Постанова
від 10.09.2024 по справі 905/2203/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Харків Справа № 905/2203/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників сторін:

від позивачів - Погрібна С.О. - ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1175636 від 03.05.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1175637 від 03.05.2024;ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1175638 від 03.05.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1175639 від 03.05.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1175640 від 03.05.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1175641 від 03.05.2024

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Чайкіна К.О. (адвокат за довіреністю №45 від 27.12.2023),

від інших учасників справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (вх. №912 Д/2) та апеляційну скаргу позивачів:1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Велма Україна", 6) ОСОБА_5 (вх.№1237 Д/2)

на рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 (суддя Макарова Ю.В., повний текст підписано 19.04.2024) у справі №905/2203/21,

за позовом:

1. ОСОБА_1 , м.Львів,

2. ОСОБА_2 , м.Львів,

3. ОСОБА_3 , м.Ужгород,

4. ОСОБА_4 , м.Дніпро,

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Велма Україна", м.Запоріжжя,

6. ОСОБА_5 , с.Велика Загорівка, Борзнянський район, Чернігівської області,

до відповідачів:

1. Компанії "Barlenco LTD", Nicosia, Cyprus (Кипр),

2. Компанії "Metinvest Management B.V.", м.Гаага, Нідерланди,

3. ОСОБА_6 , м.Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", м. Запоріжжя,

про визнання права на отримання справедливої вартості за примусово вилучені акції та встановлення її розміру, солідарне стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Велма Україна", ОСОБА_5 звернулись до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", Компанії "Barlenco LTD", Компанії "Metinvest Management B.V.", в якому просили суд визнати недійсним правочин щодо процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) належних їм на праві власності акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та стягнути суми компенсації за вилучені акції, збитків за неотриманні дивіденди.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.07.2023 у справі №905/2203/21 прийнято заяву представника позивачів про зміну предмету позову від 05.07.2023; розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням відповідних змін позовних вимог в редакції прохальної частини заяви про зміну предмета позову, з урахуванням уточнень від 05.07.2023, а саме:

"Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), Товариством з обмеженою відповідальністю "Велма Україна" (ЄДРПОУ 34564181), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) право на отримання з 12.04.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (ЄДРПОУ 00191129) та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 2 (дві) грн. 441коп. із розрахунку на 1 акцію.

Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_6 , Компанії "Barlenco LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "Metinvest Management B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму збитків на загальну суму 86 442 (вісімдесять шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 40коп.

Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_6 , Компанії "Barlenco LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "Metinvest Management B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму збитків на загальну суму 605 097 (шістсот п`ять тисяч дев`яносто сім) грн. 10коп.

Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_6 , Компанії "Barlenco LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "Metinvest Management B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) суму збитків на загальну суму 840 419 (вісімсот сорок тисяч чотиста дев`ятнадцять) грн. 30коп.

Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_6 , Компанії "Barlenco LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "Metinvest Management B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) суму збитків на загальну суму 2 173 162 (два мільона сто сімдесять три тисячі сто шістдесят дві) грн. 90коп.

Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_6 , Компанії "Barlenco LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "Metinvest Management B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) суму збитків на загальну суму 3 025 485 (три мільона двадцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 40коп.".

Свої обґрунтування, підстави позовних вимог, крім тих, що наведені у позовній заяві, позивачами (представником) наведені також в позовній заяві (уточненій) про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарним акціонерам) за ст.1212, 1214 ЦК України (б/н від 05.07.2024), з зазначенням про таке:

- затверджена в межах процедури сквіз-ауту наглядовою радою ПрАТ "ММК ім.Ілліча" ринкова вартість однієї акції у розмірі 0,08 грн, визначена суб`єктом оціночної діяльності, є вочевидь несправедливою, оскільки суттєво занижена, наглядова рада діяла недобросовісно, в інтересах акціонера - власника домінуючого контрольного пакету акцій та всупереч інтересам міноритарних акціонерів;

- Верховний Суд зробив висновки про обов`язковість застосування, наряду з іншими методами, майнового методу оцінки "чистих активів", який не використовувався при визначені ринкової вартості акції наглядовою радою ПрАТ "ММК ім.Іллча"; у відповідності до даних річної фінансової звітності ПрАТ "ММК ім.Ілліча" за 2017 рік (Баланс, форма №1), власний капітал (чисті активи) цього Товариства складав 23 523 163 000,00 грн, що становить 1,9 грн із розрахунку на 1 акцію (23 523 163 000,00 грн / 12 371 260 750 шт. акцій);

- позивачі знайшли більші показники, на підставі яких можливо розрахувати справедливу вартість, - це чисті активи, зазначені в Меморандумі про пропозицію від 19.04.2018, що розміщений на офіційному сайті Компанії "Metinvest B.V." https://metinvestholding.com/ua/investor/ebonds2023, стосовно зареєстрованих 23.04.2018 Компанією "Metinvest B.V." у Нідерландах єврооблігацій:

- позивачі у справі вправі взяти за розрахунковий показник чистих активів, задекларований Компанією "Metinvest B.V." перед всесвітньою організацією, як найбільший з існуючих на ринку, оскільки мета судового вирішення спору у подібних справах недопущення порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.41 Конституції України та встановлення найбільшої ціни акцій ПрАТ "ММК ім. Ілліча" в процедурі сквіз-ауту, яка існувала на ринку на той час, адже у позивачів без волі та бажання вилучили майно, яким вони володіли на праві власності і не планували його відчужувати. При цьому позивачі посилаються на висновки постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, згідно з якими поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами … (п.152 постанови); тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою (п.154 постанови). Зазначають, що з висновків цієї постанови слідує, що ціна акцій може бути і вище, однак не нижче, ніж нижня межа вартості акцій (балансова вартість (чисті активи) акцій);

- вказаний Меморандум про пропозицію містить фінансові показники, складені на підставі Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), у таблиці на сторінці 97 станом на 31.12.2017 вказана вартість чистих активів "Net Assets" "Гаранта" "Azovstal" (ПрАТ "ММК ім. Ілліча") в розмірі 1 076 000 000,0 дол. США; на сторінці 339 вказано, що з 31.12.2017 не відбулося суттєвих змін у фінансовому чи торговому становищу Емітента або Гаранта, а також 31.12.2017 не було істотних негативних змін у перспективах Емітента та Гаранта; офіційний валютний курс USD/UAH Національного банку України станом на 31.12.2017 складав 28,0672 грн за 1 долар США і, таким чином, вартість чистих активів ПрАТ "ММК ім. Ілліча" відповідно до МСФЗ, прийнятих Європейським Союзом, та відображена у Меморандумі про випуск єврооблігацій, складає у перерахунку на гривню 2,441 грн за 1 акцію з розрахунку: 1 076 000 000,0 дол. США х 28,0672 грн / 12 371 260 750 шт. акцій;

- в спеціальному Законі України "Про акціонерні товариства" відсутні штрафні санкції за порушення проведеної процедури обов`язкового продажу/примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів, натомість, в п.27 Директиви від 21.04.2004 2004/25/ЄС про пропозиції поглинання, яка наводиться у додатку XXXIV до глави 13 Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит розділу V Економічне і галузеве співробітництво Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, яка ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, зазначено, що «Держави-члени повинні запровадити санкції проти будь-якого порушення національних законів, що замінюють цю Директиву ;

- оскільки є наявними доведені порушення проведеної на ПрАТ "ММК ім. Ілліча" процедури обов`язкового продажу/примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів, це дає підстави для застосування у відповідності до п.27 Директиви від 21.04.2004 2004/25/ЄС про пропозиції поглинання санкції за аналогією з ч.6, 7 ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", тобто у подвійному розмірі від справедливої ціни акцій;

- стягувані компенсаційні суми з Компанії Метінвест Б.В. можливо кваліфікувати як набуте без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарним акціонерам), що регулюється ст.1212 Цивільного кодексу України. У даному спорі ст.1212 Цивільного кодексу України застосована у взаємному зв`язку із корпоративними, зобов`язальними, деліктними відносинами, тому на підставі ст.541, ст.1190 ЦК України виникла солідарна відповідальність відповідачів;

- обґрунтованість та правомірність заявлення до господарського суду вимог до гр. ОСОБА_6 , який являється кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ "ММК ім.Ілліча", слідує з висновків постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, у якій зазначається, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-ауту, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента;

- у позивачів є право на застосування ст.625 ЦК України з дати списання акцій, оскільки датою грошового зобов`язання з виплати компенсації за примусово вилучені акції на рівні справедливої ціни є дата списання акцій, тобто грошове зобов`язання починається не з дати судового рішення, яким було встановлено грошову компенсацію за неправильно визначену ціну примусового викупу акцій, а з дати спочатку встановлення, а потім і виплати справедливої ціни примусового викупу акцій.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 позов задоволено частково.

Визнано право ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Велма Україна" (код ЄДРПОУ 34564181), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) на отримання компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" (код ЄДРПОУ 00191129) в розмірі 1,90 грн за 1 акцію.

Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenco LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві , 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ), Компанії "Metinvest Management B.V." (1077 XV Amsterdam, Zuidplein 216, The Netherlands) (1077, Амстердам, Зюйдплейн 216, Нідерланди) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 18200,00 грн, 3% річних у розмірі 2852,66 грн, інфляцію у розмірі 12507,07 грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 1323,41грн.

Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenco LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві , 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ), Компанії "Metinvest Management B.V." (1077 XV Amsterdam, Zuidplein 216, The Netherlands) (1077, Амстердам, Зюйдплейн 216, Нідерланди) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 127400,00грн, 3% річних у розмірі 19968,64 грн, інфляцію у розмірі 87549,50 грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 2138,58 грн.

Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenco LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві , 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ), Компанії "Metinvest Management B.V." (1077 XV Amsterdam, Zuidplein 216, The Netherlands) (1077, Амстердам, Зюйдплейн 216, Нідерланди) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 176945,86 грн, 3% річних у розмірі 27734,45 грн, інфляцію у розмірі 121597,51 грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 5775,45 грн.

Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenco LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві , 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ), Компанії "Metinvest Management B.V." (1077 XV Amsterdam, Zuidplein 216, The Netherlands) (1077, Амстердам, Зюйдплейн 216, Нідерланди) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 457548,00грн, 3% річних у розмірі 71715,95 грн, інфляцію у розмірі 314427,79 грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 9722,62 грн.

Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenco LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві , 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ), Компанії "Metinvest Management B.V." (1077 XV Amsterdam, Zuidplein 216, The Netherlands) (1077, Амстердам, Зюйдплейн 216, Нідерланди) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велма Україна" (69037, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд.40, прим. 91, ЄДРПОУ 34564181) витрати з оплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві , 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ), Компанії "Metinvest Management B.V." (1077 XV Amsterdam, Zuidplein 216, The Netherlands) (1077, Амстердам, Зюйдплейн 216, Нідерланди) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 637000 грн, 3% річних у розмірі 99843,21 грн, інфляцію у розмірі 437747,52 грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 4423,90 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 195,86 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1371,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1904,17 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4923,83 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 6854,98 грн.

Обгрунтовуючи прийняте у справі рішення, місцевий господарський суд зазначає наступне:

- з огляду на положення ст.ст. 8, 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", ч.1 ст. 20 Господарського кодексу України, правові висновки Верховного Суду у справі №905/671/19, права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером);

- надзвичайно стислі строки проведення оцінки вартості 1-ї акції ПрАТ "ММК ім.Ілліча" ТОВ "Оціночний стандарт" та її затвердження наглядовою радою третьої особи ставлять під обґрунтований сумнів сумлінне виконання обов`язків наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій, та не виключає суто формального ставлення наглядової ради до вказаної процедури;

- оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), Компанія "Barlenco LTD" могла бути використана в процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером як "технічна юридична особа", що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси"; у зв`язку з цим, пред`явлення позивачами позовних вимог про визначення суми компенсації до покупця пакету акцій міноритаріїв - Компанії "Barlenco LTD" та Компанії "Metinvest Management B.V.", як афілейованої з покупцем особи, а також до кінцевого бенефіціарного власника - ОСОБА_6 є правомірним;

- спір з правочину обов`язкового продажу акцій в процедурі сквіз-ауту у справі №905/2203/21 є спором з правочину в силу прямої вказівки процесуального закону (п.4 ч. 1 ст. 20 ГПК України), що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справах № 908/137/158, № 905/671/19, № 905/1926/18, № 905/1925/18, № 906/453/19, №908/3492/19;

- з огляду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, позивачі мають право на отримання компенсації за 1 акцію за балансовою вартістю чистих активів у розмірі 1,90 грн на підставі формули, встановленої Методикою комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.01.2016;

- Директива ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 № 2004/25/ЄС не може вважатися ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, у зв`язку з чим врегулювання спірних правовідносин не може бути здійснено на її підставі;

- законодавством України не встановлена відповідальність у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни акцій за неналежне виконання учасниками вимог Закону України "Про акціонерні товариства" чи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" 1983-VIII при здійснені процедури сквіз-ауту, у зв`язку з чим вказує про необґрунтованість вимог в цій частині;

- оскільки позивачі не отримали належні їм грошові кошти (справедливу компенсацію за примусово вилучені акції) внаслідок взаємопов`язаних сукупних дій відповідачів, спрямованих на викуп акцій за заниженою ціною, у відповідності до приписів ст. ст. 541, 543 Цивільного кодексу України останні повинні нести перед позивачами солідарну відповідальність;

- правовідносини з компенсації справедливої вартості акцій, вилучених в межах проведення процедури сквіз-ауту, є грошовим зобов`язанням, тому на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на нього можуть нараховуватися 3% річних за період з 13.04.2018 (наступний день з дня списання акцій) по 03.07.2023 та інфляційні витрати з квітня 2018 по червень 2023;

- з огляду на збільшені майнові вимоги позивачів, підлягає стягненню недоплачений судовий збір на користь Державного бюджету України.

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, 08.04.2024 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить:

1. Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 у справі №905/2203/21 в частині задоволення позову, в цій частині прийняти рішення про відмову в задоволенні позову про визнання права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Велма Україна", ОСОБА_5 на отримання компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в розмірі 1,90 грн за 1 акцію; стягнення солідарно з Компанії "Barlenco LTD", Компанії "Metinvest Management B.V." та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 суми компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 18200,00грн, 3% річних у розмірі 2852,66 грн, інфляції у розмірі 12507,07 грн, ОСОБА_2 суми компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 127400,00 грн, 3% річних у розмірі 19968,64 грн, інфляції у розмірі 87549,50 грн, ОСОБА_3 суми компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 176945,86 грн, 3% річних у розмірі 27734,45 грн, інфляції у розмірі 121597,51 грн, ОСОБА_4 суми компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 457548,00 грн, 3% річних у розмірі 71715,95 грн, інфляції у розмірі 314427,79 грн, ОСОБА_5 суми компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 637000 грн, 3% річних у розмірі 99843,21грн, інфляції у розмірі 437747,52 грн.

2.Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 у справі №905/2203/21 в частині вимог про солідарне стягнення на користь ОСОБА_1 суми компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 18200,00 грн, 3% річних у розмірі 2852,66 грн, інфляції у розмірі 12507,07 грн; ОСОБА_2 суми компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 127400,00 грн, 3% річних у розмірі 19968,64 грн, інфляції у розмірі 87549,50 грн; ОСОБА_3 суми компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 176945,86 грн, 3% річних у розмірі 27734,45 грн, інфляції у розмірі 121597,51 грн; ОСОБА_4 суми компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 457548,00 грн, 3% річних у розмірі 71715,95 грн, інфляції у розмірі 314427,79 грн; ОСОБА_5 суми компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 637000 грн, 3% річних у розмірі 99843,21 грн, інфляції у розмірі 437747,52 грн до ОСОБА_6 , в цій частині прийняти рішення (ухвалу) про закриття провадження.

3. Судові витрати у зв`язку з апеляційним переглядом покласти на позивачів.

В обґрунтування заявлених вимог заявник апеляційної скарги вказує на наступні обставини:

- суд не врахував правових висновків Верховного Суду щодо розмежування деліктних та кондикційних правовідносин, помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 1190 Цивільного кодексу України;

- заявлена позивачами вимога про солідарне стягнення у кондикційних правовідносинах не передбачена законом або договором, є неефективним способом захисту;

- судом не враховано наявності прямої заборони щодо притягнення акціонерів до відповідальності за дії (зобов`язання) емітента та інших акціонерів (осіб), не застосував до спірних правовідносин норми ст. 96 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства", внаслідок чого дійшов помилкового висновку про притягнення Компанії "Metinvest Management B.V." до відповідальності за дії ПрАТ "ММК ім. Ілліча", Компанії "Barlenco LTD";

- судова практика обмежує застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" виключно до деліктних правовідносин (з відшкодування збитків);

- суд першої інстанції не врахував наявність прямої заборони на притягнення акціонерів до відповідальності за дії (зобов`язання) емітента та інших акціонерів (осіб), визначеної ст. 96 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства"; дійшов помилкового висновку про притягнення Компанії "Metinvest Management B.V." до відповідальності за дії ПрАТ "ММК ім. Ілліча", Компанії "Barlenco LTD", як належного відповідача у справі.

- суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, не врахував, що правові висновки у справі №910/3831/22 щодо застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до правовідносин у справі №905/2203/21;

- місцевий господарський суд не врахував правовий висновок Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/10507/21 щодо існування двох правовідносин в межах обов`язкового продажу акцій (з обов`язкового продажу акцій та з доплати компенсації за продані акції), внаслідок чого неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 625 Цивільного кодексу України щодо дати початку нарахування інфляційних витрат та трьох процентів річних, які мають бути визначені з дати набрання чинності відповідного судового рішення про визнання права на отримання компенсації або стягнення компенсації;

- судом першої інстанції не враховано правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, щодо визначення ринкової (справедливої) ціни акції на підставі трьох методів та ознак статусу "технічної" юридичної особи у Компанії "Barlenco LTD";

- судом не досліджено надані докази на підтвердження розміру впливу кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6 на ПрАТ "ММК ім. Ілліча", у зв`язку з чим не визначено наявності збереження коштів без достатніх правових підстав у повному обсязі, як наявності обов`язку щодо здійснення такого відшкодування;

- судом залишено поза увагою правову природу спору між кінцевим бенефіціарним власником та міноритарним акціонером, який не спрямований на відновлення корпоративних прав позивачів як акціонерів, повернення акцій, та має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 для розгляду справи №905/2203/21 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя ОСОБА_9, суддя Фоміна В.О.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 13.05.2024 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулись також позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Велма Україна", ОСОБА_5 , які, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у поданій скарзі просять скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/2203/21 в частині часткової відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Велма Україна", ОСОБА_5 та задовольнити в повному обсязі позовні вимоги позивачів до гр. ОСОБА_6 , Компанії "BarlencoLTD", Компанії "Metinvest Management B.V.", третя особа - Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарним акціонером) за ст.1212 ЦК України, зазначені в позовній заяві від 05.07.2023, а саме:

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), Товариством з обмеженою відповідальністю "Велма Україна" (ЄДРПОУ 34564181), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) право на отримання з 12.04.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (ЄДРПОУ 00191129) та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 2 (дві) грн. 441коп. із розрахунку на 1 акцію;

- стягнути солідарно з гр. ОСОБА_6 , Компанії "Barlenco LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "Metinvest Management B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму збитків на загальну суму 86 442(вісімдесять шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 40коп;

- стягнути солідарно з гр. ОСОБА_6 , Компанії "Barlenco LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "Metinvest Management B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму збитків на загальну суму 605 097 (шістсот п`ять тисяч дев`яносто сім) грн. 10коп;

- стягнути солідарно з гр. ОСОБА_6 , Компанії "Barlenco LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "Metinvest Management B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) суму збитків на загальну суму 840 419 (вісімсот сорок тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 30коп;

- стягнути солідарно з гр. ОСОБА_6 , Компанії "Barlenco LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "Metinvest Management B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) суму збитків на загальну суму 2 173 162 (два мільйона сто сімдесят три тисячі сто шістдесят дві) грн. 90коп;

- стягнути солідарно з гр. ОСОБА_6 , Компанії "Barlenco LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "Metinvest Management B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) суму збитків на загальну суму 3 025 485(три мільйона двадцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 40коп.".

3. Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/2203/21 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 195,86 грн; ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1371,00 грн, ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4923,83 грн, ОСОБА_5 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 6854,98 грн.

4. Вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачами викладено наступні доводи:

- суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів щодо дійсної вартості ПрАТ "ММК ім.Ілліча", в той час, як наявні 5 показників ціни акцій ПрАТ "ММК ім.Ілліча" в процедурі обов`язкового продажу акцій;

- для розрахунку справедливої вартості однієї акції суд безпідставно не взяв до уваги фінансові показники, зазначені в Меморандумі про пропозицію від 19.04.2018, що розміщений на офіційному сайті Компанії Metinvest B.V. https://metinvestholding.com/ua/investor/ebonds2023; стягнення санкції прямо передбачено п.27 Директиви щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 2004/25/ЄС, яка є частиною національного законодавства, в той час як суд першої інстанції виходив з того, що врегулювання відносин в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснене на її підставі;

- позивачами доведено порушення відповідачами, третьою особою проведеної процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) акцій ПрАТ "ММК ім.Ілліча", отже, згідно з Директивою Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 2004/25/ЄС, позивачі мають право на застосування до відповідачів за аналогією закону (ст.8 ЦК України, ч.10 ст.11 ГПК України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як то передбачено ч.ч.6,7 ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства";

- судом першої інстанції здійснено невірний розрахунок суми компенсації кожному з позивачів, за відсутності врахування ціни 2, 441 грн за 1 акцію ПрАТ "ММК ім. Ілліча", коефіцієнту 2 в якості відповідальності, передбаченої ст. 8 Цивільного кодексу України, ч.10 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч. 6, 7 ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", загальнодержавними показниками індексів інфляції згідно з даними Міністерства фінансів України;

- з огляду на надання пільги позивачам 1, 2, 4, 6 щодо сплати судового збору за подання позову, суд неправомірно зобов`язав вказаних осіб доплатити судовий збір до Державного бюджету України;

- справа розглядалась з порушенням розумного строку, що є порушенням норм процесуального права.

Одночасно в апеляційній скарзі позивачами заявлено клопотання про проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції (вх.№ 6641) та подано заяву про витребування доказів у справі (вх.№ 6642).

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі просять залишити апеляційну скаргу ПрАТ "ММК ім. Ілліча" без задоволення. Вказаний відзив досліджено судовою колегією та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024, у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_9 , яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи №905/2203/21 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "ММК ім. Ілліча" на рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 у справі №905/2203/21; справу призначено до розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 розгляд справи відкладено на 11.07.2024, зважаючи на наданий судом додатковий строк для усунення недоліків поданої позивачами апеляційної скарги та необхідність вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивачів.

20.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивачів надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги позивачів на рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 у справі №905/2203/21 (вх.№ 8382). Заявники просять поновити строк для надання додаткових пояснень до апеляційної скарги, прийняти їх до розгляду та при розгляді справи врахувати правові висновки Верховного Суду, зазначені у справах №905/671/19, №910/268/23, №910/4210/20, №910/18918/23, №917/542/22; вирішити питання судових витрат.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024, у зв`язку із знаходженням судді Пуль О.А. у відпустці, для розгляду справи №905/2203/21 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 поновлено позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Велма Україна", ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 у справі №905/2203/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачів на рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 у справі №905/2203/21 та призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою ПрАТ "ММК ім. Ілліча".

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024, у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_10 , для розгляду справи №905/2203/21 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

05.07.2024 від позивачів до суду апеляційної інстанції надійшла заява (вх. №8989 від 05.07.2024) про здійснення розподілу судових витрат. У наданій заяві представник позивачів, посилаючись на норми ст. 123, 126, 129 ГПК України, просить:

- стягнути солідарно з гр. ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ), Компанії "Metinvest Management B.V." (номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598), Компанії "Barlenco LTD" (реєстраційний номер: НЕ 221823) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 833,33 грн; на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 833,33 грн, на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 833,33 грн, на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 833,33 грн, на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6833,33 грн, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велма Україна" (ЄДРПОУ 34564181) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 833,33 грн.

Одночасно, позивачами надано додаткові пояснення до поданої ними апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 у справі №905/2203/21, які досліджені судовою колегією та долучені до матеріалів справи.

08.07.2024 через підсистему "Електронний суд" ПрАТ "ММК ім.Ілліча" надано відзив на апеляційну скаргу позивачів, в якому товариство не погоджується з доводами позивачів про необхідність здійснення розрахунку "справедливої" вартості акцій Товариства на підставі Меморандуму про пропозицію, що розміщений на офіційному сайті Компанії Metinvest B.V., оскільки він не відображає дані бухгалтерського обліку активів та зобов`язань ПрАТ "ММК ім. Ілліча" в розумінні ст.13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не є звітом про оцінку акції ПрАТ "ММК ім. Ілліча" або висновком експертизи, а тому не можуть використовуватись для визначення ринкової вартості (з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, на яку посилаються позивачі). Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивачів на Меморандум і в апеляційній скарзі відсутні посилання на інші докази, які підтверджують вартість акції ПрАТ "ММК ім. Ілліча" у розмірі 2,441 грн. Приватним акціонерним товариством "ММК ім. Ілліча" також наголошено, що чинним законодавством не встановлено спеціальну відповідальність учасників процедури обов`язкового продажу акцій за заниження їх ціни.

Щодо посилань позивачів на порушення норм процесуального права, а саме, розгляду справи в межах розумних строків, зауважує, що терміни розгляду справи були обумовлені об`єктивними обставинами військової агресії російської федерації проти України, а також зміною позивачами позовних вимог; ухвали суду у справі №905/2203/21 про зупинення провадження у справі, на які посилаються позивачі, в судовому порядку не скасовані, що свідчить про їх правомірність.

11.07.2024 (вх. №9190 від 11.07.2024) ПрАТ "ММК ім. Ілліча" надано заперечення на заяву про здійснення розподілу судових витрат, в якій заявник просить залишити без розгляду заяву позивачів від 05.07.2024 про здійснення розподілу судових витрат у справі №905/2203/21 та солідарне стягнення з гр. ОСОБА_6 ), Компанії "Metinvest Management B.V.", Компанії "Barlenco LTD" на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 41 000,00 грн; зменшити розмір судових витрат позивачів у справі №905/2203/21 до 0 грн.

11.07.2024 ПрАТ "ММК ім. Ілліча" надано заперечення на додаткові пояснення позивачів у справі №905/2203/21, які заявник просить врахувати під час розгляду справи. Судом досліджено надані третьою особою заперечення щодо додаткових пояснень позивачів та долучено їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.07.2024 під час розгляду питання щодо порядку та способу визначення позивачем справедливої ціни викупу акцій ПрАТ "ММК ім.Ілліча" у процедурі сквіз-ауту, постало питання щодо необхідності проведення судової експертизи та врахування її результатів для формування справедливої ринкової вартості таких акцій. Представник позивачів вважав, що проведення судової експертизи в даному випадку не є доцільним, покладає на міноритарного акціонера додаткові витрати та призведе до затягування строків розгляду справи.

У зв`язку з цим, представник позивачів звернувся до суду з усним клопотанням про надання додаткового часу для надання письмових пояснень щодо недоцільності проведення судової експертизи з урахуванням правових позицій, викладених з цього питання Верховним Судом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивачів (вх.№ 6642 від 13.05.2024) про витребування доказів; оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 905/2203/21 до 08.08.2024 до 15:00 год.

01.08.2024 через підсистему "Електронний суд" позивачами подано пояснення щодо відсутності необхідності та можливості робити експертизу у справі № 905/2203/21 (вх.№01.08.2024), в яких, зокрема, зазначено, що етап визначення ринкової вартості обов`язкового продажу (примусового викупу) акцій певних емітентів, встановлений ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", вже сплинув та спір у даній справі стосується визначення наскільки "ринкова ціна" відповідає критеріям справедливості та встановлення саме "справедливої компенсації" вартості обов`язкового продажу акцій; враховуючи ст. 79 ГПК України, якою введено в процесуальне законодавство стандарт "вірогідність доказу", у позивачів відсутній обов`язок доводити в суді суму справедливої компенсації з використанням стандарту "поза розумним сумнівом", який використовується в кримінальному провадженнях; міноритарний акціонер буде зобов`язаний нести надмірний фінансовий тягар за наслідками проведення судової експертизи у справі; саме на стадії підготовчого провадження відбувається формування судової справи та безпосередньо доказової бази, яка в подальшому має бути предметом дослідження та оцінки; необґрунтоване зупинення провадження у справі буде мати наслідком порушення розумного строку розгляду справи.

05.08.2024 через підсистему "Електронний суд" Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" подано пояснення (вх.№ 10263), в яких зазначено, що у справі № 905/2203/21 обставинами, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання, є ринкова вартість акцій ПрАТ "ММК ім. Ілліча"; визначення вартості акцій має бути проведено на дату отримання товариством відповідного повідомлення про намір скористатись правами, передбаченими ст. 65-2 Закону України "Про акціонерне товариство", щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій (у спірних правовідносинах станом на 02.03.2018); "справедливою" компенсацією вартості акцій може вважатися різниця між затвердженою наглядовою радою вартістю акцій для процедури сквіз-ауту та перерахованою на цій підставі сумою коштів з рахунку ескроу на рахунок позивача та найбільшою з існуючих на ринку вартістю акцій або визначеною експертним з використанням різних методів; наявні в матеріалах справи звіти про оцінку ринкової вартості акцій товариства за стандартом "вірогідності доказів" переважають твердження та припущення позивачів про заниження ринкової вартості акцій; встановлення дійсної ринкової вартості акцій ПрАТ "МК ім.Ілліча" у відповідний період шляхом проведення експертизи є можливим та необхідним для справедливого розгляду справи.

В судовому засіданні 08.08.2024 під час надання усних пояснень з приводу позиції щодо доцільності призначення у справі судової експертизи представником позивачів заявлено усне клопотання про оголошення перерви для надання можливості скласти письмову заяву про відвід призначеній у справі колегії суддів від розгляду справи №905/2203/21, яке було задоволено судом та оголошено перерву до 13.08.2024.

Через підсистему "Електронний суд" позивачами було подано клопотання про відвід колегії суддів: головуючого судді Лакізи В.В. судді Здоровко Л.М., судді Мартюхіної Н.О. від розгляду справи № 905/2203/21 (вх. № 10491 від 12.08.2024).

Одночасно позивачами подано клопотання про зупинення розгляду справи №905/2203/21 до набрання законної сили судових рішень Верховного Суду у справах №905/2204/21, №905/691/22, №910/7294/22, від яких залежить вирішення цієї справи (вх.№ 10490).

Ухвалою суду від 13.08.2024 заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Велма Україна", ОСОБА_5 про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лакізи В.В., суддів Здоровко Л.М. та судді Мартюхіної Н.О. від розгляду справи №905/2203/21 (вх.№10491) залишено без розгляду; оголошено перерву у судовому засіданні у справі №905/2203/21 до "10" вересня 2024 р. о 14:15 год.

10.09.2024 позивачами через підсистему "Електронний суд" подано додаткові пояснення щодо відсутності необхідності та можливості робити експертизу у справі №905/2203/21 (вх. № 11725), які досліджено судовою колегією та долучено до матеріалів справи.

Одночасно, позивачами подано повторне клопотання про зупинення розгляду справи (вх.№ 11722), в якому просять з метою процесуальної економії та правильного вирішення справи № 905/2203/21 розглянути заяву про зупинення розгляду справи від 09.08.2024.

В судовому засіданні 10.09.2024 після оголошеної перерви представник позивачів підтримав вимоги поданої ними апеляційної скарги, просив суд задовольнити її в повному обсязі, проти задоволення апеляційної скарги ПрАТ "ММК ім. Ілліча" заперечував. Представник ПрАТ "ММК ім. Ілліча" підтримав вимоги поданої третьою особою апеляційної скарги, просив суд задовольнити її в повному обсязі; проти задоволення апеляційної скарги позивачів заперечував.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились.

Щодо повідомлення 1-го та 2-го відповідачів про час та місце розгляду справи судова колегія зазначає таке.

Враховуючи що країною місцезнаходженням 1-го відповідача - Компанії "Barlenko LTD" є Кіпр, а 2-го відповідача - Компанії "Metinvest Managament B.V." - Нідерланди, відтак, застосуванню підлягає Конвенція про вручення судових та позасудових документів 1965 (Україна, Кіпр та Королівство Нідерланди є сторонами цієї Конвенції).

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 29.04.2022 у справі № 905/830/21, від 23.05.2022 у справі № 905/1060/21 в подібних правовідносинах за участю Компанії «Barlenko LTD» та Компанії Private Limited Liability Company Metinvest B.V., встановлено, що судові рішення, які згідно із вимогами ГПК України та ст. 10 Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (надалі - Конвенції) підлягають врученню вказаним компаніям можуть направлятись українською мовою через альтернативний канал, передбачений ст. 10(а) Конвенції, тобто шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу Компанії, що дозволить зберегти розумний баланс між приписами щодо належного повідомлення відповідачів та розгляду справи у розумні строки.

Поштові канали зв`язку - це відправка листів у вигляді звичайного поштового відправлення, рекомендованого листа та з повідомленням про вручення. Поштові канали також можуть охоплювати відправку електронною поштою та іншими сучасними засобами електронної комунікації, якщо це передбачено національним законодавством.

Пунктом (а) ст. 10 Конвенції передбачено: якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають закордоном.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного права (www.hcch.net) Королівство Нідерландів, як і Республіка Кіпр заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст.10(а) Конвенції. Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.

Вимога щодо перекладу судових документів, яка міститься у ст. 5 Конвенції не поширюється на вручення документів поштовими каналами відповідно до ст. 10 (а) Конвенції (постанова ВС від 29.04.2022 у справі № 905/830/21).

Отже, зазначеною Конвенцією передбачено застосування, як рівнозначних, основного та альтернативного каналів вручення, до яких, у стосунках з Нідерландами, віднесено, у тому числі, і безпосереднє надсилання судом кореспонденції отримувачу поштою. Колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі №905/830/21 від 29.04.2022 щодо використання під час відправлення судом поштової кореспонденції альтернативного каналу вручення документів, дійшла висновку, що інтересам забезпечення розумного строку розгляду справи та уникнення невиправданих зволікань через застосування ускладненого механізму основного каналу вручення кореспонденції відповідає використання у цій справі саме альтернативного каналу - шляхом надсилання безпосередньо на адресу місцезнаходження 1-го та 2-го відповідачів рекомендованим листом з повідомленням.

За висновком суду, використання такого способу повідомлення вказаних відповідачів не може розцінюватися як обмеження прав останніх щодо ефективного доступу до суду.

Апеляційним судом було встановлено, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", та ухвалу суду від 27.06.2024, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачів на рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 у справі №905/2203/21 було надіслано 1-му та 2-му відповідачам на повідомлені в апеляційних скаргах поштові адреси рекомендованими листами з повідомленням, а саме: Компанії "Metinvest Managament B.V."- Zuidplein 216. 1077 XV Amsterdam. The Netherlands, Компанії "Barlenko LTD"-Themistokli Dervi, 3 Julia House, 1066, Nicosia, Cyprus, та отримані останніми.

Матеріалами справи також підтверджується направлення судом на поштові адреси 1-го та 2-го відповідачів у справі інших ухвал про рух даної справи, а саме: ухвали про відкладення розгляду справи від 20.06.2024, ухвал про оголошення в судовому засіданні перерв від 11.07.2024 та від 13.08.2024.

Інформацію про відкриття Східним апеляційним господарським судом апеляційного провадження за апеляційними скаргами позивачів та третьої особи, а також подальший рух справи, включаючи призначені дати, час та місце судових засідань, було розміщено на офіційній вебсторінці сайту Східного апеляційного господарського суду, а також на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є загальнодоступним.

Представники 1-го та 2-го відповідачів в жодне з призначених судом судових засідань не з`явились, про причини неявки, а також наявності іншої адреси для листування суд не повідомили.

Разом з тим, оскільки вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору в розумні строки є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі, 1-й та 2-го відповідач на даному етапі розгляду справи судом апеляційної інстанції мали подбати про залучення своїх представників до участі у розгляді справи.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частин першої - четвертої ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" і "Трух проти України").

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, вказані вище ухвали Східного апеляційного господарського суду про рух поданих у справі апеляційних справ було направлено на адресу 3-го відповідача у справі гр. ОСОБА_6 : АДРЕСА_6 , яка зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі з 05.04.2017 (т.5, а.с. 1).

Кореспонденція суду, направлена вказаному відповідачу, повернулася з відміткою органу поштового зв`язку АТ "Укрпошта" про відсутність адресату за вказаною адресою.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає про належне повідомлення відповідачів у справі про розгляд справи № 905/2203/21 в апеляційному порядку Східним апеляційним господарським судом (рух даної справи, часу та місця проведення судових засідань).

В свою чергу, згідно з п. 2 ч. 3 статті 202 ГПК України повторна неявка учасника справи, якого належним чином повідомлено про судове засідання є підставою для розгляду справи за його відсутності незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. ч. 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку можливість розгляду апеляційних скарг ПрАТ "ММК ім.Ілліча" та позивачів за відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши клопотання позивачів про зупинення розгляду справи № 905/2203/21, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Проаналізувавши клопотання скаржників про зупинення провадження у справі, відповідно до якого останні просять зупинити провадження у справі №905/2203/21 до набрання законної сили судових рішень Верховного Суду у справах №905/2204/21, №905/691/22, №910/7294/22, колегія суддів зазначає, що відповідні справи не переглядаються в касаційному порядку саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави, з якими Закон пов`язує можливість зупинення провадження у справі.

Водночас судова колегія зазначає, що вирішуючи питання про необхідність зупинення провадження у даній справі, судом враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також на те, що в господарському судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування процесу.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Згідно з випискою про операції з цінними паперами (обмежена) за період з 12.04.2018 по 12.04.2018, ОСОБА_1 була власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 10000 шт.

Згідно з випискою про операції з цінними паперами за період з 12.04.2018 по 12.04.2018, ОСОБА_2 був власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 70000шт.

Згідно з випискою про операції з цінними паперами за період з 12.04.2018 по 12.04.2018, ОСОБА_3 була власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 80000шт. За твердженнями у позові, позивачу-3 також належали акції товариства в кількості 17223шт., які за наданими під час судового засідання 03.04.2024 поясненнями представника позивача не були оформлені договором о зберіганні цінних паперів та за наслідками примусового викупу яких ОСОБА_3 були виплачені 22.05.2018 готівкою кошти з рахунку умовного зберігання (ескроу), що підтверджується приєднаною до позову заявою на видачу готівки №1510162. Володіння вказаними акціями позивачем-3 відповідачами та третьою особою під час підготовчого провадження не заперечувалося.

Суд відзначає, що Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" у статусі відповідача у справі надавав суду відзив на позовну заяву, який не містив незгоду з обставиною знаходження у володінні позивача-3 загальної кількості акцій у розмірі 97223шт, на якій ґрунтуються в тому числі позовні вимоги. Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У заявах по суті справи Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" у статусі третьої особи також не заперечував проти зазначених обставин позовних вимог.

Як вбачається з виписки про операції з цінними паперами за період з 12.04.2018 по 12.04.2018, ОСОБА_4 був власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 251400 шт.

Згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах (обмежена) на 11.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Велма Україна" було власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 270580шт.

Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах на 11.04.2018 (по одному емітенту), ОСОБА_5 був власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 350000шт.

Згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 23.03.2017, Компанія "Metinvest Management B.V." був власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 12287452297шт., що складає 99,3226% частки в статутному капіталі. (т.2, а.с. 19).

Судом встановлено, що загальна кількість акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" становить 12 371 260 750шт.

Отже, до набрання чинності Законом України №1983-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", домінуючий контрольний пакет акцій ПАТ "ім.Ілліча" знаходився у власності Компанії "Metinvest Management B.V.".

27.02.2018 між Компанією Metinvest B.V., Компанією "Metinvest Management B.V." та Компанією "Barlenco LTD" укладено договір, у відповідності до якого, враховуючи, що сторони цього договору є афілійованими особами в розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства", Компанія Barlenco LTD уповноважена вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій Товариства шляхом надсилання до Товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Товариства та вчиняти всі інші дії відповідно до вимог та в порядку, визначеному ст.65-2 ЗУ "Про акціонерні товариства" та п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" .

01.03.2018 Компанією "Barlenco LTD" надіслано ПАТ "ММК ім. Ілліча" повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 ЗУ "Про акціонерні товариства", щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча".

У повідомленні зазначено, що кількість акцій товариства, що належать афілійованим особам Компанії "Barlenco LTD" станом на дату направлення цього повідомлення:

- компанії Metinvest Management B.V. належить 12187452297 штук простих іменних акцій Товариства. Таким чином, компанія Metinvest Management B.V. прямо володіє 99,322555% статутного капіталу ПАТ "ММК ім. Ілліча";

- Компанії "Metinvest B.V." належить 100% статутного капіталу Компанії "Metinvest Management B.V.". Таким чином, компанія Metinvest B.V. опосередковано володіє 99,322555% статутного капіталу ПАТ "ММК ім. Ілліча".

Усіма вищезазначеними афілійованими особами та компанією "Barlenco LTD" укладений відповідний договір, згідно якого компанія "Barlenco LTD" виступає суб`єктом реалізації прав, статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" та п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1983-VIII від 23.03.2017.

02.03.2018 протоколом №312 ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" прийнято рішення про обрання ТОВ "Оціночний стандарт" оцінювачем ринкової вартості акцій товариства на дату отримання товариством повідомлення (а.с 53, том 2).

05.03.2018 ТОВ "Оціночний стандарт" склало звіт, яким визначено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції товариства станом на 2 березня 2018 року в розмірі 0,0799грн у складі пакетів загальною кількістю 0,677% від статутного фонду (далі - Звіт).

07.03.2023 Компанія "Barlenco LTD" уклало з ПАТ "ПУМБ" договір рахунку умовного зберігання (ескроу) №31/2017-3.

12.03.2018 відповідно до довідки №2799 ПАТ "ПУМБ" відкрило рахунок умовного зберігання на Компанію "Barlenco LTD".

12.03.2018 Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" складено рецензію на звіт про оцінку вартості однієї акції у складі пакетів загальною кількістю 0,677% від статутного фонд з метою реалізації права обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій) Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", згідно з висновком якого звіт, що виконаний ТОВ "Оціночний стандарт", в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.

14.03.2018 третьою особою прийнято рішення про затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" у розмірі 0,08грн (а.с 111, том 2).

19.03.2018 Компанія "Barlenco LTD" надіслала третій особі Публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча". У вказаній вимозі зокрема зазнається, що заявник вимоги прямо не володіє акціями товариства, опосередковане володіння разом з афілійованими особами складає 12 287 452 297 шт. (99,322555%).

12.04.2018 акції ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", які належали позивачам, списані з відповідних рахунків в цінних паперах на користь Компанії "Barlenco LTD" як заявника безвідкличної вимоги про придбання акцій.

Як стверджує позивач у позові та не заперечується іншими учасниками справи, заявником безвідкличної вимоги були перераховані позивачам грошові кошти на рахунки ескроу та фактично отримано грошові кошти: позивачем-1 у розмірі 800,00грн; позивачем-2 у розмірі 5600,00грн; позивачем-3 у розмірі 7777,84грн. (6400,00грн та 1377,84грн); позивачем-4 у розмірі 20112,00грн; позивачем-5 у розмірі 21646,40грн та позивачем-6 у розмірі 28000,00грн, тобто виходячи з вартості однієї акції в розмірі 0,08грн, яка за твердженням позивачів є несправедливою, оскільки є суттєво заниженою, що і стало підставою для звернення позивачів до суду з даним позовом.

03.04.2024 прийнято оскаржуване рішення з підстав, викладених вище.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом час виникнення спірних правовідносин) акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

За змістом ст.177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акція є об`єктом цивільних прав.

За приписами ч.ч. 4. 5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми Конституції України, Конвенції та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності передбачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).

14 червня 1994 року було укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами. Угода передбачала процес зближення існуючого та майбутнього законодавства України із законодавством співтовариства. Україна зобов`язалася вживати заходи для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведено у відповідність із законодавством співтовариства.

21 березня 2014 року підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі, також - Угода). Ця Угода була ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII і є невід`ємною частиною українського законодавства. Відповідно до статті 480 Угоди додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід`ємною частиною.

Додатком XXXIV до глави 13 "Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит" розділу V "Економічне і галузеве співробітництво" Угоди передбачено, що Україна зобов`язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни. У цьому додатку наведено Директиву про пропозиції поглинання. Відповідно до графіка, зазначеного у додатку, положення цієї Директиви повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна відповідно до міжнародного договору взяла на себе зобов`язання з упровадження у своє законодавство положень Директиви про поглинання у строки, визначені в додатку XXXIV до Угоди.

Виконуючи обов`язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, Верховна Рада України прийняла Закон №1983-VIII, яким доповнено Закон України "Про акціонерні товариства" положеннями, що передбачають примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників, в тому числі, домінуючого контрольного пакета акцій (інститут витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу.

Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.

В пунктах 7.34, 7.35.7.36. постанови від 24.11.2020 у справі № 908/137/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі.

У частині першій статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. постанови Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №438/887/16-ц, від 18.05.2022 у справі № 921/199/20).

У п.78 постанови ВП ВС від 19.10.2022 у справі №910/14224/20 наведено алгоритм оцінки застосовності судом обраного способу захисту, за яким суд, розглядаючи справу має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2)чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3)чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Оскільки норма статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту.

Аналіз змісту позовної заяви позивачів щодо суті розглядуваного спору відносно кола визначених відповідачів та способів захисту (позовних вимог), які мають бути до них застосовані, вказує на мету позивача - визнання права на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції. Саме це він розглядає як спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.20 ГК України, яка визначає способи захисту, права та законні інтереси суб`єктів господарювання і інших суб`єктів захищаються не лише шляхом стягнення збитків, а й, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Аналогічні положення містяться у ст. 16 ЦК України, якою передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Таким чином, спосіб захисту, обраний позивачами у вигляді визнання права на отримання компенсації за примусово вилучені акції, прямо передбачений ст.20 ГК України та ст.16 ЦК України.

У постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд також зазначив, що визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером) (п.111). Рішення суду про визначення розміру компенсації (ринкової/справедливої вартості акцій) спрямоване на забезпечення балансу інтересів акціонерів товариства; воно дозволить обом сторонам правочину вирішити спір щодо вартості акцій (яку товариство та мажоритарний акціонер вважають справедливою, а міноритарний акціонер - заниженою) і, враховуючи це, визначити свою подальшу поведінку (судову та позасудову) (п.113). Правова визначеність щодо суми справедливої компенсації надасть сторонам додаткову можливість врегулювати конфлікт шляхом переговорів чи медіації, без подальшого звернення до суду (п.114). Верховний Суд неодноразово зазначав, що акціонер є слабкою стороною у відносинах, які виникають при реалізації процедури сквіз-аут. Відмова акціонеру у задоволенні вимог і вирішення спору по суті через обрання ним неправильного способу захисту була б надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права (п.125).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 звернула увагу на недостатню якість законодавства щодо сквіз-аут, яка полягає, окрім іншого, у відсутності попереднього адміністративного чи судового контролю за процедурою сквіз-аут і, зокрема, ціною на акції, що примусово викупляються. Законодавство багатьох країн надає акціонерам можливість звертатися до регулятора чи до суду для визначення ціни на акції, щодо яких проводиться процедура сквіз-аут.

Враховуючи це, визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером).

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції в межах справи № 905/2204/21 було надано оцінку справедливої вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "ММК ім. Ілліча" станом на 14.03.2018 (прийняття наглядовою радою третьої особи рішення про затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча»), як підстави для визначення компенсації за примусово вилучені акції позивачів в межах проведеної процедури сквіз-аут. На теперішній час вказана постанова переглядається в касаційному порядку та з приводу спірних правовідносин відсутнє рішення Верховного Суду.

Вказана постанова у відповідності до ст. 284 ГПК України набрала законної сили та судова колегія приймає до уваги позицію суду щодо визначення справедливої вартості акцій ПрАТ «ММК ім.Іллча», примусово вилучених в межах проведеної процедури сквіз-аут.

Разом з тим, судова колегія, з огляду на відсутність остаточного рішення Верховного Суду за наслідками розгляду даного питання, вважає за необхідне в межах даного судового провадження надати самостійну правову оцінку немайнової вимоги позивачів про визначення права позивачів на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" у розмірі на рівні подвійного розміру від 2,441грн із розрахунку на 1 акцію, як належного на даний час способу захисту, спрямованого на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером).

Так, відповідно ч. 4 ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.

При цьому у п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1983-VIII зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

У процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) власник домінуючого контрольного пакета вимагає від міноритарних акціонерів продати йому акції шляхом виставлення та надсилання товариству публічної безвідкличної вимоги (ч.4 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства").

Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій врегульований у ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Водночас, в постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначив, що із наведених правових висновків не є повністю зрозумілим, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, механізм визначення якої встановлений у Законі "Про акціонерні товариства", зокрема у статтях 8 та 65-2 цього Закону, у зв`язку з чим для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", в цій постанові уточнив висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначив, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом.

Тобто в процедурі сквіз-аут ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.

Встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).

У країнах ЄС визначення ринкової ціни відбувається за умови розвиненого фондового ринку та наявності у таких товариствах значної кількості незалежних директорів у складі наглядової ради (що є вимогою всіх організованих ринків), що виступає запорукою забезпечення справедливої ціни.

В Україні фактично відсутній класичний фондовий ринок, на якому активно торгуються акції публічних компаній з розпорошеним корпоративним контролем.

Так, навіть у звіті про оцінку, підготовленому ТОВ "Оціночний стандарт" (так само як і у звіті цього ж оцінювача в даній справі), вказано, що ринок акцій в Україні існує скоріше формально - враховуючи низьку ліквідність, капіталізацію і зацікавленість з боку населення; цивілізованого ринку акцій в Україні дотепер немає; український фондовий ринок катастрофічно недооцінений.

Більше того, акції міноритарних акціонерів часто не мають високої ціни саме на українському фондовому ринку через те, що міноритарні акціонери фактично відсторонені від ухвалення будь-яких управлінських рішень (не мають контролю), роками не отримують дивідендів, але змушені нести витрати, пов`язані із депозитарним обліком своїх акцій. Такі акції не купують портфельні інвестори, але вони є надзвичано цікавими як предмет купівлі для контролюючого акціонера для зниження витрат товариства, зменшення ризиків, а також отримання повного контролю над товариством.

Саме через те, що ціна акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку є зазвичай дуже низькою, особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом).

Так, у статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою) (ч.1 ст.8 Закону).

Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається:

1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів.

У разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (ч.2 ст.8 Закону).

Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (ч.3 ст.8 Закону).

В свою чергу, правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Зокрема, під час проведення оцінки майна та майнових прав (майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, є обов`язковим для застосування Національний стандарт № 1, затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 (надалі - Національний стандарт № 1).

Національний стандарт № 3, затверджений постановою КМУ від 29.11.2006 №1655 (надалі - Національний стандарт № 3), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки цілісного майнового комплексу суб`єкта господарювання (далі - цілісний майновий комплекс) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу.

У Національному стандарті № 3 надається визначення корпоративної долі - це частина (пай, акція) господарського товариства, створеного на основі цілісного майнового комплексу. Отже, оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.

Відповідно до п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів). Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об`єктивний розрахунок ринкової вартості акцій.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 уточнено правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 наступним чином:

- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті;

- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт № 3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за № 924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);

- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;

- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом № 1.

Будь-як не заперечується, що процедура обов`язкового продажу акцій ПрАТ "ММК ім.Ілліча" проведена на умовах п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1983-VIII та що для цілей цього пункту ціною обов`язкового продажу акцій щодо акцій інших товариств (крім акцій товариств, акції яких включено до біржового реєстру) є ринкова вартість акцій, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення.

Згідно з абз.2 ч.3 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб`єктом оціночної діяльності відповідно до т.8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно з ч.3 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст.3 та інших статтях ЦК, яким мають відповідати дії будь-якого суб`єкта.

При проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу роль - вона обирає суб`єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій. Таким чином, саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 наголосила, що затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури.

В постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій, яке ухвалюється відповідно до ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", має істотне значення для вирішення спору щодо стягнення компенсації справедливої вартості примусово викуплених акцій, адже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій.

Зі Звіту ТОВ "Оціночний стандарт" від 05.03.2018 слідує, що ринкова вартість однієї акцій ПрАТ "ММК ім.Ілліча" для цілей реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, станом на 02.03.2018 становить 0,0799 грн.

Саме на підставі вказаного Звіту наглядовою радою ПрАТ "ММК ім. Ілліча" затверджено ринкову вартість (однієї) простої іменної акції товариства у розмірі 0,08 грн та виходячи з цієї вартості в подальшому було вилучено акції цього товариства, що належали позивачам, як міноритарним акціонерам, на користь заявника вимоги.

Встановлено, що при складанні Звіту ТОВ "Оціночний стандарт" від 05.03.2018 про оцінку ринкової вартості однієї простої іменної акції ПрАТ "ММК ім.Ілліча" станом на 02.03.2018 була прийнята концепція ринкової вартості, але застосовано виключно порівняльний підхід і лише на підставі даних продажу пакетів акцій на фондових біржах та у позабіржових торгівельно-інформаційних системах, ринкова вартість акцій визначена у складі пакетів 0,677% від статутного фонду (у міноритарному пакеті).

Ринкова вартість однієї простої іменної акцій ПрАТ "ММК ім.Ілліча" не визначалась ні майновим методом - з посиланням на недоступність даних бухгалтерської звітності ПрАТ "ММК ім.Ілліча" про балансову вартість активів акціонерного товариства із зазначенням проведення його останньої переоцінки з метою відображення її результатів в бухгалтерському обліку або введення в експлуатацію, ні доходним методом - з посиланням на складність спрогнозувати грошовий потік.

Проте, така позиція оцінювача суперечить абз.2 п. 37 Національного стандарту №1, в якому закріплено, що неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу може бути лише пов`язана з повного відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об`єкт оцінки та іншої інформації.

Необхідно звернути увагу, що замовником вказаної оцінки був сам емітент - ПрАТ "ММК ім. Ілліча", у розпорядженні якого мала б бути відповідна документація.

Таким чином, звіт ТОВ "Оціночний стандарт" складений з порушеннями вимог законодавства, оскільки оцінка вартості однієї акції була здійснена не у 100% пакеті акцій, а у складі пакетів загальною кількістю 0,677% від статутного фонду і при цьому була прийнята концепція ринкової вартості, заснованого на використання лише порівняльного підходу, у зв`язку з чим не може бути підставою для визначення ринкової вартості акцій ПрАТ "ММК ім. Iлліча".

Ціна акцій, яка ґрунтується на висновку суб`єкта оціночної діяльності, вчиненому з порушенням нормативно-правових актів, не може вважатися дійсною ринковою ціною.

Крім того, як правомірно зазначив суд першої інстанції, надзвичайно стислі строки проведення оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" та її затвердження наглядовою радою третьої особи ставлять під обґрунтований сумнів сумлінне виконання обов`язків наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій, та не виключає суто формального ставлення наглядової ради до вказаної процедуру.

Так, рішення про обрання оцінювача ринкової вартості акцій третьої особи було прийнято 02.03.2018, а вже 05.03.2018 оцінювачем складений звіт в якому була визначена ринкова вартість однієї акції в розмірі 0,0799 грн 12.03.2018 Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" була надана рецензія на вказаний звіт, в свою чергу 14.03.2018 наглядова рада ухвалила рішення про затвердження ринкової вартості акцій.

Відповідно, доводи третьої особи, що наданий до матеріалів справи висновок суб`єкта оціночної діяльності у звіті про оцінку вартості 1-ї акції ПрАТ "ММК ім. Ілліча" за стандартом "вірогідності доказів" переважають твердження та припущення суду про заниження ринкової вартості акції не знайшло свого підтвердження та спростовуються висновками Верховного Суду у справі №905/671/19.

З приводу можливості проведення у даній справі судової економічної експертизи з питання визначення ринкової вартості акцій ПрАТ "ММК ім. Ілліча" в процедурі сквіз-ауту судом першої інстанції було враховано, що місцезнаходженням основних виробничих потужностей емітента є м. Маріуполь, Донецька область, яке є тимчасово окупованою територією України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а активні бойові дії свідчать про можливе пошкодження або знищення нерухомого майна, що в сукупності призводить до неможливості проведення експертизи із застосуванням майнового методу і переоцінкою активів за ринковою вартістю.

Крім того, судовою колегією було встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.11.2022 у справі №905/2203/21 було задоволено клопотання ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (вих. №9/171 від 04.01.2022) про зупинення провадження у справі №905/2203/21; зупинено провадження у справі №905/2203/21 до набрання судовим рішенням у справі №905/379/21 законної сили; зобов`язано учасників справи повідомити суд про факт набрання законної сили рішенням суду у справі №905/379/21.

Об`єктивна неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №905/2203/21, за висновком місцевого суду, полягало у недоцільності встановлювати справедливу (ринкову) ціну акцій відповідача-1 в кожній справі окремо, а також для запобігання тягаря понесення додаткових витрат на проведення експертизи в кожній справі.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, які є загальнодоступними, в межах судової справи №905/379/21 ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.06.2021 було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Зас.проф. М.С. Бокаріуса (61177, м.Харків, вул. Золочівська, 8-а).

Зокрема, на вирішення судового експерта було поставлено питання: Яка ринкова (справедлива) ціна однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (у складі пакетів загальною вартістю 0,677% від статутного фонду) станом на 02.03.2018, визначена за майновим методом оцінки?

Разом з тим, не зважаючи на проведення експертизи тривалістю більше року (висновок експерта №18761 складено 05.10.2022), надати відповідь на поставлене на вирішення судовому експерту запитання не надалось за можливе.

Судовою колегією під час апеляційного перегляду справи було досліджено питання щодо можливості проведення судової економічної експертизи у справі з урахуванням позиції учасників справи з приводу даного питання, зокрема, визначеного позивачем способу захисту свого порушеного праву та позицію Верховного Суду з приводу врегулювання аналогічних правовідносин у інших справах.

За наслідками дослідження вказаних вище обставин, судова колегія дійшла висновку про недоцільність проведення у даній справі судової економічної експертизи, оскільки:

- по-перше, її призначення у справі не надає гарантії можливості визначення ринкової (справедливої) ціни однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" за наслідками її проведення, з урахуванням місцезнаходження основних виробничих засобів юридичної особи на окупованій території, що, зокрема, підтверджується, результатами проведеної у справі № 905/379/21 судової економічної експертизи;

- по-друге, в даній справі суд визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч.3 ст.321 ЦК, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку позивач мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства"; в свою чергу, в постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 Верховний Суд дійшов висновку, що справедлива вартість акцій означає визначення найвищої вартості акцій за існуючими процедурами та методиками оцінки, зокрема, за наслідками застосування майнового підходу (за формулою "балансова вартість чистих активів поділена на одну акцію"), яка базується на офіційній фінансовій звітності відповідача.

Слід також враховувати, що позивачем в уточненій позовній заяві надано розрахунок ринкової вартості акцій за майновим методом (методом балансової вартості чистих активів), відповідно до якого ринкову (справедливу) вартість акцій визначено позивачем у розмірі 1,9 грн за одну акцію.

У Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, вказано, що у багатьох випадках балансова вартість вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для оцінювання нижньої межі вартості акцій. Автори методики також зазначають, що в Україні при оцінюванні акцій балансова вартість часто виступає на перший план, що пов`язано з відсутністю об`єктивної інформації для використання інших методів.

Справедлива вартість акцій означає визначення найвищої вартості акцій за існуючими процедурами та методиками оцінки.

Ринкова вартість акцій, яка розрахована за майновим підходом (за формулою "балансова вартість чистих активів поділена на одну акцію") і яка базується на офіційній фінансовій звітності, складеній за Міжнародними стандартами фінансової звітності і підтвердженій незалежним аудитором, становить найменшу справедливу суму компенсації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; консолідована фінансова звітність - фінансова звітність підприємства, яке здійснює контроль, та підприємств, які ним контролюються, як єдиної економічної одиниці.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

У розділі 1 вказаного положення визначено, що норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов`язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення: баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал; власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.

У розділі 2 Національного положення встановлено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Таким чином баланс, як складовий елемент обов`язкової фінансової звітності підприємства відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал та має відповідати зазначеним вище вимогам законодавства, зокрема, має бути підписаний керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. Уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе відповідальність.

Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2017 власний капітал (чисті активи) ПрАТ "ММК ім.Ілліча" становив 23 523 163 000,0 грн (т.1 а.с.28).

Приєднаний до позовної заяви баланс станом на 31.12.2017 відповідає вказаним вище вимогам та розцінюється судом як належним доказ щодо розміру вартості чистих активів третьої особи, виходячи з розміру якого судом визначається вартість однієї акції.

Крім того, в розділі "Регулярна інформація (XML)" Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) (https://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/116330/179/templ) розрахункова вартість чистих активів третьої особи складає 23 523 163 тис. грн.

Критично оцінивши доводи сторін та встановлені обставини, з урахуванням вимог наведеного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи у своїй сукупності свідчать про більшу вірогідність визначення справедливої вартості акції ТОВ "ММК ім. Ілліча" на підставі власного розрахунку її позивачами за формулою "чистих активів" (вартість чистих активів підприємства поділена на загальну кількість акцій), ніж за ринковою (справедливою) вартістю акції, визначеної на підставі наданого до матеріалів справи звіту суб`єкта оціночної діяльності, законність якої спростовується матеріалами справи.

Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції правомірно визнав за можливе визначити вартість однієї акції згідно з даними річної фінансової звітності третьої особи станом на 31.12.2017, за майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) на рівні 1,9 грн (23 523 163 000,0 грн : 12 371 260 750 штук акцій) на підставі формули, викладеної у розділі 3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18.

Таке визначення узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, і така визначена судом вартість однієї акції дорівнює щонайменше можливій справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "ММК ім.Ілліча".

Таким чином, доводи позивачів про суттєве заниження ціни обов`язкового продажу у процедурі сквіз-ауту відносно ПрАТ "ММК ім. Ілліча" знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Ціна продажу акцій, за якою примусово вилучені акції у міноритарних акціонерів, не є справедливою, визначена суб`єктом оціночної діяльності поза дотримання вимог ст.8 Закону "Про акціонерні товариства", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", не відповідає критеріям справедливості та пропорційності. Відповідно, затверджена рішенням наглядової ради третьої особи від 14.03.2018 вартість акції, визначеної ТОВ "Оціночний стандарт", як ринкова - 0,08 грн, є вочевидь несправедливою.

При цьому суд не знаходить підставними переконання позивачів про можливість використання для цілей визначення ціни продажу акцій ПрАТ "ММК ім. Ілліча" за формулою "чистих активів" відомостей про фінансові показники діяльності цього товариства, що зазначені в Меморандумі про пропозицію від 19.04.2018 стосовно зареєстрованих Компанією Metinvest.V. у Нідерландах єврооблігацій, який вміщений на офіційному сайті Компанії, і відносно цього є слушними аргументи третьої особи, які суд поділяє.

Насамперед зазначається і на цьому акцентується, що при розгляді справи суд не визначає ринкову вартість акцій для цілей їх примусового продажу, а визначає суму справедливої недоотриманої компенсації, яку мають отримати позивачі внаслідок непропорційного втручання в права власності та внаслідок неправомірно визначеної та вже реалізованої продажної ціни акцій під час застосованої відносно ПрАТ "ММК ім.Ілліча" процедури обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.

Тобто у справі підлягає визначенню сума справедливої компенсації у значенні ч.5 ст. 41 Конституції України, ч. 3 ст. 321 ЦК України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку позивачі мали б отримати за 1 акцію в результаті примусового викупу їх акцій.

Використання відомостей з джерел, які не належать до офіційної фінансової звітності ПрАТ "ММК ім. Ілліча" у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідних національних стандартів не має під собою підґрунтя.

Як вбачається з уточненої позовної заяви про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) від 05.07.2023, майнові вимоги позивачів до відповідачів визначено як кондикційне зобов`язання з повернення безпідставного збагачення за рахунок недоплати міноритарним акціонерам товариства вартості вилучених акцій ПрАТ "ММК ім.Ілліча" за статтями 1212, 1214 ЦК України (т.5, а.с. 24-13). Таку назву має заява, але у ній фактично викладені додаткові обґрунтування позовних вимог з урахуванням, в тому числі, зміни предмета позову та складу відповідачів.

З приводу доводів апеляційної скарги третьої особи про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, як неефективного способу захисту, оскільки вказаними нормами врегульовано не договірні відносини, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та / або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення ст.1212 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна (ч.1 ст.1214 ЦК).

Як слушно зазначає третя особа, кондикційні зобов`язання за змістом ст.1212 Цивільного кодексу України є позадоговірним та передбачає у якості обов`язкової умови відсутність між сторонами спору чинного договору, тоді як чинність опосередкованого процедурою "сквіз-аут" правочину з примусового викупу акцій у розглядуваному випадку у відповідності до вимог ст. 204, 215 Цивільного кодексу України не спростована і за остаточними позовними вимогами навіть не оспорюється.

Разом з тим, за умовами цього чинного правочину з примусового викупу вартість однієї акції була визначена і виконана на рівні/з розрахунку 0,08 грн за акцію, що на 1,82 грн нижче справедливої ціни, встановленої судом.

Крім того, оскільки сплата міноритарним акціонерам саме справедливої компенсації є умовою легітимності примусової втрати ними права власності на акції і подальшого виникнення цього права власності на акції у відповідачів за змістом приписів ч.5 ст.41 Конституції України та ч.3 ст.321 Цивільного кодексу України, остільки недоплачена різниця у розмірі 1,82 грн за кожну відчужену акцію не охоплена умовами правочину з викупу, а тому цілком підпадає під визначення кондикційного зобов`язання.

Відповідно, на думку суду, право позивачів підлягаю захисту в порядку, визначеному ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

За наслідками перевірки правильності висновків суду першої інстанції в частині визначення суб`єктного складу учасників справи у спірних правовідносинах, судова колегія зазначає таке.

Так, за твердженням скаржника (третьої особи) провадження в частині позову до ОСОБА_6 підлягає закриттю, оскільки вимога до такого відповідача не стосується корпоративного спору, а є майновою, і спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

В свою чергу позивачі зазначають, що такий вид деліктних відносин між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 виник не із земельних, трудових, сімейних, житлових та інших цивільних відносин, а з корпоративних відносин; спір, в якому "піднімають корпоративну вуаль" у відповідності до ст.19 Цивільного процесуального кодексу України та ст.20 ГПК, має відноситися до юрисдикції господарських судів; безпідставними є твердження щодо пред`явлення позовних вимог до кінцевого бенефіціарного власника Ахметова Р.Л. в суд іншої юрисдикції; відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права з питань юрисдикції судових спорів щодо стягнення з кінцевого бенефіціарного власника компенсаційних сум в процедурі сквіз-ауту (ст.20 ГПК).

В даному випадку судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо належності даного спору господарським судам в частині вимог до кінцевого бенефіціара Ахметова Р.Л., з огляду на наступне.

Так, Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 відхилив аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто Компанії "Barlenco LTD" та вважає, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси".

Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21.

Таким чином, Верховний Суд зробив висновок, що позовні вимоги міноритарного акціонера про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди у справах щодо процедури сквіз-аут можуть бути адресовані, зокрема, до кінцевого бенефіціарного власника, оскільки у таких правовідносинах підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси".

Відповідно до п.30 ч.1 ст.1 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

- для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

- для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

- для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Чинне законодавство не містить норм загального характеру, які б регулювали "підняття корпоративної завіси" між учасником та юридичною особою (частково такі положення включені у спеціальне законодавство - Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Кодекс України з процедур банкрутства). Отже, для визначення випадків, коли судом може застосовуватися ця доктрина необхідно звернутися до доктринальних джерел та судової практики.

В українських та закордонних доктринальних джерелах та судовій практиці (див. Махінчук В.М. Субсидіарна відповідальність кінцевих бенефіціарних власників (засновників, учасників, акціонерів) і посадових осіб за зобов`язаннями юридичної особи боржника: проблеми теорії і практики реалізації доктрини зняття корпоративної вуалі. Київ, 2020; Paul L. Davies and Sarah Worthington. Gower Principles of Modern Company Law. Tenth Edition. 2016, pp.197-206; Slutsker vs. Haron Investments Ltd (2012) EHWC 2539, (2013) EWCA Civ 430; M vs. M (2013) EWHC 2534 (Fam); Petrodel Resources Ltd vs. Prest (2013) UKSC 34; 3 WKR 1 etc; JSC BTA Bank v Solodchenko and Others; JSC BTA Bank v Ablyazov (no.10); постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/4210/20, від 10.01.2024 у справі №910/268/23) у якості підстав для підняття судом корпоративної завіси найчастіше називають такі випадки:

1) якщо юридична особа та учасник становлять єдине ціле (майно, діяльність, інтереси компанії та учасника настільки спільно пов`язані, переплетені між собою, становлять єдине ціле, що неможливо або немає сенсу юридично розмежовувати їх);

2) використання учасником юридичної особи як фасаду, схеми, оболонки (юридична особа не має самостійного бізнесу, органи управління створені лише номінально, фактично вона керується учасником, створена виключно для уникнення відповідальності перед кредиторами або легального обходу приписів закону);

3) якщо юридична особа фактично діяла як агент або володіла майном в інтересах учасника (коли компанія діє як агент чи номінальний власник майна учасника, суто в його інтересах як принципала чи бенефіціарного власника);

4) в інтересах справедливості (усі інші випадки, коли визнання за компанією самостійної правосуб`єктності призводить до очевидно несправедливого результату).

Як було зазначено, у цій справі застосування доктрини підняття корпоративної завіси є обґрунтованим, оскільки відповідачі та кінцевий бенефіціарний власник фактично становлять єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Також застосування доктрини є виправданим, оскільки переслідує мету досягнення справедливого результату, зокрема, полегшити виконання судового рішення за умови повного або часткового задоволення позовних вимог.

Обґрунтованими є доводи позивачів, що спір, в якому "піднімають корпоративну вуаль" у відповідності до ст.19 Цивільного процесуального кодексу України та ст.20 ГПК, має відноситися до юрисдикції господарських судів.

За змістом статей 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд "встановлений законом" має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У п.74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

Розмежовуючи юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо розгляду цивільних спорів та інших справ, визначених Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК), з юрисдикцією та повноваженнями господарських судів, слід звернути увагу на теке.

Частина 1 ст.19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У свою чергу, юрисдикція та повноваження господарських судів, порядок здійснення судочинства у господарських судах визначаються ГПК України (ст.1 Кодексу).

Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського та цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачає вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що встановлює вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначений у ст.20 ГПК.

Згідно з пунктами 3-5 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3); справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (п.4); справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах (п.5).

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п.63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (п.82), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п.50), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (п.94), від 20.10.2021 у справі №9901/554/19 (п.19), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (п.24), від 21.09.2022 у справі №908/976/190 (п.5.6), від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (п.44).

Таким чином, помилковими є доводи третьої особи щодо необхідності пред`явлення позовних вимог до ОСОБА_6 (кінцевого бенефіціарного власника) в суд цивільної юрисдикції та, відповідно, про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_6 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в частині належного визначення кола відповідачів у спірних правовідносин, судова колегія зазначає наступне.

На думку скаржника (третьої особи) висновки зі справи №905/671/19 не враховують положення ч.3 ст.96 ЦК та абз.2 ч.2 ст.3 Закону "Про акціонерні товариства" щодо заборони притягнення до відповідальності акціонера за протиправні дії акціонерного товариства чи іншого акціонера; такі висновки прийняті без врахування зміни (розвитку) права та закріплення законодавцем можливості стягнення компенсації виключно із заявника публічної безвідкличної вимоги. У цій справі належним відповідачем виступає заявник публічної безвідкличної вимоги про обов`язковий продаж акцій - Компанія "Barlenco LTD". Проте, позов пред`явлений до іншої особи - Компанії "Metinvest B.V.", яка не є зобов`язаною особою у відносинах з обов`язкового продажу акцій. Законодавець у ст.95 Закону "Про акціонерні товариства" (у редакції Закону від 27.07.2022 №2465-IX) чітко передбачив, що вимога про стягнення компенсації може бути заявлена виключно до заявника публічної безвідкличної вимоги. Компанія "Barlenco LTD" має достатньо коштів для задоволення вимог позивачів, а тому не може мати статусу "технічної юридичної особи", тобто немає підстав для "підняття корпоративної завіси". Чинне законодавство України не передбачає правил "підняття корпоративної завіси" щодо вимог про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав ("кондикція").

Тобто доводи скаржника фактично зводяться до того, що: 1) висновки Корпоративної палати не враховують положення ч.3 ст.96 ЦК, абз.2 ч.2 ст.3 Закону "Про акціонерні товариства" та зміни законодавства (ст.95 Закону "Про акціонерні товариства"); 2) Компанія " Barlenco LTD " не є "технічною юридичною особою", тому відсутні підстави для "підняття корпоративної завіси"; 3) чинне законодавство не передбачає правил "підняття корпоративної завіси" щодо вимог про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав ("кондикція").

Разом з тим, судова колегія враховує правову позиції Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, відповідно до якої акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07). Отже, міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси". Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21".

Судова колегія погоджується з доводами скаржника (третьої особи), що за загальним правилом чинне законодавство України встановлює принцип самостійної відповідальності учасника юридичної особи (власника корпоративних прав за своїми зобов`язаннями).

Відповідно до ч.3 ст.96 ЦК учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно з положеннями ч.2 ст.3 Закону "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство не відповідає за зобов`язаннями акціонерів. У разі вчинення акціонерами протиправних дій до товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їхні права, крім випадків, визначених законом.

Водночас, Верховний Суд неодноразово формулював правові висновки, у яких визначав умови, коли юридична самостійність юридичної особи може бути проігнорована. Верховний Суд застосував у своїх рішеннях доктрину "підняття корпоративної завіси".

Механізм підняття корпоративної вуалі є виключенням із загальноприйнятного принципу відокремленості юридичної особи з метою додержання справедливості та балансу інтересів усіх учасників цивільного обороту. Він полягає у відступі від принципів відокремленості та обмеженої відповідальності.

Українські суди широко використовують доктрину підняття корпоративної завіси у справах, де особа використовує складні корпоративні структури для уникнення відповідальності, де особа та її учасник по суті становлять єдине ціле, їх інтереси неможливо розмежувати, або з метою досягнення справедливого результату (застосування загальних засад цивільного права, передбачених ст.3 та ст.13 ЦК - розумності, справедливості, заборони зловживання правом). Підняття корпоративної завіси означає, що майно, права та обов`язки, що належать певній юридичній особі, розглядаються як майно, права та обов`язки іншої особи, найчастіше її учасників, керівників або інших компаній групи. Особливістю цієї доктрини є відсутність виключного переліку випадків або умов, за яких правосуб`єктність юридичної особи може не братися до уваги. Суд не визнає правосуб`єктність юридичної особи лише у конкретному спорі, і лише у певних правовідносинах, оскільки це потрібно для досягнення справедливого та розумного вирішення спору, при цьому сама юридична особа не припиняє своє існування. Підставами для застосування доктрини підняття корпоративної завіси може бути зловживання корпоративною структурою для уникнення виконання своїх зобов`язань, зокрема, й щодо відшкодування завданої шкоди, фактичне управління активами групи компаній як власними (див. пункти 147, 153, 155 постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №910/268/23 з урахуванням різниці у обставинах справи).

Доводи про те, що чинне законодавство не передбачає правил "підняття корпоративної завіси" щодо вимог про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав є необґрунтованими, оскільки скаржник не наводить норми права, які б обмежували застосовування цієї доктрини у кондикційних відносинах, тобто не спростовує висновок, викладений у вказаній вище постанові Верховного Суду (зокрема у п.112).

Отже, застосування доктрини підняття корпоративної завіси є обґрунтованим, оскільки відповідачі, незалежно від наявності чи відсутності у Компанії "Barlenco LTD" статусу "технічної" особи, фактично становлять єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Особливістю діяльності групи компаній є те, що один учасник цієї групи може діяти в інтересах інших учасників, а тому неможливо визначити, хто саме отримав вигоду від процедури примусового продажу акцій за заниженою ціною. Вигодонабувачем у такому випадку може бути будь-яка юридична особа, а відтак, кінцевим вигодонабувачем є кінцевий бенефіціарний власник, що вбачається навіть із визначення самого поняття "бенефіціар" (від фр. benefice - прибуток, користь) - це особа, яка одержує вигоди.

Також застосування доктрини є виправданим, оскільки переслідує мету досягнення справедливого результату, зокрема, полегшити виконання судового рішення за умови повного або часткового задоволення позовних вимог.

Натомість визначення у ст.95 Закону "Про акціонерні товариства" відповідачем заявника вимоги не нівелює висновків Верховного Суду щодо необхідності застосування механізму підняття корпоративної завіси, який є виключенням із загальноприйнятного принципу відокремленості юридичної особи.

За таких обставин, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про можливість пред`явлення позивачами позовних вимог про визначення суми компенсації до покупця пакету акцій міноритаріїв - Компанії "Barlenco LTD", Компанії "Metinvest Management B.V." як афілійованої з покупцем особи, а також кінцевого бенефіціарного власника - Ахметова Р.Л.

З приводу наявності солідарної відповідальності відповідачів у справі, судова колегія зазначає таке.

Так, у відповідності до ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як було зазначено вище, у справі, що переглядається, наявний особливий зв`язок між відповідачами, які є пов`язаними особами, що входять до групи компаній, які знаходяться під домінуючим контролем фізичної особи. У зв`язку з цією обставиною, суд першої інстанції правомірно врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, про можливість підняття корпоративної завіси щодо таких осіб при оскарженні ціни викупу акцій у процедурі сквіз-ауту, тобто, фактично, спеціальні висновки, які стосуються вузького кола правовідносин, релевантних до справи, що переглядається.

Кондикція в даному випадку не є самостійним способом захисту права, зобов`язання є не суто кондиційним (є змішаним). За характерними ознаками зобов`язання відносно вигодонабувачів підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, однак при цьому воно виникло внаслідок проведення процедури сквіз-аут за неправомірно визначеною ціною продажу акцій на шкоду міноритарним акціонерам та має фактичне вираження у зобов`язанні здійснити доплату недоотриманої компенсації за примусово вилучені акції в розмірі, що становить різницю між справедливою вартістю (нижчий рівень якої встановлюється за допомогою оцінки однієї акції за майновим методом) та фактично сплаченою вартістю акцій за заниженою ціною однієї акції, яка недобросовісно (формально) затверджена наглядовою радою ПрАТ "ММК ім. Ілліча" і таке рішення наглядової ради є виконаним.

З приводу посилань третьої особи на практику Верховного Суду щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1212, 1214 ЦК України (солідарної відповідальності), судова колегія зазначає, що правовідносини у жодній із наведених скаржником справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, постанови Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20, від 09.08.2023 у справі №161/10117/21) не стосуються процедури примусового викупу акцій акціонерного товариства у міноритарного акціонера (сквіз-ауту), і у наведених постановах Верховний Суд не застосував доктрину підняття корпоративної завіси для обґрунтування солідарної відповідальності відповідачів, тому відповідні висновки не можуть вважатися релевантними до справи, що переглядається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 905/830/21.

Суд апеляційної інстанції знаходить доведеним у даній справі безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарним акціонерам справедливої вартості акцій товариства взаємопов`язаними сукупними діями відповідачів на шкоду позивачам з єдністю наміру викупу акцій за заниженою ціною. А тому, з урахуванням вищевизначено, а також неподільності предмета зобов`язання відносно відповідачів у справі, останні мають нести солідарну відповідальність перед позивачами відповідно до ст.ст. 1212, 1214 ЦК України у вигляді доплати суми справедливої компенсації за примусово вилучені акції з розрахунку 1,82 грн за акцію (1,9 грн (справедлива ціна однієї акції) - 0,08 грн (продажна ціна однієї акції, за якою відбулося відшкодування у процедурі сквіз-ауту).

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині стягнення нарахованих на суму, яка визначена як різниця між справедливою компенсацією за акції та фактично виплаченою сумою позивачам, передбачених ч. 2 статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується висновком суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже цією нормою передбачено нарахування інфляційних втрат лише на грошове зобов`язання.

При цьому, стаття 625 ЦК України входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 22.09.20 у справі № 918/631/19, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Тобто правовідношення, в якому, у зв`язку із примусовим викупом в процедурі сквіз-ауту у міноритарних акціонерів належних їм акцій на користь мажоритарного акціонера за несправедливою ринковою вартістю виникло зобов`язання з компенсації справедливої вартості таких акцій, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Скаржник (третя особа) зазначає, що суд першої інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.06.2022 у справі №910/10507/21, та не обґрунтував підстав для відступлення від такого висновку; внаслідок цього суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статті 612, 625 ЦК, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Разом з тим, наведена скаржником постанова Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/10507/21 не суперечить висновкам місцевого господарського суду, оскільки у цій справі мали місце інші фактичні обставини, зокрема, у ній вирішувалось питання щодо нарахування 3% річних та інфляційних на суму компенсації вартості акцій, що були придбані за публічною вимогою в порядку обов`язкового продажу, передбаченого ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", якщо сума компенсації була визначена на підставі взаємних поступок шляхом укладання мирової угоди до винесення остаточного рішення по суті спору.

При визначенні моменту прострочення виконання грошового зобов`язання слід виходити з наступного.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом ч. 9 ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Заявник вимоги відкриває такий рахунок умовного зберігання (ескроу) не пізніше дати надсилання публічної безвідкличної вимоги.

З огляду на вказане вище, а саме те, що кошти є ціною товару (акцій) за правочином їх відчуження в процедурі сквіз-ауту, то й отримати їх позивачі мали у день сплати першим відповідачем на рахунок умовного зберігання ціни акцій акціонерам ПрАТ "ММК ім. Ілліча".

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, моментом прострочення грошового зобов`язання у спірних правовідносинах є момент безпідставного набуття такого майна, що мав місце в наступний день з дня списання першим відповідачем на рахунок умовного зберігання ціни акцій акціонерам ПрАТ "ММК ім. Ілліча" за ціною, яка є нижче справедливої вартості акцій.

За наслідками перевірки власного перерахунку судом першої інстанції 3% річних за період з 12.04.2018 по 03.07.2023 та інфляційних втрат з використанням сукупних індексів інфляції за період з 12.04.2018 по 03.07.2023, нарахованих на встановлені судом суми компенсації за примусово вилучені акції, судова колегія дійшла висновку про його арифметичну вірність. Відповідно, оскаржуване рішення суду в цій частині є цілком законним та обґрунтованим.

З приводу посилання позивачів на необхідність застосування у розглядуваному випадку директиви ЄВ від 21.04.2004 №2004/25/ЄС, як правової підстави за аналогією застосовувати санкцію для стягнення подвійної справедливої ціни апеляційний суд розцінює як юридично неспроможні, оскільки:

- у відповідності до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, що у світлі абз. 2 п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 №7-рп/2001 передбачає саме і тільки законодавче визнання загальних підстав, умов і форм відповідальності;

- наразі, за відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів з боку заявника безвідкличної вимоги або афілійованих з ним осіб порушень виконання обов`язків, передбачених ст.ст.65, 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства" (третя особа взагалі зазначає на принциповій незастосовності зазначених норм у розглядуваному випадку через наявність у Компанії Metinvest B.V. у власності контрольного та значного контрольного пакету акцій на дату набрання чинності Законом №1983-VIII), не вбачається жодних належних підстав для запропонованого позивачами розуміння застосування санкцій;

- наразі, само по собі недотримання трискладового тесту за ст.1 Першого протоколу ЄКПЛ щодо правомірного втручання у права власності на акції міноритарних акціонерів ПрАТ "ММК ім. Ілліча" (аспект пропорційності - належна/справедлива ціна компенсації) автоматично не передбачає необхідності і правомірності подвоєння ціни компенсації - діюче законодавство у такому разі визначає інші способи забезпечення належності розміру стягнення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідачів санкцій у вигляді подвійного стягнення справедливої ціни акцій ПрАТ "ММК ім.Ілліча".

З приводу додаткового стягнення недоплаченого позивачами судового збору за подання позову в Державний бюджет України, судова колегія виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за позовною заявою (вх.№ 24240/21 від 23.11.2021), з урахуванням ціни позову, місцевим господарським судом на підставі ухвал від 29.11.2021та від 20.12.2021 було задоволено клопотання позивачів про зменшення судового збору, а саме: позивача-1 ОСОБА_1 до розміру 3 137,52 грн, позивача-2 ОСОБА_2 до розміру 4 137,52 грн, позивача-4 ОСОБА_4 до розміру 20 119,48 грн, позивача-6 ОСОБА_5 до розміру 4 540,00 грн, за наслідками чого було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2203/21.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (ч. 3 ст. 46 ГПК України).

У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою (ч. 3 ст. 163 ГПК України).

05.07.2023 позивачами до Господарського суду Донецької області було подано заяву про зміну предмета позову з урахуванням позовної заяви (уточненої) від 05.07.2023, якою, зокрема, було збільшено розмір майнових вимог до відповідачів (ціну позову). Разом з тим, за наслідками подання вказаної заяви позивачами у відповідності до вимог ч. 3 ст. 163 ГПК України не надано доказів доплати судового збору у встановленому законом розмірі або клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати в порядку ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, судова колегія не вбачає порушень місцевим господарським судом норм процесуального права за наслідками стягнення суми недоплаченого судового збору з позивачів на користь Державного бюджету України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судова колегія звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що господарським судом першої інстанції надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, інші доводи, наведені скаржником у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону щодо врегулювання спірних правовідносин, у зв`язку з чим не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення їх вимог.

Таким чином, беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 у справі № 905/2203/21 з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "ММК ім.Ілліча" та апеляційну скаргу позивачів у справі - без задоволення.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, що були понесені у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивачів:1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Велма Україна", 6) ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 03.04.2024 у справі №905/2203/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.09.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна

СудСхідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення10.09.2024
Оприлюднено26.09.2024
Номер документу121843279
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Судовий реєстр по справі —905/2203/21

Ухвала від 17.10.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Судовий наказ від 02.10.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Судовий наказ від 02.10.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Судовий наказ від 02.10.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Судовий наказ від 02.10.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Судовий наказ від 02.10.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Ухвала від 02.10.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Судовий наказ від 02.10.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Судовий наказ від 02.10.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Судовий наказ від 02.10.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні