Рішення

від 16.09.2024 по справі 902/774/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2024 р. м. Вінниця Cправа № 902/774/24

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Окуневої Діани Анатоліївни, АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

до: Фермерського господарства "ЩУРОВЕЦЬКЕ", вул. Набережна, буд. 6, с. Щурівці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712, код - 43213671

про стягнення 176 234,59 грн

за участю представників:

позивача: Окунева Д.А.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

17.07.2024 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 12.07.2024 року) (вх.канц. № 787/24 від 12.07.2024 року) Фізичної особи-підприємця Окуневої Діани Анатоліївни до Фермерського господарства "ЩУРОВЕЦЬКЕ" про стягнення 176 234,59 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу №У-02/14 від 18.05.2021 року.

Ухвалою суду від 22.07.2024 року відкрито провадження у справі № 902/774/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16.09.2024 року.

05.09.2024 року від Фізичної особи-підприємця Окуневої Діани Анатоліївни надійшла заява (№ 01-34/8736/24 від 05.09.2024 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.09.2024 року забезпечено участь Фізичної особи-підприємця Окуневої Діани Анатоліївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

12.09.2024 року від представника Фермерського господарства "ЩУРОВЕЦЬКЕ", адвоката Назаренко Д.Л. надійшла заява (№ 01-34/9019/24 від 12.09.2024 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.09.2024 року забезпечено участь Фермерського господарства "ЩУРОВЕЦЬКЕ", адвоката Назаренко Д.Л. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

16.09.2024 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання (б/н від 13.09.2024 року) (вх.канц. № 01-34/9085/24), в якому останній не заперечує проти наявної заборгованості в сумі 100 000,00 грн та просить суд зменшити заявлений розмір штрафних санкцій з 76 234,59 грн до 20 000,00 грн.

16.09.2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 16.09.2024 року) (вх.канц. № 01-34/9086/24) про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника ФГ "ЩУРОВЕЦЬКЕ".

В судовому засіданні 16.09.2024 року прийняв участь представник позивача. Представник відповідача правом участі не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна заява представника відповідача про проведення розгляду справи за його відсутності.

За змістом ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення між Фізичною особою-підприємцем Окуневою Діаною Анатоліївною та Фермерським господарством "ЩУРОВЕЦЬКЕ" Договору купівлі-продажу №У-02/14 від 18.05.2021 року.

В зв`язку з неналежним виконанням Фермерським господарством "ЩУРОВЕЦЬКЕ" умов Договору купівлі-продажу №У-02/14 від 18.05.2021 року, в частині оплати поставленого товару, утворилась заборгованість в сумі 176 234,59 грн.

З метою захисту своїх прав Фізична особа-підприємець Окунева Діана Анатоліївна звернулась з позовом до суду про стягнення з Фермерського господарства "ЩУРОВЕЦЬКЕ" про стягнення 100 000,00 грн основного боргу, 10 715,43 грн 3% річних, 50 761,36 грн інфляційних втрат та 14 757,80 грн пені за Договором купівлі-продажу №У-02/14 від 18.05.2021 року.

В матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача (б/н від 13.09.2024 року) (вх.канц. № 01-34/9085/24), в якому останній не заперечує проти наявної заборгованості в сумі 100 000,00 грн та просить суд зменшити заявлений розмір штрафних санкцій з 76 234,59 грн до 20 000,00 грн.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 18.05.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Окуневою Діаною Анатоліївною (Продавець) та Фермерським господарством "ЩУРОВЕЦЬКЕ" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №У-02/14 (т. 1, а.с. 8-9).

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується на підставі цього договору передати, а Покупець прийняти і сплатити за поставлений товар (товар) на умовах, вказаних в договорі.

Кількість, найменування, ціна, одиниці виміру товару визначаються сторонами у Специфікації, що є невід`ємним додатком № 1 до цього договору (специфікація) (п. 1.2 Договору).

Покупець оплачує товар по цінах, вказаних в Специфікації, на підставі рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця та на умовах, зазначених в п. 2.2, 2.3, 4.1 Договору (п. 2.1 Договору).

За змістом п. 2.2 сума договору складає: 4570,00 Євро, що еквівалентно 152 638,00 грн, на дату укладання договору з розрахунку згідно середнього курсу продажу валюти (Євро) на Міжбанківському ринку України, визначеного за формулою наведеною в п. 2.3, що становить 33,40 грн за 1 Євро на день погодження ціни (18.05.2021 року). Фактична сума Договору визначається як загальна сума вартості товару, сплачена Покупцем у відповідності з умовами, визначеними в п. 2.2, 2.3, 4.1 даного Договору.

Для перерахунку суми договору в національну валюту та визначення валютного еквіваленту кожного платежу використовується середній курс продажу валюти (Євро) за українські гривні на Міжбанківському ринку України, який визначається за формулою:

К1 = Міn за період (АSК) + Мах за період (АSК)

2

де, К1-середній курс продажу валюти (Євро) на Міжбанківському ринку України;

Міn за період (АSК) - мінімальний середній курс на Міжбанківському ринку України встановленого на день, який передує списанню грошових коштів, зазначений на сайті www.udinform.com розділі "Міжбанківський ринок";

Мах за період (АSК)- максимальний середній курс на Міжбанківському ринку України встановленого на день, який передує списанню грошових коштів зазначений на сайті www.udinform.com в розділі "Міжбанківський ринок".

У разі виникнення суперечок достатнім доказом курсу продажу валюти (Євро) на Міжбанківському ринку України на визначену дату є роздруківка відповідної сторінки з сайту або з іншого сайту вказаного Продавцем, що зроблена Продавцем та засвідчена підписом уповноваженої особи Продавця та печаткою Продавця.

Після зарахування грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок Продавця в строки та розмірі зазначеному в п. 4.1. Договору та специфікації до Договору. Сторони повинні провести остаточний перерахунок (або звіряння розрахунків) суми Товару (зазначеної в п 2.2. Договору) у відповідності курсу гривні до середнього курсу продажу валюти (Євро) на Міжбанківському ринку України (п. 2.4 Договору).

Поставка товару проводиться за рахунок Продавця за адресою, зазначеною у Специфікації, на умовах ППР у відповідності з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" (редакція 2010 року) з урахуванням особливостей, наведених в Договорі (п. 3.3 Договору).

Відповідно п. 4.1 Договору Покупець зобов`язується перерахувати грошові кошти за товар на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України (гривні), еквівалентну 4570,00 Євро, виходячи з середнього курсу продажу валюти (Євро) на Міжбанківському ринку України згідно п.2.2, 2.3 встановленого на день продажу валюти, але не нижче узгодженого Сторонами рівня 33,40 грн за Євро, що становить 152 638,00 грн, наступним чином:

- попередня оплата 10 % від суми визначеної в п. 4.1 даного Договору, що становить 457,00 Євро, у національній валюті України (гривні), а саме 15 263,80 грн;

- 90 % від суми визначеної в п. 4.1. даного Договору, що становить 4113,00 Євро, у національній валюті України (гривні), а саме 137 374,20 грн у строк до 01 грудня 2021 року.

Сторони погодили, що Покупець має право здійснити оплату за Товар на умовах попередньої оплати та/або частками, але в будь-якому випадку не пізніше останнього дня строку вказаного в п. 4.1. даного Договору (п. 4.3 Договору).

За невиконання договірних зобов`язань та порушення строків сплати за товар, передбачених п. 4.1. Договору Покупець несе матеріальну відповідальність в вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 5.1 Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року включно, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (п. 8.1 Договору).

Також, до договору між сторонами підписано Специфікацію від 18.05.2021 року, за змістом якої сторонами погоджено найменування, кількість та вартість товару, а саме поставку мінерального добрива на загальну суму 152 638,00 грн (т. 1, а.с. 9 (зворотна сторона).

08.04.2021 року на виконання укладено договору поставлено товар на загальну суму 152 638,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № Г-00000068 від 18.05.2021 року на суму 152 638,00 грн, видатковою накладною № Г-00000069 від 21.05.2021 року на суму 152 638,00 грн, товарно-транспортною накладною № Г-00000017 від 21.05.2021 року, які наявні в матеріалах справи.

Відповідачем здійснено частковий розрахунок за поставлений товар в сумі 52 638,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 100 000, 00 грн (152 638,00 грн - 52 638,00 грн).

Погашення заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Позивачем на підтвердження обставин поставки товару та виникнення заборгованості надано вірогідні докази, зокрема рахунок-фактуру № Г-00000068 від 18.05.2021 року, видаткову накладну № Г-00000069 від 21.05.2021 року, товарно-транспортну накладну № Г-00000017 від 21.05.2021 року, банківські виписки по особовому рахунку.

Додатково відповідачем підтверджено отримання товару шляхом проведення часткових розрахунків.

З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 100 000,00 грн основного боргу за Договором купівлі-продажу № У-02/14 від 18.05.2021 року правомірною та обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 50 761,36 грн інфляційних втрат, 10 715,43 грн 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування інфляційних втрат судом враховано, що за змістом п. 2.2 сума договору складає: 4570,00 Євро, що еквівалентно 152 638,00 грн, на дату укладання договору з розрахунку згідно середнього курсу продажу валюти (Євро) на Міжбанківському ринку України, визначеного за формулою наведеною в п. 2.3, що становить 33,40 грн за 1 Євро на день погодження ціни (18.05.2021 року). Фактична сума Договору визначається як загальна сума вартості товару, сплачена Покупцем у відповідності з умовами, визначеними в п. 2.2, 2.3, 4.1 даного Договору.

Тобто, сторонами узгоджено вартість товару з урахуванням еквіваленту іноземної валюти.

В силу ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party) (Постанова ОП КЦС ВС від 18.04.2018 року у справі №753/11000/14-ц).

У видатковій накладній сторонами узгоджено вартість товару виключно у гривні, без зазначення еквіваленту в іноземній валюті, відповідачем не заперечено існування грошового зобов`язання в сумі 100 000,00 грн.

Положення укладеного договору не містять приписів про автоматичний перерахунок платежів з курсом іноземної валюти.

Так, п. 2.5. Договором купівлі-продажу № У-02/14 від 18.05.2021 року передбачено, що при збільшенні курсу гривні по відношенню до євро Покупець зобов`язаний протягом п`яти днів сплатити відповідну суму, у зв`язку з чим підписується додаткова угода про перерахунок загальної ціни Договору.

Тобто, застосування курсової різниці при оплаті товару поставлено у залежність від волевиявлення обох сторін, підписання додаткової угоди та зміну ціни договору.

Однак, матеріали справи відповідних додаткових угод не містять.

Таким чином. до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України, відтак нарахування інфляційних втрат є правомірним.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми інфляційних втрат помилок не виявлено, вимоги позову у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, судом встановлено помилки в розрахунку 3 % річних, а саме у правильності визначення початку їх нарахування, оскільки п. 4.1.2 Договору визначено строк оплати до 01.12.2021 року.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (Постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 803/350/17, від 13.06.2018 у справі N 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі N 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі N 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі N 927/490/18).

Тому, вірним початком періоду нарахування 3% річних є 02.12.2021 року.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3% річних у вірному періоді, судом отримано 3 % річних в сумі 10 702,88 грн, які підлягають судом задоволенню.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні 12,55 грн 3% річних, як заявлених безпідставно.

Окрім того, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 14 757,80 грн пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Ст. 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно п. 5.1 Договору за невиконання договірних зобов`язань та порушення строків сплати за товар, передбачених п. 4.1. Договору Покупець несе матеріальну відповідальність в вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Тому, вимоги позову про стягнення 14 757,80 грн пені є правомірними та обґрунтованими.

При цьому, дослідивши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, судом також встановлено помилки в розрахунку початку її нарахування, оскільки п. 4.1.2 Договору визначено строк оплати до 01.12.2021 року включно, тому вірним початком періоду нарахування пені слід вважати з 02.12.2021 року (мотиви та обґрунтування наведено вище).

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми пені у вірному періоді, судом отримано пеню в сумі 14 686,70 грн, при цьому, у задоволенні вимог про стягнення 71,10 грн пені слід відмовити.

При визначенні остаточної суми пені. яка підлягає стягненню, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (Постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Дослідивши матеріали даної справи, судом враховано:

- часткове виконання основного зобов`язання відповідачем, що підтверджено матеріалами справи;

- захист майнових інтересів позивача шляхом нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання, сукупний розмір яких становить близько 60% суми основного боргу;

- тривалий термін прострочення розрахунку;

- у сукупності з нарахованої пенею розмір штрафних санкцій та мір відповідальності становитиме близько 75% суми основного боргу, що є непропорційним.

Суд вважає, що зазначене у своїй сукупності є винятковими обставинами та підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України, як наслідок зменшення пені, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду.

Тому, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення на 50% суми нарахованої пені.

Зменшення санкцій за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача, понесені внаслідок несвоєчасної оплати поставленого товару, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу, а також інтересів відповідача.

Враховуючи викладене, підлягає стягненню з відповідача 7 343,35 грн пені за прострочення оплати поставленого товару.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 7 414,45 грн пені (з урахуванням неправомірно нарахованих 71,10 грн).

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору суд зазначає наступне.

Виходячи з підпунктів 2.1, 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3 028,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання позовної заяви до суду (б/н від 17.07.2024 року) Фізичною особою-підприємцем Окуневою Діаною Анатоліївною, згідно платіжної інструкції № 82 від 16.07.2024 року сплачено 3 028,00 грн судового збору.

При цьому, позивачем подано позов через систему ЄСІТС, отже ставка судового збору складала 0,8 (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Тому, вірна сума судового збору становить 2 422,40 грн.

Сума надмірно сплаченого судового збору становить 605,60 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

Аналогічна норма закріплена в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

У клопотанні (б/н від 13.09.2024 року) (вх.канц. № 01-34/9085/24), відповідач не заперечує проти наявної заборгованості в сумі 120 000,00 грн.

Тому, позивачу слід повернути 50% судового збору з Державного Бюджету України в сумі 824,72 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції платіжної інструкції № 82 від 16.07.2024 року.

Враховуючи викладене загальна сума судового збору, яка підлягає поверненню становить 1 430,32 (824,72 грн (50% визнаної суми) + 605,60 (надмірно сплачений судовий збір)

При цьому, на відповідача підлягають віднесенню судові витрати зі сплати судового збору на підставі ст. 129 ГПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 1 596,53 грн

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,15 грн залишити за позивачем.

Зменшення пені за ініціативою суду не впливає на розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ЩУРОВЕЦЬКЕ" (вул. Набережна, буд. 6, с. Щурівці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712, код - 43213671) на користь Фізичної особи-підприємця Окуневої Діани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) 100 000,00 грн - основного боргу за Договором купівлі-продажу № У-02/14 від 18.05.2021 року, 10 702,88 грн - 3% річних, 50 761,36 грн - інфляційних втрат, 7 343,35 грн - пені та 1 596,53 грн - судових витрат зі сплати судового забору.

3. Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Окуневої Діани Анатоліївни до Фермерського господарства "ЩУРОВЕЦЬКЕ" в частині вимог про стягнення 12,55 грн - 3% річних, 7 414,45 грн - пені.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю Окуневій Діані Анатоліївні ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 430,32 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції № 82 від 16.07.2024 року.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,15 грн залишити за позивачем.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Примірник рішення, засвідчений гербовою печаткою суду, після набрання рішенням законної сили, є підставою для повернення Фізичній особі-підприємцю Окуневій Діані Анатоліївні судового збору в розмірі 1 430,32 грн.

8. Примірник ухвали надіслати учасникам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: позивачу - gumisil3009@gmail.com, відповідачу - v.s_2012@ukr.net.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2024 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( АДРЕСА_1 )

3 - відповідачу (вул. Набережна, буд. 6, с. Щурівці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712)