Рішення

від 23.09.2024 по справі 910/4233/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2024Справа № 910/4233/24

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/4233/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152-Б)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Віка-ТВ» (04060, м. Київ, вул. Подвойського, 4)

про стягнення 12 498, 13 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (позивач, ліцензіат) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віка-ТВ» (відповідач, субліцензіат) про стягнення 29 585, 50 грн, з яких: 13 300, 00 грн основний борг, 11 288, 75 грн пеня відповідно до п. 5.3. Договору, 829, 57 грн - 3 % річних, 4 167, 18 грн - інфляційне збільшення суми боргу.

16.04.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позову без руху.

22.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою від 16.04.2024.

В заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач повідомив, що 05.04.2024 відповідач здійснив погашення простроченої заборгованості, у зв`язку з чим позивач одночасно заявляє клопотання про зменшення позовних вимог.

У новій редакції позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 12 498, 13 грн, з яких 5 637, 74 грн становить пеня, 1 132, 21 грн - 3 % річних, а 5 728, 18 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. За таких обставин, суд задовольняє клопотання позивача про зменшення позовних вимог. Відтак, суд ухвалює здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог.

29.04.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/4233/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою суд прийняв зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи ухвалив здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову)

24.12.2020 між ТОВ «Медіа Група Україна» (ліцензіат, позивач) та ТОВ «Віка-ТВ» (субліцензіат, відповідач) було укладено Субліцензійний договір УНІ-113264/2020 (далі - Договір), за умовами п. 2.1. якого ліцензіат надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання Програм шляхом їх Розповсюдження у складі Соціального Пакету (обов`язково) та Базового Пакету (обов`язково), та в решті Пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою Аналогової мережі, DVB-C (далі - «право на Розповсюдження»), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на Розповсюдження відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 4.1. Договору - винагорода вважається роялті та не оподатковується ПДВ згідно п. п. 196.1.6 Податкового кодексу України.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що щомісячна винагорода становить 13 300, 00 грн.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перерахувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2. Договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Відповідно до пункту 6.1. та 6.1.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін (дата набрання чинності) і діє до 31 грудня 2021 року (дата закінчення чинності) включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Право на Розповсюдження Програм надається субліцензіату починаючи з 01 січня 2021 року та до дати закінчення чинності цього Договору (ліцензійний строк). Дострокове розірвання цього договору тягне за собою припинення права на розповсюдження програм субліцензіатом з моменту дострокового розірвання цього договору (припинення ліцензійного строку).

Позивач зазначає, що за період січня 2021-грудня 2021, відповідач несвоєчасно вносив оплату винагороди (роялті), що стало підставою для звернення з даним позовом до суду про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

2. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12 498,13 грн, з яких 5 637,74 грн - пеня, 1 132,21 грн - 3 % річних, а 5 728,18 грн - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового договірного зобов`язання.

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Підпунктом 2.1. резолютивної частини ухвали від 29.04.2024 суд повідомив сторін, що оскільки судом встановлено, що сторони по справі мають зареєстровані електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС - суд вручає дану ухвалу та вручатиме будь-які інші судові рішення у даній справі учасникам справи виключно за допомогою ЄСІТС в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє таких осіб права отримати копію будь-якого судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 29.04.2024 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронні кабінети сторін по справі.

В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету» Товариству з обмеженою відповідальністю «Віка-ТВ» документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 29.04.2024 по справі № 910/4233/24 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 30.04.2024 о 09:56.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 29.04.2024 була вручена відповідачу - 30.04.2024.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/4233/24, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по оплаті роялті (винагороди) за користування невиключними суміжними правами по договору № УНІ-113264/2020 від 24.12.2020?

- чи правомірно позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Договір, укладений між сторонами, є субліцензійним договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 75 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких правочинів, зокрема, ліцензійного договору (пункт 2 частини 1 стаття 1107 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій (електронній) формі, за винятком випадків, визначених законом. У разі недодержання письмової (електронної) форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно (частина 2 стаття 1107 Цивільного кодексу України).

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором (частина 1 стаття 1109 Цивільного кодексу України).

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (частина 2 стаття 1109 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що 24.12.2020 між сторонами укладено субліцензійний договір № УНІ-113264/2020, за умовами якого, позивач надає відповідачу невиключне суміжне право на використання Програм шляхом їх розповсюдження у складі Соціального Пакету (обов`язково) та Базового Пакету (обов`язково), та в решті Пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою Аналогової мережі, DVB-C, а відповідач зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього Договору.

В субліцензійному договорі № УНІ-113264/2020від 24.12.2020, позивач повідомив, що ним належним чином були отримані всі необхідні права на укладення цього договору від власника прав - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДЮКОМПАНІЯ УКРАЇНА», що є телерадіоорганізацією згідно із законодавством України, володіє ліцензіями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та здійснює мовлення на підставі ліцензій на програми.

Також, пунктом 3.4. субліцензійного договору № УНІ-113264/2020 від 24.12.2020, позивач зазначив, що він володіє всіма правами, необхідними для укладення та виконання положень цього договору, а також що ліцензіару належать необхідні майнові суміжні права організації мовлення на програми; що він не порушує майнові права авторів, а також власників суміжних прав, щодо об`єктів інтелектуальної власності, включених в програму; що він має право надавати права на використання програм шляхом розповсюдження не території України. Для уникнення жодних сумнівів, за цим договором передаються лише права на розповсюдження програм, але не передаються права на використання будь-яких інших об`єктів інтелектуальної власності, що є елементами програм.

Такими програмами є «УКРАЇНА», «НЛО.TV» та «Індиго tv».

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Умовами субліцензійного договору № УНІ-113264/2020 від 24.12.2020 встановлено, що винагорода вважається роялті, яка не оподатковується ПДВ та щомісячна сума винагороди становить 13 300, 00 грн без ПДВ (пункт 4.1., 4.2. договору).

Сторони пунктом 2.2. субліцензійного договору № УНІ-113264/2020 від 24.12.2020 узгодили, що передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двостороннім актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися позивачем, а також відповідачем за кожен звітний місяць. Позивач направляє відповідачу два підписаних зі сторони позивача примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Відповідач зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути позивачу один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк позивач не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Позивачем складались та направлялись на поштову адресу відповідача Акти прийому-передачі прав:

- Акт прийому-передачі прав № 362 від 31.01.2021, рахунок на оплату № 366 від 31.01.2021 - 13 300, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав № 1743 від 28.02.2021, рахунок на оплату № 1742 від 28.02.2021- 13 300, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав № 3168 від 31.03.2021, рахунок на оплату № 3160 від 31.03.2021- 13 300, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав № 4612 від 30.04.2021, рахунок на оплату № 4595 від 30.04.2021- 13 300, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав № 6054 від 31.05.2021, рахунок на оплату № 6032 від 31.05.2021- 13 300, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав № 7457 від 30.06.2021, рахунок на оплату № 7426 від 30.06.2021- 13 300, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав № 8879 від 31.07.2021, рахунок на оплату № 8837 від 31.07.2021- 13 300, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав №10263 від 31.08.2021, рахунок на оплату № 10217 від 31.08.2021- 13 300, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав № 11765 від 30.09.2021, рахунок на оплату № 11699 від 30.09.2021- 13 300, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав № 13255 від 31.10.2021, рахунок на оплату № 13171 від 31.10.2021- 13 300, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав № 14717 від 30.11.2021, рахунок на оплату № 14613 від 30.11.2021- 13 300, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав № 16106 від 31.12.2021, рахунок на оплату № 16002 від 31.12.2021- 13 300, 00 грн;

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами направлення поштового відправлення №0305613409462 та не заперечується відповідачем.

Отже, вище вказані акти вважаються погодженими відповідачем.

Сума щомісячної винагороди вказується ліцензіатом в рахунках фактурах за відповідний звітній місяць, у якому субліцензіату було надано право на розповсюдження (пункт 4.3. субліцензійного договору № УНІ-113264/2020 від 24.12.2020).

Разом з тим, як зазначалось судом вище, згідно п. 4.5. Договору визначено, що субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перерахувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2. Договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Матеріали справи містять рахунки-фактури за спірний період 2021 року, докази їх надіслання в матеріалах справи відсутні.

Натомість, умовами субліцензійного договору №УНІ-113264/2020 від 24.12.2020, а саме підпунктами 2.2.2. та 2.2.3. пункту 2.2. сторони узгодили, що субліцензіат зобов`язується самостійно звертатися до ліцензіата (у т.ч. зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу ліцензіата у разі неодержання та/або неможливості одержання кореспонденції від ліцензіата з причин, за які ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що субліцензіат, який не повідомляє ліцензіата про неодержання кореспонденції та/або який не з`являється до офісу ліцензіата для отримання кореспонденції, є таким, що належно отримує всю кореспонденцію від ліцензіата (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від ліцензіата кореспонденції (п.п. 2.2.2.). Субліцензіат зобов`язується докласти необхідних зусиль з тим, щоб належно і своєчасно отримувати від ліцензіата кореспонденцію, а також у разі неможливості одержувати кореспонденцію у погоджений спосіб - зобов`язується з`являтися за кореспонденцією до офісу ліцензіата (п.п. 2.2.3.).

Оскільки, відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів, що відповідач повідомляв позивача про неодержання кореспонденції та/або докази, що відповідач з`являвся до офісу позивача для отримання кореспонденції (рахунки, акти), в силу умов субліцензійного договору, відповідач вважається таким, що належно отримував всю кореспонденцію в т.ч. рахунки і акти від позивача, а тому відповідач позбавляється права посилатись на обставини неодержання від позивача кореспонденції в т.ч. рахунків.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив сплату по 3 (трьом) актам прийому-передачі прав, а саме:

- Акт прийому-передачі прав № 13255 від 31.10.2021, рахунок на оплату № 13171 від 31.10.2021- 13 300, 00 грн (за борговий період жовтня 2021);

- Акт прийому-передачі прав № 14717 від 30.11.2021, рахунок на оплату № 14613 від 30.11.2021- 13 300, 00 грн (за борговий період листопада 2021);

- Акт прийому-передачі прав № 16106 від 31.12.2021, рахунок на оплату № 16002 від 31.12.2021- 13 300, 00 грн (за борговий період грудня 2021);

Згідно умов п. 4.5. Договору вище вказані Акти повинні бути оплачені відповідно:

- до 15.11.2021 на суму 13 300, 00 грн (за борговий період жовтня 2021);

- до 15.12.2021 на суму 13 300, 00 грн (за борговий період листопада 2021);

- до 15.01.2022 на суму 13 300, 00 грн (за борговий період грудня 2021);

Суд констатує, що 28.01.2022 платіжною інструкцією № 1884 в розмірі 13 300, 00 грн відповідач сплатив роялті за Актом прийому-передачі прав № 13255 від 31.10.2021 (тобто за борговий період жовтня 2021).

17.05.2022 платіжною інструкцією № 2066 в розмірі 13 300, 00 грн відповідач сплатив роялті за Актом прийому-передачі прав № 14717 від 30.11.2021 (тобто за борговий період листопада 2021).

Зменшуючи у порядку статті 46 ГПК України позовні вимоги, позивач у заяві про усунення недоліків позову зазначив, що 05.04.2024 відповідач повністю оплатив виниклу заборгованість у розмірі 13 300, 00 грн (тобто за борговий період грудня 2021).

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем виниклої заборгованості 05.04.2024 у розмірі 13 300, 00 грн. Проте, з огляду на те, що відповідач не надав суду жодних заперечень щодо таких тверджень, а також з врахуванням меж позовних вимог, суд враховує, що відповідач здійснив оплату винагороди (роялті) 05.04.2024 за Акт прийому-передачі прав № 16106 від 31.12.2021 (тобто за борговий період грудня 2021).

Вище наведеним підтверджується неналежне виконання відповідачем умов субліцензійного договору в частині своєчасності виконання договірного грошового зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.3. субліцензійного договору № УНІ-113264/2020 від 24.12.2020 сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Умови субліцензійного договору №УНІ-113264/2020 від 24.12.2020 не містять застережень, що до нарахування пені не застосовуються обмеження визначені частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами) на території України було розпочато карантин з 12.03.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За таких обставини, враховуючи дію карантинних обмежень з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року, розраховувати пеню необхідно по 30.06.2023.

Натомість, позивач обраховує пеню із застосуванням строків визначених статтею 232 ГК України.

Оскільки, суд не вправі виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), то суд здійснює перевірку проведеного позивачем розрахунку пені із застосуванням строків статті 232 ГК України.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою ІПС «Ліга:Закон» встановив, що дійсний розмір пені з урахуванням розрахунку та зарахованих часткових проплат становить 5 619, 51 грн, а не 5 637, 74 грн як зазначає позивач.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, суд перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат за допомогою ІПС «Ліга:Закон» зазначає, що розрахунок позивача щодо інфляційних втрат в розмірі 5 728, 18 грн є арифметично правильним. Разом з тим, розрахунок 3 % річних є помилковим, та дійсний розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 131, 13 грн, а не 1 132, 21 грн як зазначає позивач.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Щодо повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить повернути надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 261, 60 грн.

Як підтверджено платіжною інструкцією № 2155 від 13.12.2023 позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 стаття 4 Закону України «Про судовий збір»). За подання до господарського суду, позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункт 1 частина 1 стаття 4 Закону України «Про судовий збір»).

З 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).

В свою чергу, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, сума судового збору за даний позов становить 2 422, 40 грн.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина 2 стаття 7 Закону України «Про судовий збір»).

За таких обставин, оскільки позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом та позивач заявив відповідне клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд доходить до висновку задовольнити зазначене клопотання та повернути позивачу надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 261, 60 грн за платіжною інструкцією № 2155 від 13.12.2023 на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем власних договірних зобов`язань, тобто виник з неправильних дій відповідача, суд, керуючись частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віка-ТВ» про стягнення 12 498, 13 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віка-ТВ» (04060, м. Київ, вул. Подвойського, 4, ідентифікаційний код: 03573127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152-Б; ідентифікаційний код: 37226740) 5 637 (п`ять тисяч шістсот тридцять сім) грн 74 коп. - пені, 5 728 (п`ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн 18 коп. - інфляційні витрати, 1 132 (одна тисяча сто тридцять дві) грн 21 коп. - 3 % річних, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору.

2.1. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 17, 83 грн пені та 1, 08 грн 3 % річних - відмовити.

3.Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152-Б; ідентифікаційний код: 37226740) з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 261 (двісті шістдесят одна) грн 60 коп. сплаченого за платіжною інструкцією № 2155 від 13.12.2023.

5. Дане рішення є підставою для повернення судового збору, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких