Рішення

від 24.09.2024 по справі 918/771/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/771/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Барса"

про стягнення заборгованості 424 545,38 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники сторін не з`явилися.

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барса" про стягнення заборгованості 424 545,38 грн., з яких 393 696,32 грн. основний борг, 8078,68 грн. пеня, 16 148,51 грн. інфляційні втрати, 6 621,87 грн. - 3% річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії №1237 від 01.01.2014, а саме відповідач несвоєчасно та не повністю розрахувався за послуги з постачання теплової енергії. Посилаючись на умови договору та ст.625 ЦК України, з огляду на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач відзиву на позов не подав. Вимог не заперечив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 23.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11 вересня 2024 р. на 11:10 год.

Ухвалою від 11.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 вересня 2024 р. на 09:40 год.

Представники позивача та відповідача до суду 24.09.2024 не прибули. Явка учасників не визнавалася обов`язковою. Суд вживав заходи щодо повідомлення учасників про дату та час судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

При цьому, конверт, у якому надсилалася ухвала відповідачу, повернутий до суду з відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, враховуючи, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відтак, суд перейшов до розгляду спору по суті позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

01 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (позивач/підприємство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Барса" (відповідач/споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії №1237, згідно предмету якого ТзОВ "Рівнетеплоенерго" зобов`язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (а.с. 38-40).

Згідно з умовами пункту 1.4. Договору, теплова енергія подається споживачу за адресою: м. Рівне, вул. Шухевича, 12.

Відповідно до п. 1.6. Договору тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням Підприємства до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи є обов`язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.

Пунктом 3.2.1. Договору передбачено, що Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Згідно з умовами пункту 4.2. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні" та даними, вказаними у додатку № 2 до цього договору, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання.

У разі, якщо об`єкт теплоспоживання Споживача, який не має приладів обліку, розташований у будинку (будівлі) обладнаному приладом обліку теплової енергії, що здійснює підсумовуючий облік, то обсяг спожитої теплової енергії Споживачем визначається як різниця між загальним показником приладу обліку та показниками приладів обліку теплової енергії спожитої іншими Споживачами, об`єкти теплопостачання яких обладнані індивідуальними приладами обліку, а отримана різниця розподіляється між Споживачами, які не мають приладів обліку теплової енергії, пропорційно тепловому навантаженню (п. 4.9. Договору).

01.05.2021 року набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» (далі Закон № 1060).

Законом № 1060 внесені зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги зокрема, до статті 13, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово- комунальні послуги», в редакції Закону № 1060 визначено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Постанова опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» 2021, N 190 від 01.10.2021 року.

Текст типового договору було розміщено на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» http://rivneteploenergo.com/ 28 вересня 2021 року.

Відтак, з набранням чинності постанови КМУ від 08.09.2021 № 1022, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.

Вказані дії повністю узгоджуються з вимогами пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1060, якими визначено, що публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до п 5. Типового індивідуального договору «Про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - типовий Договір), виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Згідно п. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Відповідно до п 4. Типового індивідуального договору «Про надання послуги з постачання теплової енергії», актом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Згідно п.11. Типового індивідуального договору «Про надання послуги з постачання теплової енергії», обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

У відповідності до п. 30. Типового індивідуального договору «Про надання послуги з постачання теплової енергії» Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

плати за послугу, визначену відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але невище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://rivneteploenergo.com/.

Відповідно до пункту 31. Типового Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://rivneteploenergo.com/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Пунктом 32 типового Договору передбачено: розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 34. Договору передбачено, що Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п.38. Договору, Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

У розумінні статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово- комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Отже, з усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та станом на 29 жовтня 2021 року не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з зиконавцями комунальних послуг, вважається укладеним публічний договір приєднання за формою, встановленою Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 № 1022.

Якщо у фізичної особи, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору на поставку (купівлі - продажу) теплової енергії, укладеного відповідно до вимог Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, одночасно має житлове чи/або нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку, до яких поставляється теплова енергія за цим договором, такий договір вважається припиненим, в частині постачання теплової енергії, а замість нього вважатиметься укладеним типовий публічний договір приєднання про надання комунальної послуги постачання теплової енергії.

Новими договорами, які вступили в дію 1 листопада 2021 року, зміненопідхід до розподілу обсягів спожитих у будівлі послуг, а саме передбачено застосування «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої Наказом Мінрегіонбуду №315 від 22.11.2018 року. Відповідно до Методики загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних складових:

-обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, визначений за показниками лічильника;

-обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання (середнє споживання із загального обсягу спожитого тепла у будинку для нежитлових приміщень (квартир) з індивідуальними лічильниками);

-обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку;

- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Розподіл обсягів спожитих у будинку послуг з постачання теплової енергії здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом). Співвласники будівлі повиннібрати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі.

Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Відповідно до пункту 5.1. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розрахунки за теплову енергію здійснюються за розрахунковою одиницею - гігакалорією (Гкал).

Розрахунок вартості наданих Товариством послуг з теплопостачання встановлювала Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до Закону України "Про національну комісію", а з липня 2021 року дані повноваження передані до органу місцевого самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" № 98 від 12.10.2021 р. для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії був встановлений тариф - 4 704,48 грн/Гкал (з ПДВ).

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 127 від 21.12.2021 р., були внесені зміни до Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" № 98 від 12.10.2021 р. та встановлені тарифи для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 151 від 28.10.2022 р. , протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано було накладено мораторій на підвищення тарифів та застосовано тарифи встановлені Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" № 98 від 12.10.2021 р. для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 125 від 19.12.2023 р. строком дії з 01.10.2023 р. по 30.09.2024 р. установлено тариф для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 5 347,07 грн/Гкал (з ПДВ).

Також розрахунок вартості наданих Товариством послуг здійснюється «Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженою Наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018 р.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншого особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.

Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.

У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 5.2. Договору розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладання даного договору згідно встановлених органами місцевого самоврядування тарифів становить: а) теплоенергія на опалення при відсутності приладів обліку - в розмірі 955,46 грн в місяць за 1 Гкал для інших споживачів.

Згідно з п. 5.4. Договору розрахунки Споживача з Підприємством за надані послуги здійснюються щомісячно згідно з показаннями приладів обліку або, при відсутності приладів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. При цьому Сторони домовилися про таке. У місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування) та закінчується 19 числа звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування).

Відповідно до п. 5.4.2. Договору розрахунки за надані послуги Споживач здійснює згідно умов цього Договору щомісячно до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від того на який день тижня припадає 10-те число місяця.

Відповідно до пункту 5.8. Договору сторони домовились, що Підприємство має право стягувати суму боргу незалежно від моменту її виникнення.

Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Судом із фактичних обставин справи встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо відпуску теплової енергії відповідачу у період з жовтня 2021 по березень 2024 включно на загальну суму 393 696 грн 32 коп., що підтверджується довідками про кількість використаної теплової енергії (а.с. 8-17):

- за адресою м. Рівне, вул. Шухевича, 12: з 18.10.2021 по 31.10.2021 25,893 ГКал; з 01.11.2021 по 30.11.2021 78,919 ГКал; з 01.12.2021 по 31.12.2021 66,561 ГКал; з 01.01.2022 по 31.01.2022 127,483ГКал; з 01.02.2022 по 28.02.2022 77,089 ГКал; з 01.03.2022 по 31.03.2022 82,947 ГКал; з 01.04.2022 по 19.04.2022 34,120 ГКал; з 03.11.2022 по 30.11.2022 33,368 ГКал; з 01.12.2022 по 31.12.2022 77,976 ГКал; з 01.01.2023 по 31.01.2023 89,564 ГКал; з 01.02.2023 по 28.02.2023 70,824 ГКал; з 01.03.2023 по 31.03.2023 65,413 ГКал; з 01.04.2023 по 12.04.2023 18,652 ГКал; з 17.10.2023 по 31.10.2023 9,153 ГКал; з 01.11.2023 по 30.11.2023 55,155 ГКал; з 01.12.2023 по 31.12.2023 81,225 ГКал; з 01.01.2024 по 31.01.2024 87,706 ГКал; з 01.02.2024 по 29.02.2024 59,779 ГКал; 01.03.2024 по 29.03.2024 46,284 ГКал;

Позивачем для відповідача в інформативному порядку виставлялися рахунки про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме:

- за листопад 2021 року на суму 20 202,70 грн;

- за грудень 2021 року на суму 20 660,99 грн;

- за січень 2022 року на суму 51 868,66 грн;

- за лютий 2022 року на суму 12 377,77 грн.

- за березень 2022 року на суму 14 696,32 грн;

- за квітень 2022 року на суму 7 384,77 грн;

- за листопад 2022 року на суму 15 009,90 грн;

- за грудень 2022 року на суму 35 076,33 грн.

- за січень 2023 року на суму 40 288,85 грн;

- за лютий 2023 року на суму 31 858,87 грн;

- за березень 2023 року на суму 29 425,08 грн;

- за квітень 2023 року на суму 8 390,17 грн.

- за жовтень 2023 року на суму 4 261,35 грн;

- за листопад 2023 року на суму 25 678,44 грн;

- за грудень 2023 року на суму 12 548,20 грн;

- за січень 2024 року на суму 25 605,63 грн;

- за лютий 2024 року на суму 17 452,45 грн;

- за березень 2024 року на суму 13 512,43 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості становить 393 696,32 грн.

Відповідно до п. 6.3.3. Договору Споживач несе відповідальність порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 5.5. цього Договору - сплачує - пеню в розмірі не менше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% вічних від простроченої суми.

Станом на час розгляду справи, матеріали даної справи не містять доказів сплати споживачем 393 696,32 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію.

Посилаючись на п.6.3.3. Договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував 8 078,68 грн. - пені за період з січня 2024 по липень 2024, 6 621,87 грн. - 3% річних за період з 01.01.2024 по 01.07.2024, 16 148,51 грн. - інфляційні втрати за період січень 2024 року - липень 2024 року.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов`язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 цього Закону).

У силу вимог частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною 1 статті 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 визначено, що споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

Відповідно до статті 525 ЦК України, частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на умови Договору (п.5.4.2), у відповідача з`являвся обов`язок до 10 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем проводити оплату за поставлену теплову енергію.

Зважаючи, що позивач виконав свої зобов`язання з постачання теплової енергії, а відповідач розрахунків не провів, позовні вимоги про стягнення 393 696,32 грн основної заборгованості підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018р. у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 р. у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 р. у справі №903/962/17, від 23.05.2018 р. у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 р. у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 р. у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 р. у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 р. у справі № 911/2845/18.

Крім того, пунктом 6.3.3. Договору передбачено, що Споживач несе відповідальність порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 5.5. цього Договору - сплачує - пеню в розмірі не менше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% вічних від простроченої суми.

Перевіривши за допомогою онлайн-системи "Ліга-Закон" здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 16 148,51 грн. - інфляційні втрати, 6 621,87 грн. - 3% річних законними та обґрунтованими.

Щодо стягнення пені, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст. 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 6.3.3. Договору Споживач несе відповідальність порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 5.5. цього Договору - сплачує - пеню в розмірі не менше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% вічних від простроченої суми.

Керуючись пунктом 6.3.3. договору позивач нарахував відповідачу 8 078,68 грн. - пені за період з січня 2024 по липень 2024.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд бере до уваги, що згідно з нормами частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок суд встановив, що позивачем вірно нараховано суму пені. Тому нарахована пеня підлягає стягненню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 393696,32 грн основного боргу, інфляційних втрат 16 148,51 грн., 3% річних 6 621,87 грн., пені 8078,68 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 5 094,55 грн.

Тому, судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 5 094,55 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барса" (вул. Д. Галицького, буд. 19, м. Рівне, Рівненська область, 33027, код ЄДРПОУ 24174992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Д. Галицького, 27, м. Рівне, Рівненська обл., 33027, код ЄДРПОУ 36598008) - 393 696 (триста дев`яносто три тисячі шістсот дев`яносто шість) грн 32 коп. - основного боргу, 16 148 (шістнадцять тисяч сто сорок вісім) грн. 51 коп. інфляційні втрати, 6 621 (шість тисяч шістсот двадцять одну) грн. 87 коп. 3% річних, 8 078 (вісім тисяч сімдесят вісім) грн. 68 коп. пені та 5 094 (п`ять тисяч дев`яносто чотири) грн. 55 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 24 вересня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.