Ухвала

від 23.09.2024 по справі 914/2291/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.09.2024 р. Справа № 914/2291/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс», с. Старичі, Львівська область

про стягнення 571323,27 грн заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» про стягнення 571323,27 грн заборгованості, з яких: 495841,92 ГРН - основна заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу, 53977,82 грн - пеня, 15538,47 грн - інфляційні втрати та 5965,06 грн - 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, справу №914/2291/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.

За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України процесуальною дієздатністю (здатністю особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді) наділені фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

У силу приписів ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Тобто, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями (ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України).

При цьому, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Як визначено у п. п. 1.7 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: «Стягнути з підприємства «А» в особі його відокремленого підрозділу - філії №1 на користь організації «Б» в особі її Н-ської філії таку-то суму».

Таким чином, у спірних правовідносинах, за правилами встановленими процесуальним законодавством, в якості позивача може виступати юридична особа, або юридична особа в особі її філії (якщо філія наділена відповідними повноваженнями і про це є належні докази).

Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола. Стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Відповідно до відповіді №796739 від 20.09.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом 45204941 зареєстрована Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України» за типом: філія (інший відокремлений підрозділ). Натомість, зазначений відокремлений підрозділ належить до юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ідентифікацій код 44907200).

Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду справ у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інших справ у визначених законом випадках (ч. 1 ст. 20 Господарський процесуальний кодексу України), проте юрисдикція обмежується суб`єктним складом, адже відокремлений структурний підрозділ без статусу юридичної особи не може бути учасником провадження у господарському спорі відповідної категорії.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Сторонами у господарському процесі є особи, між якими виник спір з матеріальних чи нематеріальних правовідносин. Безперечно, «сторони» мають безпосередній зв`язок із матеріальними правовідносинами, оскільки до початку господарського процесу вони виступали суб`єктами матеріальних правовідносин.

Відповідно до ч. 2, ч. 4, ст. 64 Господарського кодексу України функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Отже, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією, втім, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, сторонами у справі можуть бути юридичні особи, фізичні особи-підприємці та фізичні особи, що не є підприємцями, у випадках встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Філії, дирекції, представництва тощо позивачами і відповідачами у спорах бути не можуть.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 у справі №760/32455/19.

Враховуючи цивільно-правове становище філій та представництв, недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2024 у справі №522/2362/22.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи звернення з позовною заявою позивача (Львівської філії), тобто особи, яка не має статусу юридичної особи, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.

Суд звертає увагу на те, що такий позов позивача не може бути розглянутий й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства, що не позбавляє права заявника на звернення з відповідними вимогами безпосередньо до юридичної особи в особі її відокремленого підрозділу філії.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

При цьому, слід зауважити, що у зв`язку із зверненням Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» про стягнення 571323,27 грн заборгованості шляхом її формування у системі «Електронний суд», суд не здійснює фактичне повернення заявнику відповідної заяви.

Керуючись ст. 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі №914/2291/24 за позовом Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» про стягнення 571323,27 грн заборгованості.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.