Постанова

від 19.09.2024 по справі 916/3013/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3013/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Колцун В.В.

за участю представників учасників у справі:

Від Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвокат Лунгул Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024, суддя суду першої інстанції Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 03.06.2024

по справі №916/3013/23

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Медіа Груп"

про стягнення 271 612,79 грн та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

14.07.2023 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Медіа Груп", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача заборгованість у сумі 271 612,79 грн, яка складається з: основного боргу у сумі 205 122,00 грн, пені у сумі 41 081,20 грн, 3% річних у сумі 4 452,86 грн, інфляційних втрат у сумі 20 956,73 грн;

- звільнити об`єкти Регіональної філія "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від рекламних конструкцій ТОВ "Інвест Медіа Груп", які розміщувались згідно додаткової угоди №72 до договору №ОД/НКРЕЛ-11-4д-НЮ від 12.01.2011, шляхом демонтажу рекламних конструкцій, розташованих за адресами:

1. Одеська обл., р-н ст. Поромна, Антарктика, смуга відведення.

2. м.Одеса, вул. От. Головатого 151 (за парканом).

3. м. Одеса, вул. От. Головатого, 147.

4. м.Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської, територія 21 тупика, за огорожею ст. Одеса-Головна.

5. м. Одеса, вул. От. Головатого (в межах ст. Одеса-Пересип, пішохідний міст).

Позов обгрунтовано тим, що з 01.02.2022 у відповідача виникло зобов`язання не пізніше 14 робочих днів демонтувати рекламні конструкції власними силами відповідно до пп.2.3.12 п.2.2 договору (припинення договору або додаткової угоди до нього), тобто, до 20.02.2022.

Водночас, на даний час рекламні конструкції відповідача продовжують розміщуватись на об`єктах позивача, що підтверджується актами комісійної перевірки рекламних засобів. Крім того, відповідачем надані послуги не сплачуються, акти наданих послуг сторонами не підписуються.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Медіа Груп" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" основний борг у сумі 185 351,00 грн, пеню у сумі 25 000,00 грн, 3% річних у сумі 4 023,66 грн, інфляційні втрати у сумі 18 936,78 грн, судовий збір у сумі 6 117,67 грн, витрати на здійснення перекладу у сумі 1 941,70 грн; в задоволенні решти позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу, пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджені обставини виконання позивачем зобов`язань за договором, а належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості, відповідач не надав, що свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 185351 грн, пені у сумі 25 000,00 грн, 3% річних у сумі 4 023,66 грн, інфляційних втрат у сумі 18936,78 грн.

Частково відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу, пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами у додатковій угоді не досягнуто домовленості вартості послуг у сумі 12 066 грн, як це передбачено п.1.2 та п.3.1 договору, та те, що дії сторін щодо укладення актів, направлення та оплати рахунків не можуть підміняти собою укладення відповідного правочину, суд не приймає до уваги доводи позивача з цього приводу та вважає погодженою вартістю послуг 10 903 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звільнення об`єктів Регіональної філія "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від рекламних конструкцій, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору, адже позивачем не надано доказів звернення до суду з вимогами про розірвання укладеного між сторонами договору або доказів вчинення дій щодо відмови від нього (розірвання у позасудовому порядку), тому відсутні підстави для звільнення рекламних конструкцій.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/3013/23.

Позивач вказує, що вартість послуг на рівні 12066,0 грн. з ПДВ є останньою узгодженою Позивачем та Відповідачем вартістю послуг по договору. Узгодження вартості послуг Сторонами на такому рівні підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг від 30.11.2021 та 31.12.2021 та сплатою послуг Відповідачем на таку суму у листопаді, грудні та січні 2022 року. Таким чином, враховуючи поведінку сторін по договору, позивач вважає, що вартість послуг на рівні 12066,0 грн. з ПДВ є узгодженою сторонами та такою, що визначена відповідно до умов укладеного договору, у зв`язку з чим, розрахунок заборгованості за спірний період та нарахування штрафних санкцій має виконуватися виходячи з останньої узгодженої сторонами вартості послуг, а саме з 12066,0 грн. з ПДВ.

Позивач зазначає, що рекламні конструкції Відповідача розміщувались на об`єктах Позивача на умовах укладеної до договору додаткової угоди №72 від 07.04.2021, в якій був встановлений період проведення рекламної компанії з 01.01.2021 по 30.06.2021. В подальшому сторони продовжували працювати на умовах укладеної додаткової угоди та фактично продовжували строк проведення рекламної компанії, встановлений в додатковій угоді. Договір на даний момент є чинним. Однак, Відповідач з лютого 2022 припинив виконувати свої зобов`язання по укладеній додатковій угоді №72, не підписуючи акти наданих послуг та не сплачуючи послуги по договору.

На думку позивача, на даний час підстави для знаходження рекламних конструкцій Відповідача на об`єктах Позивача відсутні у зв`язку з закінченням строку дії додаткової угоди, на підставі якої вони були розміщенні, у зв`язку з чим позовні вимоги Позивача в частині демонтажу рекламних конструкцій є обґрунтованими.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 38 301,35 грн та звільнення об`єктів Регіональної філія "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від рекламних конструкцій ТОВ "Інвест Медіа Груп".

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3013/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3013/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/3013/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 02.09.2024; призначено справу №916/3013/23 до розгляду на 19 вересня 2024 року о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3013/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/3013/23 - залишено без руху; встановлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому законом протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого були надані докази сплати судового збору у розмірі, встановленому законом. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/3013/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 02.09.2024; призначено справу №916/3013/23 до розгляду на 19 вересня 2024 року о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

19.09.2024 у судовому засіданні прийняв участь представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвокат Лунгул Л.А.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3, 7 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою призначено справу №916/3013/23 до розгляду на 19 вересня 2024 року о 10:30, направлялася засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, однак повернулася без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином, відповідач був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання в розумінні п.4 ч.6 ст.242 ГПК України.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 19.09.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/3013/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/3013/23 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

12.01.2011 між Одеською залізницею (Дорога) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Медіа Груп" (Замовник) укладено договір №ОД/НРЕКЛ-11-4д-НЮ про надання рекламних послуг (т.3 а.с.18-23), відповідно до п.1.1 якого Дорога бере на себе зобов`язання надати Замовнику послуги з тимчасового розміщення на території та об`єктах Одеської залізниці спеціальних рекламних конструкцій Замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці послуги.

Відповідно до п.1.2. договору умови надання послуг, а саме адресна програма, тип спеціальних конструкцій, строк розміщення, вартість послуг визначаються в додаткових угодах до договору, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п.2.2.2 договору Дорога має право отримувати грошову оплату за послуги з розміщенню спеціальних рекламних конструкцій замовника відповідно до умов договору.

Пунктом 2.3.12 договору передбачено, що у випадку припинення дії договору або додаткової угоди до нього замовник зобов`язаний здійснити демонтаж спеціальних рекламних конструкцій власними силами не пізніше 14 робочих днів.

Згідно з п.3.1 вартість послуг Дороги та порядок оплати визначаються відповідно до додаткових угод, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.3. оплата послуг проводиться замовником щомісячно до 15 числа поточного календарного місяця.

Згідно з п.3.4 договору початком надання послуг вважається дата проведення рекламної компанії, яка визначена сторонами у додаткових угодах до договору, закінченням надання послуг є дата демонтажу спеціальних рекламних конструкцій.

Пунктами 4.1, 4.4 договору визначено, що для підтвердження встановлення спеціальних рекламних конструкцій сторони протягом 5 робочих днів з моменту встановлення зобов`язані скласти і підписати відповідний акт про встановлення. Протягом 3 робочих днів замовник зобов`язується підписати акт про надання послуг або письмово надати обґрунтовану відмову.

Відповідно до п.5.7 договору у разі порушень строків оплати послуг з розміщення спеціальних рекламних конструкцій зник несе відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення взятих зобов`язань замовником, за кожний день прострочення оплати.

Згідно з п.6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за умовами цього Договору, якщо це невиконання є наслідком обставин непереборної сили.

Пунктом 6.5 договору визначено, що сторона, яка не виконує свої зобов`язання за умовами цього договору, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду та її вплив на виконання зобов`язань за цим договором протягом 7 днів з моменту виникнення таких перешкод.

Відповідно до п.9.7 договору якщо протягом 20 робочих днів з моменту припинення цього договору або додаткової угоди до нього, Замовник не здійснив демонтаж спеціальних рекламних конструкцій, дорога має право самостійно здійснити демонтаж вищезазначених конструкцій зі своєї території.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2030 (п.10.1 договору).

Вказаний договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

В матеріалах справи наявні додаткові угоди №1-72 до договору та протоколи узгодження договірної ціни (т.1 а.с.28-240).

Додатковою угодою №26 від 30.04.2014 сторонами доповнено пункт "Юридичні адреси, банківські реквізити" зазначенням коду ІНН (т.1 а.с.100).

Додатковою угодою №30 від 06.06.2014 сторонами викладено пункт "Юридичні адреси, банківські реквізити" у новій редакції (т.1 а.с.108).

Пунктом 1 додаткової угоди №41 від 17.12.2015 викладено п.3.3 договору в наступній редакції: "Оплата послуг проводиться Замовником щомісячно на умовах 100% передплати шляхом перерахування коштів Виконавцю протягом трьох банківських днів до початку місяця, за який здійснюється оплата. Оплату у грудні місяці 2015р. Замовник здійснює шляхом перерахування коштів Виконавцю не пізніше 30 числа поточного місяця.", а також викладено п.7.6 договору у новій редакції (т.1 а.с.132-133).

Крім того, вказаною додатковою угодою внесено зміни в розділ "Юридичні адреси, банківські реквізити".

Додатковою угодою №42 від 01.04.2016 доповнено п.8 договору (т.1 а.с.134-135).

Додатковою угодою №68 від 01.03.2019 викладено п.2.2.2 та п.6.2 договору у новій редакції (т.1 а.с.216-219).

Виконавцем за договором зазначено АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця".

Додатковою угодою №69 від 10.05.2019 викладено п.2.2.2, п.2.3.14, п.6.2, п.12 договору у новій редакції (т.1 а.с.221-226).

Крім того, Додатковою угодою №69 договір доповнено п.10.4, за яким період проведення рекламних кампаній за додатковими угодами по договору може бути пролонгований за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди за умови щоквартального застосування індексу інфляції.

Додатковою угодою №70 від 10.05.2019 викладено п.12 договору у новій редакції (т.1 а.с.228-233), чим фактично внесено зміни до реквізитів сторін.

Додатковою угодою №71 від 25.11.2020 внесено зміни до п.12 договору та доповнено договір пунктом 9.8 (т.1 а.с.235-236).

Додатковою угодою №72 від 07.04.2021 сторонами погоджено період проведення рекламної кампанії: з 01.01.2021 до 30.06.2021, вартість робіт в місяць: 10 903 грн в т.ч. ПДВ 20%, графік оплати: відповідно до п.3.3 договору (т.1 а.с.237-239).

Крім того, у п.1.8 додаткової угоди сторонами визначено, що додаткова угода може бути пролонгована за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди за умови щоквартального застосування індексу інфляції.

Як вбачається з протоколу узгодження договірної ціни (т.1 а.с.240), сторонами погоджено договірну ціну за рекламні послуги 10 903 грн, в т.ч. ПДВ.

В матеріалах справи наявний акт від 20.04.2023, складений за результатами перевірки рекламних засобів, яка була проведена у період 18-20.04.2023 (т.2 а.с.1-20), а також акт, складений за результатами перевірки рекламних засобів, яка була проведена у період 20-21.06.2023 (т.2 а.с.21-38).

В матеріалах справи містяться рахунок №75/п 899 від 03.02.2022 та розрахунок пені за період липень-листопад 2021 року у сумі 949,96 грн, а також рахунок №27/п 899 від 23.11.2021 та розрахунок пені за період січень-червень 2021 року у сумі 574,93 грн (т.2 а.с.39-42).

Позивачем також надано суду рахунки від 10.06.2021 на суму 11 684 грн, від 15.07.2021 на суму 11 942 грн, від 09.08.2021 на суму 11 942 грн, від 20.09.2021 на суму 11 942 грн, від 20.10.2021 на суму 12 066 грн, від 19.11.2021 на суму 12 066 грн та від 13.12.2021 на суму 12 066 грн (т.2 а.с.43-49).

Матеріали справи також містять акти наданих послуг від 30.09.2021 на суму 11 942 грн, від 31.10.2021 на суму 11 942 грн, від 30.11.2021 на суму 12 066 грн, від 31.12.2021 на суму 12 066 грн (т.2 а.с.50-53). Вказані акти підписані та скріплені печатками обох сторін.

Позивачем надано суду акти наданих послуг у 2022-2023 роках, рахунки на оплату, а також докази направлення відповідних актів та рахунків на адресу відповідача (т.2 а.с.137-231).

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку, з огляду на зміст вимог апеляційної скарги, оскаржуване рішення переглядається виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 38 301,35 грн та звільнення об`єктів Регіональної філія "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від рекламних конструкцій ТОВ "Інвест Медіа Груп". В іншій частині рішення не переглядається.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як було встановлено вище, 12.01.2011 між Одеською залізницею (Дорога) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Медіа Груп" (Замовник) укладено договір №ОД/НРЕКЛ-11-4д-НЮ про надання рекламних послуг (т.3 а.с.18-23), відповідно до п.1.1 якого Дорога бере на себе зобов`язання надати Замовнику послуги з тимчасового розміщення на території та об`єктах Одеської залізниці спеціальних рекламних конструкцій Замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці послуги.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2030.

Надаючи оцінку правовій природі укладеного між сторонами договору, суд зауважує, що останній фактично є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1). Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (частина 2).

Згідно з частиною 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1.2. договору умови надання послуг, а саме адресна програма, тип спеціальних конструкцій, строк розміщення, вартість послуг визначаються в додаткових угодах до договору, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п.3.1 вартість послуг Дороги та порядок оплати визначаються відповідно до додаткових угод, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.3. договору (в редакції додаткової угоди №41 від 17.12.2015) оплата послуг проводиться Замовником щомісячно на умовах 100% передплати шляхом перерахування коштів Виконавцю протягом трьох банківських днів до початку місяця, за який здійснюється оплата.

Додатковою угодою №72 від 07.04.2021 сторонами погоджено період проведення рекламної кампанії: з 01.01.2021 до 30.06.2021, вартість робіт в місяць: 10 903 грн в т.ч. ПДВ 20%, графік оплати: відповідно до п.3.3 договору (т.1 а.с.237-239).

Як вбачається з протоколу узгодження договірної ціни (т.1 а.с.240), сторонами погоджено договірну ціну за рекламні послуги 10 903 грн, в т.ч. ПДВ.

Водночас, позивач, заявляючи позовні вимоги, зазначає, що після закінчення строку дії періоду проведення рекламної компанії відповідно до умов додаткової угоди №72 сторони фактично продовжували дію даної додаткової угоди своїми конклюдентними діями (продовженням надання рекламних послуг та їх оплатою), обміном листами та наданням рахунків на оплату, у яких позивач визначав розмір щомісячної вартості послуг, які відповідач погодив та оплатив.

При цьому, пунктом 1.8 додаткової угоди сторонами визначено, що додаткова угода може бути пролонгована за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди за умови щоквартального застосування індексу інфляції.

Як встановлено судом з матеріалів справи, сторонами не укладено додаткової угоди, якою продовжено строк дії додаткової угоди №72 від 07.04.2021 та якою погоджено розмір щомісячної вартості послуг у сумі 12 066 грн, як про це вказує позивач.

Таким чином, посилання апелянта на те, що ним з відповідачем було погоджено розмір щомісячної вартості послуг у сумі 12 066 грн, не підтверджується матеріалами справи.

В свою чергу відповідно до п.3.4 договору початком надання послуг вважається дата проведення рекламної компанії, яка визначена сторонами у додаткових угодах до договору, закінченням надання послуг є дата демонтажу спеціальних рекламних конструкцій.

Таким чином, позивач надає послуги на підставі та на умовах додаткових угод до Договору з початку проведення рекламної кампанії та до дати демонтажу спеціальних рекламних конструкцій.

За таких обставин, враховуючи відсутність погодження сторонами у додатковій угоді вартості послуг у сумі 12 066 грн, як це передбачено п.1.2 та п.3.1 договору, та те, що дії сторін щодо укладення актів, направлення та оплати рахунків не можуть підміняти собою укладення відповідного правочину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що погодженою вартістю послуг за умовами Договору є саме 10 903,00 грн.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи обставини виконання позивачем зобов`язань за договором, з огляду на те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.74,76-77 ГПК України, не надав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 185 351,00 грн (з лютого 2022 червень 2023 (17 місяців х 10 903,00 грн).

В той же час, необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 19 771,00 грн, адже позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що у даному випадку сторонами було погоджено розмір щомісячної вартості послуг у сумі 12 066 грн шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 41 081,20 грн, 3% річних у сумі 4 452,86 грн та інфляційних втрат у сумі 20 956,73 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже було зазначено вище, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені передбачена пунктом 5.7 договору, відповідно до якого у разі порушень строків оплати послуг з розміщення спеціальних рекламних конструкцій заявник несе відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення взятих зобов`язань замовником, за кожний день прострочення оплати.

Так, при перевірці наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені судом першої інстанції було вірно встановлено помилковість відповідного розрахунку з огляду на нарахування позивачем суми пені на заборгованість у розмірі 12 066 грн. Таким чином, нарахування пені має відбуватися виходячи з погодженої вартості послуг у розмірі 10 903 грн.

У даному випадку, судом першої інстанції було вірно розраховано, що сума пені, нарахованої на несплачену заборгованість, становить 36 033,67 грн.

При цьому, щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача пені у сумі 949,96 грн за період липень-листопад 2021 року та 574,93 грн за період січень-червень 2021 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, в матеріалах справи містяться рахунок №75/п 899 від 03.02.2022 та розрахунок пені за період липень-листопад 2021 року у сумі 949,96 грн, а також рахунок №27/п 899 від 23.11.2021 та розрахунок пені за період січень-червень 2021 року у сумі 574,93 грн (т.2 а.с.39-42).

Позивачем також надано суду рахунки від 10.06.2021 на суму 11 684 грн, від 15.07.2021 на суму 11 942 грн, від 09.08.2021 на суму 11 942 грн, від 20.09.2021 на суму 11 942 грн, від 20.10.2021 на суму 12 066 грн, від 19.11.2021 на суму 12 066 грн та від 13.12.2021 на суму 12 066 грн (т.2 а.с.43-49).

Матеріали справи також містять акти наданих послуг від 30.09.2021 на суму 11 942 грн, від 31.10.2021 на суму 11 942 грн, від 30.11.2021 на суму 12 066 грн, від 31.12.2021 на суму 12 066 грн (т.2 а.с.50-53).

Вказані акти підписані та скріплені печатками обох сторін.

При цьому, як вбачається з наданих позивачем розрахунків, відповідачем сплачено нараховану заборгованість у повному обсязі, втім, з порушенням строків оплати, визначених п.3.3. договору.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати суми боргу, вимоги позивача про стягнення пені з відповідача у цій частині є обґрунтованими.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх вірність.

За таких обставин, вимоги про стягнення пені в цілому є обґрунтованими на суму 37237,56 грн.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.

Поряд з цим, колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, є зменшення розміру пені до 25 000 грн.

На думку колегії судів, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому суд першої інстанції вірно враховував, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці наведених позивачем у позовній заяві розрахунків 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції вірно встановив помилковість останніх з вищенаведених підстав (нарахування на суму 12066 грн. замість 10903 грн).

В свою чергу, здійснений судом першої інстанції перерахунок відсотків річних та інфляційних втрат є вірним та обґрунтованим, тому сума 3% річних складає 4 023,66 грн, інфляційних втрат 18 936,78 грн, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги стосовно звільнення відповідачем об`єктів позивача від рекламних конструкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем заявлено позовну вимогу щодо звільнення об`єктів Регіональної філія "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від рекламних конструкцій ТОВ "Інвест Медіа Груп", які розміщувались згідно додаткової угоди №72 до договору №ОД/НКРЕЛ-11-4д-НЮ від 12.01.2011, шляхом демонтажу рекламних конструкцій, розташованих за адресами:

1. Одеська обл., р-н ст. Поромна, Антарктика, смуга відведення.

2. м.Одеса, вул. От. Головатого 151 (за парканом).

3. м. Одеса, вул. От. Головатого, 147.

4. м.Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської, територія 21 тупика, за огорожею ст. Одеса-Головна.

5. м. Одеса, вул. От. Головатого (в межах ст. Одеса-Пересип, пішохідний міст).

При цьому, позивач посилається на п.2.3.12 договору, яким передбачено, що у випадку припинення дії договору або додаткової угоди до нього замовник зобов`язаний здійснити демонтаж спеціальних рекламних конструкцій власними силами не пізніше 14 робочих днів.

Позивач зазначає, що з 01.02.2022 у відповідача виникло зобов`язання демонтувати рекламні конструкції власними силами до 20.02.2022.

Тобто умовами договору встановлено два випадки, коли у відповідача виникає обов`язок з демонтажу спеціальних рекламних конструкцій:

- припинення дії договору;

- припинення дії додаткової угоди.

Відповідно до п. 10.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2030.

Таким чином, на момент зверненням з позовною заявою строк дії договору не закінчився, а позивачем не було доведено, що дію такого договору було припинено.

В свою чергу, Додатковою угодою №72 від 07.04.2021 сторонами погоджено період проведення рекламної кампанії: з 01.01.2021 до 30.06.2021.

Однак, Додатковою угодою №72 не було встановлено строк дії чи порядок припинення такої додаткової угоди.

У даному випадку, позивач помилково ототожнює закінчення строку рекламної кампанії та припинення дії додаткової угоди.

Згідно з п.3.4 договору початком надання послуг вважається дата проведення рекламної компанії, яка визначена сторонами у додаткових угодах до договору, закінченням надання послуг є дата демонтажу спеціальних рекламних конструкцій.

Таким чином, надання послуг та відповідно дія додаткової угоди не закінчується з закінченням рекламної кампанії, адже за умовами договору послуги надаються від початку проведення рекламної компанії і до демонтажу спеціальних рекламних конструкцій. Враховуючи те, що послуги надаються на підставі умов, встановлених відповідними додатковими угодами, то і дані додаткові угоди діють після закінчення рекламної кампанії.

Таким чином, позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору або Додаткової угоди №72 від 07.04.2021, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині звільнення відповідачем об`єктів позивача від рекламних конструкцій.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/3013/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/3013/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/3013/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/3013/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран