Рішення

від 23.09.2024 по справі 905/645/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.2024 Справа №905/645/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу №905/645/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро

до відповідача Приватного підприємства «СЕРВІС», м. Слов`янськ

про стягнення 286 930,73 гривень

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «СЕРВІС» про стягнення 286 930,73 гривень з якої: сума боргу у розмірі 231 891,89 гривень, сума 3% річних у розмірі 5 986,08 гривень, сума інфляційних втрат у розмірі 30 754,08 гривень, сума пені у розмірі 18 298,68 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №3841 від 01.01.2019 в частині сплати за спожиту електроенергію.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.

Ухвалою суду від 05.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 05.06.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з додатковими документами.

Ухвалою суду від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Згідно спільного розпорядження голови та керівника апарату Господарського суду Донецької області від 25.05.2023 № 6-р, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022 №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов`язків в змішаному режимі, учасникам судових засідань рекомендовано утримуватись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов`язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1137 затверджено Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг. Згідно із п. 3 Загальної частини Положення Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Суд зазначає, що 10.07.2023 судом було здійснено підписку позивача та відповідача на отримання процесуальних документів електронною поштою по справі №905/645/23, зокрема: за електронною адресою позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2 та на електронну пошту відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1

Суд вбачає за необхідне зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться щодо дати доставки.

Ухвала суду від 10.07.2023 про відкриття провадження у справі №905/645/23 направлена судом на адресу відповідача за допомогою органів поштового зв`язку.

Як встановлено перевіркою руху поштового відправлення за відомостями вебсайту Укрпошти, вказана поштова кореспонденція (ухвала), направлена на юридичну адресу відповідача (85200, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Мартиненка,буд.54), з номером відправлення 6102272248965 повернена за зворотною адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

02.10.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій останній повідомив суд, що відповідачем 31.05.2023 в рахунок погашення нарахувань за лютий 2022 року, квітень 2022 року та травень 2022 року здійснений платежі на суму 231 891,89 гривень. Зазначив, що заборгованість за лютий 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року оплачена Відповідачем у повному обсязі, залишились несплаченими: пеня у сумі 18 298,68 грн; 3% річних у сумі 5 986,08 грн; інфляційні у сумі 30 754,08 грн. Разом із заявою позивачем надано копію платіжної інструкції від 31.05.2023 та виписку по особовому рахунку в якості доказів оплати заборгованості відповідачем.

06.10.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просить суд закрити провадження у справі №905/645/23 у зв`язку з оплатою відповідачем боргу у сумі 231 891,89 гривень. В докази чого надав до заяви копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №65903356 від 31.05.2023 на суму 231 891,89 гривень.

10.01.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній інформує суд, що з 11.12.2023 внесені зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та змінено місцезнаходження ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» на нову адресу: 49001, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Січових стрільців, буд.4Д.

З огляду на приписи п.7 ч.1 ст.228, п.11 ч.1 ст.229, ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги передання на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22 у подібних правовідносинах, зважаючи на те, що результатом розгляду вказаної справи може бути відступлення від висновків, які наведені у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22, ухвалою суду від 10.01.2024 зупинено провадження у справі №905/645/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №911/1359/22.

Шляхом моніторингу відомостей, які містить , судом встановлено, що за результатами розгляду справи №911/1359/22 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду винесено постанову від 19.04.2024, повний текст якої оприлюднено 20.05.2024. Зазначена постанова є такою, що набрала законної сили.

Ухвалою суду від 06.08.2024 провадження у справі №905/645/23 поновлено; запропоновано сторонам надати письмові пояснення щодо правової позиції у спорі по даній з урахуванням висновків, викладених в Постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

20.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача на вимогу ухвали суду від 06.08.2024 надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній вважає, що постанова НКРЕКП № 332 із змінами, як підзаконний акт, що має меншу юридичну силу, ніж положення ЦК України та ГК України, не може зупиняти нарахування та стягнення штрафних санкцій, які є договірними та передбачені сторонами відповідно до норм ЦК України та ГК України. Таким чином, позивач вважає, що наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислений вірно. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно із відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, місцезнаходженням відповідача ПП «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 32466578) є: Україна, 01033, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 11.

У зв`язку з чим, з метою повідомлення відповідача та надання останньому можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку направлена ухвала суду від 07.02.2024 про відкриття провадження у справі № 905/645/23 на адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як встановлено перевіркою руху поштового відправлення за відомостями вебсайту Укрпошти, вказана поштова кореспонденція (ухвала), направлена на адресу відповідача (01033, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 11), з номером відправлення 0600959082666, була повернена за зворотною адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»). Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення складено 23.09.2024 у зв`язку із веденням на території України воєнного стану та об`єктивною неможливістю розгляду справи у строк, встановлений ст.248 ГПК України, з урахуванням роботи суду в умовах воєнного стану.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

В С Т А Н О В И В

26.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (Постачальник, позивач) та Приватним підприємством «СЕРВІС» (Споживач, відповідач) укладено договір №3841 про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання заяви-приєднання б/н від 26.11.2018, за змістом п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

До вказаного договору підписані додатки: №1 «Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу», №2 «Комерційна пропозиція «Індивідуальна (строкова)».

У відповідності до п.5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірюваня) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно із п.5.7 договору оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Відповідно до п. 5.1 Комерційної пропозиції оплата обсягів споживання електричної

енергії здійснюється:

- 100% вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 5 робочих днів до дати початку розрахункового періоду;

Пунктом 6.3 Комерційної пропозиції передбачено, що у разі неодержання рахунку, Споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п. 5.1 Комерційної пропозиції.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції (додаток №2), яку обрав споживач, та набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) Постачальника. Цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем таких зобов`язань. (п.13.1 вищезазначеного правочину).

За приписами п.9.1 комерційної пропозиції договір на умовах даної комерційної пропозиції починає діяти з першого дня розрахункового періоду квітня 2020, але не раніше дати підписання цієї комерційної пропозиції, договір укладається на строк до 01.04.2021 та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв`язку з порушенням споживачем умов п.5.1 цієї комерційної пропозиції.

Вказана комерційна пропозиція підписана представниками сторін та скріплена печаткою споживача без зауважень та заперечень.

Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» поставило Приватному підприємству «СЕРВІС» електроенергію:

- у лютому 2022 року в обсязі 18606 кВт*год,

- у квітні 2022 року в обсязі 29312 кВт*год,

- у травні 2022 року в обсязі 14776 кВт/год .

В докази чого надав інформацією про обсяги споживання у листі № 67/6795-вих від 17.05.2023, які надавалися оператором системи розподілу (виконує функції адміністратора комерційного обліку), АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, та глави 9.14 Розділу IХ, глави п. 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

На підставі отриманих даних про спожиті Відповідачем обсяги електричної енергії Позивачем сформовано рахунки за спожиту електроенергію №3841 за:

- лютий 2022 року від 02.03.2022 у сумі 90 016,36 грн,

- квітень 2022 року від 06.05.2022 у сумі 144 360,31 грн,

- травень 2022 року від 07.06.2022 у сумі 72 994,74 грн,

Позивачем також складалися акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, на загальну суму 307 371,41 грн.

Рахунки та акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року направлені відповідачу 22.06.2022 засобами потового зв`язку «Укрпошта», що підтверджується Списком згрупованих відправлень «рекомендованих листів».

Позивачем зазначено, що відповідачем в рахунок нарахувань за лютий 2022 року здійснена оплата на суму 19 927,85 грн, на підтвердження чого надав банківську виписку. За інші спірні періоди відповідачем не здійснено оплати.

Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідно до абз. 2 п. 4.24 ПРРЕЕ після погашення нарахувань за попередні розрахункові періоди (які не увійшли до позовного), в рахунок погашення нарахувань за розрахунковий період лютий 2022 року зараховано 55 551,67 грн, як надлишок оплати від 31.01.2022 у розмірі 88 567,92 грн (додав банківську виписку).

На підставі викладеного, за розрахункові періоди лютий 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року Відповідачу нараховано 307 371,41 грн, з якої 75 479,52 грн сплачено відповідачем та не сплаченою залишилась заборгованість у розмірі 231 891,89 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків за договором про постачання електричної енергії споживачу в частині своєчасної оплати за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «СЕРВІС» про стягнення 286 930,73 гривень з якої: сума боргу у розмірі 231 891,89 гривень, сума 3% річних у розмірі 5 986,08 гривень, сума інфляційних втрат у розмірі 30 754,08 гривень, сума пені у розмірі 18 298,68 гривень.

Після відкриття провадження у справі №905/645/23 представником позивача подано до суду заяву, в якій останній повідомив, що відповідачем 31.05.2023 в рахунок погашення нарахувань за лютий 2022 року, квітень 2022 року та травень 2022 року здійснені платежі на суму 231 891,89 гривень, тобто заборгованість за лютий 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року оплачена відповідачем у повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із продажем електричної енергії, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р. і безпосередньо договором.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст.714 ЦК України)

Згідно із ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Підставою виникнення спору стало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення заявлених позивачем сум заборгованості з відповідача за договором постачання електричної енергії споживачу №3841 від 26.11.2017 на умовах Комерційної пропозиції.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.7 договору №3841 від 26.11.2018 передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Пунктом 5.1 комерційної пропозиції визначено, що остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання здійснюється - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, не залежно від дати отримання рахунку від постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок №3841 від 02.03.2022 за лютий 2022 року на суму 90 016,36 грн, не підписаний споживачем, кінцевою датою сплати визначено 10.03.2022, рахунок №3841 від 06.05.2022 за квітень 2022 року на суму 144 360,31 грн не підписаний споживачем, кінцевою датою сплати визначено, рахунок №3841 від 07.06.2022 за травень 2022 року на суму 72 994,74 грн, не підписаний споживачем, кінцевою датою сплати визначено 14.06.2022 та, за твердженням позивача, був направлений засобами поштового зв`язку «Укрпошта».

Отже, зобов`язання відповідача з оплати рахунка №3841 від 02.03.2022 за лютий 2022 року мало бути виконано не пізніше 10.03.2022, рахунка №3841 від 06.05.2022 за квітень 2022 року мало бути виконано не пізніше 16.05.2022 та рахунка №3841 від 07.06.2022 за травень 2022 року мало бути виконано не пізніше 14.06.2022.

Як зазначає позивач, в рахунок часткового погашення нарахувань за розрахунковий період «лютий 2022 року» позивачем зараховано 55 551,67 грн. як надлишок від оплати від 31.01.2022 у розмірі 88 567,92 грн. У залишковій частині заборгованість не сплачено та станом на дату подачі позову заборгованість за договором становить 231 891,89 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 31.05.2023 в рахунок погашення нарахувань за лютий 2022 року, квітень 2022 року та травень 2022 року здійснив платіж на суму 231 891,89 гривень. В докази чого надано копію платіжної інструкції №65903356 від 31.05.2023.

Таким чином, з урахуванням здійсненої оплати, відповідачем повністю сплачено позивачу грошові кошти за поставлену електричну енергію у лютому, березні та травні 2022 року.

Дослідивши клопотання відповідача від 06.10.2023, в якому просив суд закрити провадження у справі через відсутність предмету спору оскільки останнім сплачено борг, суд зазначає.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22, постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №910/7290/19.

Провадження у справі №905/645/23 відкрито судом 10.07.2023, оплату ж боргу, як вище встановлено судом, відповідач здійснив до відкриття провадження у справі - 31.05.2023.

Таким чином, відсутність предмету спору до порушення провадження у справі зумовлює відмову у позові в частині стягнення основного боргу в розмірі 231 891,89 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків за договором про постачання електричної енергії споживачу в частині своєчасної оплати за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року позивач просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 5 986,08 гривень, суму інфляційних втрат у розмірі 30 754,08 гривень та суму пені у розмірі 18 298,68 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 18 298,68 грн, нарахованої за період з 15.06.2022 по 14.12.2022 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.1 комерційної пропозиції у разі, якщо споживач порушив терміни (строки) оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, до дати повної оплати (датою оплати вважається день зарахування коштів на рахунок постачальника).

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При цьому, суд вважає застосувати положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Так, судом встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332.

Відповідно до положень підп.16 п.1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Тобто, спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, суд зауважує, що період нарахування пені позивачем заявлено в такий, який входить в період дії воєнного стану, а саме: за період з 11.03.2022 по 12.08.2022.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду в постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, до якої провадження в даній справі ухвалою від 10.01.2024 було зупинено, зауважила, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22 з урахуванням уточнення такого змісту: підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332.

Виходячи з викладених положень на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії зупиняється.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, з урахуванням зміни, в Україні введено 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває і на даний час.

За таких обставин, зважаючи, що договір регулює відносини між сторонами спору, як учасниками ринку електричної енергії, і такий правочин розроблено, в тому числі, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», з огляду на те, що строк дії воєнного стану в Україні охоплює період виникнення заборгованості (травень2022 року) у відповідача перед позивачем за укладеним між сторонами договором, а пеня, що заявлена до стягнення позивачем за загальний період з 15.06.2022 по 14.12.2022 в розмірі 18 298,68 грн нарахована в період дії воєнного стану, суд, беручи до уваги положення підп.16 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022, відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення пені у сумі 18 298,68 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 986,08 грн, нарахованих за період з 11.03.2022 по 31.03.2023 та інфляційних втрат у сумі 30 754,08 грн за період з 01.04.2022 по 31.03.2023 суд зазначає наступне.

Пунктом 7.1 комерційної пропозиції передбачено, що у раз, якщо споживач порушив терміни (строки) оплати, нараховується 3% річних від суми боргу. На суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати за весь період прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних здійснений позивачем, суд визнає його вірним.

Таким чином, сума 3 % річних, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі 5 986,08 гривень, нараховані на:

- на борг у сумі 14 536,84 гривень за лютий 2022 року за період з 11.03.2022 по 31.03.2023 в сумі 461,20 гривень,

- на борг у сумі 144 360,31 гривень за квітень 2022 року за період з 17.05.2022 по 31.03.2023 в сумі 3 785,01 гривень,

- на борг у сумі 14 536,84 гривень за травень 2022 року за період з 15.06.2022 по 31.03.2023 в сумі 1 739,87 гривень.

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.

Згідно розрахунку, наданого позивачем до позовної заяви, останнім нараховано до стягнення інфляційні втрати в сумі 30 754,08 гривень.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.

На підставі чого, сума інфляційних витрат що підлягають стягненню з відповідача складають 30 754,08 гривень, нараховані на:

- на борг у сумі 14 536,84 гривень за лютий 2022 року за період з квітня 2022 року по лютий 2023 року в сумі 2 832,58 гривень,

- на борг у сумі 144 360,31 гривень за квітень 2022 року за період з червня 2022 року по лютий 2023 року в сумі 18 544,57 гривень,

- на борг у сумі 14 536,84 гривень за травень 2022 року за період з червня 2022 року по лютий 2023 року в сумі 9 376,93 гривень.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд зауважує, що при зверненні з позовом до суду за заявленими вимогами про стягнення заборгованості у загальному розмірі 286 930,73 грн позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3767,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.04.2023 №2923164, у той час як сплаті підлягав судовий збір у розмірі 3443,17 грн. Переплата складає 324,43 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, з огляду на сплату позивачем судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 324,43грн може бути повернутий платнику за його клопотанням.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд враховуючи те, що спір у даній справі виник з вини відповідача та стосується стягнення заборгованості, сплата якої прострочена відповідачем більше ніж на рік та оплата якої відбулась після звернення позивача з позовом, до порушення провадження у справі, а також відмову в частині стягнення суми пені, дійшов висновку про покладення тягаря судових витрат на відповідача частково в розмірі 3223, 59 грн, що відповідатиме принципам розумності, справедливості та вимогам статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 129, 236 - 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до відповідача Приватного підприємства «СЕРВІС» про стягнення 286 930,73 гривень задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «СЕРВІС» (01033, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 11, код ЄДРПОУ 32466578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд.4Д, код ЄДРПОУ 42086719) 3 % річних у сумі 5 986,08 гривень, інфляційні втрати у сумі 30 754,08 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3223, 59 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення

Повне рішення складено та підписано 23.09.2024.

Суддя О.О. Кучерява