Ухвала

від 23.09.2024 по справі 916/4130/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4130/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петрова В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ю-Бейс (вх. 2-1497/24 від 19.09.2024 р.) про забезпечення позову у справі № 916/4130/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ю-Бейс до Товариства з обмеженою відповідальністю Дів-С про визнання права іпотекодержателя, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ю-Бейс звернулось до Господарського суду Одеської області через систему Електронний суд ЄСІТС з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Дів-С про визнання права іпотекодержателя ТОВ ФК Ю-Бейс за договором іпотеки від 15.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В., за реєстровим № 1620 на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди, загальною площею 1742,3 кв.м, розташовані за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, будинок 4 км, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35265965101, який належить на праві власності ТОВ Дів-С (код ЄДРПОУ 43222618).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ю-Бейс є правонаступником Публічного акціонерного товариства Златобанк за кредитними договорами та договорами забезпечення щодо боржників - Приватної фірми Капітал-Сервіс, Спільного Українсько-Чеського підприємства Вевсо у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Приватного підприємства Італія-Моторс, Приватного підприємства фірми Євро-Авто на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного 06.06.2024 року між ПАТ Златобанк та ТОВ Фінансова компанія Ю-Бейс, який посвідчено ПН КМНО Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 965. При цьому ТОВ ФК Ю-Бейс обґрунтовувало свої позовні вимоги тим, що засновниками ПФ Капітал-Сервіс (позичальником за кредитним договором та іпотекодавецем за іпотечним) було вжито заходи для виведення з-під іпотеки ПАТ Златобанк предмета іпотеки шляхом виведення нерухомого майна із статутного капіталу ПФ Капітал-Сервіс, створення штучних вимог третьої особи на підставі договору позики, передачі майна на підставі мирової угоди та подальше неодноразове внесення спірного майна до статутного капіталу юридичних осіб, де кінцевим бенефіціаром є син засновника ПФ Капітал-Сервіс та його директор, який був обізнаний про наявність судових спорів з банком та про наявність заборгованості за кредитними договорами. З огляду на викладене позивач вказує на незаконні дії відповідача та інших осіб, спрямовані на виведення з-під іпотеки нерухомого майна, що є предметом іпотеки відповідно до умов договору іпотеки від 15.07.2013 року.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ю-Бейс подано до господарського суду через систему Електронний суд ЄСІТС заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої заявник просить суд:

- накласти арешт на нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, загальною площею 1742,3 кв.м, розташовані за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, будинок 4 км, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35265965101, які належить на праві власності ТОВ Дів-С (код ЄДРПОУ: 43222618);

- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ Дів-С (код ЄДРПОУ: 43222618), а саме будівлі та споруди, загальною площею 1742,3 кв.м, розташовані за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, будинок 4 км, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35265965101.

Вказана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 19.04.2013 ПАТ Златобанк були укладені кредитні договори, а саме: № 108/1/13-KL з СУЧП у формі ТОВ Вевсо (боржник 1); № 109/1/13-KL з ПП Фірма Євро-Авто (боржник 2); № 110/1/13-KL з ПП Італія-Моторс (боржник 3); № 111/1/13- KL з ПФ Капітал-Сервіс (боржник 4). При цьому заявник зазначає, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами 15 липня 2013 року між ПАТ Златобанк та ПФ Капітал-Сервіс був укладений договір іпотеки, предметом якого є: будівлі та споруди, загальною площею 1742,3 кв.м, розташовані за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, будинок 4 км (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35265965101). За ствердженнями позивача, ПАТ Златобанк свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів за кредитними договорами виконав, надавши грошові кошти в повному обсязі, що підтверджується виписками по особистих рахунках боржників, однак останні своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконали, що підтверджується відповідними судовими рішеннями. В подальшому, як вказує заявник, 06 червня 2024 року ПАТ Златобанк та ТОВ Фінансова компанія Ю-Бейс був укладений договір відступлення права вимоги, який посвідчено ПН КМНО Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 965.

Як вказує позивач, 22.12.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано запис про іпотеку ПАТ Златобанк № 1657399 від 15.07.2013 щодо предмету іпотеки, а також скасовано заборону на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 1656573 від 15.07.2013) на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2017 року у справі № 668/4140/15. Із посиланнями на судові рішення по справі № 668/4140/15, а саме постанову Апеляційного суду Херсонської області від 03.04.2018 року, постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07.12.2021 року, постанову Одеського апеляційного суду від 06.06.2024 року позивач зауважує, що станом на сьогодні іпотека ПАТ Златобанк, правонаступником якого є позивач, щодо предмету іпотеки є чинною. Разом з тим, за ствердженнями заявника, право власності на предмет іпотеки було відчужено та станом на сьогодні власником нерухомого майна є Товариство з обмеженою відповідальністю Дів-С, код ЄДРПОУ: 43222618, з огляду на що ТОВ ФК Ю-Бейс звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про визнання права іпотекодержателя ТОВ ФК Ю-Бейс за договором іпотеки від 15.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В., за реєстровим № 1620 на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди, загальною площею 1742,3 кв.м, розташовані за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, будинок 4 км, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35265965101, який належить на праві власності ТОВ Дів-С.

Разом з тим, посилаючись на ст. 136 Господарського процесуального кодексу України заявник вказує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Таким чином позивач зауважує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Наразі заявник додає, що предмет позову стосується визнання права іпотекодержателя на нерухоме майно, що створює підстави для вжиття заходів забезпечення, при цьому у разі відчуження цього майна третіми особами, його повернення може стати неможливим або значно ускладнитися, з огляду на що забезпечення позову необхідне для уникнення дій відповідача, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення суду. За ствердженнями заявника, наявність договору іпотеки підтверджує право позивача на звернення стягнення на майно у випадку невиконання боргових зобов`язань, тому існує реальна загроза відчуження майна, що ускладнить виконання рішення суду. Крім того заявник зауважує, що метою звернення ТОВ ФК Ю-Бейс з позовною заявою до суду є захист його порушеного права іпотекодержателя за іпотечним договором, а результатом задоволення пред`явлених вимог та виконання відповідного судового рішення буде відновлення порушеного права позивача та забезпечення реальної можливості звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. У той же час, як зазначає заявник, у випадку невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову у відповідача буде існувати реальна можливість безперешкодно відчужити предмет іпотеки за іпотечним договором на користь будь-якої третьої особи, що призведе до істотного ускладнення чи повного унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому заявник наголошує, що, подаючи позов до останнього власника майна, що є предметом іпотеки, позивач наводить обставини, що свідчать про недобросовісність останнього, з огляду на що суд має надати оцінку зазначеним обставинам під час розгляду справи по суті, однак у випадку подальшого відчуження предмета іпотеки під час розгляду справи за позовом ТОВ ФК ФК Ю-Бейс, вказане призведе до затягування судового процесу та не уможливлення виконання судового рішення.

Наразі заявник зазначає, що 26.12.2017 (через 4 дні після скасування запису про іпотеку банку на підставі скасованого в подальшому судового рішення) право власності на предмет іпотеки зареєстровано за ОСОБА_1 (запис № 24163425) на підставі акту прийому-передачі майна, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2017, видавник: ПФ Капітал-Сервіс та ОСОБА_1 . Подалі, як вказує заявник, 19.01.2018 право власності на предмет іпотеки зареєстровано за ОСОБА_2 (запис № 24482102) на підставі ухвали суду, серія та номер: 766/21554/17, виданий 27.12.2017, видавник: Херсонський міський суд Херсонської області. В подальшому, за ствердженнями заявника, ОСОБА_2 разом з іншими особами 29.01.2018 створив ТОВ КА та вніс до статутного капіталу останнього спірне нерухоме майно та 31.01.2018 право власності на предмет іпотеки було вже зареєстровано за ТОВ КА, код ЄДРПОУ 41896448 (запис № 24670333) на підставі протоколу загальних зборів засновників, серія та номер: 1, виданий 29.01.2018, видавник: ТОВ КА; акту прийому-передачі, серія та номер: 1-129,1-130, виданий 30.01.2018, видавник: державний нотаріус другої херсонської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 . Разом з тим позивач додає, що 06.09.2019 засновниками ТОВ КА прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ Дів-С спірного нерухомого майна, після чого 18.09.2019 право власності на предмет іпотеки зареєстровано за ТОВ Дів-С (запис № 33372753) на підставі протоколу, серія та номер: 3, виданий 06.09.2019, видавник: ТОВ КА; протокол, серія та номер: 1, виданий 10.09.2019, видавник: ТОВ Дів-С; акт прийому-передачі майна, серія та номер: 3-596, 3-597, виданий 12.09.2019, видавник: Друга Херсонська державна нотаріальна контора.

При цьому заявник вказує, що ТОВ Дів-С було створено 10.09.2019, одним із засновників ТОВ Дів-С був ОСОБА_4 (син ОСОБА_1 ), який станом на сьогодні є єдиним засновником та директором ТОВ Дів-С. Між тим заявник наголошує, що ОСОБА_1 був учасником ПФ Капітал-Сервіс та був обізнаний про наявність спору з ПАТ Златобанк (у справах № 668/4140/15-ц, 661/105/15-ц (відкрито провадження 18.02.2015 за позовом банку про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки), № 668/475/15-ц), був обізнаний про наявність непогашеного боргу за кредитними договорами, укладеними з ПАТ Златобанк. Крім того заявник зауважує, що одразу ж після винесення рішення у справі № 668/4140/15-ц представниками ПФ Капітал-Сервіс було вжито заходи щодо погашення запису про іпотеки та відчуження такого майна третій особі з метою унеможливлення стягнення заборгованості банком за рахунок такого майна.

Відтак, посилаючись на вказані вище реєстраційні дії, заявник наголошує, що засновниками ПФ Капітал-Сервіс було вжито заходи для виведення з-під іпотеки ПАТ Златобанк предмета іпотеки шляхом виведення нерухомого майна із статутного капіталу ПФ Капітал-Сервіс, створення штучних вимог третьої особи на підставі договору позики, передачі майна на підставі мирової угоди та подальше неодноразове внесення спірного майна до статутного капіталу юридичних осіб, де кінцевим бенефіціаром є син засновника ПФ Капітал-Сервіс та його директор, який був обізнаний про наявність судових спорів з банком та про наявність заборгованості за кредитними договорами. Заявник вважає, що сам факт штучного створення судового спору з метою затвердження мирової угоди через день після реєстрації майна на відповідача, з метою виведення майна з іпотеки банку з подальшим переданням вказаного майна пов`язаній особі (єдиним засновником ТОВ Дів-С є ОСОБА_4 , який був директором ПФ Капітал-Сервіс на дату укладання кредитних договорів з банком та договору іпотеки № 1620) є достатньо обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. З огляду на наведене заявник вважає, що існують реальні ризики того, що відповідач може здійснити відчуження майна до моменту ухвалення судового рішення, що ускладнить виконання можливого рішення суду або зробить його виконання неможливим, в той час як накладення арешту на майно є обґрунтованим способом забезпечення позову та запобігання можливим незаконним діям щодо відчуження майна. Більше того, як вказує заявник, за вищевказаних обставин існуватиме обґрунтований ризик того, що ТОВ ФК Ю-Бейс взагалі не зможе захистити своє порушене право іпотекодержателя з огляду на потенційну відсутність підстав для поновлення спірної іпотеки на відчужене на користь добросовісного набувача майно.

Разом з тим позивач повідомляє суд про те, що, враховуючи обставини справи та характер правовідносин сторін, відповідним заходом забезпечення позову збитків та/або інших витрат власники майна не зазнають, з огляду на що відсутня необхідність судом вживати заходи зустрічного забезпечення.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд зазначає наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі N 915/373/20.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Зі змісту наведеного вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 р. у справі № 917/1390/17.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Предметом позовних вимог у даному випадку є майнова вимога про визнання права іпотекодержателя - ТОВ ФК Ю-Бейс за договором іпотеки від 15.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В., за реєстровим № 1620 на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди, загальною площею 1742,3 кв.м, розташовані за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, будинок 4 км, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35265965101, який належить на праві власності ТОВ Дів-С (код ЄДРПОУ 43222618).

Як встановлено судом та як вбачається зі змісту позовної заяви, даний спір між сторонами виник у зв`язку з незаконним, на думку позивача, виведенням нерухомого майна, а саме: будівель та споруд, загальною площею 1742,3 кв.м, розташованих за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, будинок 4 км (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35265965101) з-під іпотеки ПАТ Златобанк.

Так, з наведених позивачем обставин та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 389279078 від 01.08.2024 вбачається, що 22.12.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано запис про іпотеку ПАТ Златобанк № 1657399 від 15.07.2013 щодо предмету іпотеки на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01.12.2017 року у справі № 668/4140/15, а також скасовано заборону на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 1656573 від 15.07.2013).

Таким чином, спірне нерухоме майно може бути безперешкодно відчужено на користь третіх осіб.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Створення для особи, яка звернулась за захистом порушеного права, становища, коли захист такого права не відбудеться у межах одного судового провадження, є неприпустимим.

Викладене свідчить про те, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При вирішенні питання щодо вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд зобов`язаний на підставі поданих заявником доказів та аргументів оцінити саме обґрунтованість припущення можливості ухилення від виконання судового рішення та забезпечення ефективного захисту порушених інтересів держави.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі № 344/14718/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 320/3560/18.

Таким чином, заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже їх незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективно захистити порушені інтереси держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом.

Господарський суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Необхідність у зазначених заходах забезпечення позову викликана тим, що у разі відчуження нерухомого майна відповідачем та здійснення реєстраційних дій стосовно спірного нерухомого майна, у разі задоволення позову позивача таке відчуження призведе до необхідності звернення із новим позовом до добросовісного набувача в порядку вимог ст. 388 ЦК України, в межах якої можливості витребування майна обмежені.

Відтак, невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

При цьому, слід підкреслити необхідність вжиття саме обох цих заходів з огляду на наступне.

Спільною властивістю судового арешту і заборони вчинення реєстраційних дій є те, що вони зобов`язують державного реєстратора утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо того чи іншого об`єкта нерухомого майна.

Водночас, вони не є тотожними за своєю природою та мають низку відмінностей у наслідках.

Неврахування особливостей може призвести для заявника до негативних наслідків, для якого можуть виникнути у подальшому перешкоди виконання рішення суду, прийнятого на його користь.

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон) наявність зареєстрованих обтяжень, зокрема, судового арешту, є підставою для відмови у державній реєстрації прав.

У такому випадку розгляд заяви про державну реєстрацію прав завершується шляхом прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону заборона вчинення реєстраційних дій є підставою для зупинення державної реєстрації прав. Слід зазначити, що у разі зупинення державної реєстрації прав заява про державну реєстрацію прав залишається нерозглянутою до скасування заборони вчинення реєстраційних дій. Після скасування заборони вчинення реєстраційних дій розгляд заяви про державну реєстрацію прав поновлюється.

Водночас, важливо враховувати, що ч. 4 ст. 24 Закону передбачені випадки, коли наявність зареєстрованих обтяжень, у тому числі судового арешту, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, а саме:

- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

- державна реєстрація інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України Про іпотеку. Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, доцільно мати на увазі, що проведення державної реєстрації у вищевказаних випадках за наявності судового арешту, не буде порушенням закону з боку суб`єкта реєстраційних дій.

У той час, як наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків, які б дозволяли державному реєстратору проводити державну реєстрацію за її наявності.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову відповідає його предмету, його вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.

Враховуючи викладене, а також набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, беручи до уваги твердження позивача про вжиття засновниками ПФ Капітал-Сервіс заходів для виведення з-під іпотеки ПАТ Златобанк предмета іпотеки шляхом виведення нерухомого майна із статутного капіталу ПФ Капітал-Сервіс, створення штучних вимог третьої особи на підставі договору позики, передачі майна на підставі мирової угоди та подальше неодноразове внесення спірного майна до статутного капіталу юридичних осіб, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду та поновлення прав позивача, адже це може призвести до повторного відчуження спірного майна на користь добросовісного набувача.

Господарський суд зазначає, що вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову не призведе до будь-яких негативних наслідків для відповідача.

Вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову не призведе до обмеження відповідача у здійсненні основної його діяльності, адже позивачем не вимагається заборона користування цим майном, а лише заборона розпорядження останнім на час судового розгляду та, за умови задоволення позову, на час виконання судового рішення. Отже, такі заходи не позбавлять відповідача прав та законних інтересів власника майна (права володіння та користування), адже такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють останнього його прав здійснювати його основну діяльність, у той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиті заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті. Дані заходи забезпечать збалансованість інтересів сторін, оскільки нададуть можливість захисту порушеного права у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження цим майном відповідачем задля запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позову.

Разом із тим, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядженням нерухомим майном, існування якого дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позовних вимог.

Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому поновлення порушеного права у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача спірного нерухомого майна.

За таких обставин, позивачем доведено наявність обґрунтованого припущення, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушеного права (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача).

Застосування заходів забезпечення позову, обраних позивачем, відповідають статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Наведене вище свідчить про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, загальною площею 1742,3 кв.м, розташовані за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, будинок 4 км (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35265965101) та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ Дів-С (код ЄДРПОУ: 43222618), а саме будівлі та споруди, загальною площею 1742,3 кв.м. розташовані за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, будинок 4 км, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35265965101.

Наразі господарський суд зауважує на тому, що зазначені заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження за відповідачем права власності на майно) з метою зупинення вчинення під час розгляду цієї справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.

Разом з тим згідно з ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків Товариства з обмеженою відповідальністю Дів-С у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ю-Бейс (вх. 2-1497/24 від 19.09.2024 р.) про забезпечення позову задовольнити.

2.Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, загальною площею 1742,3 кв.м, розташовані за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, будинок 4 км, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35265965101, які належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Дів-С (73000, Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе 4 км; код ЄДРПОУ 43222618).

3.Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ Дів-С (код ЄДРПОУ: 43222618), а саме будівлі та споруди, загальною площею 1742,3 кв.м, розташовані за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, будинок 4 км, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35265965101.

4.Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ю-Бейс (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55; код ЄДРПОУ 42901825).

5.Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Дів-С (73000, Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе 4 км; код ЄДРПОУ: 43222618).

Ухвала набирає чинності з дня її постановлення.

Ухвалу дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Петров Володимир Степанович