Ухвала

від 19.09.2024 по справі 910/4597/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

19.09.2024Справа № 910/4597/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливний стандарт" від 9 вересня 2024 року про відшкодування витрат на правову допомогу в справі № 910/4597/24 за його позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Степанишеної А.В.;

відповідача: Кулика С.А.;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український паливний стандарт" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - Компанія) про стягнення 1 110 100,35 грн, з яких: 1 054 991,41 грн - основна заборгованість, 26 431,56 грн - інфляційні втрати, 28 677,38 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 2 травня 2023 року № 191-2 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2024 року відкрито провадження в справі № 910/4597/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2024 року провадження у справі в частині стягнення з Компанії на користь Товариства 1 054 991,41 грн основного боргу закрито в зв`язку з відсутністю предмета спору. Цією ж ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 26 431,56 грн інфляційних втрат та 28 677,38 грн трьох процентів річних та призначено її до судового розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 вересня 2024 року позов Товариства задоволено, стягнуто з Компанії на користь позивача 26 431,56 грн інфляційних втрат, 28 677,38 грн трьох процентів річних та 661,31 грн судового збору.

9 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати, у якій останнє просило про стягнення з Компанії понесених Товариством витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом даної справи в розмірі 14 500,00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2024 року вказану заяву Товариства призначено до розгляду в судовому засіданні на 19 вересня 2024 року.

У судовому засіданні 19 вересня 2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені в заяві від 9 вересня 2024 року, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаної заяви в повному обсязі з підстав, викладених у його відзиві та запереченнях на відповідну заяву позивача. Крім того, відповідач вказував на те, що заявлений до стягнення розмір витрат Товариства на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Судом встановлено, що до свого позову від 15 квітня 2024 року Товариство додало попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи. У вказаному розрахунку зазначено, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом цієї справи становлять 10 000,00 грн. У своїй заяві від 22 липня 2024 року позивач просив стягнути з відповідача 13 000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та з цією заявою подав докази на підтвердження розміру таких судових витрат. У заяві від 9 вересня 2024 року Товариство просило стягнути з відповідача 14 500,00 грн вказаних судових витрат.

Відповідно до частин 2, 4 статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями статті 221 ГПК України чітко визначено, якщо сторона саме з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судом встановлено, що разом із позовною заявою Товариство подало тільки копію договору про надання правої (правничої) допомоги від 1 квітня 2024 року, пунктом 3 якого визначено, що розмір гонорару за ним визначається сторонами у додаткових угодах до нього.

Однак, додаткові угоди: від 1 квітня 2024 року № 1, від 1 травня 2024 року №№ 4- 5, якими сторони визначили вартість та порядок оплати позивачем наданих йому адвокатських послуг, а також акт про надання правової (правничої) допомоги до вказаних додаткових угод від 16 квітня 2024 року та платіжну інструкцію про сплату позивачем відповідних послуг від 10 квітня 2024 року № 42, у порушення приписів частини 2 статті 80 ГПК України, не були подані разом із позовною заявою та іншими заявами по суті справи, хоча ці документи існували на момент подачі позову до суду та подання позивачем відповіді на відзив. Крім того, позивач при зверненні з позовом письмово не повідомив суду причин, з яких вказані документи на підтвердження понесених судових витрат не могли бути подані у визначений Кодексом строк, а також не просив встановити додатковий строк на їх подачу.

Оскільки вказані документи не подані у встановлений законом строк і заявник не зазначив причин неможливості їхньої своєчасної подачі, ці докази згідно з приписами частини 8 статті 80 ГПК України не приймаються судом до розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах: Північного апеляційного господарського суду від 23 липня 2024 року в справі № 910/19197/23, Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду: від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21 та від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 6 березня 2019 року в справі № 922/1163/18.

Враховуючи те, що докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат, що складаються, зокрема, з додаткових угод №№ 1, 4, 5 до договору про надання на надання правової (правничої) допомоги від 1 квітня 2024 року, - не прийняті судом до розгляду в зв`язку з пропуском строку на їхню подачу, і Товариство не навело жодних поважних причин пропуску цього строку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з її необґрунтованістю.

Судом також враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2024 року провадження у справі в частині стягнення з Компанії на користь Товариства 1 054 991,41 грн основного боргу закрито в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Однак, загальні правила щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, які передбачені приписами частини 4 статті 129 ГПК України та на які позивач посилався у своїй заяві, не передбачають ухвалення додаткового рішення і розподілу судових витрат за надану професійну правову допомогу у випадках, коли справа по суті не вирішувалась і розгляд справи не закінчився постановленням рішення. У такому разі розподіл судових витрат відбувається у випадках, прямо встановлених процесуальним законом на підставі приписів статті 130 ГПК України.

Частиною 9 статті 129 ГПК України, на яку посилався представник позивача у судовому засіданні, передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Однак, суд звертає увагу позивача на те, що вказаною нормою Кодексу визначене виключне право, а не обов`язок суду присуджувати на користь сторони судові витрати у випадку зловживання іншою стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій іншої сторони.

У той же час з системного тлумачення приписів статтей 129, 130 ГПК України вбачається, що норма частини 9 статті 129 ГПК України може бути застосована судом лише в тому випадку, коли спір вирішувався судом по суті. Однак, спір у цій справі щодо суми основного боргу по суті судом не вирішувався, що виключає застосування у цій частині спору приписів статті 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.

Керуючись статтями 80, 86, 123, 124, 126, 129, 130, 233, 234, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливний стандарт" від 9 вересня 2024 року про відшкодування витрат на правову допомогу в справі № 910/4597/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали: 24 вересня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко