Рішення

від 23.09.2024 по справі 911/331/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/331/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

до ОСОБА_1

про стягнення 4 777,73 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення 4 777,73 грн. 4 769,33 грн. основного боргу, 5,69 грн. інфляційних, 0,60 грн. 3% річних, 2,21 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за типовим індивідуальним договором про постачання теплової енергії, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2024 відкрито провадження у справі № 911/331/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

В ході розгляду спору позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, якою останній проси в стягнути з відповідача борг у сумі 8 365,77 грн. з яких 8 178,53 грн. основного боргу за період з 03.11.2022 року по 11.04.2023 року та з 02.11.2023 року по 01.04.2024 року , 81,28 грн. інфляційних, 22,79 грн. 3% річних, 83,17 грн. пені за період з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року та з 30.12.2023 по 01.05.2024 року.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування звернення до господарського суду з даним позовом саме до громадянина ОСОБА_1 позивач зазначає про те, що Фізичною особою-підприємцем Вогневий Володимир Олександрович з 31.01.2023 року було припинено господарську діяльність, а за змістом ст. ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Судом було зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що Фізична особа-підприємець Вогневий Володимир Олександровичє припиненою 31.01.2023 року.

Згідно із ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст. ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, ч. 8 цст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 дійшла висновку про те, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.

Відтак, оскільки спірні правовідносини виникли з господарського договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, то вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.

ОСОБА_1 (далі Відповідач, споживач, ОСОБА_1 ) володіє на праві власності нежитловим приміщенням для зайняття підприємницькою діяльністюзагальною площею 39,2 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 ), яке розташоване на першому поверсі житлового будинку і має індивідуальне опалення.

Що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме право власності на нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 39,2 кв.м., на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 , належить приватному підприємцю Вогневому Володимиру Олександровичу.

Комунальне підприємство Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі - КП Вишнівськтеплоенерго , Позивач, надавач послуг) є теплопостачальною організацією, яка забезпечує опалення на території Вишневої територіальної громади Бучанського району Київської області.

У зв`язку зі змінами в законодавстві України, з 01.11.2021 року відносини, то виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку регулює Закон України від 09.11.2017 року № 2189 "Про житлово-комунальні послуги" (зі змінами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 р. № 1022). 03 грудня 2020 року Президент України підписав Закон про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг (законопроект № 2458), який набув чинності 01 травня 2021 року, і який передбачає, пю «в разі не прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про вибір моделі договірних відносин та не укладання з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання» (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг (абз. 5 ч. 5 ст. 13 «Про житлово-комунальні послуги»). 08.11.2021 року на сайті Вишневої міської ради був опублікований типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором і набрав чинності 08.12.2021 року.

Тобто 08.12.2021 року всі споживачі перейшли на нові договори.

Фактом приєднання відповідача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення відповідачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання позивачу підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (як зазначається в п. 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 року).

Відповідач приєднався до обраної моделі договірних відносин шляхом отримання послуги теплопостачання. Працівники КП Вишнівськтеплоенерго проводили розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, керуються чинною «Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року.

Відповідно до п. 4 Типового індивідуального договору, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 р. № 830 (п. 4) «фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги».

Приміщення відповідача розташоване на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 та отримує опалення на загальнобудинкові потреби з початком опалювального сезону, відповідно до розпорядження міського голови.

Фактом отримання послуги опалення на загальнобудинкові потреби є показники загальнобудинкового лічильника (вузла комерційного обліку) SHARKY 775 № 53165263). надавалася комунальна послуга з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення в опалювальний період 2022/2023 та 2023/2024, а саме в період з 04.11.2022 року по 11.04.2023 року та в період з 02.11.2023 року по 01.04.2024 року.

На виконання своєї статутної мети КП Вишнівськтеплоенерго здійснювало в період з 04.11.2022 року по 11.04.2023 року та в період з 02.11.2023 року по 01.04.2024 року постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію, так як приміщення розташоване на першому поверсі житлового будинку № 43, та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку.

Протилежного матеріали справи не містять.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Згідно Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії від 21 серпня 2019 року № 830 усі власники квартир та нежитлових приміщень, мають право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальиобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно ч.2 п .З розділу 1 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 р. № 315 (в діючий редакції), «розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано».

Для приміщень з індивідуальним опаленням обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Нарахування за витрачену теплову енергію на МЗК та ФВСО відбувається відповідно до Методики та наявної інформації про опалювальну площу приміщення споживача.

Всі співвласники будинку (незалежно від того чи постачається до їх приміщень теплова енергія, чи є приміщення житловим або нежитловим) сплачують обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкової системи опалення будинку, а залишок теплової енергії, спожитої будинком, розподіляється між приміщеннями (житловими/нежитловими) до яких безпосередньо постачається теплова енергія.

Це пов`язано з тим, що відповідно до Закону України від 14.05.2015р. № 417 Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку власники квартир є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання, і зобов`язані брати участь в утриманні будинку відповідно до своєї частки власності у будинку.

При цьому, внутрішньобудинкові системи теплопостачання належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку і є його невід ємною частиною.

На виконання умов зазначеного договору позивачем здійснено постачання теплової енергії відповідачу на протязі спірного періоду, передбаченого договором, та щорічними розпорядженнями міського голови на початок та закінчення опалювального періоду, що підтверджується актами подання теплоносія на будинок та актами припинення подання теплоносія, зведеними відомостями розподілу теплової енергії, звітами про споживання та виставленими для оплати рахунками-фактурами.

Позивач надавав послуги постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби в опалювальний період 2022/2023 та 2023/2024, про що свідчать виставлені рахунки на оплату послуг: № 2211151 від 30.11.2022 року за листопад 2022 року на суму 711,84 грн., № 2212151 від 30.12.2022 року за грудень 2022 року на суму 1 067,76 грн., № 2301151 від 31.01.2023 року за січень 2023 року на суму 996,58 грн., № 2302151 від 28.02.2023 року за лютий 2023 року на суму 925,39 грн., № 2303151 від 31.03.2023 року за березень 2023 року на суму 783,02 грн., № 2304151 від 28.04.2023 року за квітень 2023 року на суму 284,74 грн., № 2311151 від 30.11.2023 року за листопад 2023 року на суму 693,46 грн., № 2312151 від 29.12.2023 року за грудень 2023 року на суму 717,25 грн., № 2401151 від 31.01.2024 року за січень 2024 року на суму 804,64 грн., № 2402151 від 29.02.2024 року за лютий 2024 року на суму 614,98 грн., № 2403151 від 31.03.2024 року за березень 2024 року на суму 593,04 грн., № 2404151 від 30.04.2024 року за квітень 2024 року на суму -14,17 грн..

Рахунки на отримані послуги з теплопостачання позивач надіслав поштовими конвертами через Укрпошту на адресу відповідача: 08136, Київська обл., Бучанський р-н, село Крюківщина, вул. Шкільна, 23. Такий спосіб розсилки рахунків позивач використовує для всіх споживачів, які не забирають рахунки самостійно.

У зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з відповідача 8 178,53 грн. заборгованості, а саме: - 4 769,33 грн. за період листопад 2022 року квітень 2023 року (включно), протягом опалювального періоду 2022/2023 роки та 3 409,20 грн. за період листопад 2023 року квітень 2024 року (включно), протягом опалювального періоду 2023/2024 роки.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 363 від 05.07.2023 року про сплату заборгованості, яка залишилась без відповіді і задоволення.

Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.

Однак за умов теплопостачання однією стороною та отримання теплової енергії іншою стороною, у сторін фактично склалися договірні правовідносини.

Як вбачається, позивач здійснював теплопостачання у житловому будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, отже, опалення до приміщення здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримував теплову енергію в належному йому приміщенні.

У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Разом з цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".

Згідно з пунктом 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 №1174 формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо. Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі. Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.

Критерії розмежування споживачів на певні категорії визначені листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 (далі - лист).

Так, зі змісту зазначеного листа вбачається, що згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Отже, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання.

Щодо оплати комунальних послуг за тарифами "для бюджетних установ" зазначено, що відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Отже, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для бюджетних установ" здійснюють такі установи, які підпадають під визначення зазначеної вище статті 2 Бюджетного кодексу України та мають ознаки відповідної структури, а підтвердженням статусу "бюджетна установа" може бути витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Щодо оплати комунальних послуг за тарифами для "інших споживачів" комунальних послуг зазначено, що всі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для "інших споживачів".

Таким чином, відповідач, який є власником нежитлового приміщення та фізичною особою - підприємцем, відноситься до категорії "інші споживачі" через неможливість віднесення останнього до першої та другої категорії споживачів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до приписів статей 525 і 526 Цивільного кодексу України та тотожних приписів статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості за теплову енергію 4 769,33 грн. за період листопад 2022 року квітень 2023 року (включно) та 3 409,20 грн. за період листопад 2023 року квітень 2024 року (включно), а також не надано доказів на спростування тверджень позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов`язання 81,28 грн. інфляційних, 22,79 грн. 3% річних, 83,17 грн. пені за період з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року та з 30.12.2023 по 01.05.2024 року.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у Споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 р. № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати комунальних послуг», а саме нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населення забороняється в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних дій.

Оскільки приміщення відповідача використовується для комерційної діяльності (магазин), не є житловим приміщенням, не розташоване в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окуповані Російською Федерацією, та не було пошкоджено внаслідок воєнних дій, позивач має право застосовувати штрафні санкції, які є способом захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 81,28 грн. інфляційних, 22,79 грн. 3% річних, 83,17 грн. пені за період з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року та з 30.12.2023 по 01.05.2024 року є обґрунтованими.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 8 178,53 грн. основного боргу, 81,28 грн. інфляційних, 22,79 грн. 3% річних та 83,17 грн. пені.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в сумі 3 023,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 11, ідентифікаційний код 19417197) 8 178 (вісім тисяч сто сімдесят вісім) грн. 53 коп. основного боргу, 81 (вісімдесят одна) грн. 28 коп інфляційних, 22 (двадцять дві) грн. 79 коп. 3% річних та 83 (вісімдесят три) грн. 17 коп. пені та 3 023 (три тисячі двадцять три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін