Ухвала

від 24.09.2024 по справі 914/2269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.09.2024 Справа № 914/2269/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

розглянув матеріали заяви

Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, код ЄДРПОУ 14333937)

про видачу судового наказу на стягнення з

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Кредит комерц» (79024, місто Львів, вул. Промислова, будинок 52, код ЄДРПОУ 39912232) заборгованість в розмірі 1554,03 грн за договором про надання послуг мобільного телефонного зв`язку № 295389390818/395392092658 від 24.06.2016 за період з 01.11.2020 по 31.03.2021

встановив:

17 вересня 2024 року в системі «Електронний суд» судом зареєстровано заяву Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Кредит комерц» заборгованість в розмірі 1554,03 грн за договором про надання послуг мобільного телефонного зв`язку № 295389390818/395392092658 від 24.06.2016 за період з 01.11.2020 по 31.03.2021.

Розглянувши подану заяву, у відповідності до вимог розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 5 частини 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 260 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Статтями 253, 254 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно із частинами 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу, заявник просить стягнути заборгованість яка виникла за у зв`язку із наданням ним мобільних послуг за період з листопад 2020 березень 2021 року.

Доказів на підтвердження збільшення за домовленістю сторін позовної давності, встановленої законом, до заяви не додано.

Пропуск позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування позовної давності, чим можуть бути обмежені його права та подана заява прямо суперечить п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

З урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з`ясування питання щодо дотримання позовної давності можливо лише в порядку позовного провадження.

Таким чином, з урахуванням трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, суд дійшов висновку, що заявником пропущено строк для звернення до суду із зазначеною вимогою, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

За приписами ч.2 ст.154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою ПАТ «ВФ Україна» від 17.09.2024 про видачу судового на підставі п. 5 ч. 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

За розгляд заяви про видачу судового наказу заявник сплатив судовий збір у розмірі 302,80 грн. Згідно з ч.2 ст.151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Кредит комерц» заборгованості в розмірі 1554,03 грн за договором про надання послуг мобільного телефонного зв`язку № 295389390818/395392092658 від 24.06.2016 за період з 01.11.2020 по 31.03.2021 р.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строки та в порядку, встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.

Суддя Запотічняк О.Д.