Рішення

від 17.09.2024 по справі 922/1534/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024м. ХарківСправа № 922/1534/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс", с. Слобожанське про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Герасименко М.В.

відповідача - Караченцев Ю.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 170 987,54 грн, з яких: 105 000,00 грн основний борг, 18 690,00 грн пеня, 7 350,00 грн штраф, 6 497,15 грн три проценти річних та 33 450,39 грн інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №33-21 від 22.12.2021 на створення (передачу) науково-технічної продукції щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідач.

Ухвалою суду від 03.05.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує на те, що позивач порушив взяті на себе зобов`язання і свого обов`язку з виготовлення та передачі комплекту науково-технічної документації (Звіту), передбаченої Технічним завданням (Додаток № 2) та Календарним планом (Додаток № 3) не виконав, чим порушив умови п. 1.1, п. 4.1 та п. 4.2. Договору.

04 жовтня 2023 року у відповідь на претензію позивача (виконавця) від 11 серпня 2023 року вих. № 0103/27 про сплату коштів, відповідачем на адресу позивача (виконавця) було направлено лист з вимогою передати ТОВ "Геомакс" комплект науково-технічної документації (Звіту), відповідно до умов Договору М 33-21 від 22 грудня 2021 року та додатків до нього. Після отримання зазначеної науково-технічної документації (Звіту) ТОВ "Геомакс" гарантував проведення повної оплати за виконану роботу. Однак, зазначені в листі вимоги були проігноровані позивачем (виконавцем), а науково-технічна документація (Звіт) відповідачу не була передана. Тому, 02 лютого 2024 року від відповідача на адресу позивача рекомендованим листом з трек номером 6109304178489 було направлено письмове повідомлення про відмову від договору. За змістом повідомлення відповідач, посилаючись на ч. З ст. 612 ЦК України та ч. 2 ст. 849 ЦК України, повідомив про відмову від Договору № 33-21 від 22 грудня 2021 року з 02 лютого 2024 року. Згідно з Повідомленням про вручення поштового відправлення трек-номер 6102272125936, рекомендований лист з повідомленням про відмову від договору було отримано адресатом (ХНУ ім. В.Н. Каразіна) 06 лютого 2024 року. 08 лютого 2024 року, тобто, вже після отримання повідомлення про розірвання договору, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з трек-номером 6102272693977 було направлено комплект науково-технічної документації (Звіт).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач належним чином виконав умови Договору з передачі результатів роботи відповідачу (31 січня 2022 року), то наявні всі підстави вважати, що відповідач мав можливість реалізувати своє право на відмову від Договору в порядку ч. 2 ст. 849 ЦК України. Доказів передання Замовнику науково-технічної Документації (Звіту) не містить і Акт приймання-здачі № 1 від 31 січня 2022 року. В зазначеному Акті відсутні посилання на передання Замовнику науково-технічної документації (Звіту) під час його складення (підписання). Сторони передбачили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 січня 2022 року, а в частині виконання витікаючих з нього зобов`язань до їх повного виконання (п. 6.1. Договору № 33-21). Отже, на момент розірвання договору в односторонньому порядку, його дія не була припинена (зокрема, в частині обов`язку з передачі замовнику науково-технічної документації). Таким чином, відповідач правомірно відмовився від Договору на створення (передачу) науково-технічної продукції № 33-21 від 22 грудня 2021 року в односторонньому порядку на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, у зв`язку з неналежним виконанням Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна його зобов`язань, а підрядні відносини між сторонами - припинені.

Позивачем до суду була подана відповідь на відзив, а відповідачем, у свою чергу, заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 17.09.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Між Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна (далі - Позивач, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (далі - Відповідач, замовник за договором) був укладений Договір № 33-21 від 22.12.2021 на створення (передачу) науково-технічної продукції (далі Договір № 33-21), відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання та передачу Замовникові результатів науково-технічної послуги: Визначення шкідливих компонентів та домішок, оксидний та елементний аналіз щебеневих сумішей виробництва ТОВ "Геомакс" Горішньо-Плавнинського родовища Полтавська обл., м. Горішні Плавні. Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, що є предметом договору, визначені технічним завданням, яке с невід`ємною частиною договору (Додаток № 2). Термін здачі послуг за договором 31.01.2022. Зміст та строки виконання основних етапів визначаються Календарним планом, який є невід`ємною частиною Договору (Додаток №3). Приймання та оцінювання науково-технічної продукції здійснюється відповідно до вимог технічного завдання. Якість наданих послуг повинна відповідати вимогам чинних нормативних документів. Договір укладений у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу.

У розділі 3 договору сторони погодили, що вартість виконаної науково-технічної продукції згідно Договору визначається договірною ціною, яка відповідно до протоколу погодження про договірну ціну на науково-технічну послугу складає 105 000,00 грн., у тому числі 17 500,00 грн. ПДВ. Акт здачі-приймання послуг є підставою для взаємних розрахунків між сторонами. Замовник сплачує за надані послуги протягом 3-х банківських днів після підписання Акту здачі-приймання послуг шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

Згідно розділу 4 договору, перелік науково-технічної документації, що підлягає оформленню та здачі Виконавцем Замовникові по закінченню надання послуг, визначених Договором, визначено Технічним завданням, що є невід`ємною частиною Договору. Після завершення надання послуг Виконавець представляє Замовникові Акт здачі-приймання послуг з додаванням до нього комплекту науково-технічної документації, передбаченої технічним завданням та умовами Договору. Замовник протягом 10 днів з дня отримання акту здачі-приймання послуг та звітних документів, вказаних в п.п. 4.2. Договору, зобов`язаний направити Виконавцю підписаний акт здачі-приймання послуг або мотивовану відмову від приймання послуг. У випадку мотивованої відмови Замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання. У випадку дострокового надання послуг Замовник має право достроково прийняти та оплатити послуги за договірною ціною. Якщо в процесі надання послуги з`ясовується неминучість отримання негативного результату або недоцільність подальшого надання послуги Виконавець зобов`язаний призупинити її, повідомивши про це Замовника в 3-денний термін після призупинення надання послуги. В цьому випадку сторони зобов`язані в 10-денний термін роздивитись питання про доцільність та спрямованість подальшого надання послуг.

Відповідно до п. 6.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.01.2022, а в частині виконання витікаючих з нього зобов`язань до їх повного виконання.

Як вказує позивач у позові, Акт приймання-здачі № 1 був підписаний Сторонами Договору № 33-21, в тому числі, Відповідачем (Замовником) 31.01.2022.

Підписанням Акту приймання-здачі № 1 від 31.01.2022 Сторони підтвердили виконання Позивачем (Виконавцем) робіт на суму 105 000,00 грн.

Відповідач не здійснив оплату наданих послуг у повному обсязі.

Позивачем було направлено до Відповідача претензію № 0103/27 від 11.08.2023 із вимогою щодо сплати заборгованості за Договором №33-21 від 22.12.2021 у розмірі 105 000,0, грн., пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних.

13.10.2023 до Позивача надійшла відповідь на претензію б/н від 04.10.2023, якою Відповідач відмовив у задоволенні вимог Позивача. Свою відмову виконати зобов`язання за Договором № 33-21 Відповідач у відповіді на претензію б/н від 04.10.2023 обґрунтував тим, що Позивач начебто не виконав зобов`язання за Договором № 33-21, а саме - не передав Відповідачу комплект науково-технічної документації (звіт).

Твердження Відповідача про невиконання Позивачем зобов`язань за Договором № 33-21 є таким, що не відповідає дійсності, оскільки Відповідачем згідно із умовами розділу 4 Договору № 33-21 були прийняті виконані Позивачем послуги про що складено Акт приймання-здачі № 1 від 31.01.2022.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 331 Господарського кодексу України за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов`язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі - НДДКР), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Науково-технічною продукцією є завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб`єктами господарювання (науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій тощо) (ч. 3 ст. 331 ГК України).

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту виконання робіт за договором та отримання відповідачем результату робіт за спірним договором, є достатньо вірогідними.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

При цьому, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати робіт згідно договору у загальній сумі 105 000,00 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 105 000,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 6 497,15 грн. трьох процентів річних та 33 450,39 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 497,15 грн. трьох процентів річних та 33 450,39 грн. інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 18 690,00 грн. пені та 7 350,00 грн. штрафу суд зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Як вбачається з матеріалів справи сторони у спірному договорі не погодили такої відповідальності замовника як стягнення пені та штрафу за порушення строків оплати виконаної позивачем роботи.

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 18 690,00 грн. пені та 7 350,00 грн. штрафу суд відмовляє.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (63460, Харківська область, Зміївський район, с. Слобожанське, Балаклійське шосе, 46А, код ЄДРПОУ 32137080) на користь Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61022, м. Харків, м. Свободи, 4, код ЄДРПОУ 02071205) - 105 000,00 грн. основного боргу, 6 497,15 грн. три проценти річних, 33 450, 39 грн. інфляційних втрат та 2 566,86 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна (61022, м. Харків, м. Свободи, 4, код ЄДРПОУ 02071205).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (63460, Харківська область, Зміївський район, с. Слобожанське, Балаклійське шосе, 46А, код ЄДРПОУ 32137080).

Повне рішення підписано 24 вересня 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова