Рішення

від 23.09.2024 по справі 910/4598/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2024Справа № 910/4598/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/4598/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український паливний стандарт» (43006, Волинська обл., Луцький р-н, м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 67А)

до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3)

про стягнення 1 274 575, 44 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український паливний стандарт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення 1 274 575, 44 грн, з яких 1 211 228, 57 грн основного боргу за Договором поставки №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, 30 345, 89 грн - інфляційних втрат та 33 000, 98 грн - 3 % річних.

23.04.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/4598/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу.

10.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

10.03.2023 між Акціонерним товариством «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», як покупцем за умовами договору (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український паливний стандарт», як постачальником за умовами договору (позивач), укладено договір поставки №ВДТ41-331/3-23, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця паливо дизельне (ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти), а покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.05.2023 включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодні зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії договору (пункт 14.1., 14.2. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023).

Номенклатура, асортимент, кількість та вартість за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у Специфікації (Додаток №1), яка після її підписання є невід`ємною частиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару (пункт 1.2. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023).

Згідно пункту 7.1. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023 та Специфікації, ціна договору складає 2 597 100, 00 грн. 7% ПДВ 181 797, 00 грн. Разом з ПДВ 2 778 897, 00 грн.

Відповідно до пункту 3.1. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання постачальником заявки від покупця. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем.

Згідно пункту 3.2. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, поставка товару здійснюється постачальником згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2019 на умовах поставки DDP у місце поставки за однією із адрес (адреса поставки уточняється заявкою): (1) автомобільним транспортом: вул. Гагаріна 1А, с. Шершні, Коростенський район, Житомирська область; (2) автомобільним транспортом: вул. Лісна, будинок 8-А, смт Нова-Борова, Хорошівський район, Житомирська область; (3) залізничним транспортом: станція Нова Борова (код станції 346007) Південно-Західної залізниці.

Відповідач звернувся до позивача з відповідними заявками на поставку 25т. і 27т. дизельного палива з місцем поставки: вул. Гагаріна 1А, с. Шершні, Коростенський район, Житомирська область.

У відповідності до пункту 3.3., 6.1., 6.7. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної) та складання акту (форма №5-НП) (п. 3.3.). Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем на підставі підписаної уповноваженими особами сторін та скріпленої печатками сторін накладної на відпуск товару (видаткової накладної) (п. 6.1.). Приймання товару проводиться на підставі умов договору, заявки покупця та товаросупровідних документів на товар наданих постачальником. Покупець має право не приймати товар у випадку несвоєчасної поставки товару за умовами договору (п. 6.7.).

21.03.2023 на підставі товарно-транспортної накладної №Р3 та видаткової накладної №3 позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 1 186 589, 02 грн.

30.05.2023 на підставі товарно-транспортної накладної №Р40 та видаткової накладної №40 позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 1 211 228, 57 грн.

Поставлений товар відповідач прийняв від позивача в повному об`ємі та без зауважень.

Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, покупець зобов`язаний на умовах, зазначених у п. 8.2. цього договору, здійснювати оплату за кожну окрему партію товару у строки зазначені у договорі.

Згідно підпункту 2.4.1. пункту 2.4. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, постачальник має право отримати плату за поставлений товар.

Відповідно до пунктів 8.1., 8.2., 8.3. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений у цьому договорі (п. 8.1.). Оплати товару здійснюється протягом 10 банківських днів із дати отримання товару та підписання видаткової накладної, на підставі виставленого постачальником рахунку (п. 8.2.). Днем оплати вважається день списання грошових коштів із поточного рахунку покупця (п. 8.3.).

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №3 від 21.03.2023 на суму 1 186 589, 02 грн та рахунок на оплату №41 від 30.05.2023 на суму 1 211 228, 57 грн.

Таким чином, з урахуванням положень пункту 8.2. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023 відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за рахунком №3 від 21.03.2023 до 02.04.2023 включно та за рахунком №41 від 30.05.2023 до 09.06.2023 включно.

Однак, відповідач здійснив оплату за рахунком №3 від 21.03.2023 лише 28.04.2023, натомість, рахунок №41 від 30.05.2023 залишився не оплаченим.

Згідно пункту 11.1. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

Позивач додав до позовної заяви відповідь на претензію вих. №. 324/32 від 08.01.2024 від відповідача, зі змісту якої вбачається, що відповідач не заперечує щодо наявної в нього перед позивачем заборгованості.

Однак, позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату вищезазначеної суми.

Пунктом 10.1. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023 сторони узгодили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та (або) чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно пункту 11.2. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди у вирішенні спору (розбіжностей) вони вирішуються у судовому порядку, встановленому законодавством України.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача не оплачену суму за поставлений товар у розмірі 1 211 228, 00 грн та за прострочення (не вчасну оплату) оплати рахунку №3 від 21.03.2023 і не оплату рахунку №41 від 30.05.2023 позивач просить стягнути 3% річних у загальному розмірі 33 000, 98 грн та інфляційні втрати у розмірі 30 345, 89 грн.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений, але неоплачений товар у розмірі 1 211 228, 00 грн та 3% річних і інфляційних втрат за прострочення вчасної оплати.

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 629, 712 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Український паливний стандарт» на виконання умов договору поставки №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023 здійснило поставку відповідачу обумовленого товару, який відповідач прийняв, але здійснив лише часткову та не своєчасну оплату.

Відтак, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути неоплачену суму за поставлений товар та за прострочення здійснення вчасної оплати 3% річних і інфляційні втрати.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач в відзиві на позовну заяву заперечує лише проти вимог позивача в частині 3% річних та інфляційних втрат, а щодо суми основного боргу відзив заперечень не містить.

Так, зокрема, заперечуючи проти вимог позивача в частині 3% річних відповідач зазначає, що позивач дійшов хибного висновку, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за поставлений товар до 02.04.2023 та 09.06.2023, оскільки за твердженнями відповідача останньою датою здійснення оплати було 04.04.2023 та 13.06.2023. За таких обставин, відповідач здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, який відобразив в відзиві.

Відповідач з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 просить зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90%.

Необхідність зменшити 3% річних та інфляційні втрати відповідач обґрунтовує тим, що рф здійснює атаки на порти України, зокрема, відповідач наводить приклади ударів, які відбувались в липні-серпні 2023 року, у зв`язку з чим єдиним логістичним ланцюгом для відповідача залишилась залізниця та автоперевізники, проте внаслідок військових дій, через завантаженість залізниці та автотранспортних перевізників в інтересах оборони країни транспортувати готову продукцію відповідача фактично неможливо. Також відповідач посилається на блокування залізниці і автотранспортних перевізників громадянами країн ЄС.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи прийняв відповідач поставлений товар?

- чи був порушений відповідачем обов`язок по оплаті за поставлений товар по договору поставки №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи правомірно позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 10.03.2023 між сторонами укладено договір поставки №ВДТ41-331/3-23, згідно пункту 1.2. якого позивач зобов`язується передати у власність відповідача паливо дизельне (ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти), а відповідач зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору.

Ціна договору складає 2 597 100, 00 грн. 7% ПДВ 181 797, 00 грн. Разом з ПДВ 2 778 897, 00 грн (пункт 7.1. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, Специфікація).

Згідно пунктів 1.2. та 3.1. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023 постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання постачальником заявки від покупця. У заявках зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару.

Відповідач у відповідності до умов пунктів 1.2., 3.1. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023 направив позивачу відповідні заявки в яких зазначив, що має можливість прийняти 25т. і 27т. дизельного палива.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (пункт 1 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 3.3. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної) та складання акту (форма №5-НП).

Згідно пункту 6.1. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023 товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем на підставі підписаної уповноваженими особами сторін та скріпленої печатками сторін накладної на відпуск товару (видаткової накладної)

21.03.023 позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 1 186 589, 02 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р3 та видатковою накладною №3 та 30.05.2023 здійснив поставку товару відповідачу на суму 1 211 228, 57 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р40 та видатковою накладною №40.

Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Окрім цього, зазначені твердження не заперечуються відповідачем.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частина 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 8.2. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, оплати товару здійснюється протягом 10 банківських днів із дати отримання товару та підписання видаткової накладної, на підставі виставленого постачальником рахунку.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №3 від 21.03.2023 на суму 1 186 589, 02 грн та рахунок на оплату №41 від 30.05.2023 на суму 1 211 228, 57 грн.

За розрахунками позивача, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату поставленого товару за рахунком №3 від 21.03.2023 до 02.04.2024 включно, а за рахунком №41 від 30.05.2023 до 09.06.2023 включно.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти зазначених доводів позивача, стверджує, що він зобов`язаний був здійснити оплату за рахунком №3 до 04.04.2023 включно, а за рахунком №41 до 13.06.2023 включно.

Постановою правління Національного банку України №93 від 16.09.2021 встановлено, що банки України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій.

Отже, суд зазначає, що з 01.04.2023 в Україні фактично скасоване поняття «банківський день» про що зазначає Національний банк України в опублікованому на офіційному веб-сайті повідомленні (https://bank.gov.ua/ua/news/all/zapratsyuvalo-nove-pokolinnya-sep-na-bazi-standartu-iso-20022-v-tsilodobovomu-rejimi).

Таким чином, позивач визначив кінцеву дату необхідності здійснення відповідачем оплати по рахунку №3 від 21.03.2023 з урахуванням «банківського дня» в розумінні постанови правління НБУ №580 від 29.09.2009 до 31.03.2023 включно, а з 01.04.2023 в розумінні постанови правління НБУ №93 від 16.09.2021. Кінцева дата оплати за рахунком №41 від 30.05.2023 до 09.06.2023 позивачем визначена виключно в розумінні «банківського дня» на підставі постанови правління НБУ №93 від 16.09.2021.

З огляду на зазначене, суд констатує, що позивач правильно визначив кінцеві дати, коли відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар за видатковою накладною №3 від 21.03.2023 та №40 від 30.05.2023, тому доводи та міркування відповідача щодо даного питання судом відхиляються.

Натомість, відповідач здійснив оплату за поставлений товар по видатковій накладній №3 від 21.03.2023 на суму на суму 1 186 589, 02 грн лише 28.04.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №1256381013 від 28.04.2023, тобто з простроченням в 25 днів.

Одночасно з цим, поставлений товар за видатковою накладною №40 від 30.05.2023 залишився не оплаченим, що, в свою чергу, не заперечується відповідачем.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 614 Цивільного кодексу України).

Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, покупець зобов`язаний на умовах, зазначених у п. 8.2. цього договору, здійснювати оплату за кожну окрему партію товару у строки зазначені у договорі.

Згідно підпункту 2.4.1. пункту 2.4. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, постачальник має право отримати плату за поставлений товар.

В пункті 14.2. договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023 передбачено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії договору.

Суд констатує, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів, які могли підтвердити, що відповідач здійснив оплату вищезазначеної суми за поставлений 30.05.2023 товар позивачу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 13 та частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за поставлений товар за видатковою накладною №40 від 30.05.2023 по договору поставки №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023 становить 1 211 228, 57 грн, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості (основного боргу) з відповідача підлягають задоволенню.

(2) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 33 000, 98 грн та інфляційні втрати у розмірі 30 345, 89 грн за прострочення відповідачем вчасної оплати рахунку №3 від 21.03.2023 (поставлений товар за ВН №3) за період з 03.04.2023 по 27.04.2023 і оплати рахунку №41 від 30.05.2023 (поставлений товар за ВН №40) за період з 10.06.2023 по 11.04.2024.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Судом вище встановлено, що позивач правильно визначив періоди заборгованості.

Відповідач, в свою чергу, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 просить зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90%.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 стаття 236 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас, вказуючи про можливість зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, розмір яких встановлено в договорі на рівні 40 % та 96 %, що за висновками Велика Палата Верховного Суду є явно невідповідним принципу справедливості. Тобто, у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість зменшення процентів річних, що були встановлені сторонами в договорі у значно більшому розмірі, а ніж передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України та фактично процент річних на рівні 96 % майже повністю покривав основний борг.

В даній справі (№910/4598/24), сторонами не було погоджено іншого розміру процентів річних, аніж той, що визначено в статті 625 Цивільного кодексу України на рівні 3% річних.

Отже, в справі №902/417/18 суди виходили з інших фактичних обставин при зменшенні розміру відсотків річних, аніж в справі, що розглядається (№910/4598/24).

Суд констатує, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21), а саме від знецінення грошових коштів.

Отже, визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти повинні були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Обґрунтовуючи необхідність зменшення 3% річних та інфляційних втрат позивач посилається на обставини існування яких унеможливлюють проведення своєчасного розрахунку за отриманий від постачальника товар.

Такими обставинами відповідач визначає, як удари по портам Україні в липні-серпні 2023, що призвели до проблем з логістикою та блокування залізниці і автотранспортних перевізників громадянами країн ЄС, зокрема Республікою Польщею.

Однак, суд звертає увагу, що дія договору №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023 у відповідності до пункту 14.1. закінчилась 31.05.2023, а здійснити остаточну оплату за поставлений 30.05.2023 товар відповідач був зобов`язаний до 09.06.2023 включно.

Тобто, обставини, які зазначає відповідача відбулись після закінчення строку необхідності здійснення вчасної оплати за поставлений товар.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 стаття 73, частина 1 стаття 74, частина 1 стаття 76, частина 1 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, суд констатує, що відповідач на підтвердження своїх доводів щодо неможливості здійснення вчасної оплати за поставлений товар не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які в свою чергу могли підтвердити доводи відповідача.

Отже, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати і вони не підлягають зменшенню судом, оскільки відповідач не навів об`єктивних обставин, які дозволяли б суду зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару по видатковій накладній №3 (2 438, 20 грн) та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату поставленого товару по видатковій накладній №40 (30 345, 89 грн) зазначає, що розрахунки є арифметично правильними.

Щодо розрахунку 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару по видатковій накладній №40 (рахунок № 41) (30 562, 78 грн), суд зазначає, що він є неправильним, відтак, суд здійснивши перерахунок 3% річних по видатковій накладній №40 за періоди визначені позивачем зазначає, що розмір 3% становить 30 535, 04 грн.

Відтак, суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 32 973, 24 грн та інфляційних втрат у розмірі 30 345, 89 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, втім спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки, суд згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 118, 63 грн.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Позивач на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

03.07.2024 від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500, 00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач додав:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 01.04.2024;

- копію додаткової угоди №2 від 01.04.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 01.04.2024;

- копію додаткової угоди №5 від 01.04.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 01.04.2024;

- копію акта про надання правової (правничої) допомоги згідно додаткової угоди №2 від 01.04.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 01.04.2024;

- копію акта про надання правової (правничої) допомоги згідно додаткової угоди №5 від 01.04.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 01.04.2024;

- копію платіжної інструкції №440 від 10.04.2024 на суму 5 000, 00 грн;

- копію платіжної інструкції №535 від 27.06.2024 на суму 1 500, 00 грн.

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК №001596 від 26.04.2019;

- копію ордера серії ВЕ №1116257 від 13.04.2024.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український паливний стандарт» та адвокатом Степанишеною Анастасією Володимирівною укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.

Згідно пунктів 3 та 4 договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 01.04.2024, за надання правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається сторонами у додатковій угоді до цього договору. Клієнт сплачує адвокату гонорар згідно п.3 цього договору у готівковій або безготівковій формі та в строк, визначений в додатковій угоді до цього договору.

Згідно пунктів 9 та 10 договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 01.04.2024, факт належного виконання адвокатом доручення клієнта за цим договором сторони фіксують шляхом підписання відповідного двостороннього акта про надання правової (правничої) допомоги. Акт про надання правової (правничої) допомоги складається адвокатом за результатами виконання доручення клієнта за цим договором в цілому або за окремими його етапами (частинами) та направляється клієнту на електронну адресу, визначену в розділі «реквізити та підписи сторін» цього договору.

01.04.2024 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 01.04.2024 в якій сторони дійшли згоди встановити наступний розмір гонорару адвоката, що підлягає оплаті за виконання доручення клієнта: «підготовка, складання та подача до Господарського суду міста Києва позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Український паливний стандарт» до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення заборгованості по договору поставки №ВДТ41-331/3-23 від 10.03.2023, розгляд якої знаходиться в юрисдикції Господарського суду міста Києва». Вартість зазначених послуг становить 4 000, 00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди №2 встановлено, що клієнт сплачує адвокату гонорар не пізніше 19.04.2024.

Клієнт (позивач) здійснив оплату послуг адвоката у розмірі 4 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №440 від 10.04.2024.

Актом від 16.04.2024 про надання правової (правничої) допомоги згідно додаткової угоди №2 сторони підтвердили факт надання адвокатом послуг у розмірі 4 000, 00 грн.

16.04.2024 сторони уклали додаткову угоду №5 до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 01.04.2024 в якій сторони дійшли згоди встановити наступний розмір гонорару адвоката, що підлягає оплаті за виконання доручення клієнта: «підготовка та подача до суду клопотань, заяв з процесуальних питань (клопотань про приєднання до матеріалів справи доказів, про закриття провадження, заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу тощо) у справах №910/4596/24, 910/4597/24, 910/4598/24, 911/1077/24». Вартість зазначених послуг становить 1 500, 00 грн за один процесуальний документ.

Пунктом 2 додаткової угоди №5 встановлено, що клієнт сплачує адвокату гонорар протягом 20 робочих днів з моменту складання процесуального документу.

Клієнт (позивач) здійснив оплату послуг адвоката у розмірі 1 500, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №535 від 27.06.2024.

Актом від 30.06.2024 про надання правової (правничої) допомоги згідно додаткової угоди №5 сторони підтвердили факт надання адвокатом послуг у розмірі 1 500, 00 грн за підготовку та подачу до суду заяви про відшкодування витратна професійну правничу допомогу у справі №910/4598/24.

Відповідач в свою чергу подав заяву в якій просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача на 50% обґрунтовуючи це необхідністю об`єктивного визначення розмірі послуг, а також критерієм розумності визначення розміру таких послуг.

Суд звертає увагу, що зі змісту частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що для реалізації відшкодування розміру понесених судових витрат, сторона по справі зобов`язана подати до суду відповідні докази, тобто в разі їх не надання сторона втрачає можливість з відшкодування понесених судових витрат.

Таким чином, складання та подання до суду заяви/клопотання про відшкодування понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу є виконанням стороною процесуального обов`язку, встановленого Господарським процесуальними кодексом України для відшкодування вже понесених та необхідних для розгляду справи витрат на професійну правничу допомогу, а відтак, на переконання суду така заява не може включатись в розмір понесених судових витрат, які є необхідними для розгляду справи судом для захисту порушених прав позивача.

З огляду на зазначене, суд частково задовольняє заяву відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу в частині необґрунтованості відповідачем стягнення 1 500, 00 грн за підготовку та подачу до суду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, з урахування приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український паливний стандарт» до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення 1 274 575, 44 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код: 36716128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український паливний стандарт» (43006, Волинська обл., Луцький р-н, м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 67А; ідентифікаційний код: 45066779) суму основного боргу у розмірі 1 211 228 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн 57 коп., 32 973 (тридцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 30 345 (тридцять тисяч триста сорок п`ять) грн 89 коп., судовий збір у розмірі 19 118 (дев`ятнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн 63 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 27, 74 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких