Постанова

від 24.09.2024 по справі 925/567/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа№ 925/567/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.09.2024 у справі №925/567/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвена»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2024, повний текст якого складений 03.07.2024,

у справі № 925/567/24 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвена»

про стягнення 586 365,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 578 156,94 грн. та пені в сумі 8 208,64 грн., нарахованих за умовами укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест» договором оренди землі від 13.09.2007.

Позивач зазначає про те, що:

- предметом оренди за спірним договором є оренда терміном на 49 років земельних ділянок загальною площею 5 666 кв.м. (з яких: площею 3 042 кв.м. - кадастровий номер 7110136700:05:037:0094; площею 2 624 кв.м. - кадастровий номер 7110136700:05:037:0095), які знаходилися у м.Черкаси по вул. 30-річчя Перемоги, 13/5, під розташування та подальшу експлуатацію магазину будматеріалів зі складом за рахунок землекористування ВАТ «Черкаський приладобудівний завод» при умові збереження існуючих зелених насаджень;

- згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1955812871101) від № 357936971 право власності на нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці, з 12.03.2020 перейшло від ТОВ «Інвест» до нового власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворта» на підставі свідоцтва № 470, виданого 12.03.2020 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., а з 13.04.2020 - від ТОВ «Ворта» до нового власника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвена», на підставі Акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Сільвена» № 2704-2705, виданого 01.04.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М. Державна реєстрація переходу права власності здійснена 13.04.2020 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А.;

- виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент вчинення вказаних правочинів) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда;

- отже договір оренди землі від 13.09.2007 припинив свою дію в частині оренди ТОВ «Інвест» та ТОВ «Ворта», а всі права та обов`язки за цим договором перейшли до відповідача - з 13.04.2020.

В суді першої інстанції відповідачем було подано відзив на позов, який судом першої інстанції враховано не було, оскільки відповідач не здійснив обов`язкову реєстрацію в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в той час як згідно вимог ст. 6 ГПК України, в якій міститься імперативна норма (яка діє з 18.10.2023) про те, що у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків, серед яких залишення позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги без руху, повернення окремих заяв, клопотань, заперечень, неврахування судом відзиву тощо.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.06.2024 у справі № 925/567/24 позов задоволений повністю.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановивши, що з огляду на набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, яке перебуває на земельних ділянках, які передано в оренду за спірним договором, в силу приписів законодавства такий договір припинив свою дію в частині оренди ТОВ «Інвест» та ТОВ «Ворта», а всі права та обов`язки за цим договором з 13.04.2020 перейшли до відповідача та, що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем обов`язків по сплаті орендної плати у період з 13.04.2020 по 31.01.2024, задовольнив позовні вимоги про стягнення орендної плати за вказаний період у загальній сумі 578 156,94 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені в сумі 8 208,64 нарахованої за період з 01.07.2023 по 29.02.2024 суд першої інстанції виходив з того, що за приписами ст. 129 ПК України пеня нараховується на суму боргу із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, а з 30.06.2023 припинилася дія мораторію на нарахування пені, встановлена пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільвена» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2024 у справі № 925/567/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним у зв`язку з: необґрунтованою відмовою у прийнятті відзиву та доказів відповідача; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- положення ч. 10 ст. 165 ГПК України, які встановлюють, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку, мають протиправний характер та є неконституційними. При цьому відсутність електронного кабінету у відповідача була зумовлена технічними проблемами із доступом до системи під час авторизації за електронним ключем (після авторизації сайт не завантажувавася);

- виходячи з положень чинного законодавства договір оренди є двостороннім правочином, який слід вчиняти у письмовій формі, проте відповідний договір оренди між позивачем та відповідачем не підписувався, земельна ділянка не передавалась;

- з огляду на те, що ТОВ «Інвест» ліквідовано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 по справі № 904/9549/17, а припинення вказаної юридичної особи відбулось 18.12.2020, договір оренди землі від 13.09.2007 припинив свою дію в порядку, визначеному п. 37 вказаного договору яким передбачено, що дія договору припиняється з ліквідацією юридичної особи орендаря;

- твердження позивача про те, що в договорі оренди землі від 13.09.2007 орендар змінився автоматично зі зміною власника об`єкта нерухомого майна, не мають під собою жодних правових підстав, а рішення суду, яким би було встановлено такі обставини, відсутнє;

- необхідність переукладення нових договорів оренди новими власниками нерухомого майна на земельних ділянках є сталою юридичною практикою і загальновідомим фактом;

- згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 до відносин, які виникають із користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, застосовуються положення глави 83 ЦК України, а саме набуття та збереження майна без достатньої правової підстави, проте, оскільки матеріали справи не містять вимоги позивача про намір отримати від відповідача грошові кошти за користування земельної ділянкою без правової підстави, права позивача на момент розгляду справі порушені ще не були.

До апеляційної скарги апелянтом додано копію договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні № 1 від 18.06.2019.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаного рішення.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024, справу № 925/567/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: ОСОБА_1, Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/567/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 925/567/24.

29.07.2024 від Господарського суду Черкаської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвена» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2024 у справі № 925/567/24 залишено без розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвена» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2024 у справі № 925/567/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2024 о 10:15 год.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , який не є головуючим суддею, у відставку розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3427/24 від 19.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/567/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Крім того, 07.08.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Черкаської міської ради надійшло клопотання, в якому заявник просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке просить забезпечити в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвена» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2024 у справі № 925/567/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р., клопотання Черкаської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Щодо доданого відповідачем до апеляційної скарги додаткового доказу, а саме копії договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні № 1 від 18.06.2019, колегія суддів зазначає таке.

Враховуючи, що відповідач додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням наданого відповідачем в суді апеляційної інстанції копії копію договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні № 1 від 18.06.2019.

Станом на 24.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач в судове засідання представників не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Рішенням Черкаської міської ради від 19.07.2007 № 2-992 Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест» були надані в оренду терміном на 49 років земельні ділянки загальною площею 5 666 кв.м. по вул. 30-річячя Перемоги, 13/5 у м.Черкаси під розташування та подальшу експлуатацію магазину будматеріалів зі складом за рахунок землекористування ВАТ «Черкаський приладобудівний завод» при умові збереження існуючих зелених насаджень.

За функціональним використанням земельні ділянки віднесено:

- площею 3 042 кв.м. - до категорії земель комерційного використання;

- площею 2 624 кв.м. - на період будівництва до категорії земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво; після завершення будівництва - до категорії земель комерційного використання.

На виконання вказаного рішення 13.09.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест» (орендар) та позивач (орендодавець) уклали договір оренди землі (далі Договір), в п. 1 якого погодили, що орендодавець на виконання Рішення Черкаської міської ради від 19.07.2007 № 2-992 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, що за цільовим призначенням відносяться до земель житлової та громадської забудови, які знаходяться по вул. 30-річячя Перемоги, 13/5. Договір зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 18.09.2007 за № 040777500220

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 5 666 кв.м під розташування та подальшу експлуатацію магазину будматеріалів зі складом.

За функціональним використанням земельні ділянки віднесено:

- площею 3 042 кв.м. - до категорії земель комерційного використання;

- площею 2 624 кв.м. - на період будівництва до категорії земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво; після завершення будівництва - до категорії земель комерційного використання (п. 2 Договору).

19.09.2007 орендарем та орендодавцем підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що земельні ділянки, які були передані в оренду за Договором мають наступні кадастрові номери: площею 3 042 кв.м. - кадастровий номер 7110136700:05:037:0094; площею 2 624 кв.м. - кадастровий номер 7110136700:05:037:0095, а на вказаних земельних ділянках розташоване нерухоме майно - магазин будматеріалів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1955812871101.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від № 357936971 від 11.12.2023 право власності на нерухоме майно реєстраційний номер 1955812871101:

- з 12.03.2020 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест» до нового власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворта» (ідентифікаційний код 39684047) на підставі свідоцтва № 470, виданого 12.03.2020 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А;

- з 13.04.2020 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворта» (ідентифікаційний код 39684047) до нового власника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвена» на підставі Акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Сільвена» № 2704-2705, виданого 01.04.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М. Державна реєстрація переходу права власності здійснена 13.04.2020 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А.

Наявними у матеріалах справи документами, в тому числі і наданими відповідачем під час апеляційного перегляду, підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворта» набуло право власності на магазин будматеріалів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1955812871101 на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест» договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні № 1 від 18.06.2019, а відповідач - з огляду на внесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворта» вказаного майна до статутного фонду, що підтверджено рішенням учасника № 7 від 01.04.2020.

Позивач вважає, що, виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент вчинення вказаних правочинів) та враховуючи перехід права власності на нерухоме майно реєстраційний номер 1955812871101, Договір припинив свою дію в частині оренди ТОВ «Інвест» та ТОВ «Ворта», а всі права та обов`язки за цим договором з 13.04.2020 перейшли до відповідача, а відтак саме останній з вказаної дати має, в тому числі, і обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками.

Відповідач в апеляційній скарзі проти вказаного заперечив з підстав, які детально викладені вище.

Колегія суддів вважає позицію позивача вірною, а позицію відповідача, відповідно, помилковою, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на спірних земельних ділянках станом на дату укладення Договору було наявне належне на даний час відповідачу нерухоме майно (магазин будівельних матеріалів зі складом), а земельні ділянки надавались в оренду під розташування та експлуатацію такого майна.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Приписами статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип «єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди», який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Згідно з висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом «єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди» (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до приписів ч. 3ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Тобто особа, яка набула право власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19.

Верховний Суд у справі № 910/20774/17 зазначив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Отже, правовим наслідком набуття відповідачем права власності на нерухоме майно - магазин будматеріалів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1955812871101, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 5 666 кв.м. по вул. 30-річячя Перемоги, 13/5 у м.Черкаси, яка складається з земельних ділянко площею 3 042 кв.м. - кадастровий номер 7110136700:05:037:0094 та площею 2 624 кв.м. - кадастровий номер 7110136700:05:037:0095, є те, що саме відповідач набув статусу орендаря за Договором, а відтак з 13.04.2020 саме він має обов`язок сплачувати орендну плату за Договором.

Вказаним спростовуються посилання апелянта як на те, що відповідний договір оренди між позивачем та відповідачем не підписувався, земельна ділянка не передавалась, так і на те, що твердження позивача про те, що в Договорі орендар змінився автоматично зі зміню власника об`єкта нерухомого майна, не мають під собою жодних правових підстав, а рішення суду яким би було встановлено такі обставини відсутнє.

Колегія суддів вважає помилковими і посилання апелянта на те оскільки ТОВ «Інвест» ліквідовано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 по справі № 904/9549/17, а припинення вказаної юридичної особи відбулось 18.12.2020, Договір припинив свою дію в порядку, визначеному п. 37 Договору яким передбачено, що дія договору припиняється з ліквідацією юридичної особи орендаря, оскільки, враховуючи викладені вище положення чинного законодавства, ТОВ «Інвест» станом на дату його ліквідації вже не був стороною Договору.

Отже, які вірно встановлено судом першої інстанції з 13.04.2020 всі права та обов`язки орендаря за Договором перейшли до відповідача.

Виходячи з умов Договору позивач зобов`язався передати, а відповідач зобов`язався прийняти у строкове платне користування вищевказану земельну ділянку та щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати орендну плату за визначеними у Договорі реквізитами.

Пунктом 9 Договору визначено, що річна орендна плата за користування земельними ділянками встановлюється:

-у розмірі 5 % від її нормативної грошової оцінки - за користування земельною ділянкою площею 3 042 кв.м. комерційного використання і на час укладання цього Договору становить 29 466,00 грн.;

- у розмірі 2 % від її нормативної грошової оцінки - за користування земельною ділянкою площею 2624 кв.м. на період нормативного терміну будівництва з 19.07.2007 по 31.12.2007 згідно довідки ТОВ СП «Геолсервіс» від 11.09.2007 № 226, але не пізніше введення в експлуатацію, і на час укладання цього Договору становить 2 034,0 грн.

-у розмірі 5 % від її нормативної грошової оцінки - за користування земельною ділянкою площею 2 624 кв.м. після завершення будівництва (комерційне використання) і на час укладання цього Договору становить 25 417,0 грн.

Пунктом 13 Договору передбачено, що в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору.

Протягом дії Договору розмір орендної плати періодично змінювався у зв`язку з індексацією грошової оцінки землі, на підставі вимог діючого законодавства, а також на підставі рішень Черкаської міської ради, якими змінювався розмір орендної плати за землю на території м. Черкаси.

Так, зокрема, підпунктом 4 пункту 8 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України № 107-VІ від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статті 21 Закону України «Про оренду землі» були внесені зміни, що набрали чинності з 01.01.2008, якими встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто трьох відсотків від грошової оцінки землі.

Також, рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2010 № 5-657 «Про плату за оренду землі» були змінені розміри орендної плати за землю в м.Черкаси, зокрема ставка орендної плати була встановлена в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Рішення набуло чинності з 13.09.2011 з прийняттям ухвали Київським апеляційним адміністративним судом від 13.09.2011 у справі № 2-а-792/11/2316.

Згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.10.2022 № 16540/42-22 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3 042 кв.м., (кадастровий номер 7110136700:05:037:0094) становила 2 676 351,60 грн.

Відповідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16.10.2023 № 6868/42-23 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2 624 кв.м., (кадастровий номер 7110136700:05:037:0095) становить 2 737 146,88 грн.

Як зазначив позивач, для визначення розміру орендної плати, що існував на час переходу до відповідача права оренди земельної ділянки (станом на 13.04.2020) застосовуються вищевказані грошові оцінки земельних ділянок без врахування коефіцієнтів індексації, а саме:

- щодо земельної ділянки площею 3 042 кв.м. - без врахування коефіцієнта індексації 1,1 за 2021 рік;

- щодо земельної ділянки площею 2 624 кв.м. - без врахування коефіцієнта індексації 1,1 за 2021 рік та коефіцієнта індексації 1,15 за 2022 рік.

За розрахунком місячного розміру орендної плати у 2020 році розмір орендної плати становив 11 492,00 грн. (2 676 351,60 : 1,1 х 3% : 12) + (2 737 146,88 : 1,1 : 1,15 х 3% : 12). Тобто, на момент переходу до відповідача права оренди земельної ділянки розмір орендної плати становив 11 492, 00 грн. у місяць.

У 2021 році орендна плата не індексувалася (коефіцієнт індексації - 1,0).

З 01.01.2022 у зв`язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1,1) розмір орендної плати становив 12 641,20грн у місяць (11 492,00 х 1,1 = 12641,20).

З 01.01.2023 у зв`язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1,15) розмір орендної плати становив 14 537,38грн у місяць (12 641,20 х 1,15 = 14 537,38).

З 01.01.2024 у зв`язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1,051) розмір орендної плати становить 15 278,78 грн у місяць (14537,38 х 1,051 = 15 278,78).

На підставі вище вказаного, позивачем за період з дати переходу до відповідача права оренди земельної ділянки (з 13.04.2020) по 31 січня 2024 року (останній звітний місяць) останньому нараховано 578 156,94 грн. орендної плати.

Враховуючи, що відповідач за вказаний період користування земельною ділянкою орендну плату позивачу не сплатив, останній звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 578 156,945 грн., а також нараховану за період з 01.07.2023 по 29.04.2024 на підставі ст. 129 ПК України пеню в сумі 8 208,64 грн..

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Згідно з частинами 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.

За таких обставин суд першої інстанції, цілком вірно, встановивши, що щомісячний платіж з сплати орендної плати становить 19 926,16 грн. (239113,88 грн./12), задовольнив позовні вимоги про стягнення орендної плати за період з 03.11.2021 по 30.06.2022 в сумі 158 081,00 грн., а саме: орендна плата за 28 днів листопада 2021 року 18 597,88 грн., орендна плата з 01.12.2021 по 30.06.2022 139 483,12 грн. (19926,16 грн. х 7). Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У п. 14 Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасне внесення орендної плати у строки, визначені Договором, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку

За змістом ст. 129 ПК України пеня нараховується на суму боргу, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ.

При цьому, суд першої інстанції цілком встановив, що з 30.06.2023 припинилася дія мораторію на нарахування пені, встановлена пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Перевіривши виконані позивачем розрахунки основного боргу та пені колегія суддів визнала їх арифметично вірними.

За таких обставин рішення суду першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 578 156,94 грн. та пені в сумі 8 208,64 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що положення ч. 10 ст. 165 ГПК України, які встановлюють, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку, мають протиправний характер та є неконституційними, оскільки встановлення вказаного знаходиться поза межами компетенції господарського суду.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.06.2024 у справі № 925/567/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвена» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвена» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2024 у справі № 925/567/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2024 у справі № 925/567/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/567/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 24.09.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік