Рішення

від 19.09.2024 по справі 521/22456/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/22456/23

Номер провадження № 2/521/1042/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Громіка Д.Д.,

при секретарі Котигорох Н.С.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Одесі цивільнусправу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, в якій просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем його проживання, припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від її заробітку(доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 26 вересня 2009 року між позивачем та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_6 у сторін народився син, ОСОБА_4 . Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16.04.2013 року шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний. 18 липня 2013 року Малиновським районним судом м.Одеси з нього стягнуті аліменти на користь відповідача на утримання сина у розмірі 550 грн. щомісячно. 13 липня 2021 року рішенням Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/1403/21 був змінений спосіб стягнення з нього аліментів з 550 грн. щомісяця на 1/4 частку від усіх видів заробітку(доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Після розірвання шлюбу син залишився проживати разом з матір`ю. Однак, після укладення матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком їх син з 2017 року по теперішній час проживає разом з ним у будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності матері позивача, ОСОБА_6 . У будинку створені всі умови для проживання дитини, а саме є окрема кімната, ліжко, меблі, предмети побуту. 02.08.2023 року позивач звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини, однак йому було відмовлено у реєстрації місця проживання сина за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що немає письмової згоди матері дитини. Відповідач зараз перебуває за кордоном з дитиною від іншого шлюбу. У зв`язку з тим, що дитина немає місця реєстрації у позивача виникла проблема з відвідуванням сином загальноосвітньої школи, оскільки у школі вимагають місце реєстрації проживання дитини. Незважаючи на те, що син проживає разом ним, він витрачає кошти на його утримання, однак з нього продовжують стягуватися аліменти на утримання дитини на користь відповідача згідно рішення Біляївського районного суду Одеської області.

Дані обставини змусили позивача звернутись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Громіку Д.Д.

Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 16.10.2023 року було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 13.02.2024 року за заявою представника позивача позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, в частинівимоги щодовизначення місцяпроживання дитини залишено без розгляду, у зв`язку із досягнення дитиною 14 річного віку.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02.05.2024 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, однак, направила на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд провести розгляд справи за її відсутності та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилась без поважних причин. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується конвертом та поштовим повідомленням яке направлялось за місцем реєстрації відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутній, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідач не подав, а тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явилася. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 до ОСОБА_7 з 26.09.2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16.04.2013 року.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.02.2010.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 липня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 550,00 грн. від дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

13 липня 2021 року рішенням Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/1403/21 був змінений спосіб стягнення аліментів, з твердої грошової суми 550 грн. згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 липня 2013 року у справі № 521/6544/13-ц, на 1/4 частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача і до досягнення сином повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Судом установлено, що з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на дитину на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів, за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми частини четвертої статті 273 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

До таких обставин, відповідно до практики Верховного Суду, може належати проживання дитини з платником аліментів.

У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що дитина постійно, а не тимчасово проживає із тим з батьків, хто сплачує аліменти.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З довідки №07-164181-ф/л від 19.08.2023 року про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за місцем реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_2 не зареєстрований.

На підтвердження проживання дитини разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 позивачем долучено Акт від 20.08.2023 року підписаний сусідами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 затверджений керівником ОСОН КМ «Преображенський» у якому сусіди вказують, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає разом із батьком ОСОБА_1 з 2017 року.

Разом з тим, один тільки Акт, складений 20.08.2023 року не може слугувати підтвердженням проживання з 2017 року дитини з батьком, у розумінні чинного законодавства, для припинення стягнення аліментів.

Отже, такий документ не є належним та достатнім для підтвердженнязміни фактичного місця проживання дитини та її проживання з батьком.

Інших доказів, в тому числі довідок з місця навчання дитини (школи, дитячого садка, гуртків), лікарні, показань свідків, матеріали справи не містять.

Крім того, посилання на виїзд відповідача за межі території України та перебування її за кордоном не свідчить з достовірністю про проживання дитини з батьком.

Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення обов`язку позивача сплачувати аліменти на сина та стягнення аліментів, так як не підтверджено обставини зміни фактичного місця проживання дитини та проживання її з батьком та знаходження дитини на утриманні позивача.

Отже, на підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 182-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 131, 137, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Повний текст рішення суду складено 24 вересня 2024 року.

Суддя: Д.Д. Громік