Рішення

від 24.09.2024 по справі 910/8577/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2024Справа № 910/8577/24Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 83-Д; ідентифікаційний код 33695095)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МАКСИМУМ" (02002, місто Київ, вулиця Раїси Окіпної, 4-А, офіс 34, ідентифікаційний код 37045843)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 421 797,15 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-МАКСИМУМ» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № № SME/BC/02-45 від 14.04.2021 у розмірі 448 868,39 грн, з яких: 373 718,33 грн основного боргу, 22,11 грн заборгованості по процентам та 75 127,95 грн заборгованості по комісії.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачі так і не скористалися наданими їм процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2021 року між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МАКСИМУМ" (далі - відповідач-1, позичальник) було укладено кредитний договір №SME/BC/02-45 від 14.04.2021 року (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 722 222,20 грн (з урахуванням додаткової угоди), а позичальник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, передбачені цим договором, використати кредит за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором (п. 1.1. кредитного договору).

30.09.2022 року було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до кредитного договору №SME/BC/02-45 від 14.04.2021, яка є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 1.2. кредитного договору, розмір процентів за користування кредитом складає 0,01% процентів річних

Додатково позичальник щомісяця сплачує на користь банку щомісячну комісію за супроводження Кредиту в розмірі 1,49% процентів від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору.

Пунктом 1.3. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит банку 16 грудня 2024 року.

Сторони дійшли згоди та встановили графік повернення кредиту та сплати інших платежів, що наведений у додатку № 1 до цього договору, в якому чітко передбачені усі платежі (додаток № 1).

Згідно з п. 4.2. кредитного договору кредит надається в безготівковій формі в день укладення цього договору шляхом перерахування з рахунку для обліку кредитної заборгованості на рахунок позичальника, зазначений у пункті 11.2. цього договору.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору, проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту, що фактично надана позичальнику і не повернена банку протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Комісія за супроводження кредиту нараховується щомісяця на суму Кредиту, зазначену в п. 1.1. договору.

Згідно з п. 5.2. кредитного договору, проценти та комісії, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти та комісії були нараховані.

Проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому відбувається повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня повернення кредиту.

Позичальник має право сплатити комісію за супроводження кредиту за весь строк користування Кредитом, в тому числі за рахунок отриманих кредитних коштів. При цьому у разі дострокового часткового або повного погашення кредиту комісія за супроводження кредиту не підлягає поверненню.

Відповідно до п. 5.4. кредитного договору у випадку, якщо строк погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в додатку №1 до цього договору припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства України, то позичальник має здійснити погашення заборгованості за Кредитом не пізніше наступного робочого дня відповідного строку, встановленого для вчинення певної дії.

Згідно з п. 7.1. кредитного договору позичальник зобов`язується повернути банку кредит у термін, зазначений у пункті 1.3. цього договору. Повернення кредиту до настання зазначеного терміну вважається достроковим. У випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, позичальник зобов`язаний на вимогу банку повернути кредит достроково.

Відповідно до п. 8.2. кредитного договору надання кредиту здійснюється у відповідності з його цільовим призначенням, визначеним у пункті 1.4. цього договору, шляхом переказу коштів з рахунку з обліку кредитної заборгованості, зазначеного у пункті 11.3. цього договору, на поточний рахунок позичальника, зазначений у пункті 11.2. цього договору. Для цілей цього договору днем надання кредиту вважається день списання його суми з рахунку з обліку кредитної заборгованості по реквізитах зазначених в абзаці першому цього пункту.

Згідно з п. 8.3. кредитного договору всі платежі позичальника за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів, комісій та інших платежів) здійснюється шляхом переказу коштів з будь - якого поточного рахунку позичальника на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в банку та в цей же день перераховуються на погашення заборгованості за цим договором.

Відповідно до п. 9.5. кредитного договору суттєвим порушенням позичальником цього договору вважається повне або часткове прострочення Кредиту у строки, визначені пунктом 1.3. цього договору.

Відповідно до п. 10.2. кредитного договору цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до повного виконання зобов`язань позичальника за цим договором.

14 квітня 2021 року між позивачем та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки № SME/BC/01- 45-Р від 14.04.2021.

30.09.2022 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору поруки № SME/BC/01-45-P від 14.04.2021.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки згідно з цим договором поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення боржником, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА- МАКСИМУМ», взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з Кредитного договору №SME/BC/02-45 від 14.04.2021 року, укладеного між кредитором та боржником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому.

Відповідно до розділу 2. договору поруки, порукою забезпечується виконання наступних зобов`язань:

2.1. порукою, що надається за цим договором, забезпечується виконання наступних зобов`язань (надалі за текстом всі разом - «Забезпечені порукою зобов`язання»):

2.1.1. повернення кредитору кредиту, наданого за Кредитним договором, в сумі (ліміті) 722 222,20 грн, зі строком користування кредитом до 16.12.2024 року, у строки, у випадках та на умовах, передбачених кредитним договором та/або цим договором, в тому числі з дотриманням, при цьому, визначеного кредитним договором порядку сплати періодичних платежів або достроково у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим договором, та/або чинним законодавством України.

2.1.2. сплата процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % та комісій в розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені кредитним договором.

2.1.3. сплата можливої неустойки (пені, штрафів) та інших платежів/сум, які підлягають сплаті кредитору за умовами кредитного договору, у розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені кредитним договором.

2.1.4. відшкодування всіх можливих збитків та витрат, понесених кредитором за, у зв`язку та/або передбачених кредитним договором, витрат кредитора, пов`язаних з захистом кредитором своїх прав та/або пред`явленням вимог і отриманням виконання за Кредитним договором, та збитків кредитора, завданих внаслідок порушення (невиконання або неналежного виконання) боржником умов кредитного договору.

2.1.5. виконання боржником інших умов кредитного договору та відшкодування інших витрат кредитора, що випливають з кредитного договору.

2.4. сторони домовились, що поручитель повинен виконати забезпечені порукою зобов`язання, в тому ж порядку та обсязі, який встановлено для боржника за кредитним договором.

2.5. поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

2.6. відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь- якої частини забезпечених порукою зобов`язань, так і при невиконанні боржником забезпечених порукою зобов`язання в цілому.

2.7. поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених порукою зобов`язання у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання забезпечених порукою зобов`язань, що витікають із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання боржником, передбачені кредитним договором зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направлення поручителю письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому договору не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника (п. 3.2. договору поруки).

У письмовій вимозі про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника повинно бути визначено розмір невиконаних боржником зобов`язань, а також розмір штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити (п. 3.3. договору поруки).

Так, позивач 14 квітня 2021 року видав відповідачу-1 кредитні кошти в розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується виписками по особовим рахункам, детальним розрахунком

заборгованості за кредитним договором, вимогами, що направлялися відповідачам.

29.05.2024 позивачем відповідачу-1 було направлено вимогу за вих. № 05-2/04/1058-БТ від 28.05.2024 про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором №SME/BC/02-45 від 14.04.2021 цінним листом з описом вкладення за трек - номером 0503872282302, яку відповідач 1 не отримав (повернення за зворотною адресою: закінчення встановленого терміну зберіганнях) що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 29.05.2024 року № 0503872282302 та роздруківкою із сайту AT «Укрпошта» щодо пошуку поштових відправлень https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.

29.05.2024 позивачем відповідачу-2 було направлено вимогу за вих. № 05-2/04/1059-БТ від 28.05.2024 про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника в цілому за кредитним договором №SME/BC/02-45 від 14.04.2021 року відповідно до договору поруки № SME/BC/01-45-P від 14.04.2021 року цінним листом з описом вкладення за трек - номером 0503872293657, яку відповідач 2 не отримав (повернення за зворотною адресою: закінчення встановленого терміну зберігання), що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 29.05.2024 року № 0503872293657 та роздруківкою із сайту AT «Укрпошта» щодо пошуку поштових відправлень https://track.ukrposhta.ua/tracking UA.html.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач-1 свої зобов`язання за кредитним договором №SME/BC/02-45 від 14.04.2021 року не виконує належним чином, не сплачує кредит та нараховані проценти, комісії у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 03.07.2024 становить 448 868,39 грн та включає в себе: прострочену заборгованість за основним зобов`язанням з 18.12.2023 по 03.07.2024 (включно) у розмірі 373 718,33 грн, прострочену заборгованість за процентами за період з 16.01.2024 по 03.07.2024 (включно) у розмірі 22,11 грн та прострочену заборгованість за комісією з 18.03.2024 по 03.07.2024 (включно) в розмірі 75 127,95 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав свої договірні зобов`язання, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МАКСИМУМ" кредит у сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач -1 суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, внаслідок чого Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МАКСИМУМ" має заборгованість за кредитом у розмірі 373 718,33 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок є арифметично вірним.

Разом з тим, як було встановлено судом вище, між позивачем та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки № SME/BC/01- 45-Р від 14.04.2021, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення боржником, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА- МАКСИМУМ», взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з кредитного договору №SME/BC/02-45 від 14.04.2021 року, укладеного між кредитором та боржником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому.

Договір поруки підписано уповноваженими особами та скріплено печаткою позивача.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як було встановлено судом, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем-1 договору та суттєвим порушенням його умов, 28.05.2024 року позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 05-2/04/1058-БТ про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором №SME/BC/02-45 від 14.04.2021.

Також 29.05.2024 позивачем відповідачу-2 було направлено вимогу за вих. № 05-2/04/1059-БТ від 28.05.2024 про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника в цілому за кредитним договором №SME/BC/02-45 від 14.04.2021 року відповідно до договору поруки № SME/BC/01-45-P від 14.04.2021

Враховуючи те, що станом на 03.07.2024 року сума заборгованості відповідача-1 зі сплати основного боргу за кредитом в розмірі 373 718,33 грн, а також сума його простроченої заборгованості за нарахованими з 16.01.2024 по 03.07.2024 року процентами у сумі 22,11 грн та заборгованості за комісією, що виникла у період з 18.03.2024 року по 03.07.2024 року, у розмірі 75 127,95 грн, підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачі на момент прийняття рішення не надали документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог банку про солідарне стягнення з відповідачів вищенаведених сум грошових коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачами обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення їх від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-МАКСИМУМ» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № № SME/BC/02-45 від 14.04.2021 у розмірі 448 868,39 грн, з яких: 37 718,33 грн основного боргу, 22,11 грн заборгованості по процентам та 75 127,95 грн заборгованості по комісії, є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів порівну.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МАКСИМУМ" (02002, місто Київ, вулиця Раїси Окіпної, 4-А, офіс 34, ідентифікаційний код 37045843) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 83-Д; ідентифікаційний код 33695095) заборгованість за кредитом у розмірі 373 718 (триста сімдесят три тисячі сімсот вісімнадцять) грн 33 коп., 22 (двадцять дві) грн 11 коп. заборгованості по процентам та заборгованості по комісії у розмірі 75 127 (сімдесят п`ять тисяч сто двадцять сім) грн 95 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МАКСИМУМ" (02002, місто Київ, вулиця Раїси Окіпної, 4-А, офіс 34, ідентифікаційний код 37045843) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 83-Д; ідентифікаційний код 33695095) 3 366 (три тисячі шістсот шістдесят шість) грн 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 83-Д; ідентифікаційний код 33695095) 3 366 (три тисячі шістсот шістдесят шість) грн 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.09.2024

Суддя І.О. Андреїшина