Рішення

від 12.09.2024 по справі 910/6713/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2024Справа № 910/6713/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка О.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Обслуговуючого кооперативу "ХВОЙНИЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

про стягнення 2593471,04 грн

представники учасників процесу:

від позивача: Тащі М.М.

від відповідача: Лі Д.Д.

від третьої особи: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Обслуговуючий кооператив "ХВОЙНИЙ" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" про стягнення збитків у розмірі 2593471,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо порушення зобов`язання визначеного п.6.4. договору №4624-НГТ-23 від 25.10.2021 призвели до матеріальних збитків позивача у сумі 2593471,04 грн.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

10.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.06.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/6713/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 04.07.2024, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

25.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка задоволена ухвалою суду від 04.07.2024.

01.07.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.07.2024 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 04.07.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні на 08.08.2024.

05.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

10.07.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 08.08.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.09.2024.

04.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача повторно надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 заяви Обслуговуючого кооперативу "ХВОЙНИЙ" від 04.09.2024, 11.09.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволені.

У судове засідання 12.09.2024 представник третьої особи не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні 12.09.2024 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.2024 заперечив проти позовних вимог.

У судовому засіданні 12.09.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідно до п. 6.4 укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 4624-НГТ-23 від 25.10.2021 відповідач взяв на себе обов`язок щодо своєчасної реєстрації позивача як споживача у Реєстрі споживачів.

Однак, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, передбачених п. 6.4 договору, призвело до завдання матеріальних збитків позивачу у вигляді вимог ТОВ "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до позивача щодо погашення заборгованості за спожитий газ у постачальника "останньої надії".

Зокрема, позивач вказує, що результатами розгляду справи № 916/3596/23, стало завдання прямих матеріальних збитків позивачу у розмірі 2 536 402,00 грн., а саме за рішенням суду у справі № 916/3596/23 за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз України" з позивача стягнуто грошову суму у розмірі 2 536 402,00 грн. у зв`язку з неналежним виконання відповідачем (ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") зобов`язань за договором постачання природного газу, що укладений з позивачем.

До складу матеріальних збитків, які позивач просить стягнути з відповідача, позивачем також включено суму сплаченого у справі № 916/3596/23 судового збору за подання апеляційної скарги.

У відповіді на відзив позивач зазначає таке:

- умовами договору № 4624 НГТ 23 від 25.10.2021 погоджувались об`єми газу починаючи з листопада 2021, а не як вважає відповідач з моменту включення до реєстру споживачів відповідача, що свідчить про порушення обов`язків за договором постачання природного газу;

- позивачем усі умови договору, які мають забезпечити своєчасну реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС виконані;

- посилання відповідача на те, що чинним законодавством України так і умовами договору не визнано чіткого строку, протягом якого постачальник зобов`язаний здійснити реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС є безпідставними та необґрунтованими. Умовами договору передбачалося, що постачання природного газу має розпочатися з листопада 2021 р., а не у будь-який час будь-якого місяця та року;

- позивач не був обізнаний про те, що він є споживачем постачальника останньої надії тому, що відповідач в порушення умов договору не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної реєстрації споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС та не повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань;

- у даному випадку протиправною поведінкою є поведінка відповідача щодо невиконання п.6.4. договору; під збитками, у даному випадку розуміється обов`язок позивача по сплаті грошової суми на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за спожитий газ як споживача постачальника останньої надії, яка на даний час підлягає примусовому стягненню у зв`язку з не включенням відповідачем позивача до реєстру споживачів відповідача відповідно до умов договору; під причинним зв`язком між протиправною поведінкою та завданими збитками, у даному випадку є не виконання відповідачем зобов`язань за договором, що призвело до потрапляння до реєстру споживачів постачальника останньої надії що призвело до наявності грошових зобов`язань позивача перед третьою особою; виною відповідача у даному випадку є бездіяльність на протязі листопада та грудня місяця 2021 р., при наявності укладеного договору з позивачем та наявного обов`язку по своєчасному включенню до реєстру споживачів відповідача.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на таке:

- відповідач є відповідальним за обсяги спожитого природного газу позивачем не з моменту укладення договору, а з моменту реєстрації споживача в інформаційній платформі оператора ГТС;

- як чинним законодавством України так і умовами договору не визнано чіткого строку, протягом якого постачальник зобов`язаний здійснити реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС;

- відповідач, сумлінно та своєчасно виконуючи свої зобов`язання, 25.10.2021, тобто в день укладення договору, розпочав реєстрацію позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС та подав відповідний запит щодо зміни постачальника, а причиною відхилення запиту став системний збій;

- позивач, у разі незгоди з отриманням природного газу від постачальника "останньої надії", міг самостійно припинити таке постачання;

- подання відповідачем в Реєстр відповідних запитів 25.10.2021 (в день укладення договору) та 14.12.2021 щодо зміни постачальника позивачем свідчить про належність та своєчасність виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації споживача;

- доказів фактичного понесення позивачем збитків у розмірі 2 593 471, 04 грн (як-то, доказів перерахування коштів постачальнику "останньої надії") матеріали справи не містять, а отже, відсутній факт реального їх понесення;

- кошти, які позивач зобов`язаний сплатити третій особі, як постачальнику "останньої надії", не можуть вважатись збитками, ще й тому що вони були нараховані за поставлений товар - природний газ, отриманий позивачем;

- стягнення з відповідача штрафних санкцій, пов`язаних з несвоєчасним виконанням позивачем своїх зобов`язань перед третьою особою, суперечить ст. 61 Конституції України.

Позиція третьої особи.

У поданих до суду письмових поясненнях третя особа зазначила, що вважає, що позивачем не доведено наявності жодного з елементів для можливості стягнення збитків з відповідача, а тому позов є необґрунтованим.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

25.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", як постачальником та Обслуговуючим кооперативом "ХВОЙНИЙ", як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 4624-НГТ-23 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природній газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п. 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС - код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС - код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з червня 2021 по червень 2024, а саме: з листопада 2021 по квітень 2022 у кількості 275,155тис. куб. метрів.

У п. 2.3 договору сторони погодили, що підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог кодексу ГТС.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог п. 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природній газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

Згідно підпункту 3 п. 6.2 договору, споживач зобов`язаний самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі, зокрема, невключення/виключення споживача до/з Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС.

Відповідно до підпункту 2 п. 6.4 договору постачальник зобов`язаний забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у Реєстрі при дотриманні споживачем умов цього договору.

У п. 7.6 договору сторони погодили, що збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 8.1 договору, споживач не має права вимагати від постачальника відшкодування збитків за невключення його до Реєстру внаслідок невиконання споживачем умов цього договору.

Відповідно до п. 13.1 договору останній набирає чинності з дати його укладення і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

27.10.2021 відповідач розпочав реєстрацію позивача на інформаційній платформі оператора ГТС та подав заявку щодо зміни постачальника, однак запит було відхилено.

З 01.11.2021 позивача автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Так, у період 01.11.2021 по 16.12.2021 постачальником природного газу для потреб позивача було Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії" відповідно до умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Позивач зазначає, що звернувся до відповідача з листом від 14.12.2021 вих № 3/1421, у якому просив забезпечити виконання договору постачання природного газу № 4624-НГТ-23 і забезпечити відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію Споживача у Реєстрі відповідно до п. 6.4 договору.

14.12.2021 відповідач подав новий запит на зміну постачальника та з 17.12.2021 позивач включений до реєстру споживачів відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.01.2024, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 916/3596/23 стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Хвойний" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" суму основної заборгованості в розмірі 1 884 580 грн 86 коп, інфляційні втрати в розмірі 574 382 грн 26 коп, 3% річних в розмірі 77 438 грн 88 коп та судовий збір в розмірі 38 046 грн 03 коп.

Судом під час розгляду справи 916/3596/23 встановлено, що листом №ТОВВИХ-23-3841 від 27.03.2023 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» зазначило, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ00017BW4T003 (позивач) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) у періоди з 01.11.2021 по 16.12.2021.

Поданий ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 27.10.2021 запит на зміну постачальника відхилений та зміну не виконано, проте 14.12.2021 третя особа повторно подала запит на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника, який було підтверджено та зареєстровано споживача в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 17.12.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ним всі умови договору виконано, однак відповідач у період з 25.10.2021 по 14.12.2021 не виконав своїх зобов`язань із забезпечення своєчасного включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, що призвело до завдання позивачу збитків у розмірі 2593471,04 грн, зокрема 2536402,00 грн - сума, присуджена до стягнення у справі №916/3596/23 (основний борг, 3%річних, інфляційні втрати) та 57069,04 грн - сума судового збору за подання апеляційної скарги у справі №916/3596/23).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Відповідно до частини 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 затверджено Правила постачання природного газу (надалі - Правила), які розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС) (п. 1 Правил у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (п. 2 Правил).

Згідно п. 3 розділу І Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідно до п. 1 глави 5 Кодексу газотранспортної системи, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника останньої надії, не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами було укладено договір постачання природного газу № 4624-НГТ-23 від 25.10.2021, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору.

В укладеному договорі, зокрема в п. 2.1.1. договору сторони погодили період постачання природного газу та об`єми, зокрема з листопада 2021 по квітень 2022 у кількості 275,155тис. куб. метрів

Під час розгляду справи № 916/3596/23 судом першої інстанції встановлено, що платіжними дорученнями № 208 від 16.11.2021 та № 235 від 14.12.2021, позивач сплатив відповідачу за постачання природного газу в листопаді 2021 року в сумі 256563,00 грн та в грудні 2021 року 100000,00 грн.

Тобто, діями сторін підтверджено укладення договору та погодження всіх його істотних умов.

Відповідно до абзацу 3 п. 9 розділу II Правил за умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника "останньої надії", зобов`язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.

Як встановлено судом вище, відповідно до підпункту 2 п. 6.4 договору постачальник зобов`язаний забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у Реєстрі при дотриманні споживачем умов цього договору.

Матеріали справи не містять доказів, а відповідач не зазначав і не посилався на те, що позивачем не було дотримано умов договору постачання природного газу.

Отже, відповідач згідно з умовами укладеного договору та згідно з Правилами зобов`язаний був забезпечити своєчасну реєстрацію позивача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що як чинним законодавством України так і умовами договору не визнано чіткого строку, протягом якого постачальник зобов`язаний здійснити реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС, з огляду на таке.

Відповідно до Правил передбачено обов`язок зі своєчасної реєстрації у відповідному розрахунковому періоді.

В укладеному договорі сторони погодили період постачання природного газу та об`єми, зокрема, початок постачання природного газу мав відбутись у листопаді 2021. Позивачем здійснено відповідну оплату за природний газ у листопаді 2021.

З огляду на зміст умов договору та Правил, очевидним є те, що реєстрація позивача у Реєстрі споживачів відповідача мала відбутись не в будь-який довільний період часу, а до початку постачання природного газу у листопаді 2021, як це погоджено сторонами.

Не може свідчити про "своєчасність" реєстрація позивача в реєстрі споживачів відповідача з 17.12.2021, коли умовами договору погоджені об`єми поставки газу на листопад 2021.

Як вбачається з матеріалів справи 27.10.2021 відповідач розпочав реєстрацію позивача на інформаційній платформі оператора ГТС та подав заявку щодо зміни постачальника, однак запит було відхилено.

В той же час, у період з 28.10.2021 по 14.12.2021 відповідачем не вчинено жодних дій щодо реєстрації позивача на інформаційній платформі оператора ГТС.

Подання відповідачем повторного запиту лише 14.12.2021, після звернення позивача, 14.12.2021 не може свідчити про належність та своєчасність виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації споживача.

Ні умовами договору, ні вимогами законодавства не передбачено обов`язку споживача перевіряти включення його до Реєстру споживачів постачальника розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Оскільки обов`язок з реєстрації позивача на інформаційній платформі оператора ГТС покладено на відповідача, то саме відповідач мав перевірити чи виконав він свій обов`язок з реєстрації позивача, подавши 27.10.2021 запит.

Відповідачем не зазначено щодо обставин неможливості подання повторного запиту до 01.11.2021 та не надано жодних доказів, що відповідач намагався здійснити вчасну реєстрацію позивача після 27.10.2021.

Об`єднана палата Верховного Суду в своїй постанові від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 пояснила, що принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Враховуючи викладені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення виконання своїх зобов`язань, встановлених підпунктом 2 п. 6.4 договору

В той же час, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню позивачем перед судом. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічні висновки містяться у постанові ВС від 25.08.2021 року у справі №911/3215/20 та від 14.12.2021 року №924/5/21.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Розмір збитків визначений позивачем як сума заборгованості позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" у розмірі 2 536402,00 грн, стягнута рішенням у справі № 916/3596/23 та 57069,04 грн - сума судового збору за подання апеляційної скарги у справі №916/3596/23.

Так, судом встановлено, що згідно рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 з позивача на користь третьої особи стягнуто 1 884 580,86 грн основного боргу, інфляційні втрати в розмірі 574 382,26 грн, 3% річних в розмірі 77 438,88 грн. Всього 2 536 402,00 грн.

Щодо суми у розмірі 1 884 580,86 грн - це присуджена до стягнення з позивача на користь постачальника "останньої надії" вартість спожитого позивачем у постачальника "останньої надії" природного газу. Безпідставним та необґрунтованим є заявлення всієї суми основного боргу, стягнутої за рішенням, з відповідача, оскільки газ споживав позивач, а тому мав за нього сплачувати. Однак, якби постачання вказаного газу здійснювалось відповідачем, а не третьою особою, ціна за спожитий газ була б меншою. Таким чином, заявлення позивачем до стягнення з відповідача всієї суми заборгованості, стягнутої у справі №916/3596/23, а не різниці між ціною за природний газ, поставлений постачальником "останньої надії" та ціною, визначеною в договорі, є безпідставним.

Заявлена до стягнення як збитки сума стягнутих у справі №916/3596/23 3% річних та інфляційних втрат (інфляційні втрати в розмірі 574 382,26 грн, 3% річних в розмірі 77 438,88 грн) яка нарахована позивачу постачальником останньої надії за порушення зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, не є збитками, оскільки є мірою відповідальності позивача за допущене ним порушення.

Відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням позивачем зобов`язань перед третьою особою та діями відповідача щодо несвоєчасної реєстрації позивача в реєстрі споживачів відповідача.

Аналогічно не є збитками сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 57069,04 грн за подання апеляційної скарги на рішення у справі №916/3596/23, оскільки подання апеляційної скарги на рішення суду є реалізацію прав учасника процесу, подання апеляційної скарги було власним, добровільним волевиявленням позивача, і такі витрати не мають характеру обов`язковості і невідворотності.

Крім того, причинно-наслідковий зв`язок між сплатою позивачем судового збору за подання апеляційної скарги і діями відповідача щодо несвоєчасної реєстрації у реєстрі та діями позивача відсутній.

Також суд зазначає, що і в позовній заяві, і в судових засіданнях позивач зазначав та підтверджував, що рішення у справі №916/3596/23 фактично не виконано.

Тобто, доказів понесення позивачем збитків у розмірі 2593471,04 грн матеріали справи не містять, а позивачем не надано, що свідчить про відсутність факту реального понесення збитків та є самостійною підставою для відмови в позові.

Аналогічної позиції дотримується Північний апеляційний господарський суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 910/11183/22.

Крім того, суд також враховує, що відповідно до абзацу 4 п. 9 розділу II Правил постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до розділу VІI цих Правил.

Як зазначено судом вище, матеріали справи не містять доказів недотримання позивачем умов договору у спірний період.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу VII Правил відшкодування збитків постачальником споживачу, що не є побутовим, здійснюється в таких випадках: у разі якщо постачальник не забезпечив своєчасне включення споживача до власного Реєстру споживачів у погодженому зі споживачем періоді постачання (за умови, що споживачем не порушувались зобов`язання за договором постачання природного газу), що призвело до припинення розподілу/транспортування природного газу Оператором ГРМ/ГТС, споживач має право вимагати від постачальника відшкодування вартості або об`єму недовідпущеного природного газу, який обчислюється виходячи з підтвердженого обсягу природного газу, визначеного договором постачання природного газу на відповідний період, з урахуванням періоду припинення газопостачання та вартості робіт з припинення і повторного відновлення подачі природного газу після його безпідставного припинення.

Відповідно до п. 5 розділу VII Правил для ініціювання процедури відшкодування збитків споживач складає в довільній формі акт-претензію, в якому зазначає підстави та розмір нарахованих збитків, та надсилає його постачальнику поштовим відправленням з позначкою про вручення, а постачальник зобов`язаний не пізніше двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на звернення або невідшкодування завданих збитків споживач має право звернутись до суду.

В той же час, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з актом-претензією згідно з п.5 розділу VII Правил постачання природного газу .

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування будь-яких збитків через не дотримання позивачем встановленої законодавством процедури відшкодування збитків, що свідчить про передчасність вимог позивача та є окремою самостійною підставою для відмови в позові.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи сторін не спростовують висновків суду, зроблених у цій справі про необґрунтованість позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "ХВОЙНИЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" про стягнення 2593471,04 грн

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 24.09.2024.

Суддя С.О. Турчин