Рішення

від 23.09.2024 по справі 908/1924/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/124/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024 Справа № 908/1924/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5, код ЄДРПОУ 0290997323">0290997323) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах позивача: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 205, код ЄДРПОУ 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Світ-Центр (69035, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, код ЄДРПОУ 38461554)

про стягнення 1 020 363,52 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява (вх. № 2126/08-07/24 від 11.07.2024) подана Заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах позивача: Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Світ-Центр про стягнення 1 020 363,52 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335, зменшеного на суму сплаченого земельного податку у період з 03.04.2017 по 30.11.2023 у розмірі 1 020 363,52 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач без належних на те правових підстав користувався земельної ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.07.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1924/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 1 020 363,52 грн, вказана сума не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, тому суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1924/24; присвоєно справі номер провадження 19/124/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15.07.2024 заяву Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково. Судд ухвалив до набрання рішенням у справі № 908/1924/24 законної сили, накласти арешт у межах ціни позову в розмірі 1 020 363,52 грн на: нерухоме майно: адміністративний корпус інв. № 10-0110 літ. Д-2, що розташований за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Суворова, будинок 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 77183123101, номер відомостей про речове право 1223507, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю СВІТ-ЦЕНТР (місцезнаходження юридичної особи: 69035, місто Запоріжжя, вулиця Суворова, будинок № 4, ідентифікаційний код юридичної особи 38461554) на праві власності; нерухоме майно: майстерні-гаражі інв. №10-0110, що розташовані за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Суворова, будинок 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37111823101, номер відомостей про речове право 1221792, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю СВІТ-ЦЕНТР (місцезнаходження юридичної особи: 69035, місто Запоріжжя, вулиця Суворова, будинок № 4, ідентифікаційний код юридичної особи 38461554) на праві власності.

02.08.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15434/08-08/24), 14.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 16161/08-08/24), 19.08.2024 від відповідача надійши письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що представником відповідача помилково на вказаних документах був зазначений номер справи 908/1926/24 та дані документи було внесено до справи судді Горохова І.С., в зв`язку з чим, відповідачем додатково доданий відзив та заперечення.

Відповідно до відзиву та заперечень на відповідь на відзив, відповідач зазначив, що з урахуванням Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022 № 2120 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено пп. 69.14 про те, що на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата з земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації ... Запорізька міська територіальна громада включена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75. Також перелік територій, затверджений наказом вказаного Міністерства № 309 від 22.12.2022 може застосовуватися при визначенні особливостей сплати податків і зборів на відповідних територіях, визначених Податковим кодексом України. З урахуванням вказаного наказу, уся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і відповідно, м. Запоріжжя є його невід`ємною частиною, станом на 27.02.2022 віднесені до територій можливих бойових дій. Також відповідач просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин, оскільки строк позовної давності на вимоги про стягнення доходів у вигляді несплаченої орендної плати сплив. Просить у позові відмовити повністю.

Відповідно до відповіді на відзив, прокуратура зазначила, що відповідно до вимог законодавства України, яке діяло у спірний період строк позовної давності за спірними правовідносинами продовжено як на строк дії карантину так і на час воєнного, надзвичайного стану. Договір оренди земельної ділянки, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, відповідачем не укладено. Правовідносини із стягнення безпідставно збережених коштів не підпадають під правове регулювання норм пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу Інші перехідні положення Податкового кодексу України. Земельна ділянка розташована в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району та на території міста Запоріжжя не ведуться та не велися активні бойові дії. Уточнення формулювання відносно прямої вказівки в Законі, що вказане стосується земельних ділянок, що розташовані на територіях активних бойових дій, викликане тим, що до відповідних переліків, визначених Міністерством реінтеграції, увійшли територіальні громади, які розташовані на територіях, прилеглих до тих, де велися активні бойові дії, але яких бойові дії безпосередньо не торкалися. У відповідних переліках з`явилося поняття Території можливих бойових дій, до яких згодом потрапила і територіальна громада Запорізького району, включаючи м. Запоріжжя. Просив суд позов задовольнити.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1924/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 23.09.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Світ-Центр (ідентифікаційний код юридичної особи 38461554) з 22.11.2013 є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27, літ. А-4, загальна площа 1 632,9 кв.м.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 20.05.2010 № 1260, протоколів від 09.09.2013 № 02, від 10.09.2013 № 03 загальних зборів ТОВ «СВІТ-ЦЕНТР», акта приймання-передачі від 10.09.2013, нежитлова будівля літ. А-4, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 01.01.2013.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 перебуває у власності територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 з 11.05.2010 перебувала в оренді ПП Цибуленка Вадима В`ячеславовича строком на 19 років.

Відповідно до листів Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05.03.2024 № 03984/033-20/03 та від 17.05.2024 № 08236/033-20/03 «Про надання інформації», Договір оренди від 27.07.2009 № 040926101416, який був укладено між Запорізькою міською радою та ПП Цибуленком В.В. щодо спірної земельної ділянки номером 2310100000:05:009:0335, розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 31.10.2014 у справі № 335/10231/14-ц.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 28.12.2023 № 12679/5/08-01-04- 01-06 ТОВ «СВІТ-ЦЕНТР» сплачує земельний податок за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 з 01.07.2020.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 21.03.2024 № 3612/5/08-01-04-07 ТОВ «СВІТ-ЦЕНТР» у період часу з 12.03.2017 до 01.07.2020 не звітувало та не сплачувало земельний податок або орендну плату з юридичних осіб за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру. Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 за ТОВ Світ-Центр на час вирішення спору в суді не зареєстровано.

Згідно з витягом від 30.11.2023 № НВ-2300107642023 із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 становить 6 660 160,40 грн.

Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень міської ради від 30.06.2015 № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, від 28.11.2018 № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ Світ-Центр (ідентифікаційний код юридичної особи 38461554) 1 790 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 03.04.2017 до 30.11.2023.

За вказаним розрахунком загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченого земельного податку, за період з з 03.04.2017 до 30.11.2023 становить1 020 363,52 грн, а саме:

- за період з 03.04.2017 по 31.12.2017 117 583,96 грн;

- за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 157 948,47 грн;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 157 948,47 грн;

- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 128 396,11 грн;

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 134 346,99 грн;

- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 153 773,97 грн;

- за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 170 365,55 грн.

Прокурор посилася на те, що відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного Договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо плати за фактичне користування земельною ділянкою до укладення відповідного Договору оренди на земельну ділянку, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 1 020 363,52 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 по 30.11.2023.

Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво внтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Поняття інтереси держави на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, згідно якого поняття інтереси держави є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 3.1 рішення № 18-рп2004 від 01.12.2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України справа про охоронюваний законом інтерес), конституційний суд України зазначив, що в юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об`єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства та конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення).

У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження.

Як вбачається з позовної заяви Заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подано позов в інтересах Запорізької міської ради.

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено запит від 16.04.2024 № 52-103-3841вих-24 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «СВІТ-ЦЕНТР» недоотриманих доходів за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335, площею 0,1790 га, яка розташована по вул. Волгоградська, 27 у м. Запоріжжі у вигляді орендної плати за землю, зменшених на суму сплаченого земельного податку.

Запорізька міська рада на вказаний запит у відповіді від 10.06.2024 № 08236/03.3-20/3 повідомила окружну прокуратуру про те, що Запорізька міська рада не планує вживати заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «СВІТ-ЦЕНТР» недоотриманих доходів за фактичне використання вказаних земельних ділянок у вигляді орендної плати, зменшених на суму сплаченого земельного податку, за вказаний період.

Таким чином, вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтею 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Приписами статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 79 ЗК України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України «Про Державний земельний кадастр» визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З наведеного слідує висновок, що об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Судом встановлено, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, при цьому державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Як вже зазначалося судом вище, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Світ-Центр з 22.11.2013 належить нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27, літ. А-4.

Судом встановлено, що Договір оренди землі між сторонами у даній справі за спірний період не укладався.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що в порушення ст. 125 ЗК України, Товариство з обмеженою відповідальністю Світ-Центр користується спірною земельною ділянкою без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.

Таким чином, використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст., ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Прокурор, мотивуючи заявлені позовні вимоги, посилається на положення статей 1212 - 1214 ЦК України, як на правову підставу своїх вимог, а обґрунтовуючи вимоги про стягнення 1 020 363,52 грн, зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати, зменшена на суму земельного податку, за використання спірної земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення Договору оренди, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачеві.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом пункту 4 частини 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

При цьому на відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, з моменту набуття у власність нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27, у відповідача виник обов`язок укласти Договір оренди спірної земельної ділянки, оскільки на цій земельній ділянці розташований належний відповідачу на праві власності об`єкт нерухомості, та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «СВІТ-ЦЕНТР» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного Договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За таких обставин, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку у не зареєстровано, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Як вже було зазначено вище, згідно з витягом від 30.11.2023 № НВ-2300107642023 із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 становить 6 660 160,40 грн.

За розрахунком загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченого земельного податку, за період з 03.04.2017 до 30.11.2023 становить 1 020 363,52 грн, а саме:

- за період з 03.04.2017 по 31.12.2017 117 583,96 грн;

- за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 157 948,47 грн;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 157 948,47 грн;

- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 128 396,11 грн;

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 134 346,99 грн;

- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 153 773,97 грн;

- за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 170 365,55 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши фактичні обставини справи та письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає наданий розрахунок обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також слід зазначити, що відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в заявлений позивачем спосіб, шляхом стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у вигляді несплаченої орендної плати за період з 03.04.2017 до 30.11.2023 в розмірі 1 020 363,52 грн не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Разом з тим, для кондиційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набутті (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Вказана правова позиція місцевого господарського суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

Відповідачем не доведено та не спростовано відсутність обов`язку сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки з міською радою не укладено, заборгованість за користування земельною ділянкою не сплачено.

Посилання відповідача на звільнення його від сплати плати за користування земельною ділянкою, суд вважає безпідставним з урахуванням наступного.

Пунктом 69 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті (абз. 1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону від 12.05.2022 № 2260-ІХ).

Відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 06.12.2022 № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних. Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, додатком (Переліком) до якого, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 Запорізька область зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід`ємною частиною, віднесені до територій можливих бойових дій.

Державною податковою службою України 12.12.2022 було надано роз`яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, п. 69 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за обпекти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями російської федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 по вул. Волгоградській, 27 розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району.

За приписами ст. 1 Закону України Про оборону України бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи, починаючи з 24.02.2022, не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою російською федерацією.

Окремі населенні пункти та території Запорізького району, який розташований навколо м. Запоріжжя, з південного напрямку дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від численних щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада ухвалила Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022 № 2120-ІХ, яким доповнила підрозділ 10 Інші перехідні положення пунктом 69.14 наступного змісту: Тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

В умовах активних наступальних дій з боку агресора та постійної зміни ліній фронту законодавець приймав нормативні акти в екстремальних умовах і цілком зрозуміло, що вказаним Законом звільнялися від плати за землю (орендної плати) земельні ділянки, на територіях де ведуться (велися) бойові дії.

При цьому первинно затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від25.04.2022 № 75 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 № 457 Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789, не містив жодних територіальних громад Запорізького району серед територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022.

У редакції Закону від 11.04.2023 № 3050-ІХ пункт 69.14 було викладено наступним чином: За період з 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмеживши його дію до 31.12.2022.

Запорізька міська територіальна громада Запорізького району з`явилася у вказаному переліку в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31.05.2022 № 104, станом на 27.05.2022.

Станом на 25.05.2022 територія м. Запоріжжя не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Посилання відповідача на відсутність обов`язку сплачувати кошти за користування земельною ділянкою є безпідставним.

Розглянувши клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 у країні встановлено карантин з 12.03.2020 до 03.04.2020. У подальшому, постановами Кабінету Міністрів України строк дії карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 № 910/18489/20 початок зупинення строку звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-ІХ.

Таким чином, строк звернення до суду із позовною заявою, визначений ст. 257 ЦК України, зупинився 02.04.2020. Позов про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна подано за період з 03.04.2017 до 31.11.2023.

Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому. Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на теперішній час (Указ Президента України від 06.05.2024 № 271/2024, затверджений Законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ - строк дії воєнного стану до 12.08.2024).

Таким чином, прокуратурою позов подано до суду з дотриманням строків позовної давності, визначених ст. 257, пп. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19 від 18.06.2020 № 731 ІХ, Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, ст. 257 Цивільного кодексу України.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено процесуального строку на звернення особи за захистом порушеного права з відповідним позовом до суду.

Строки, які були зазначені в пункті 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 № 731 не відносяться до строків, визначених Цивільним кодексом України. Таким чином, ототожнення відповідачем 20-денного строку із строком позовної давності, і як наслідок твердження про закінчення 06 серпня 2020 року строку для звернення з позовом до суду для прокуратури та позивача є безпідставним.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ-Центр (69035, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, код ЄДРПОУ 38461554) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 за період з 03.04.2017 по 30.11.2023 в розмірі 1 020 363 (один мільйон двадцять тисяч триста шістдесят три) грн 52 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ-Центр (69035, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, код ЄДРПОУ 38461554) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору в розмірі 12 244 (дванадцять тисяч двісті сорок чотири) грн 36 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ-Центр (69035, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, код ЄДРПОУ 38461554) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 23.09.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.