Постанова

від 18.09.2024 по справі 910/7369/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Справа№ 910/7369/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Поліщука В.Ю.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 18.09.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 (суддя Івченко А.М.)

у справі №910/7369/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина АПК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у задоволенні клопотання про залучення свідка відмовлено; у задоволенні заяви ТОВ "Топаз" про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено; клопотання ліквідатора банкрута про зобов`язання вчинити дії задоволено; зобов`язано Подлесного Ігоря Олександровича (керівник банкрута ТОВ "ТАН-2001") до 29.03.2023 передати ліквідатору банкрута ТОВ "ТАН-2001": - Ноутбук ASUS 256/8/16 - 1 шт.; - SSD диск - 1 шт.; - Планшет ІРОD - 1 шт.; - Ваги "Техноваги" - 1 шт.; - Ваги ТВ4-1500-0,5 - 1 шт.; - Ноутбук НР 255 G5 - 1 шт.; - інші печатки штампи ТОВ "ТАН-2001" (за наявності); - контракт АFS215 від 15.07.2022, що укладено між ТОВ "ТАН-2001" та АLРFЕКТ GМВН; - додаткові угоди та додатки до контракту АFS215 від 15.07.2022, - що укладено між ТОВ "ТАН-2001" та АLРFЕКТ GМВН; - первинну бухгалтерську документацію (видаткові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, акти приймання Товарів тощо) по правовідносинам між ТОВ "ТАН-2001" та АLРFЕКТ GМВН; - договори, додаткові угоди та додатки, які укладені між ТОВ "ТАН-2001" та наступними фізичними особами - підприємцями: -ФОП Голянська А.М.; - ФОП Гонтар А.С.; - ФОП Заборін Ю.І.; - ФОП Заборіна Н.Ю.; - ФОП Наговський М.П.; - ФОП Подлесна Я.І.; - ФОП Шадур К.С.; - ФОП Шадур Н.М.; - ФОП Шапран Д.П.; - ФОП Шапран С.Ю.; - ФОП Каширкін Ю.О.; - ФОП Міщенко І.В. - первинну бухгалтерську документацію (видаткові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, акти приймання Товарів тощо) по правовідносинам між ТОВ "ТАН-2001" та наступними фізичними особами - підприємцями: - ФОП Голянська А.М.; - ФОП Гонтар А.С.; - ФОП Заборін Ю.І.; - ФОП Заборіна Н.Ю.; - ФОП Наговський М.П.; - ФОП Подлесна Я.І.; - ФОП Шадур К.С.; - ФОП Шадур Н.М.; - ФОП Шапран Д.П.; - ФОП Шапран С.Ю.; - ФОП Каширкін Ю.О.; - ФОП Міщенко І.В.; у задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України з грошовими вимогами до боржника відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить продовжити ГУ Державної податкової служби у м. Києві строк для сплати судового збору; ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 по справі №910/7369/22 в частині відмови ГУ Державної податкової служби у м. Києві у визнанні кредитором до боржника на суму 1 362 681,00 грн - скасувати; прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ГУ Державної податкової служби у м. Києві на суму 1 362 681,00 грн; в іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 - залишити без змін; розглянути апеляційну скаргу за участю представника ГУ Державної податкової служби у м. Києві.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Отрюх Б.В.; Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7369/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина АПК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" про банкрутство; відкладено розгляд питання про продовження строку для сплати судового збору, відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 до надходження матеріалів справи №910/7369/22 до Північного апеляційного господарського суду.

16.04.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, до якого долучено платіжну інструкцію від 27.03.2024 №674 на суму 8052,00 грн про сплату судового збору за подання апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22.

02.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7369/22 у 8-ми томах.

У зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/7369/22 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Поліщук В.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2024 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 залишено без руху; роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання доказів направлення копій цієї апеляційної скарги з усіма додатками (листом з описом вкладення) Акціонерному товариству "ОТП Банк" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Долина АПК".

20.05.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази направлення копій цієї апеляційної скарги з усіма додатками (листом з описом вкладення) Акціонерному товариству "ОТП Банк" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Долина АПК".

Через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що в матеріалах справи №910/7369/22 містяться первинні документи, які спростовують заборгованість ТОВ «ТАН-2001» та доводять безпідставність вимог ГУ ДПС у м. Києві до боржника, що і було вірно враховано судом першої інстанції.

Через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому останній просить надати йому (21_region@ukr.net), можливість взяти участь у судовому засіданні у справі №910/7369/22, призначеному на 19.06.2024 o 12 год. 30 хв. у Північному апеляційному господарському суді - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відмовлено ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" арбітражному керуючому Мухітдінову Рустаму Джурайовичу у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні у справі №910/7369/22, призначеному на 19.06.2024 о 12:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 до 21.08.2024 о 12 год. 00 хв.

13.08.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому останній просить надати йому (21_region@ukr.net), можливість взяти участь у судовому засіданні у справі №910/7369/22, призначеному на 21.08.2024 o 12 год. 00 хв. у Північному апеляційному господарському суді - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. 19.08.2024 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №920/7369/22 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Поліщук В.Ю., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у розгляді апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 оголошено перерву до 18.09.2024 до 10 год. 00 хв.

Через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому останній просить надати йому (21_region@ukr.net), можливість взяти участь у судовому засіданні у справі №910/7369/22, призначеному на 18.09.2024 o 10 год. 00 хв. у Північному апеляційному господарському суді - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У зв`язку з направленням судді Остапенка О.М. 18.09.2024 для участі у роботі ХХ чергового з`їзду суддів України, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційних скарг у справі №910/7369/22 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Поліщук В.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 прийнято апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 до свого провадження у новому складі суду. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У судове засідання 18.09.2024 з`явився представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, а арбітражний керуючий Мухітдінов Рустам Джурайович взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК Україниодним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 в частині відмови ГУ Державної податкової служби у м. Києві у визнанні кредитором до боржника на суму 1 362 681,00 грн; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги ГУ Державної податкової служби у м. Києві на суму 1 362 681,00 грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 - залишити без змін.

Арбітражний керуючий Мухітдінов Рустам Джурайович щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 залишити без змін в частині відмови у задоволенні заяви Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, з грошовими вимогами до боржника.

Оскільки вказана ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині, якою відмовлено Головному управлінню ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у визнанні грошових вимог до боржника, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваної ухвали лише в тій частині, що оскаржується.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що ТОВ «ТАН-2001» не надано до перевірки документів з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100000,00 грн за червень 2022, тому податковим органом встановлено порушення боржником вимог п. 44.1, п. 44.6 ст.44 Податкового Кодексу. Як зазначає скаржник, факт ненадання первинних документів до перевірки унеможливлює підтвердити законність задекларованих Боржником сум бюджетного відшкодування, оскільки такі документи не досліджені в ході проведення перевірки податковим органом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 слід залишити без змін в частині відмови у задоволенні заяви Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України з грошовими вимогами до боржника, з огляду на наступне.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом першої першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника за неузгодженим податковим повідомленням-рішенням.

Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності ухвали Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 в частині відмови у задоволенні заяви Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, з грошовими вимогами до боржника, положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Згідно зі статтею 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 КУзПБ). Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (частина четверта статті 45 КУзПБ).

З моменту відкриття провадження у справі: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом (частина чотирнадцята статті 39 Кодексу).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Стаття 57 ПК України регулює строки сплати податкового зобов`язання: за загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку.

За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 56.18 цієї ж статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.

Оцінюючи повноту і всебічність судового розгляду у даній справі, колегія суддів виходить з наведених норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

Положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого, виходячи із змісту положень статей 57, 58 ПК України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.

При цьому заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують кредиторські вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21), від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).

Виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що питання необхідного обсягу правового аналізу грошових вимог кредитора та достатності доказів на їх підтвердження має вирішуватися господарським судом з урахуванням сукупності обставин конкретної справи, зокрема, правової природи зобов`язання, юридичних фактів, з якими пов`язується його дійсність та обґрунтованість, позиції боржника та розпорядника його майна, наявності та обґрунтованості заперечень інших кредиторів.

Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Тому, колегія суддів наголошує, що у цій справі перевірці поданого кредитором розрахунку грошових вимог, мають передувати встановлення правової природи і складових податкового боргу, підстав виникнення грошових зобов`язань боржника щодо сплати податкових платежів, встановлення розміру та, насамперед, моменту виникнення цих грошових вимог (зобов`язань).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, кредитор у поданій заяві зазначив, що у ТОВ «ТАН-2001» (Код ЄДРПОУ 31445756) обліковується поточна заборгованість у сумі 1 362 681,00 грн. з ПДВ (основні зобов`язання - 1 090 145,00 грн., штрафні санкції - 272 536,00 грн., залишок несплаченої пені - 0,00 грн.).

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 06.09.2022 № 3496-п проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2022, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, березень, квітень, травень 2022 (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.07.2022 №9133382297).

За результатами перевірки був складений акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТАН-2001» від 16.09.2022 за №25473/26-15-07-04-05/31445756 та винесено податкове повідомлення-рішення від 20.10.2022 №00274520704, яким збільшено суму податку на додану вартість на загальну суму 1 090 145,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 272 536,00 грн.

Зі змісту акту перевірки від 16.09.2022 №25473/26-15-07-04-05/31445756 вбачається, що податковим органом було виявлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 090 145,00 грн, у тому числі за червень 2022, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 8 856 642,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з поданої та зареєстрованої 20.07.2022 Декларації з ПДВ за червень 2022, Додатка 1, Додатка 2 та реестра виданих та отриманих податкових накладних: податкове зобов`язана склало 1.090.145 грн ПДВ, Податковий кредит 3 391 329 грн ПДВ, за рахунок від`ємного значення ПДВ станом на 01.06.2022 - 12 555 458 грн, усього податковий кредит з урахуванням від`ємного значення в червні становить 15.946.787 грн. В декларації підприємство скористалося правом зарахуванням від`ємного значення ПДВ (його частки) в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, а саме, у розмірі 6.000.000 грн. Таким чином, від`ємне значення ПДВ станом на 01.07.2022 становить 8 856 642 грн.

За висновком суду першої інстанції, вказані ліквідатором банкрута господарські операції, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, мали місце у червні 2022.

Суми податку на додану вартість, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відтак, відповідно до п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 210 ПК України, є правом для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та є достатньою підставою для його декларування у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб`єкту господарювання у десятиденний строк.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зустрічні перевірки податковим органом не проводились.

За змістом підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України Документальні позапланові перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності під час проведення перевірок безпечного: доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншої інформації, пов`язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом.

Твердження податкового органу щодо ненадання документів боржником спростовується тим, що листом від 09.09.2022 №09/09-01 директор боржника повідомив податковий орган, що 24.02.2022 розпочалося широкомасштабне вторгнення росії в Україну, у зв`язку із цією обставиною, директор був змушений вивезти всі документи підприємства у безпечне місце, а сам зі своєю родиною - виїхати за кордон (Німеччина), де знаходиться по теперішній час на лікуванні.

Вказаного податковим органом не спростовано, не доведено наявності під час перевірки безпечного доступу до відповідних документів боржника.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.10.2022 №00274540704, яким зменшено суму від`ємного значення на загальну суму 8 856 642,00 грн, та №00274520704, яким збільшено суму податку на додану вартість на загальну суму 1 090 145,00 грн, є необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям правомірності, із врахуванням обставин даної справи та дії воєнного стану в Україні.

Крім того, відповідні податкові повідомлення-рішення податкового органу оскаржуються боржником у встановленому законодавством порядку, тобто грошові зобов`язання вважаються неузгодженими.

Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б впливали на правильність оскаржуваної ухвали у відповідній частині в апеляційній скарзі суду не наведено.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали в оскаржуваній частині.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в тій частині, що оскаржується, через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, з грошовими вимогами до боржника, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін в тій частині, що оскаржується.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 в частині відмови у задоволенні заяви Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, з грошовими вимогами до боржника прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в тій частині, що оскаржується, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 залишити без змін в частині відмови у задоволенні заяви Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, з грошовими вимогами до боржника.

Матеріали справи № 910/7369/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 23.09.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.Ю. Поліщук

В.О. Пантелієнко