Рішення

від 19.09.2024 по справі 920/955/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.2024м. СумиСправа № 920/955/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9, код 03352455)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, 3, код 33219017)

про стягнення 9 914, 49 грн

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представник позивача не з`явився,

представник відповідача не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (вул. Чернігівська, 3, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 33219017) на користь комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 03352455) заборгованість на загальну суму 9 914,49 грн, у тому числі основний борг - 8 401,80 грн, пеня 883,39 грн, 3% річних - 214,66 грн, інфляційні втрати - 414,64 грн, а також суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.

Також, у позовній заяві позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.07.2024 справу № 920/955/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 01.08.2024 у справі № 920/955/24 судом постановлено задовольнити клопотання позивача - Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, Білопільський шлях, 9, код 03352455) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, викладене у позовній заяві від 29.07.2024 №7283/22 (вх. № 3467 від 31.07.2024); прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/955/24; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи про дату, час і місце судового засідання; призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 19.09.2024, 12:30.

Представники сторін у судове засідання 19.09.2024 по суті не з`явились.

Копію ухвали від 01.08.2024 у справі № 920/955/24 судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві (актуальність якої перевірена та підтверджується здійсненим на запит суду Витягом від 18.09.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 19307885703).

Зазначене відправлення з повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищезазначену норму чинного господарського процесуального законодавства відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом. Відзив відповідачем до суду не поданий.

Представником позивача подана до суду заява від 19.09.2024 б/н (вх. №4196 від 19.09.2024), в якій просить розглядати справу №920/955/24 без участі представника Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно зі статтєю 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами, відповідно до частини другої статті 178 ГПК України.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» укладено договір на водопостачання та прийом стічних вод від 01.07.2012 № 2314 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виробник бере на себе зобов`язання забезпечувати споживача питною водою та приймати стічні води згідно межі розподілу, а споживач зобов`язувався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Пунктом 2.1. послуги надаються виробником безперебійно (за винятком часу перерв на проведення ремонтних і профілактичних робіт, ліквідацію наслідків аварії або пов`язаних з дією непереборної сили) або згідно графіком, затвердженим місцевим органом державної виконавчої влади. Режим може бути змінений виробником без внесення змін до даного договору.

Згідно п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до 4.2 Договору, споживач до 10 -го числа поточного місяця здійснює предоплату в розмірі 100 відсотків із розрахунку за попередній місяць. Кінцевий розрахунок за послуги з водопостачання та водовідведення споживач проводить до 5-го числа наступного місяця, виходячи з діючого тарифу та рахунку, що надається згідно показань водолічильників.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що платіжні документи за розрахунковий період споживач забирає нарочним з 1 по 5 число, щоб уникнути конфліктів з питань оплати рахунків.

Згідно п. 7.6 Договору, послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення надаються за об`єктом по вул. Білопільський шлях, 19, м. Суми.

Відповідно до п. 8.1 Договору визначено, що Договір укладається з 01.07.2012 по 01.07.2013 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заява однієї із сторін про розірвання Договору.

На момент укладення договору підприємство мало назву: товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад». В процесі господарської діяльності назва підприємства зазнала змін та на момент подачі позову має назву: Товариство з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (далі ТОВ РІШАС, Відповідач). Код ЄДРПОУ 33219017 підприємства залишився без змін, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України.

КП «Міськводоканал» СМР надано відповідачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за вказаним об`єктом, однак споживачем вони оплачені не у повному обсязі.

КП «Міськводоканал» СМР було направлено вимогу на адресу відповідача №40001/24 від 02.05.2024 про сплату заборгованості за надані послуги.

На дану вимогу від відповідача відповідь не надійшла.

Станом на 31.05.2024 сума заборгованості ТОВ «РІШАС» за послуги, надані за січень 2023 року - травень 2024 року за адресою: вул. Білопільский шлях, 19, м. Суми, складає 8 401,80 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 883,39 грн, 3% річних в сумі 214,66 грн, інфляційні втрати в сумі 414,64 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Проте, в порушення умов договору та вимог ст. ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не виконав умови Договору на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями від 01.07.2012 № 2314, а саме не розрахувався у повному обсязі та у встановлені договором строки за водопостачання, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Ураховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 8 401, 80 грн основного боргу підтверджується матеріалами справи та те, що на момент розгляду справи зобов`язання щодо оплати послуг за договором відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 8 401, 80 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Згідно статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку відповідачу нараховано: пеня в сумі 883, 39 грн, 3% річних в сумі 214, 66 грн, інфляційні втрати в сумі 414, 64 грн. Здійснений позивачем розрахунок суд вважає арифметично вірним.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 883, 39 грн, 3% річних в сумі 214, 66 грн та інфляційних втрат в сумі 414, 64 грн визнаються судом правомірними, обґрунтованими, й такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 123 та 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в загальній сумі 3 028, 00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, 3, код 33219017) на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9, код 03352455) 8 401,80 грн (вісім тисяч чотириста одна гривня вісімдесят копійок) основного боргу, 883,39 грн (вісімсот вісімдесят три гривні тридцять дев`ять копійок) пені, 214,66 грн (двісті чотирнадцять гривень шістдесят шість копійок) 3% річних, 414,64 грн (чотириста чотирнадцять гривень шістдесят чотири копійки) інфляційних втрат, а також відшкодування сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Рішення підписано суддею 24.09.2024.

СуддяЮ.А. Джепа