Рішення

від 24.09.2024 по справі 918/762/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/762/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс"

до відповідача Комунального підприємства "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради

про стягнення заборгованості 1 250 752,23 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ОПИС СПОРУ

Приватне підприємство "Рівнетеплосервіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради про стягнення заборгованості 1 250 752,23 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про закупівлю теплової енергії №2081 від 15.01.2024, а саме відповідач несвоєчасно та не повністю розрахувався за теплову енергію, що поставлялася у приміщення лікарні.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

12 вересня 2024 року від Комунального підприємства "Рівненська обласна дитяча лікарня" надійшла заява про визнання позову.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 19.08.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17 вересня 2024 р. на 10:00 год.

12 вересня 2024 року від Комунального підприємства "Рівненська обласна дитяча лікарня" надійшла заява про визнання позову.

У зв`язку з визнанням Комунальним підприємством "Рівненська обласна дитяча лікарня" заявлених вимог в частині стягнення основного боргу до початку розгляду справи по суті, просить суд, в порядку ч.1 ст. 130 ГПК України, вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

Суд приймає заяву відповідача про визнання позову, оскільки остання відповідає вимогам ст.ст.46, 170 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст.185 ГПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1,2,4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ухвалою від 17.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 вересня 2024 р. на 10:45 год.

Представники позивача та відповідача до суду 24.09.2024 не прибули. Явка учасників не визнавалася обов`язковою.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представника позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

15 січня 2024 року між Приватним підприємством "Рівнетеплосервіс" (позивач/Виконавець) та Комунальним підприємством "Рівненська обласна дитяча лікарня" (відповідач/Замовник) було укладено договір про закупівлю теплової енергії №2081, згідно предмету якого Виконавець зобов`язується у 2024 році надати Замовникові теплову енергію, код ДК 021:2015:09320000-8, а Замовник- прийняти і оплатити надану теплову енергію (а.с. 5-9).

Згідно з умовами пунктів 1.2., 1.3. Договору, найменування - ДК 021:2015:09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (далі - теплова енергія). Кількість - планова кількість теплової енергії на потреби опалення в 2024 році наведена в додатку № 3, який є невід`ємною частиною цього Договору. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно п. 5.1. Договору постачання теплової енергії надається в строки, визначені розпорядженням Рівненського міського голови про початок та закінчення опалювального сезону.

Відповідно до п. 5.2. Договору місце надання: м. Рівне, вул. Київська, 60.

Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред`явлення Виконавцем рахунка на оплату (далі - рахунок). До рахунка додається акт приймання-передачі, що підписується Сторонами (п. 4.2. Договору).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що рахунки за надану теплову енергію проводяться в грошовій формі, відповідно до діючих на день оплати тарифів.

Відповідно до п. 4.4. Договору факт надання Замовнику теплової енергії засвідчується актом приймання-передачі теплової енергії, що підписуються обома Сторонами кожного місяця.

Відповідно до п. 4.6. Договору Замовник здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня розрахункового місяця.

Факт надання теплової енергії підтверджується актами про надання послуг за січень-квітень 2024 року що містяться в матеріалах справи (а.с. 22-25).

Враховуючи зазначені положення Договорів Відповідачу було нараховано:

- за січень місяць 2024 року - 535,194378 Гкал х 4 976,08 грн. = 2 663 170,04 грн.

- за лютий місяць 2024 року - 221,199505 Гкал х 4 976,08 грн. = 1 100 706,42 грн.

- за березень місяць 2024 року - 205,145959 Гкал х 4 976,08 грн. = 1 020 822,71 грн.

- за квітень місяць 2024 року - 0,000000 Гкал х 5 167,67 грн. = 0,00 грн.

Разом: 961,539842 Гкал х 4 976,08 грн. = 4 784 699,17 грн.

Зазначені суми нарахувань відповідачем частково були сплачені.

Судом із фактичних обставин справи встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо наданих послуг відповідачу у період з січня по квітень 2024 включно на загальну суму 4 784 699 грн 17 коп., що підтверджується довідками про кількість використаної теплової енергії (опалення) (а.с.19-21).

Станом на 05.08.2024 року за відповідачем обліковується заборгованість за Договором про закупівлю теплової енергії № 2081 від 15.01.2024 року в сумі 1 250 752,23 грн.

Станом на час розгляду справи, матеріали даної справи не містять доказів сплати 1250752,23 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію.

Комунальне підприємство "Рівненська обласна дитяча лікарня" у своїй заяві визнав позов.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов`язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 цього Закону).

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об`єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім цього, ч.І ст.526 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Водночас, враховуючи ті обставини що відповідачем основна заборгованість в розмірі 1 250 752,23 грн. визнана, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з правилами статті 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з правилами частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З врахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги ті обставини що позивач виконав свої зобов`язання з постачання теплової енергії на суму 1 250 752,23 грн. Докази сплати заборгованості за постачання теплової енергії відповідачем в матеріалах справи відсутні, а зважаючи на визнання відповідачем заборгованості у вказаному розмірі, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення 1 250 752,23 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 1250 752,23 грн основного боргу.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір сплаченого судового збору згідно заявленої позивачем ціни позову складає 18 761,28 грн.

Відповідно до норм статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав наявну основну заборгованість до початку розгляду справи, суд вважає за необхідне повернути позивачу 50 % судового збору, який підлягав до розподілу.

Отже судовий збір в розмірі 9 380 грн. 64 коп. слід повернути позивачу на підставі статті 130 ГПК України. Решта судового збору в розмірі 9 380,64 грн. грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради (33027, м.Рівне, вул. Київська, 60, код ЄДРПОУ 03067009) на користь Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27, код ЄДРПОУ 39815181) заборгованість в сумі 1 250 752 (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн. 23 коп. та 9 380 (дев`ять тисяч триста вісімдесят) грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Повернути Приватному підприємству "Рівнетеплосервіс" (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27, код ЄДРПОУ 39815181) з Державного бюджету України - 9 380 (дев`ять тисяч триста вісімдесят) грн. 64 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви згідно платіжної інструкції №3908 від 08.08.2024 року. Ухвалу про повернення судового збору видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 24 вересня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.