Ухвала

від 23.09.2024 по справі 910/3313/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3313/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючої), Бенедисюка І. М. та Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024

за позовом Товариства

до Антимонопольного комітету України

про визнання рішення недійсним в частині,

ВСТАНОВИВ:

Товариство 05.08.2024 (згідно з поштовою відміткою на конверті) подало до Верховного Суду касаційну скаргу (та доповнення до неї, які подані у строк на касаційне оскарження), в яких просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, а справу № 910/3313/21 направити на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду від 26.08.2024 касаційну скаргу Товариства залишено без руху у зв`язку з тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), оскільки не містила чітких підстав касаційного оскарження судових рішень; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

Копія ухвали Верховного Суду від 26.08.2024 про залишення касаційної скарги без руху була надіслана та доставлена в електронний кабінет одержувача 27.08.2024 о 18:22, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет "Електронного суду", сформованою з автоматизованої системи документообігу Суду.

Товариство 06.09.2024 (згідно з поштовою відміткою на конверті) на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.08.2024 подало заяву з касаційною скаргою в новій редакції, в якій скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, абзацу восьмого статті 1, частини другої статті 12, частин першої та другої статті 13, статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 2.1 розділу 2 пунктів 3.1, 3.3, 3.4, розділу 3, пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 розділу 4, пункту 5.1 розділу 5, пунктів 6.1, 6.2, 6.3 розділу 6, пункту 7.1 розділу 7, пунктів 8.1, 8.2, 8.3, 8.4, 8.5, 8.6 розділу 8, пунктів 9.1, 9.2, розділу 9 та пунктів 10.1. 10.2, 10.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49, пункту 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" без урахування висновків Верховного суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі;

обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 4 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та відповідно методичних рекомендацій щодо застосування поняття контролю (затверджених рішенням Антимонопольного комітету від 01.11.2008) у подібних правовідносинах;

в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилив клопотання про призначення додаткової експертизи з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.

З огляду на усунення скаржником недоліків касаційної скарги Суд, враховуючи, що касаційна скарга подана в межах строків, встановлених частиною першою статті 288 ГПК України, та відповідає вимогам статті 290 ГПК України, дійшов висновку, що подані матеріали достатні для відкриття касаційного провадження з підстав, наведених у скарзі.

Водночас до касаційної скарги Товариством додано заяву про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Зазначена заява мотивована тим, що сума коштів, присуджена до стягнення зі скаржника згідно з оскаржуваним судовим рішенням, є непомірно великим фінансовим тягарем, а його примусове стягнення у разі звернення до виконання може спричинити значні збитки для скаржника та призвести до припинення роботи Товариства, у зв`язку з чим скаржник не зможе забезпечити сплату штрафу згідно з оскаржуваним судовим рішенням, про що також свідчить його фінансова звітність за перше півріччя 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Аналіз вказаної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

Однак посилання скаржника на його скрутне матеріальне становище та настання негативних наслідків у зв`язку з виконанням оскаржуваних судових рішень без надання жодних доказів, які підтверджували б необхідність зупинення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення у цій справі, не можуть бути безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Крім того, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Разом з тим скаржником не доведено, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у Суду відсутні підстави для задоволення зазначеної заяви.

Керуючись статтями 234, 294 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 зі справи № 910/3313/21.

2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 24 жовтня 2024 року о 10:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. 302.

3. Надати учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 14 жовтня 2024 року.

4. У задоволенні заяви акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 зі справи № 910/3313/21 відмовити.

5. Витребувати матеріали справи № 910/3313/21 господарського суду міста Києва за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення в частині.

6. Копію ухвали надіслати господарському суду міста Києва та Північному апеляційному господарському суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова