Рішення

від 05.09.2024 по справі 914/346/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 Справа № 914/346/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес"

про стягнення в порядку регресу 141082,27 грн

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача Бардецька Н.І.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" про стягнення в порядку регресу 141082,27 грн Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" до відповідача Приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-10" про стягнення 47033,10 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву та усних заперечень наведених у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив таке.

28.12.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та ТОВ «ТД «Міст експрес» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом ЕР 212711099. Договір було укладено відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2023 у справі 761/45342/23 про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності (провадження № 3/761/9517/2023) Бондаренка В.А., визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як встановлено Шевченківським районним судом м. Києва у постанові від 14.12.2023 у справі 761/45342/23, відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення від 24.11.2023 ОСОБА_1 24.11.2023 о 19:30 год в м. Києві по вул. Січових Стрільців, 76, керуючи автомобілем "Renault", державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості та дистанції, здійснив зіткнення з транспортним засобом "Nissan", державний номерний знак НОМЕР_2 , який здійснив зіткнення з транспортним засобом "Hyundai", державний номерний знак НОМЕР_3 . При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

На підставі заяви потерпілої особи, власника автомобіля Нісан (д.р.н. НОМЕР_2 ), полісу обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та на підставі вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт №14851658788/1 та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 121565,73 грн, які були перераховані згідно ПД №0133353 від 28.12.2023.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування: розмір страхового відшкодування в сумі 121565,73 грн = 177865,73 грн (вартість ТЗ на момент ДТП) - 53700,00 грн (залишкова вартість ТЗ після ДТП) - 2600,00 грн (франшиза).

На підставі заяви потерпілої особи, власника автомобіля Хюндай (д.р.н. НОМЕР_3 ), полісу обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та на підставі вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт №14851658788/2 та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 19516,54 грн, які були перераховані згідно ПД №133277 від 28.12.2023.

Розрахунок страхового відшкодування: розмір страхового відшкодування в сумі 19516,54 грн = 22116,54 грн (вартість відновлювального ремонту) - 2600,00 грн (франшиза).

Як вказано у позовній заяві, ціна позову дорівнює сумі сплачених страхових відшкодувань та становить 141082,27 грн (121565,73 грн + 19516,54 грн).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на частину 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, відповідно до якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 141082,27 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" зазначає про те, що додані позивачем до позовної заяви ремонтні калькуляції № 1485165878 від 11.12.2023 року та № 1485165878 від 05.12.2023 року не є допустимими доказами, які підтверджують розмір завданої матеріальної шкоди.

Також відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними доказами розміру шкоди, заподіяної транспортним засобам, а відтак, підстави для виплати їх власникам страхового відшкодування в сумі 121565,73 грн та 19516,65 грн, на думку відповідача, відсутні.

При цьому відповідач зазначив, що сума страхового відшкодування була самостійно визначена працівниками самої ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», які не є суб`єктами оціночної діяльності або експертами.

Крім того ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» заперечує стосовно покладення на нього витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн, оскільки вважає такі витрати необґрунтованими.

Враховуючи наведене, відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «УНІКА».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із статтею 8 Закону України "Про страхування", страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування", страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 16 Закону України "Про страхування", договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті Стаття 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно із статтею 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Враховуючи норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором страхування, позивач отримав права кредитора до особи, яка завдала збитків.

Страхувальник реалізував своє право кредитора шляхом пред`явлення вимоги до позивача, оскільки за договором страхування позивач надав згоду на прийняття обов`язку сторони боржника у деліктному зобов`язанні, якщо воно виникне.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове - пов`язане саме з регресною вимогою.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов`язання, що тягне за собою припинення обов`язку страховика здійснити страхову виплату (пункт 4 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України).

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов`язком страховика за договором (стаття 988 Цивільного кодексу України). Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов`язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.04.2018р. у справі №910/8982/17.

Одним з вирішальних питань під час розгляду справи про відшкодування у порядку суброгації має бути, на підставі належних та допустимих доказів, встановлено відповідальну за збитки особу.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками (в тому числі їх розміром) є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.02.2022р. у справі № 910/12472/18.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 121565,73 грн, які були сплачені позивачем потерпілій особі ОСОБА_2 власнику транспортного засобу Nissan Aimera, д.н.з. НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_3 , суд зазначає таке.

Відповідно до страхового акту/наказу №14851658788/1 (договір страхування 212711059 від 28.12.2022), складеного позивачем, встановлено, що на момент ДТП застрахованим ТЗ RENAULT 4 (реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник ТЗ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес") керував ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаного страхового акту/наказу №14851658788/1 (договір страхування 212711059 від 28.12.2022), потерпілим є власник або довіреністю ТЗ Nissan Almera, реєстраційний номер НОМЕР_4 - ОСОБА_2 ; місце настання страхової події: м. Київ, вул. Січових стрільців, 76; дата страхової полії 24.11.2023.

Висновком комісії згідно із страховим актом/наказом №14851658788/1 на підставі наявних документів вказана подія кваліфікована як страховий випадок та вирішено виплатити ОСОБА_2 страхове відшкодування згідно з розрахунком у розмірі 121565,73 грн.

Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна Консалтинг» №30609 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 11.12.2023, замовником якого є ПрАТ "СК "Уніка", вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Nissan Almera, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 177865,73 грн.

При цьому перелік всіх пошкоджень транспортного засобу зафіксовано у протоколі технічного огляду, що складений експертом (оцінювачем) Товариства з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна Консалтинг» ОСОБА_4 та підписаним водієм транспортного засобу Nissan Almera Поліщук О.С., який керував ТЗ на момент ДТП.

Відповідно до платіжної інструкції №0133353 від 28.12.2023 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" здійснило виплату власнику транспортного засобу Nissan Almera, реєстраційний номер НОМЕР_4 - ОСОБА_2 121565,73 грн страхового відшкодування (призначення платежу: згідно з договором №700007/4440/0000197 від 28.12.2022).

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка, збитки (в тому числі їх розмір), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 121565,73 грн є обгрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 19516,65 грн, які були сплачені позивачем потерпілій особі ОСОБА_5 власнику транспортного засобу Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_3 , суд зазначає таке.

Так, відповідно до страхового акту/наказу 14851658788/2 (договір страхування 212711059 від 28.12.2022), складеного позивачем, встановлено, що на момент ДТП застрахованим ТЗ RENAULT 4 (реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник ТЗ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес") керував ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаного страхового акту/наказу № 14851658788/2 (договір страхування 212711059 від 28.12.2022), потерпілим є власник або довіреністю ТЗ Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_5 ; місце настання страхової події: м. Київ, вул. Січових стрільців, 76; дата страхової полії 24.11.2023.

Висновком комісії згідно із страховим актом/наказом № 14851658788/2 на підставі наявних документів вказана подія кваліфікована як страховий випадок та вирішено виплатити ОСОБА_5 страхове відшкодування згідно з розрахунком у розмірі 19516,54 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №133277 від 28.12.2023 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" здійснило виплату власнику транспортного засобу Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_5 19516,54 грн.

Однак, необхідно зазначити, що сам лише факт здійснення оплати в розмірі 19516,54 грн на підставі висновку комісії не свідчить про те, що внаслідок ДТП власнику транспортного засобу Hyundai Tucson було завдано матеріальної шкоди на суму у розмірі 19516,54 грн.

При цьому із долученого до матеріалів справи протоколу технічного огляду від 30.11.2023 транспортного засобу Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вбачається, що автомобіль оглядався без розбірки. У протоколі технічного огляду також вказано, що в автомобілі можливі приховані дефекти, оскільки на момент огляду пошкодження були заклеєні поліетиленовою плівкою, знімати плівку відмовились.

Вказаний протокол технічного огляду від 30.11.2023 підписаний лише власником (довіреною особою) ТЗ Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_5 .

Експертом (оцінювачем) зазначений протокол технічного огляду не підписаний.

Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_3 чи інші докази, які б могли підтвердити те, що розмір фактично завданих збитків становить 19516,54 грн в матеріалах справи відсутні.

Тобто, з урахуванням вищенаведеного, розмір фактично завданих збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_3 належними доказами позивачем не доведено.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача збитки в розмірі 121565,73 грн.

Сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області підтверджується платіжною інструкцією №4742 від 31.01.2024 на суму 3028,00 грн.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2609,12 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається із попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, розмір витрат на професійну правову допомогу адвоката складає 15000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач неодноразово наголошував в судових засіданнях про неналежність доказів та розміру понесених судових витрат на правничу допомогу, про що також зазначив у відзиві на позовну заяву.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із поданих матеріалів, 01.11.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (довіритель) та ФОП Волчек Наталією Миколаївною (повірений) укладено договір доручення №1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні) послуги, відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди № 1) Довіритель доручає, а Повірений зобов`язується від імені Довірителя, за власний рахунок чи рахунок Довірителя, вчинити юридичні дії щодо стягнення простроченої заборгованості з фізичних та юридичних осіб (далі - боржники), до яких Довіритель має право вимоги відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 2.2.1., що доповнений додатковою угодою № 1 до договору, з метою виконання обов`язків передбачених договором повірений має право залучати до виконання покладених на нього обов`язків про надання правової допомоги адвокатів, адвокатські бюро чи адвокатські об`єднання на договірних засадах. При цьому Повірений зобов`язаний забезпечити дотримання професійних прав адвокатів, гарантій адвокатської діяльності та умов даного договору.

Згідно пункту 4.1. договору доручення №1 ВНМ, протягом двох тижнів з моменту підписання договору довіритель направляє повіреному перший реєстр боржників (додаток № 1). Подальші реєстри боржників передаються повіреному 5 та 25 числа кожного місяця, за наявності справ.

Пунктом 4.2. договору визначено, що протягом 5 календарних днів після передачі реєстру боржників, довіритель повинен надати повіреному завірені підписом та печаткою довірителя копії документів, що зазначені у цьому пункті.

02.11.2023 між Адвокатським бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого Віталія Сергійовича (Бюро) та Фізичною особою-підприємцем Волчек Наталією Миколаївною (Клієнт) укладено договір №2/231ю про надання правової допомоги, відповідно до умов якого Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 4.1. договору, ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до додатку №3 до договору про надання правової допомоги №2/23ю від 02.11.2023, клієнт доручає АБ «Адвокатське Бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С. надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Клієнта за цивільним або господарським судочинством за таким переліком справ Клієнта по страховому акту №14851658788/1 (страхувальник: ТзОВ «Міст Експрес», особа відповідальна за завданий збиток: ТзОВ «Міст експрес»).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження передачі СК Уніка до ФОП Волчек Наталії Миколаївні матеріалів (реєстру) по боржнику ТзОВ «ТД «Міст Експрес» на виконання договору доручення №1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні) послуги, як це передбачено пунктом 4.1., 4.2., а відтак підстави виконання цього договору ФОП Волчек Наталією Миколаївною по боржнику ТзОВ «ТД «Міст Експрес», а відповідно підставність передання матеріалів по цьому боржнику Адвокатському Бюро «Білий» з метою надання правової допомоги судом не встановлено.

Втім, в матеріалах справи міститься довіреність №783/4 від 20.12.2023, якою Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (Довіритель) уповноважує Білого Віталія Сергійовича представляти інтереси Довірителя, зокрема в судах загальної юрисдикції (зокрема, адміністративних судах), господарських судах, судах вищого рівня, проте докази договірних відносин між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та адвокатом Білим Віталієм Сергійовичем, які б стали підставою для стягнення витрат на правову допомогу матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Отже належними доказами не підтверджується пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом даної справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вимоги позивача про відшкодування йому 15000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" (79035, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 147, ідентифікаційний код 36152228) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, місто Київ, вул.Теліги Олени, будинок 6 літ.В, ідентифікаційний код 20033533) 121565,73 грн відшкодування матеріальної шкоди та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2609,12 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.09.2024.

Суддя Петрашко М.М.