шкоди, заподіяної Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця».

Так, зокрема, позивач у своїх доводах покликається на те, що внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» йому заподіяно збитки в сумі 8 281 536,06 грн.

На підтвердження понесених збитків, щодо відновлення верхньої будови колії та вартості відновлення критої платформи позивачем до позовної заяви долучено лише фактичну калькуляцію за підписом економіста ВСП «Чернівецька дистанція колії» та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2022 року форми КБ-2.

Водночас, в підтвердження зазначених сум позивачем не надано платіжних доручень, видаткових накладних на закуплені матеріали, договорів підряду, актів прийому-передачі виконаних робіт, чи будь-яких інших належних та допустимих доказів розміру понесених збитків. Також, позивачем не долучено і документів, які б відображали початковий стан (до моменту пожежі) пошкодженої верхньої будови колії та критої платформи. Таким чином, з огляду на долучені позивачем документи, суд позбавлений можливості встановити дійсні витрати позивача на відновлення верхньої будови колії та вартості відновлення критої платформи.

На підтвердження відшкодування вартості пошкоджених іновагонів позивачем долучено платіжну інструкцію в іноземній валюті від 26.05.2023. Водночас, із змісту вказаної платіжної інструкції (призначення платежу) вбачається, що платіж проведено на виконання контракту, а не на відшкодування вартості пошкоджених іновагонів. Таким чином, із долучених позивачем документів незрозумілим є принцип розрахунку вартості відшкодування пошкоджених іновагонів.

На підтвердження вартості пошкоджених вагонів Укрзалізниці позивачем не долучено належних та допустимих доказів. Водночас, позивачем не зазначено, на якій правовій підставі ним проведено розрахунок вартості пошкоджених/знищених вагонів, що належать Укрзалізниці, у іноземній валюті. Також позивачем не надано документів, які б відображали вартість вагонів до пожежі та після неї. Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутні документи, які би підтверджували право власності позивача на вказані вагони.

Всі зазначені вище обставини, які встановлено в ході розгляду справи місцевим господарським судом дають підстави для достатніх сумнівів у правильності та об`єктивності суджень позивача при оцінці збитків заподіяних пожежею, що виникла на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» 03.07.2022.

З огляду на викладене, з метою встановлення реального розміру заподіяних збитків у даній справі суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність у проведенні судової товарознавчої експертизи для встановлення, серед іншого, залишкової вартості згорілих та частково пошкоджених внаслідок пожежі вагонів, а також вартості відновлення верхньої будови колії та критої платформи.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі про призначення судової експертизи.

Що стосується покликань скаржника на те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, немає потреби в спеціальних знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, оскільки нібито встановлення розміру збитків це суто арифметичні розрахунки, спростовується наступним.

Згідно вимог ст.1192 Цивільного кодексу України на яку покликався позивач при зверненні з позовом до суду, передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається від реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Натомість в позовній заяві та документах доданих до неї не визначено реальну вартість втраченого майна.

Що ж стосується, покликань скаржника на те, що призначення експертизи збільшить строк розгляду судового спору, в цьому контексті звертаємо увагу суду на те, що позовна заява подана до Господарського суду Львівської області в серпні 2023 року, розгляд справи триває понад пів року з вини самого позивача, який довший час не міг визначитися із суб`єктним складом в господарському спорі та не надав разом із позовною заявою всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

У справі, що розглядається, як вже зазначалось вище, необхідною обставиною, яка має бути встановлена, є питання дослідження реального розміру збитків заподіяних позивачу внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця».

Отже, з врахуванням наведеного вище, Господарський суд Львівської області при розгляді клопотання про призначення судової експертизи у справі №914/2560/23 дійшов вірних висновків про необхідність проведення такої експертизи з метою встановлення реального розміру збитків заподіяних позивачу подією, що мала місце 03.07.2022 на залізничній станції Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця».

Відтак, ухвала Господарського суду Львівської області у справі №914/2560/23 від 17.06.2024 винесена в порядку та у спосіб, передбачений ст. ст. 99, 100 ГПК України, а скаржником в апеляційній скарзі не надано жодних обґрунтованих підстав для скасування зазначеної ухвали.

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 271, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця, б/н від 28.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/1850/24 від 28.06.2024) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17 червня 2024 року у справі №914/2560/23 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на АТ Українська залізниця».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/2560/23 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 23.09.24.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.С. Скрипчук