Рішення

від 17.09.2024 по справі 910/7188/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

17.09.2024Справа № 910/7188/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Бевзи А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №910/7188/24 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до Державного підприємства «Київська державна фабрика театрального реквізиту», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, Фонду державного майна України про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії, за участю представника позивача Джумурата В.М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач заявляє вимоги про розірвання договору оренди, укладеного між ним та відповідачем, та про зобов`язання відповідача звільнити орендоване приміщення, у зв`язку із систематичною несплатою орендних платежів.

1.2. Відповідач заперечень проти позову не надав.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. 22.02.1988 між Житлово-експлуатаційною конторою Радянського району, як орендодавцем, та Київською державною фабрикою театрального реквізиту, як орендарем, укладено Типовий договір оренди нежилих приміщень (далі Договір оренди) за умовами якого орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 22.02.1988 № 191 передав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлові приміщення площею 1189.00 кв. м на вулиці Володарського, 53.

2.2. Рішенням № 371/472 від 08.07.1999 Київської міської ради «Про перейменування вулиць» перейменовано вулицю Володарського на вулицю Златоустівську.

2.3. У зв`язку з адміністративно-територіальною реформою, здійсненою у 2001 році, Старокиївський, Шевченківський та Радянський райони були об`єднані в Шевченківський район.

2.4. Рішенням № 3/1437 від 06.09.2001 Київської міської ради «Про районні у місті Києві ради» та розпорядженням № 1625 від 01.08.2001 Київської міської державної адміністрації «Про утворення районних у місті Києві державних адміністрацій» були створені Шевченківська районна у місті Києві рада та Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація.

2.5. Рішенням № 3/1437 від 06.09.2001 Київської міської ради «Про районні у місті Києві ради» було утворено Шевченківську районну у м. Києві раду на базі Радянської, Старокиївської та Шевченківської районних у місті Києві рад, що були реорганізовані відповідно до законодавства України та адміністративно-територіального устрою, затвердженого рішенням № 280/1257 від 27.04.2001 Київради.

2.6. Шевченківською районною у м. Києві радою прийнято рішення № 21 від 04.10.2001 «Про правонаступництво новоутвореної Шевченківської районної у м. Києві ради», яким новоутворену Шевченківську районну у місті Києві раду визначено правонаступником прав і обов`язків реорганізованих Старокиївської, Шевченківської та Радянської районних у місті Києві рад в частині майна, яке знаходиться на території, віднесеній до Шевченківського району м. Києва, також майна, яке раніше належало до комунальної власності Старокиївського, Радянського, Шевченківського районів м. Києва, та майна, яке буде передане відповідно до нового адміністративно-територіального устрою новоутвореній Шевченківській районній у м. Києві раді.

2.7. Рішенням № 208/1642 від 27.12.2001 Київської міської ради «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва, відповідно до якого житловий будинок з нежилими приміщеннями загальною площею 1317,30 кв. м на вулиці Золотоустівській, 53А включено до об`єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва.

2.8. Відповідно до рішення № 284/5096 від 02.12.2010 Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві», Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 «Про внесення змін до розпорядження ШРДА у м. Києві від 09.02.2011 № 80 «Про закріплення майна за КП «Керуюча дирекція», будинок № 53А на вулиці Золотоустівська разом з нежитловими приміщеннями площею 981,00 кв.м закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

2.9. Рішенням № 270/270 від 09.10.2014 Київської міської ради перейменовано Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та віднесено його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

2.10. З огляду на вищевказане, уповноваженою особою щодо управлінням майном переданим за Договором оренди є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

2.11. За умовами п. 4 Договору оренди, договір є безстроковим.

2.12. 03.06.2003 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди в частині зменшення орендованої площі. З урахуванням додаткової угоди, в орендному користуванні у Київської державної фабрики театрального реквізиту знаходиться нежитлове приміщення площею 981,8 кв. м на вулиці Золотоустівська, 53А.

2.13. Як вбачається з додаткової угоди від 02.02.2015 орендодавцем за договором оренди є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

2.14. Керуючись п. 5 Договору оренди з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 03.06.2003, орендна плата за договором оренди становить 1 257, 80 грн за місяць.

2.15. Відповідно до умов Договору оренди та у відповідності до статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, який діяв на момент дії Договору, головним обов`язком орендаря є своєчасна та повна сплата орендної плати незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

2.16. На виконання п. 5-7 вищевказаного Договору оренди орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

2.17. За твердженнями позивача, орендарем постійно порушуються умови Договору оренди в частині внесення орендної плати. У зв`язку з цим, 04.07.2023 Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Київська державна фабрика театрального реквізиту» 39 209, 63 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з 31.01.2020 по 28.02.2022.

2.18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/10916/23 стягнуто з Державного підприємства «Київська державна фабрика театрального реквізиту» на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» 39 209,63 грн основного боргу та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

2.19. В подальшому, старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 73875021 на виконання вищевказаного рішення суду. За твердженнями позивача, станом на день подання позовної заяви рішення суду про стягнення боргу - не виконано.

2.20. Відповідно до рішення № 4569/4610 від 15.04.2022 Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX» у сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендної плати.

2.21. В подальшому рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7531/7572 «Про бюджет міста Києва на 2024 рік зупинено дію підпунктів 1.1, 1.2, 1.4 пункту 1 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні», якими було передбачено звільнення від орендної плати на час дії воєнного стану.

2.22. Відповідно до пп. 19.11 п.19 рішення Київської міської ради № 7531/7572 на період з 01 січня 2024 року до 01 липня 2024 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50% від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.

2.23. У зв`язку з цим, у період з 24.02.2022 до 01.01.2024 орендна плата відповідачу не нараховувалась.

2.24. З 01.01.02024 на виконання вищевказаного рішення відповідачу нараховується 50% від визначеної у договорі оренди орендна плата за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва.

2.25. Позивач зазначає, що починаючи з січня 2024 року відповідач продовжує порушувати умови договору оренди, орендна плата не сплачувалась жодного разу.

2.26. Як вбачається з картки рахунку №361 за перший квартал 2024 заборгованість Відповідача за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 становить 17776,87 грн (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят шість тисяч 87 копійок).

2.27. Враховуючи те, що відповідач до сьогодні не сплатив заборгованість згідно вищевказаного рішення суду, загальна сума заборгованості за договором оренди станом на день подання даної позовної заяви становить 56986,50 грн (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят шість тисяч 50 копійок).

2.28. Також, поясненнями викладеними у позовній заяві стверджується, що відповідачем також порушені норми законодавства в частині обов`язкового страхування об`єкта комунальної власності. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 04.04.1992 № 2269-ХІІ, який був чинним на момент укладання договору оренди, було встановлено, що істотною умовою Договору оренди є страхування орендарем взятого ним в оренду майна. 01.02.2020 набув чинності новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, положення якого кореспондуються з положенням Закону України від 04.04.1992 № 2269-ХІІ, в частині страхування орендованого нерухомого майна, а саме ч.6 ст. 20 цього Закону, де передбачено, що орендар зобов`язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача. Орендоване майно на період строку дії договору оренди в обов`язковому порядку протягом 30 календарних днів з дня укладання договору оренди повинно страхуватись орендарем на користь підприємства-балансоутримувача, яке в даному випадку виступає одночасно і орендодавцем. Орендар зобов`язаний постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

2.29. Проте, за твердженнями позивача, станом на день подачі даної позовної заяви об`єкт оренди є не застрахованим, відповідач в порушення вищевказаних вимог законодавства та умов Договору оренди не надав орендодавцю копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску.

2.30. Що стосується досудового врегулювання спору, то з матеріалів справи вбачається, що 27.01.2023 Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» зверталось листом за № 39/вих до Міністерства культури та інформаційної політики України з проханням посприяти у вирішенні питання щодо погашення заборгованості з орендної плати та добровільного звільнення орендарем вищевказаного приміщення через порушення умов Договору оренди.

2.31. У відповідь на вищевказаний лист Міністерство культури та інформаційної політики України повідомило, що здійснюються заходи щодо передачі Державного підприємства «Київська державна фабрика театрального реквізиту» до сфери управління Фонду державного майна України.

2.32. В подальшому, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» зверталось з листами від 26.10.2023 за № 681/вих та від 07.03.2024 за № 160/вих до Фонду державного майна України як до органу, до сфери управління якого передано цілісний майновий комплекс ДП «Фабрика театрального реквізиту», з проханням посприяти у вирішенні питання щодо добровільного звільнення орендарем вищевказаного приміщення.

2.33. У відповідь на вищевказані, листи Фонд державного майна двічі звертався до Державного підприємства «Фабрика театрального реквізиту» з листами щодо врегулювання договірних відносин. Але, станом на день подачі позовної заяви жодних дій не вчинено, нежитлове приміщення знаходиться у фактичному використанні відповідача, заборгованість по орендній платі не сплачена.

2.34. Оскільки відповідач порушує умови Договору оренди, не сплачує орендну плату та не виконує умови законодавства щодо страхування об`єкта оренди, наведене стало підставою для звернення з позовом до суду. Також, відповідач стверджує, що наявний за відповідачем борг з орендної плати призводить до недоотримання коштів територіальною громадою міста Києва.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧІВ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧІВ.

3.1. Предметом даного позову є розірвання Типового договору оренди нежилих приміщень від 22.02.1988 та зобов`язання Державного підприємства «Київська державна фабрика театрального реквізиту» звільнити нежитлове приміщення площею 981, 8 кв.м. на вулиці Золотоустівська, 53А у м. Києві.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 16, 530, 626, 629, 651, 785, ЦК України, статті 188, 193, 285 ГК України.

3.3. Фактичними підставами позову є систематичне невиконання відповідачем умов договору в частині внесення плати за користування майном.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач заперечень щодо позову не надав.

4.2. Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

4.3. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.06.2024 була направлена судом (0600273282251) рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання".

4.4. Відповідно до ч.ч.2,3, 7 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

4.5. Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

4.6. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

4.7. Враховуючи відсутність у матеріалах справи відомостей про зміну місцезнаходження відповідача, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом направлення на останню відому адресу відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі, а саме: на адресу зазначену в ЄДР.

4.8. Крім того, судом враховано, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

4.9. Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 ГПК України.

4.10. Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТІХ ОСІБ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ТРЕТІХ ОСІБ.

5.1. 09.07.2024 до суду від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло клопотання паро розгляд справи за відсутності представника адміністрації. За доводами клопотання, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.

5.2. 01.08.2024 до суду від Міністерства культури та інформаційної політики України надійшли письмові пояснення відповідно до яких Міністерство повідомило, що відповідач не відноситься до сфери управління Міністерства. Також, за твердженнями міністерства, рішення у даній справі не впливатиме на його права та обов`язки.

5.3. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600273282294 Фонд державного майна України ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 26.06.2024, проте, у строки, визначені в ухвалі, ні письмові пояснення третьої особи, ні клопотання про продовження строку на подання пояснень - не подав.

6. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

6.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.07.2024. Залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію, Міністерство культури та інформаційної політики України та Фонд державного майна України.

6.2. У підготовчому засіданні 25.07.2024 судом оголошено до 27.08.2024.

6.3. У підготовчому засіданні 27.08.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 17.09.2024.

6.4. У судовому засіданні 17.09.2024, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено представників учасників справи, коли буде складено повне судове рішення.

7. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

7.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи наявні підстави для розірвання Договору оренди в судовому порядку та зобов`язання відповідача звільнити орендоване приміщення?

7.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше запитання, а відповідач навпаки.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ТА ЗОБОВ`ЯЗАННЯ ЗВІЛЬНИТИ ПРИМІЩЕННЯ.

8.1. Позивач стверджує про наявність підстав для розірвання укладеного між ним та відповідачем Типового Договору оренди в судовому порядку у зв`язку із систематичним порушенням умов договору в частині сплати орендних платежів.

8.2. Суд погоджується з даними твердженнями позивача з огляду на наступне.

8.3. У відповідності із пунктами 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

8.4. Як вбачається з договору від 22.02.1988 відповідач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця. Однак, матеріали справи свідчать про систематичне порушення відповідачем цієї умови договору. Так, у зв`язку з неналежною оплатою, позивач звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення боргу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/10916/23 стягнуто з Державного підприємства «Київська державна фабрика театрального реквізиту» на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» 39 209,63 грн основного боргу та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

8.5. Рішення суду набрало законної сили 29.11.2023. Доказів виконання рішення матеріали справи не містять, докази внесення орендної плати після ухвалення рішення суду та набранням його законної сили - відсутні. Відповідач протилежного не довів, доказів оплати не надав.

8.6. Відповідно до картки рахунку №361 за перший квартал 2024 року за відповідачем обліковується борг за оренду приміщення у розмірі 17 776, 87 грн.

8.7. Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений ч. 3 ст. 285 ГК України, ч. 3 ст.18. Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (закон від 10.04.1992 №2269-XII) та визначений безпосередньо Договором оренди

8.8. Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (чинна редакція) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

8.9. Як встановлено вище у відповідача наявна заборгованість по сплаті орендної плати. Доказів щодо її погашення суду не надано.

8.10. Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

8.11. Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

8.12. Неотримання орендодавцем орендної плати у встановленому договором порядку та розмірі є істотним порушенням умов договору, оскільки внаслідок цього орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

8.13. Згідно із ч. 3. ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з підстав, передбачених законодавчими актами України (закон від 10.04.1992 №2269-XII).

8.14. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (чинна редакція).

8.15. В відповідності з ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

8.16. Статтею 27 Закону „Про оренду державного та комунального майна передбачено - у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (закон від 10.04.1992 №2269-XII).

8.17. У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», чинна редакція).

8.18. За змістом частин 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

8.19. Статтею 15 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

8.20. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

8.21. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

8.22. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

8.23. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

8.24. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

8.25. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

8.26. Суд зазначає, що за змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути примусове виконання обов`язку в натурі. Такий спосіб захисту застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання зобов`язання чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі передбачає імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як його було унормовано сторонами в договорі. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 910/15651/17, від 14.05.2029 у справі № 910/16744/17, від 25.06.2019 у справі № 910/16981/17 та постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 910/15893/17, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.

8.27. Враховуючи вищевказані норми законодавства, а також встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов Договору оренди щодо внесення орендних платежів, позовні вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов`язання відповідача звільнити нежитлове приміщення є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

8.28. При цьому щодо позовної вимоги про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення судом враховано що нежитлове приміщення не є річчю, що унеможливлює його фактичну передачу та рух у матеріальному світі, а отже, обраний позивачем спосіб захисту про зобов`язання звільнити спірне нежитлове приміщення відновлюватиме порушені права позивача та відповідатиме правовим наслідкам припинення договору оренди шляхом його розірвання.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ В ПОВНОМУ ОБСЯЗІ.

9.1. Враховуючи встановлені вище обставини, доведення позивачем належними та допустимими доказами обставин, викладених у позові, та порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, приймаючі до уваги обрані позивачем способи захисту, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

10. СУДОВІ ВИТРАТИ.

10.1. Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6 056, 00 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати Типовий договір оренди нежилих приміщень від 22.02.1988.

Зобов`язати Державне підприємство «Київська державна фабрика театрального реквізиту» (01135, місто Київ, вулиця Золотоустівська, будинок 53, код ЄДРПОУ 02214099) звільнити нежитлове приміщення площею 981, 8 кв.м. на вулиці Золотоустівська, 53А у м. Києві.

Стягнути з Державного підприємства «Київська державна фабрика театрального реквізиту» (01135, місто Київ, вулиця Золотоустівська, будинок 53, код ЄДРПОУ 02214099) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 34966254) 6 056, 00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 24.09.2024.

Суддя Ігор Курдельчук