Рішення

від 24.09.2024 по справі 920/1010/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.2024м. СумиСправа № 920/1010/24

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Шосткинський агролісгосп» (пров. Глухівський, 10, смт. Вороніж, Шосткинський район, сумська область, 41140, код ЄДРПОУ 14005298)

про стягнення 327 676,42 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 327676,42 грн по договору підряду №52 від 19.04.2024, а саме: 303728,60 основного боргу, 15122,02 грн пені, 1723,34 грн 3% річних, 7102,46 грн інфляційне збільшення суми боргу. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 4915,15 грн витрати по сплаті судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним на виконання умов Договору відповідачу було виконано роботи (лісосічні роботи). Відповідач роботи прийняв, акти приймання виконаних робіт підписав, проте оплату вніс не в повному обсязі. Зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Ухвалою суду від 14.08.2024 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та за наявними у справі матеріалами.

Ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем 14.08.2024 о 17:40 год., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (а.с. 43).

Від відповідача 17.09.2024 до суду надійшла заява про визнання позову (вх №5288/24), у якій він повністю визнав суму боргу з урахуванням нарахованих позивачем штрафних санкцій та проти задоволення позову не заперечував.

Суд звертає увагу, що оскільки з 17.09.2024 по 20.09.2024 включно суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у службовому відрядженні, справу розглянуто 24.09.2024.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

19.04.2024 між сторонами було укладено договір підряду №52 (далі за текстом «Договір»). До договору було укладено Додаткову угоду №1 від 23.04.2024. Вищезазначене підтверджується копією вказаного Договору та додаткової угоди (а.с.12-15).

Згідно з п. 1.1. договору підрядник (позивач) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик виконати за завданням Замовника (відповідач) лісосічні роботи на майстерських дільницях наведених в додатках.

Відповідно до п. 1.2. договору робота вважається виконаною після підписання уповноваженим представником Замовника приймально-здавального акту.

Згідно з п. 1.3. Договору Замовник сплачує її результат на умовах, викладених у цьому Договорі.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що Замовник зобов`язаний оплачувати об`єми виконаної роботи на підставі нарядів, актів або інших документів, що підтверджують виконання робіт, підписаних уповноваженими особами від «Замовник» і «Підрядник».

Крім того, пунктом 2.3 Договору (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 23.04.2024 року) визначено сторонами перелік робіт та встановлено ціни на такі виконані роботи.

Згідно з п 2.2. Договору «Замовник» за погодженням може періодично проводити оплату частково, по факту, виконаних робіт до закінчення всього комплексу робіт у завершальному циклі. Вид розрахунків встановлений сторонами Договору - безготівковий.

Позивач зазначає, що за період з 19.04.2024 року по 25.07.2024 року включно ним були виконані роботи на загальну суму 303728,60 грн., що підтверджуються підписаними Сторонами Актами приймання виконаних робіт за вказаний період (а.с. 26-33). Зазначені Акти приймання виконаних робіт підписані з боку відповідача без заперечень та зауважень, проте жодної сплати за вищевказаний період за виконані роботи за Договором відповідачем не здійснено.

Так, у зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за Договором підряду № 52 від 19.04.2024 року, станом на дату подання позовної заяви у Відповідача утворилася заборгованість перед Позивачем у розмірі 303728, 60 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 19.04.2024 року по 25.07.2024 року включно, який підписаний представниками сторін.

Відповідач пояснень чи заперечень щодо виконаних робіт позивачу не надав, за виконані роботи не розрахувався. Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.

Щодо стягнення основної суми боргу.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони при виконанні договорів повинні діяти добросовісно і справедливо по відношенню до іншої сторони договору, повинні фактично виконувати умови договору, а не ухилятись від виконання обов`язків з формальних причин.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини, а саме відносини підряду, які регулюються Главою 61 ЦК України, з урахуванням особливостей, які встановлені ГК України.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт належного виконання зобов`язань по Договору з боку позивача; відповідач, у свою чергу, прийняв виконані позивачем роботи без заперечень, підписавши Акти надання послуг та акт звірки взаєморозрахунків. Крім того, відповідачем у заяві (вх №5288 від 17.09.2024) визнано позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 303728 грн 60 коп. основного боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Згідно зі ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15122 грн 02 коп. пені, нарахованої за загальний період з 30.04.2024 по 30.07.2024 (по кожному факту прострочення окремо) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Договором.

Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Абзацом другим частини першої статті 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в частині сьомій статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

У п. 5.1. договору зазначено, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

Враховуючи те, що судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання, позовні вимоги в частині стягнення 15122 грн 02 коп. пені, нарахованої за загальний період з 30.04.2024 по 30.07.2024 (по кожному факту прострочення окремо) є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7102 грн 46 коп. інфляційних збитків та 1723 грн 34 коп. - 3% річних, нарахованих за загальний період з 30.04.2024 по 30.07.2024 (по кожному факту прострочення окремо).

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних збитків виконано в тексті позовної заяви (а.с. 5).

Враховуючи те, що судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання, позовні вимоги в частині стягнення 7102 грн 46 коп. інфляційних збитків та 1723 грн 34 коп. - 3% річних, нарахованих за загальний період з 30.04.2024 по 30.07.2024 (по кожному факту прострочення окремо) є правомірними та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог та те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати із сплати судового збору в розмірі 2457 грн 58 коп., а витрати із сплати судового збору в розмірі 2457 грн 58 коп. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст. ст.123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Шосткинський агролісгосп» про стягнення 327676 грн 42 коп. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Шосткинський агролісгосп» (пров. Глухівський, 10, смт. Вороніж, Шосткинський район, сумська область, 41140, код ЄДРПОУ 14005298) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 303728 грн 60 коп. основного боргу, 15122 грн 02 коп. пені, 1723 грн 34 коп. 3% річних, 7102 грн 46 коп. інфляційних втрат, 2457 грн 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Повернути Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2875 грн 65 коп., про що після набрання рішенням законної сили постановити відповідну ухвалу.

4.Видати Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Оскільки з 17.09.2024 по 20.09.2024 включно суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у службовому відрядженні, повне судове рішення складено 24.09.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко