Рішення

від 10.09.2024 по справі 924/589/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"10" вересня 2024 р. Справа № 924/589/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Висоцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону м. Хмельницький в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький

до Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області

про витребування частини земельної ділянки військового містечка №2, площею 0,1га (кадастровий номер 6810800000:01:007:0040)

За участю:

від прокуратури: Александров О.В. згідно наказу №467к від 13.08.2024

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Ковальчук В.М. на підставі Витягу із наказу №90 від 25.08.2023

З оголошенням перерви в судовому засіданні 14.08.2024.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

10.09.2024 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

20.06.2024 до Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява від Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону м. Хмельницький в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ до Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області про витребування частини земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , площею 0,1га (кадастровий номер 6810800000:01:007:0040), якій присвоєно поштову адресу: пров. Покришкіна, 58 у м. Старокостянтинові Хмельницької області.

В обгрунтування позовних вимог заступник керівника прокуратури зазначає про те, що земельна ділянка площею 11,5га в м. Старокостянтинів (до якої входить спірна земельна ділянка площею 0,1га), в провулку Покришкіна, 58 та яка належить до земель оборони, вибула з державної власності поза волею титульного володільця всупереч нормативно регламентованій процедурі.

Також, в позовній заяві заступник керівника прокуратури просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ (м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 07928461). В обгрунтування необхідності залучення третьої особи зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ є безпосереднім землекористувачем спірної земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 справу передано на розгляд судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 26.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/589/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12:00год. 10.07.2024.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ (м. Хмельницький, вул. Героїв АТО, 3/1, код ЄДРПОУ 07928461).

02.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі (вх.№05-08/2285/24) щодо підтримання позовних вимог та зазначенням про те, що згідно рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської районної Ради народних депутатів Хмельницької області від 10.06.1980 року № 109 "Про видачу державного акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району на містечка № 1, 2, 3, 8, 9, 10, 6, які розміщені на території м. Старокостянтинова Хмельницької області", Хмельницькій КЕЧ району відведено 408 га земель. На підставі вказаного рішення було виготовлено Державний Акт на право користування землею серії Б№ 041671 від 1980 року. Відповідно до директиви Міністра оборони України від 10.01.2005 року № Д-322/1/010 Хмельницьку квартирно-експлуатаційну частину району переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (змінено назву юридичної особи, код залишився 07928461). Вищевказана земельна ділянка була відведена для державних потреб. З моменту отримання у користування вищевказаної земельної ділянки вона набула статусу військового майна та є державним майном, що призначене для постійної діяльності та використання Збройними Силами України. Звертає увагу суду, що спірна земельна ділянка за своїм правовим статусом є військовим майном та є майном державної власності. Наголошує, що в результаті прийнятих Старокостянтинівською міською радою рішень, із земель державної власності та із постійного користування Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький протиправно вибуло на користь Старокостянтинівської міської ради, а саме в запас міста земельна ділянка площею 11,5 га, що є частиною земель, які були відведені Квартирно-експлуатаційному відділу міста Хмельницький.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0040 є саме частиною земельної ділянки 11,5 га після поділу, складає 1000м.кв. та на сьогоднішній день перебуває в незаконному чужому володінні. Наявність кадастрового номера на земельну ділянку, зареєстровані права на неї за відповідачем свідчать про відчуження майна, його вибуття поза волею землекористувача. Наявність стороннього власника на землі, яка є військовим майном, свідчить про порушення прав законних користувачів та держави як власника цього майна. Спірна земельна ділянка є земельною ділянкою державної форми власності. За вказану земельну ділянку Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький сплачує земельний податок. Вказана земельна ділянка декларується у відповідності до норм Податкового кодексу. Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні установи Міністерства оборони України - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький та є земельною ділянкою яка належить до земель оборони. КЕВ м. Хмельницький є органом військового управління в системі Збройних Сил України. Здійснює свою діяльність на підставі "Положення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький" від 12.06.2024 року. Відповідно до Положення про КЕВ м. Хмельницький від 12.06.2024 року - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є державною установою, що створена Міністерством оборони України.

В поясненнях третя особа просить суд визнати причини пропуску поважними та прийняти письмові пояснення КЕВ та долучити їх до матеріалів справи.

10.07.2024 в підготовчому засіданні судом оголошено перерву на 14:30год. 30.07.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

30.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/5329/24) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із перебуванням його представника у відпустці.

30.07.2024 в підготовчому засіданні судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 30.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00год. 14.08.2024.

14.08.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/5658/24) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

У зв`язку із надісланим представником відповідача клопотанням про відкладення розгляду справи, 14.08.2024 в судовому засіданні судом оголошено перерву на 14:00год. 10.09.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

10.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/6249/24) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

10.09.2024 в судовому засіданні відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом враховано строки вирішення спору по суті, визначені процесуальним законом та те, що оголошуючи перерву в судовому засіданні 14.08.2023р. за клопотанням відповідача, судом було дотримано процесуальних прав відповідача для забезпечення участі його представника під час розгляду справи по суті. При цьому у відповідача було достатньо часу для визначення іншого представника для участі судовому засіданні або ж прийняття участі в порядку самопредставництва.

Прокурор, представник третьої особи в судовому засіданні 10.09.2024 позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 10.09.2024 не з`явився, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської районної ради народних депутатів від 10.06.1980 №109 Про видачу державного акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району на містечка №1, 2, 3, 8, 9, 10, 6, які розміщені на території м. Старокостянтинова Хмельницької області, зокрема затверджено матеріали з видачі державного акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району на землі містечок №1, 2, 3, 8, 9, 10, 6, якими передбачено: загальна площа в границях плану 413,6 га; площа, що закріплюється за Хмельницькою КЕЧ району, 408,0 га. Дозволено виготовити державний акт на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району Хмельницькому філіалу Інституту Укрземпроект. Покладено відповідальність за збереження межових знаків, які встановлено в натурі по окружній межі, на Хмельницьку КЕЧ району.

У матеріали справи надано копію державного акта на право користування землею №041671, в якому зазначено про його видання Хмельницькій КЕЧ району, розміщеної в місті Старокостянтинові Хмельницької області, виконавчим комітетом Старокостянтинівської районної ради народних депутатів про те, що за землекористувачем закріплюються у безстрокове і безплатне користування 408,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для державних потреб.

До акту додано копію плану землекористування з описом суміжних земель.

За результатами обстеження земельних ділянок військових містечок від 17.09.2015, яке проведено заступником начальника Управління Держземагенства у Старокостянтинівському районі Хмельницької області, секретарем Старокостянтинівської міської ради, завідувачем відділу з питань регулювання земельних відносин Старокостянтинівської міської ради по військовому містечку №2 (вул. Миру, Франка) було встановлено:

- земельна ділянка орієнтовною площею 5,84га перебуває під паливним складом КЕВ та частково використовується для потреб Міністерства Оборони України. Надано пропозиції: частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування паливного складу та потреб Міністерства оборони України орієнтовно 3,84га залишити у віданні КЕВ, а іншу частину віднести до земель комунальної власності Старокостянтинівської міської ради;

- Земельна ділянка, орієнтовна площа 47,28га відноситься до військової частини НОМЕР_2 . З них безпосередньо використовується для потреб Міністерства Оборони України (територія військової частини) 37,78га. Пропозиції по земельній ділянці: 1) Земельну ділянку, яка знаходиться під частиною А2502 орієнтовною площею 37,78га залишити в користуванні Міністерства оборони України. 2) Посвідчити право користування земельною ділянкою наданою в пункті згідно вимог земельного кодексу України. 3) Земельну ділянку орієнтовною площею 9.5га, яка не використовується для потреб Міністерства оборони України, КЕВ зняти з обліку і віднести до земель комунальної власності Старокостянтинівської міської ради.

- Земельна ділянка орієнтовною площею 51,215га відноситься до військової частини НОМЕР_3 . З них безпосередньо використовується для потреб Міністерства Оборони України (територія військової частини) - 20,318га, 31,194га не використовується для потреб Міністерства оборони України, з них: 9,357га знаходиться під парком загального користування (всі витрати по догляду за парком загального користування несе Старокостянтинівська міська рада), решта під індивідуальною забудовою. Пропозиції по земельній ділянці: 1) Земельну ділянку, яка знаходиться під частиною А4009 орієнтовною площею 20,318га залишити в користуванні Міністерства оборони України. 2) Посвідчити право користування земельною ділянкою згаданою в пункті згідно вимог земельного кодексу України. 3) Земельну ділянку площею 31,194га яка не використовується для потреб Міністерства оборони України зняти з обліку КЕВ, віднести до земель комунальної власності Старокостянтинівської міської ради.

05.01.2018 Старокостянтинівська міська рада прийняла рішення №5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", яким відповідно до ст. ст. 12, 117 Земельного кодексу України, ст. ст. 19, 26, 35 Закону України "Про землеустрій", постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №513 "Про затвердження порядку проведення інвентаризації земель", з метою сприяння соціально - економічному розвитку міста та керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України", вирішила провести роботи з інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності міста Старокостянтинів загальною орієнтовною площею 115000 м.кв. згідно додатку (п. 1); технічну документацію із землеустрою з інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності розробити з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (п. 2); розроблену технічну документацію із землеустрою з інвентаризації земель подати на розгляд та затвердження у встановленому законом порядку (п. 3).

Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 11.07.2018 №44/29/VII на підставі ст. ст. 40, 118, 120 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності стосовно розташованої по АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 115000 м.кв.

Рішення Старокостянтинівської міської ради від 24.05.2019 №14 п.6/34/VII про внесення змін та доповнення п. 1 рішення міської ради від 21 грудня 2018 року №23/32/VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу розташованої по АДРЕСА_1 земельної ділянки загальною площею 115000 м.кв. КВЦПЗ: 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); кадастровий номер 6810800000:01:007:0038) на окремі земельні ділянки, до яких увійшла земельна ділянка №2 площею 99852м.кв. (кадастровий номер 6810800000:01:007:0050).

В матеріалах справи наявний Висновок експерта №2449/2718-2882/21-26 від 20.09.2020 (в межах кримінального провадження №62022240010000035 від 11.02.2022) за результатами проведення комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою по кримінальному провадженню.

За результатами проведеної експертизи, було встановлено, що земельна ділянка 6810800000:01:007:0040 площею 0,1га повністю накладається (нашаровується) на земельну ділянку військового містечка № 2, площею 61,1667 га, яка входить до Державного акту серії Б№041671 від 1980 року на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району розміщеної в місті Старокостянтинів, площею 408,0га для державних потреб.

Також згідно плану схеми (додаток №1 до висновку експерта) у висновку експертизи зазначено, що земельна ділянка кадастровий номер 6810800000:01:007:0038 повністю розташована в межах земельної ділянки площею 61,1667га військового містечка №2.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру від 10.07.2023р. земельна ділянка кадастровий номер 6810800000:01:007:0040, площею 0,1га належить до комунальної форми власності, цільове призначення - 16.00; категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №309220221, на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0040, площею 0,1га накладено арешт (підстава для державної реєстрації: ухвала суду (справа №686/14626/21), серія та номер: б/н, виданий 23.10.2021, видавник: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області). Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61241964 від 29.10.2021.

Листом від 18.10.2021 №8591/14-01-01-21 Територіальне управління ДБР розташоване у м. Хмельницькому, звернулось до Кабінету Міністрів України, в якому просило повідомити чи КМУ приймав рішення, щодо припинення права користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810800000:01:007:0038), що на підставі Державного акту на право користування землею №041671 належить КЕВ м. Хмельницький.

У відповідь, листом від 12.11.2021 Секретаріат КМУ повідомив ТУ ДБР, розташоване у м. Хмельницькому, що за результатами опрацювання, згадана у зверненні інформація в Автоматизованій системі діловодства Секретаріату КМУ не знайдена.

Листом від 03.08.2022 Хмельницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернулась до Міністерства оборони України з проханням, у разі подання позовних заяв спрямованих на повернення земельних ділянок в тому числі з кадастровим номером 6810800000:01:007:0040 законним користувачам (МОУ та КЕВ м. Хмельницький), а також вжиття інших заходів направлених на відшкодування завданих та вищевказаних обставин збитків повідомити прокуратуру у найкоротший строк.

У відповідь, листом від 03.11.2022 Міністерство оборони України повідомило Хмельницьку спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону про те, що КЕВ м. Хмельницький вчиняються заходи щодо скасування рішень Старокостянтинівської міської ради, якими незаконно виведено з земель державної власності (земель оборони) належні КЕВ м. Хмельницького земельні ділянки. У разі пред`явлення прокуратурою позову до суду, участь уповноваженого представника Міністерства оборони України у суді буде забезпечено.

В матеріалах справи наявне Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (нова редакція, 2024 рік), затверджене Наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 29.05.2024 №174.

Відповідно до п. 1 Положення, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (КЕВ) є органом управління, який входить до структури Сил логістики Збройних Сил України, та створений з метою організації виконання завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій (військових частин) Міністерства оборони України та Збройних Сил України дислокованих у гарнізонах Хмельницького та Шепетівського районах Хмельницької області (зона відповідальності) у мирний час та на особливий період.

КЕВ є юридичною особою.

Повне найменування: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (ЄДРПОУ 07928461).

КЕВ безпосередньо підпорядковано командувачу Сил логістики Збройних сил України. Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснює координацію, спрямування та контроль за діяльністю КЕВ.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2023р. по справі №924/521/21, залишеним без змін Постановою Верховного Суду від 14.06.2023р., задоволено позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, м. Хмельницький до Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, м. Київ та визнано недійсними рішення Старокостянтинівської міської ради:

- від 05.01.2018 року №5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів";

- від 11.07.2018 року №44/29/VII про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів (розробленої на підставі рішення від 05 січня 2018 року №5/26/VII);

- від 16.11.2018 року №17 п. 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки".

Заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону м. Хмельницький посилаючись на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0040, площею 0,1га вибула із державної власності поза волею держави, звернувся з позовом про витребування частини земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , площею 0,1га кадастровий номер 6810800000:01:007:0040 на користь Міністерства оборони України м. Київ.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 № 1572/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" визначено, що до системи центральної виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 2 Закону України "Про оборону України" визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Міністерство оборони України, відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" та п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.11.2014 № 671, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Відповідно до ст. 1 Положення Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, у сфері оборони і військового будівництва. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відтак, Міністерство оборони України є уповноваженим органом здійснювати функції держави у спірних відносинах.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 03.08.2022 Хмельницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернулась до Міністерства оборони України з проханням, у разі подання позовних заяв спрямованих на повернення земельних ділянок в тому числі з кадастровим номером 6810800000:01:007:0040 законним користувачам (МОУ та КЕВ м. Хмельницький), а також вжиття інших заходів направлених на відшкодування завданих та вищевказаних обставин збитків повідомити прокуратуру у найкоротший строк.

У відповідь, листом від 03.11.2022 Міністерство оборони України повідомило Хмельницьку спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону про те, що у разі пред`явлення прокуратурою позову до суду, участь уповноваженого представника Міністерства оборони України у суді буде забезпечено.

З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, на які вказує прокурор, не відреагував на стверджувані порушення, заходів захисту вказаних інтересів, зокрема у судовому порядку, не вжив. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави, зважаючи на характер наданої позивачем відповіді на лист прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій з їх захисту, що призводить до виникнення у прокурора не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивача шляхом пред`явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Щодо позовних вимог про витребування частини земельної ділянки військового містечка №2 судом враховується, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Звідси застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19). Тобто у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У позовній заяві прокурором заявлено вимогу про витребування у відповідача земельної ділянки площею 0,1га кадастровий номер 6810800000:01:007:0040, яка є частиною військового містечка № НОМЕР_1 .

У силу статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Відповідно до приписів частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2023 у справі №906/986/21.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі №910/2722/22, від 25.07.2023 у справі №914/106/22, від 27.06.2023 у справі №916/2851/17, від 05.03.2024 у справі №924/1351/20.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, та з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (аналогічний висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18(910/4866/21) та в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц).

У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 372/128/17 та від 15.11.2023 у справі № 363/848/17 зазначено, що реалізація права на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочинів, за якими майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Така судова практика є сталою, відмінність залежить лише від доказування й фактичних обставин конкретної справи.

Права держави на майно, яке їй належить, визначені Цивільним кодексом України. При цьому необхідно враховувати, що держава у цивільних відносинах діє на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 Цивільного кодексу України) та набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 17 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 326 Цивільного Кодексу України у державній власності знаходиться майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачень законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Частина 1 ст. 321 Цивільного Кодексу України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто (в тому числі і держава) не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поняття та зміст права власності визначаються ст. 316, 317 Цивільного Кодексу України. Так, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Вищенаведеними нормами закону повинні керуватися всі учасники цивільних та господарських правовідносин при здійсненні своєї діяльності.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка загальною площею 408 га, що знаходиться на території м. Старокостянтинів Хмельницької області, отримана за рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської районної Ради народних депутатів Хмельницької області від 10.06.1980 № 109, належить до земель оборони в силу положень Закону України "Про використання земель оброни" від 27.11.2003, а також положень ст. 70 ЗК УРСР від 18.12.1990 та ст. 77 ЗК України від 25.10.2001, відповідно до яких землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Спірна земельна ділянка кадастровий номер 6810800000:01:007:0040 площею 0,1га повністю накладається (нашаровується) на земельну ділянку військового містечка № 2, площею 61,1667 га, яка входить до Державного акту серії Б№041671 від 1980 року на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району розміщеної в місті Старокостянтинів, площею 408,0га для державних потреб, що підтверджується долученим до матеріалів справи висновком експерта. Також згідно плану схеми (додаток №1 до висновку експерта) земельна ділянка кадастровий номер 6810800000:01:007:0038 повністю розташована в межах земельної ділянки площею 61,1667га військового містечка №2.

Окрім цього, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2023 у справі №924/521/21, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 14.06.2023, позовні вимоги КЕВ м. Хмельницький до Старокостянтинівської міської ради, за участю Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, задоволено в повному обсязі, а саме: визнано недійсними рішення Старокостянтинівської міської ради від 05.01.2018 № 5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", рішення Старокостянтинівської міської ради від 11.07.2018 № 44/29/VII "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів, розроблених на підставі рішення від 05.01.2018 № 5/26/VII", рішення Старокостянтинівської міської ради від 16.11.2018 № 17 п. 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки".

Зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини суд доходить висновку, що земельна ділянка кадастровий номер 6810800000:01:007:0040 площею 0,1га вибула з власності держави в особі Міністерства Оборони України поза її волею, на підставі неправомірних рішень Старокостянтинівської міської ради, які в подальшому була скасовано за рішенням суду.

При цьому на час розгляду справи в Державному земельному кадастрі земельна ділянка кадастровий номер 6810800000:01:007:0040 відображається як земельна ділянка комунальної форми власності.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 761/17557/15-ц).

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на те що земельна ділянка кадастровий номер 6810800000:01:007:0040 площею 0,1га вибула з державної власності (землі оборони) поза волею її власника, про що суд констатував у даному рішенні, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Міністерства оборони України.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України. При цьому судом застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку із поданням позовної заяви через електронний суд.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (вул. Острозького, 41, м. Старокостянтинів Хмельницька область, код ЄДРПОУ 36027760) на користь держави в особі Міністерства оборони України частину земельної ділянки військового містечка № 2, площею 0,1га, кадастровий номер земельної ділянки 6810800000:01:007:0040, якій присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Видати наказ.

Стягнути з Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41, код ЄДРПОУ 36027760) через Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41, код ЄДРПОУ 04060766) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, рахунок UA238201720343120001000082783) 2442,40грн (дві тисячі чотириста сорок дві гривні 40 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2024.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 5 примірників:

1-до справи (в паперовому екз.),

2-заступнику керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури до електронного кабінету),

3- Хмельницька обласна прокуратура (sekretariat@khmel.gp.gov.ua на електронну пошту),

3-позивачу Міністерство оборони України (до електронного кабінету),

4-відповідачу Старокостянтинівська міська рада (до електронного кабінету),

5-третя особа КЕВ (khm_kev@post.mil.gov.ua на електронну пошту).