Рішення

від 25.09.2024 по справі 740/3741/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/3741/24

Провадження № 2/740/1210/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді Гагаріної Т.О., за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права на спадкове майно, -

встановив:

позивач звернулася до суду із позовною заявою в якій проситла визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору; на 2/3 частки цього будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; право на земельну частку (пай) в розмірі 3,14 умовних кадастрових гектара у землі, на яку видано сертифікат на ім`я ОСОБА_3 на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0334029, зареєстрований 01.09.1997 за №72, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 належав колгоспному двору. Відповідно до довідки Лосинівської селищної ради від 28.03.2024 у вказаному будинку станом на 15.04.1991 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 голова двору, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 члени колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та на земельну частку (пай) площею 3,14 умовних кадастрових гектарів, що належала на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0334029. Спадщину після її смерті фактично прийняв її онук ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після його смерті відкрилась спадщина на земельну частку (пай) площею 3,14 умовних кадастрових гектарів, що належала на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0334029, на 1/3 частку житлового будинку, яку він успадкувала після смерті баби ОСОБА_3 та 1/3 частку будинку як колишнього члену колгоспного двору. Спадщину після його смерті прийняла вона матір ОСОБА_1 .

Постановою нотаріуса від 30.05.2024 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, оскільки відсутній сертифікат про право на земельну частку (пай) та житловий будинок, так як житловий будинок належить колгоспному двору.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Позивач у заяві від 23.09.2024 позов підтримала, просила його задовольнити, справу розглядати за її відсутності.

Відповідач Лосиніська селищна рада Ніжинського району Чернігівської області в особі сільського голови ОСОБА_4 у заяві від 05.08.2024 просив справу розглянути ти без участі їх представника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.11.2012 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).

Померла ОСОБА_3 на деньсмерті постійнопроживала ібула зареєстрованав АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті та протягом шести місяців за вищевказаною адресою були постійно зареєстровані та проживали ОСОБА_1 невістка, ОСОБА_2 - онук, що підтверджується довідкою Данинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 07.12.2011 (а.с.18).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.05.2014 вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12).

Померлий ОСОБА_2 на деньсмерті постійнопроживав ібув зареєстрованийв АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті та протягом шести місяців за вищевказаною адресою були постійно зареєстровані та проживали: мати ОСОБА_1 , племінниця ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою Данинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області №268 від 20.07.2016 (а.с.13).

Померлий ОСОБА_2 доводився померлій ОСОБА_3 . онуком, що підтверджується копією свідоцтва про його народження та копією свідоцтва про народження його батька ОСОБА_6 (а.с.15, 19).

Позивач ОСОБА_1 доводилась матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 30.07.1964 (а.с.15).

Положеннями п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами ст.ст.22, 23 ЗК України та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вбачається, що ОСОБА_3 було видано сертифікат на парво на земельну частку (пай) серії ЧН № 0334029 по КСП «Жовтнева революція» на території Данинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, зареєстрований 01.09.1997 за №72. Розмір земельної частки (паю) становить 3,14 умовних кадастрових гектара. Державні акти на право власності на земельні ділянки взамін вищевказаного сертифікату ОСОБА_3 не виготовлялися, не реєструвалися, не видавалися (а.с.27).

Відповідно до ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняв онук ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Данинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

До кінця 2012 року питання переведення колгоспного двору до категорії двору, що належить громадянину, з видачею свідоцтва про право власності на будинок, вирішувалося органами місцевого самоврядування, а КП «Ніжинське бюро технічної інвентаризації» виготовляло документи про право власності і реєструвало будинок за громадянином. Тепер БТІ не мають такого права і як результат право приватної власності на будинок, який є складовою частиною колгоспного двору, може бути визнане тільки судовим рішенням.

Відповідно до довідки КП «Ніжинське МБТІ» №00630 від 26.03.2024 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.21).

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Відповідно до п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року такими, що не втратили право на майно колгоспного двору вважалися всі особи, що мешкали та були прописані в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст.563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Отже, житловий будинок було зареєстровано у встановленому порядку відповідно до діючого на той час законодавства як власність колгоспного двору.

Таким чином, право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на спільну часткову власність членів припиненого колгоспного двору в рівних частинах по 1/3 частці кожного.

Відповідно довідки №87 від 28.03.2024 Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 відносився до типу колгоспного двору. На вказану дату в цьому дворі були зареєстровані: ОСОБА_3 голова двору, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 члени колгоспного двору (а.с.20).

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію ЗУ «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 ОСОБА_1 належало право власності на 1/3 частину майна у колгоспному дворі, як їх члену, що не втратили право на частку в їх майні.

ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв, що підтверджується довідкою сільради.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла його мати ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою сільради.

З постанови приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Голік Л.В. від 30.05.2024 вбачається, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з підстави відсутності правовстановлюючих документів, так як житловий будинок належить колгоспному двору, та у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, оскільки відсутній сертифікат про право на земельну частку (пай) та житловий будинок (а.с.16).

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно доч.1ст.1268ЦКУкраїни спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.ст.41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (ч.1 ст.392 ЦК України). Тобто, передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно роз`яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 247,265-268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власностіна 2/3 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з господарськми будівлями та спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/3 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з господарськми будівлями та спорудами, як за членом колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , правона земельну частку (пай) в розмірі 3,14 умовних кадастрових гектара у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Жовтнева революція» на території Данинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, на яку видано сертифікат на ім`я ОСОБА_3 на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0334029, зареєстрований 01.09.1997 за №72, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Лосинівська селищна рада Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04412461, місцезнаходження: Чернігівська область, Ніжинський район, с.Лосинівка, вул.Шевченка, 2.

Суддя Т.О. Гагаріна