Рішення

від 24.09.2024 по справі 922/2862/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа № 922/2862/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) до Приватного підприємства "Донремсервіс" (адреса: 61022, м. Харків, вул. Іванівська, буд. 1; код ЄДРПОУ 203806) про стягнення 15665,16 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Донремсервіс" (далі - відповідач) 15665,16 грн. збитків.

Позов обґрунтовано з посиланням на завдання відповідачем підприємству позивача збитків шляхом не повернення невикористаних матеріалів при виконання умов укладеного між сторонами договору договором про закупівлю робіт № 68050803 від 08.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного та поштового зв`язку (на юридичну адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) направлено копію ухвали від 14.08.2024 про відкриття провадження у справі.

Копію зазначеної ухвали доставлено до електронного кабінету позивача в підсистемі Електронний суд, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а. с. 98).

Надіслана на адресу відповідача засобами поштового зв`язку копія ухвали від 14.08.2024 також отримана відповідачем, про що свідчить долучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення (а. с. 99).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

В процесі розгляду справи відповідач надіслав до суду відзив на позов (вх. № 21857 від 02.09.2024), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що всупереч узгодженому сторонами порядку та як вбачається зі змісту поданого позову матеріали за вказаним договором не передавались за актами приймання-передачі; що сторонами не узгоджувалися та не встановлювалися норми витрат та строки повернення їх залишків після виконання підрядних робіт; що спираючись на доводи позивача щодо неповернення залишків матеріалів, усі відносини, у т.ч. щодо зберігання наданих матеріалів (залишків таких матеріалів), що виникли та існували після 31.12.2020, можуть кваліфікуватися як фактично укладена сторонами усна угода про зберігання таких матеріалів підрядником без визначення строку їх повернення; що в даному випадку відсутні підстави для визначення залишків невикористаних матеріалів про які йдеться в позовній заяві як втраченого; що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено обов`язок відповідача сплатити на користь позивача вартість залишків невикористаних матеріалів; що у вимозі № 272юр від 23.07.2024 відсутня вимога щодо повернення індивідуально визначеного майна - конкретних матеріалів та їх кількості, з огляду на що об`єктивно не вбачалося за можливе встановити, які саме матеріали з усіх виданих позивачем за вказаними накладними, слід повернути відповідачу, яким способом, на який склад тощо, а сама вимога, у свою чергу, визначена як неконкретизована, через що не могла бути виконана з вини самого позивача, що позивачем при зверненні до суду не доведено факт заподіяння збитків відповідачем та їх розмір, тощо.

Позивач не скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив у порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2024.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 08.05.2019 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, укладено договір про закупівлю робіт № 68050803 (далі за текстом договір; а. с. 21-24), за умовами якого підрядник зобов`язується протягом 2019 виконати роботи ДСТУ Б.Д.1.1-2013 реконструкція магістральних теплових мереж на ділянці від МК-6120 до МК-6762А по АДРЕСА_1 (код ДК 021:2015-45454000-4 реконструкція (код по ДК 021:2015 45454000-4 реконструкція) згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (далі об`єкт будівництва), а замовник прийняти ці роботи та оплатити їх (п. 1.1 договору).

На підставі п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапного перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника замовником після підписання сторонами акта на виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), за наявності фінансування.

Згідно з п. 5.3 договору підрядник зобов`язаний виконувати роботи з власних матеріалів та матеріалів замовника у відповідності з вимогами будівельних норм та правил, графіків виконання робіт та положень загальних умов, затверджених постановою КМУ № 668 від 01.08.2005 із змінами.

Відповідно до п. 6.1.5 договору замовник зобов`язаний забезпечити підрядника основними матеріалами та обладнанням, які передаються останньому по акту приймання-передачі без надання власності на них, з зазначенням їх вартості.

Відповідно до п. 6.3.3.5. договору до обов`язків підрядника належить відповідати за втрату, пошкодження чи крадіжку будівельного обладнання, тимчасових споруд та матеріалів.

У п. 7.3.3 договору сторони узгодили, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки, в тому числі втрачену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством та цим договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору № 68050803 від 08.05.2019 та на підставі листів відповідача № 30/09 від 30.09.2019, № 04/10 від 04.10.2019, № 09/10/19 від 09.10.2019, № 01/11/19 від 01.11.2019, № 07/11/19 від 07.11.2019, № 13/11/19 від 13.11.2019, б/н від 03.07.2020, № 17/08/20 від 17.08.2020, б/н б/д (а. с. 70) за період з травня 2019 року по грудень 2020 року позивач передав відповідачу матеріали на загальну суму 12 891 446,95 грн за накладними: № 100204 від 02.10.2019, № 093004 від 30.09.2019, № 100702 від 07.10.2019, № 100701 від 07.10.2019, № 101007 від 10.10.2019, № 101002 від 10.10.2019, № 101001 від 10.10.2019, № 100901 від 09.10.2019, № 101805 від 18.10.2019, № 110704 від 08.11.2019, № 110701 від 07.11.2019, № 111301 від 13.11.2019, № 070301 від 03.07.2020, № 081702 від 17.08.2020, № 081701 від 17.08.2020, № 120103 від 01.12.2020.

Виконані роботи з використанням матеріалів замовника оформлені актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2020; актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт від 31.03.2020, актом № 4 приймання виконаних будівельних робіт від 23.12.2020.

Згідно з відомістю ресурсів до акту № 2 від 30.03.2020 вартість використаних матеріалів замовника складає 9 146 960,72 грн.

Згідно з відомістю ресурсів до акту № 3 від 31.03.2020 вартість використаних матеріалів замовника складає 82 617,49 грн.

Згідно з відомістю ресурсів до акту № 4 від 23.12.2020 вартість використаних матеріалів замовника складає 3 646 203,59 грн.

Таким чином, загальна вартість використаних матеріалів замовника за вищезазначеними актами приймання виконаних будівельних робіт складає 12875781,79 грн.

Таким чином, невикористаними відповідачем в процесі виконання підрядних робіт за договором є матеріали на суму 15665,16 грн (12891446,95 - 12875781,79 = 15665,16).

Як свідчать матеріали справи, 23.07.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 272юр від 23.07.2024 в якій вимагав у семиденний строк або повернути невикористані матеріали на суму 15665,16 грн, або сплатити їх вартість.

Станом на день подання позову залишок невикористаних матеріалів на суму 15665,16 грн відповідачем не повернуто та їх вартість позивачу не сплачена.

Доказів наявності у відповідача невикористаних матеріалів матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що зв`язку з неповерненням невикористаних матеріалів та не сплатою їх вартості відповідач завдав йому збитків у розмірі вартості цих матеріалів, тобто в сумі 15665,16 грн.

Обставини щодо стягнення збитків в зазначеній сумі стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені ст. 849 ЦК України.

Статтею 840 ЦК України також передбачено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

У даному випадку на підставі п. 6.1.5 договору замовник зобов`язаний забезпечити підрядника основними матеріалами та обладнанням, які передаються останньому по акту приймання-передачі без надання власності на них, з зазначенням їх вартості.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, такі матеріали передавалися позивачем відповідачу за накладними на відпуск матеріалів та сировини (які містять підписи представників як позивача так і відповідача) на підставі звернень відповідача з цього приводу.

На підставі положень ч. 1 ст. 840 ЦК України, підрядник має повернути залишок невикористаних матеріалів після виконання робіт.

Як вже зазначалось, 23.07.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою у семиденний строк або повернути невикористані матеріали на суму 15665,16 грн, або сплатити їх вартість. Однак, зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення. Доказів наявності у відповідача невикористаних матеріалів матеріали справи не містять.

З цього приводу суд зазначає.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно з ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Згідно з ч. 5 ст. 226 ГК України у разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є невиконання зобов`язаною стороною свого зобов`язання про передачу управненій стороні індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками). У випадку настання такої умови управнена сторона має право діяти альтернативно: або вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони, або вимагати відшкодування останньою збитків.

Оскільки відповідач не повернув залишки невикористаних матеріалів після виконання підрядних робіт на суму 15665,16 грн, та не надав будь-яких доказів наявності в нього станом на момент винесення даного рішення цих невикористаних матеріалів, позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушених прав шляхом відшкодування збитків у розмірі вартості цих матеріалів.

Виходячи із встановлених обставин та матеріалів справи, суд зазначає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у неповерненні позивачу залишків невикористаних матеріалів на вимогу позивача; безпосередньо завдані збитки, розмір яких підтверджений видатковими накладними на передачу цих матеріалів, які в подальшому не були використані в процесі виконання підрядних робіт; причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками; вина відповідача, яка виражена у невиконанні вимоги позивача про повернення невикористаних матеріалів.

При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що норми витрат матеріалу сторонами не встановлювалися, строки повернення визначені не були. Як вже зазначалося, матеріалами справи підтверджується, що роботи за договором відповідачем виконувалися саме з матеріалів позивача, вартість переданих відповідачу матеріалів вказана накладних на відпуск матеріалів, а вартість фактично використаних матеріалів відображена в актах виконаних підрядних робіт та відомостях ресурсів до актів прийняття виконаних робіт. При цьому, як вже зазначалося, залишок невикористаних матеріалів відповідач зобов`язаний повернути позивачу в силу Закону, а саме, ч. 1 ст. 840 ЦК України. До того ж, відповідно до п. 6.3.3.5. договору до обов`язків підрядника належить відповідати за втрату, пошкодження чи крадіжку будівельного обладнання, тимчасових споруд та матеріалів. Однак, в даному випадку, як вже зазначалося, відповідач не надав суду будь-яких доказів фактичної наявності в нього залишку невикористаних матеріалів, а тому зобов`язаний відшкодувати позивачу їх фактичну вартість.

Також не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати вартість невикористаних матеріалів його доводи стосовно того, що вимога позивача № 272юр від 23.07.2024 не містила індивідуально визначеного майна - конкретних матеріалів та їх кількості які відповідач має повернути, що в свою чергу нібито унеможливило повернення цього майна. В даному випадку саме відповідач був підрядником за договором та стороною яка спочатку отримувала від позивача певні матеріали які використовувала в роботі, а потім підписувала акти виконаних підрядних робіт та відомості ресурсів до актів прийняття виконаних робіт які засвідчували факт використання отриманих матеріалів в певній кількості. За таких обставин відповідач знав або мав знати про конкретне найменування та обсяг невикористаних матеріалів, а тому мав можливість вирішити питання про їх повернення позивачу навіть не чекаючи вимоги позивача № 272юр від 23.07.2024.

Інші доводи відповідача також не спростовують правомірність заявленого позову.

За таких обставин, заявлений позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягнення 15665,16 грн збитків що дорівнює вартості невикористаних матеріалів які відповідачем не були повернуті позивачу.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Донремсервіс" (адреса: 61022, м. Харків, вул. Іванівська, буд. 1; код ЄДРПОУ 203806) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119):

15665,16 грн - збитків;

2422,40 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак