Постанова

від 10.09.2024 по справі 748/135/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 748/135/23

провадження № 51-2673км24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12022270340005047, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз - 26 листопада 2012 року вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 156, ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 8 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Історія справи та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від

23 жовтня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Цим же вироком ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з часу затримання - 15 жовтня 2022 року.

Також запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 15 жовтня

2022 року приблизно о 15:30, будучи військовослужбовцем, знаходився у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , перебував у стані алкогольного сп`яніння, в ході конфлікту, що виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, з метою умисного протиправного заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді смерті іншої людини та бажаючи їх настання, умисно наніс потерпілому не менше двадцяти ударів кулаками обох рук та ліктем правої руки в ділянку голови, грудної клітки та верхньої правої кінцівки.

В тому числі, засуджений під час вчинення протиправних дій, з метою заподіяння смерті потерпілому, умисно наніс не менше п`ятнадцяти ударів у життєво важливий орган - голову, а також не менше двох ударів в ділянку верхньої кінцівки, не менше трьох ударів в ділянку грудної клітини.

Внаслідок указаних протиправних дій потерпілому спричинено комплекс тілесних ушкоджень, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

Смерть потерпілого настала 15 жовтня 2022 року від комплексу тілесних ушкоджень у вигляді черепно-лицевої травми, яка призвела до механічної асфіксії внаслідок аспірації крові.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 20 лютого 2024 року рішення районного суду змінив.

Постановив ухвалу, якою перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 на

ст. 118 КК України.

Також постановив призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України.

Відповідно до рішення апеляційного суду умисні дії ОСОБА_7 під час побиття потерпілого ОСОБА_8 були вчинені в стані необхідної оборони з перевищенням її меж, що призвело до умисного заподіяння смерті іншій людині, оскільки потерпілий погрожував підірвати гранату у приміщенні будинку, при цьому, засуджений продовжував побиття потерпілого після того як той упав, а гранату у нього відібрали.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, прокурор подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд матеріалів кримінального провадження у цьому суді.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в порядку касаційного розгляду має відповісти на доводи щодо допущення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставної перекваліфікації дій засудженого з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України в цьому кримінальному провадженні.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала

У поданій касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставної кваліфікації дій засудженого за ст. 118 КК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Суть доводів скарги прокурора зводиться до того, що суд апеляційної інстанції безпідставно перекваліфікував дії засудженого на ст. 118 КК України, оскільки засуджений не діяв в межах необхідної оборони з перевищенням її меж, вчинив умисне вбивство потерпілого, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України.

Стверджує, що визначальним в поведінці засудженого було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, і тому його дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони.

Також на обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції при встановлені мотиву та спрямованості умислу на вчинення кримінального правопорушення не оцінив сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та як результат взяв до уваги лише показання засудженого, потерпілої та свідків, які не узгоджуються, зокрема з висновком судово-медичної експертизи трупа потерпілого, даними отриманими в результаті проведення слідчого експерименту за участю засудженого.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник наводить аргументи на спростування доводів, викладених у ній, та просить скаргу залишити без задоволення як безпідставну.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, а засуджений та його захисник заперечили щодо її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, засудженого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 433 КПК України суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційній скарзі, чи було додержано судами першої й апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до перекваліфікації апеляційним судом дій засудженого з ч. 1 ст. 115

на ст. 118 КК України у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як передбачено ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Приписами ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, то колегією суддів встановлено, що, не погодившись із вироком районного суду, зокрема сторона захисту подала апеляційні скарги, в яких стверджувала про те, що суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку діям засудженого та безпідставно кваліфікував їх за ч. 1 ст. 115 КК України.

У свою чергу, суд за результатами апеляційної процедури не погодився з вказаними вище висновками суду першої інстанції та дійшов переконання, що за обставин цього кримінального провадження належними та допустимими доказами доведено провину засудженого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, оскільки останній перебував у стані необхідної оборони від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, при цьому перевищив її межі та, як наслідок, заподіяв потерпілому ряд тілесних ушкоджень, у результаті чого той помер.

Однак за результатами касаційного перегляду матеріалів цього кримінального провадження колегія суддів зауважує про передчасність таких висновків суду апеляційної інстанції.

Так, під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій, оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.

При цьому за правилами ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції, зокрема, переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора, які зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дав неправильну правову оцінку діям засудженого, що призвело до помилкової їх кваліфікації за ст. 118 КК України, оскільки засуджений не діяв в межах необхідної оборони з перевищенням її меж, вчинив умисне вбивство потерпілого, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України.

Колегія суддів зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 115 КК України, характеризується діянням у виді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком. З суб`єктивної сторони це правопорушення характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом, кожен із яких може бути як визначеним, так і не визначеним), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини, як тоді, коли особа бажає, так і тоді, коли вона, хоч і не бажає, але свідомо припускає її настання.

На відміну від цього, умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України), має свою особливу ознаку - обстановку його вчинення, тобто наявність у особи необхідної або уявної оборони. Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в цій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Суд касаційної інстанції у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що у разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах. Питання про наявність умислу особи вирішується з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуються кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.

У ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що без належної перевірки та аналізу судом апеляційної інстанції залишилися зазначені вище обставини.

Так, під час допиту в суді апеляційної інстанції засуджений стверджував, зокрема те, що він завдавав множинні удари в обличчя потерпілого, навіть після того, як у потерпілого забрали гранату.

До того ж аналогічного змісту пояснення надав засуджений під час відтворення обставин події в ході проведення за його участю слідчого експерименту та потерпіла ОСОБА_9 під час її допиту в суді надавала відповідні показання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена вказаними особами версія розвитку подій не суперечила дослідженим судом першої інстанції письмовим доказам, яким була надана цим судом належна оцінка, зокрема:

- висновку експерта від 12 листопада 2022 року № СЕ-19/125-22/8133-БД, згідно якого на светрі, футболці, штанах та берцях, вилучених під час огляду трупа ОСОБА_8 , виявлено сліди крові, котрі можуть походити від потерпілого ОСОБА_8 Виключається можливість походження виявлених слідів крові від підозрюваного ОСОБА_7 ;

- висновку експерта від 29 листопада 2022 року № СЕ-19/125-22/8134-БД, відповідно до якого на футболці зеленого кольору, джинсах та кросівках з плямами речовини бурого кольору, вилучених під час затримання ОСОБА_7 , виявлено сліди крові, котрі можуть походити від потерпілого ОСОБА_8 та виключається можливість походження виявлених слідів крові від підозрюваного ОСОБА_7 ;

- висновку експерта від 15 жовтня 2022 року № 1355, яким встановлено, що причиною смерті ОСОБА_8 стала поєднана черепно-лицева травма з множинними синцями та ранами голови, з масивними крововиливами в м`які тканини голови, уламковими переломами носових кісток та хрящів носа з розривами слизової оболонки та ушкодженням судин, уламковими переломами верхньої щелепи, кісток основи черепа, котрі супроводжувались масивною носовою кровотечею та затіканням крові у дихальні шляхи, що в свою чергу призвело до механічної асфіксії внаслідок аспірації (вдихання) крові. Крім того, при судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_8 встановлено, що перед смертю він знаходився в стані тяжкого отруєння алкоголем, і що, безумовно, сприяло настанню його смерті. Смерть

ОСОБА_8 настала приблизно за 18-20 годин до моменту початку проведення експертизи, що може відповідати часовому проміжку 14:00-16:00

15 жовтня 2022 року. Морфологічні особливості та розташування тілесних ушкоджень свідчать про різнонаправленість нанесення ударів, які їх спричинили. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_8 , утворилися не менш ніж від

20 травмуючих дій, з них: в ділянці голови не менш ніж від 15 травмуючих дій, в ділянці грудної клітки не менш ніж від 3 травмуючі дії і від 2 травмуючих дій - в ділянці правої верхньої кінцівки. Враховуючи морфологічні особливості тілесних ушкоджень, їх локалізацію та ступінь тяжкості, вважаю, що виявлені тілесні ушкодження могли бути спричинені на протязі короткого проміжку часу, що вимірюється хвилинами - до години. Хаотичне розташування ушкоджень на передній, боковій та задній поверхнях тіла громадянина ОСОБА_8 дозволяє дійти висновку, що в момент отримання тілесних ушкоджень положення та поза потерпілого, а також взаєморозташування потерпілого та нападника могли змінюватися. Тілесні ушкодження у вигляді поєднаної черепно-лицевої травми як такі, що в своєму перебігу призвели до розвитку механічної асфіксії внаслідок аспірації крові, перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті. Тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломами від 2 по 7 ребро з ушкодженням плеври та крововиливами в проекції переломів в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті не перебувають. Тілесні ушкодження у вигляді забійної рани та садна правої кисті в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті не перебувають. Смерть ОСОБА_8 настала від комплексу тілесних ушкоджень у вигляді черепно-лицевої травми, яка призвела до механічної асфіксії внаслідок аспірації крові. Смерть настала через короткий проміжок часу (від кількох хвилин до пів години) після отримання всього комплексу ушкоджень. Після отримання всього комплексу тілесних ушкоджень потерпілий міг здійснювати обмежений обсяг цілеспрямованих рухів, в тому числі рухатись до моменту втрати свідомості. Враховуючи кількість, локалізацію та морфологічні особливості тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 , під час отримання всього комплексу тілесних ушкоджень він відчував фізичний біль. При дослідженні ран сторонніх предметів та накладань не виявлено. При проведенні судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень, які належали б до таких, що зазвичай утворюються при самозахисті, не виявлено. Враховуючи характер та особливості отриманих травм, за умови негайного надання медичної допомоги, в тому числі спеціалізованої медичної допомоги в умовах профільного стаціонару, прогноз щодо життя міг бути більш сприятливим. Увесь комплекс тілесних ушкоджень, виявлений у ОСОБА_8 , не міг утворитися внаслідок падіння з висоти (як із попереднім наданням тілу прискорення, так і без такого) з подальшим ударом о площину, предмети, що виступають;

- висновку експерта від 17 жовтня 2022 року № 420, згідно з яким при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців із забоями м`яких тканин обличчя, правої верхньої кінцівки, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів по механізму удару та тиснення. Також у нього виявлені садна грудної клітки та обох верхніх кінцівок, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів по механізму тертя. Вищевказані тілесні ушкодження як усі в сукупності, так і кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. Зважаючи на морфологічні характеристики синців з забоями м`яких тканин обличчя, правої верхньої кінцівки та саден обох верхніх кінцівок, вони могли утворитися за 1-2 доби до моменту проведення експертизи. Враховуючи морфологічні властивості саден з локалізацією в ділянці грудної клітки, вони могли утворитися за 2-5 діб до моменту проведення експертизи. Отже, вищевказані тілесні ушкодження по давності утворення можуть відповідати даті 15 жовтня 2022 року. Виходячи з кількості зовнішніх ушкоджень, виявлених у ОСОБА_7 , їх характеру та розташування, можна припустити, що вони могли утворитися не менш ніж від 27 травмуючих дій. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_7 , утворення їх комплексу при падінні на площину з висоти власного зросту, в тому числі і при попередньому наданні тілу прискорення та ударі об виступаючі предмети експерт вважає неможливим.

Крім цього, допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_10 показала, що у ОСОБА_7 наявні тілесні ушкодження на обох кінцівках, по задній поверхні грудної клітки, які виникли від дії твердих тупих предметів по механізму тиснення та тертя. На задній поверхні правого ліктьового суглобу ОСОБА_7 маються садна, які утворились внаслідок тиснення та тертя, що могли утворитись внаслідок нанесення ОСОБА_7 вказаною ділянкою тіла ударів по твердій поверхні. Що стосується відсутності саден на кистях рук, то експертом не виключається, що садна не утворились на кистях рук після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 через індивідуальні особливості;

- протоколу проведення слідчого експерименту за участю засудженого від

17 жовтня 2022 року. В ході якого він розповів та на місці події показав про обставини вчиненого ним злочину. ОСОБА_7 розповів, що потерпілий побіг у будинок, погрожуючи, що заріже, а він побіг за ним. Перебуваючи в будинку він наніс ОСОБА_8 . удар ліктем правої руки в щелепу від чого останній впав спиною на підлогу. Після цього, він став над ним та почав наносити численні удари руками та ліктем руки в область голови ОСОБА_8 , від чого по сторонам летіли бризки крові.

Натомість суд апеляційної інстанції взяв до уваги показання засудженого, потерпілої та свідків про те, що потерпілий погрожував підірвати гранату тримаючи її у руках, а засуджений діяв виключно з метою відвернення реалізації погроз потерпілого шляхом заподіяння йому шкоди.

Також цей суд констатував скоєння вбивства потерпілого при перевищенні меж необхідною оборони, оскільки засуджений продовжував побиття потерпілого після того, як той упав, а гранату у нього відібрали.

Варто зазначити, що потерпілому були нанесені велика кількість ударів у життєво важливий орган - голову, що призвело до механічної асфіксії внаслідок аспірації крові, від чого потерпілий помер.

При цьому апеляційний суд звернув окрему увагу на висновок судово-медичної експертизи від 17 жовтня 2022 року № 420 щодо виявлених тілесних ушкоджень у засудженого, зокрема на обличчі та грудній клітці, які співвідносяться з показаннями самого засудженого, потерпілої та свідка ОСОБА_11 , які деталізували початок конфлікту, який був ініційований саме потерпілим, із застосуванням фізичної сили по відношенню до засудженого, а також на відсутність у засудженого будь-яких додаткових предметів як знаряддя злочину, що б вказували на сформований та спрямований умисел ОСОБА_7 саме на умисне вбивство ОСОБА_8 .

Однак суд апеляційної інстанції не зважив на те, що виявлені у засудженого тілесні ушкодження не можуть бути порівняні з тілесними ушкодженнями, спричиненими потерпілому, що свідчить про те, що намір засудженого вчинити розправу над потерпілим домінував під час бійки, і був визначальним мотивом завдання ударів потерпілому в обличчя та ділянку голови.

До того ж, на переконання колегії суддів зазначений вище висновок експерта про наявність у засудженого відповідних тілесних ушкоджень не спростовує того факту, що потерпілий не міг завдати шкоди засудженому після того як у нього відібрали гранату, оскільки після отриманих ударів не вчиняв ніяких активних дій, при цьому перебував у стані тяжкого алкогольного отруєння. Попри це засуджений продовжував наносити потерпілому удари в життєво важливий орган - голову.

Таким чином, спосіб заподіяння засудженим тілесних ушкоджень потерпілому, який не становив для нього небезпеки після того як у нього відібрали гранату, кількість нанесених ударів, характер і локалізація тілесних ушкоджень свідчать про те, що засуджений діяв не з метою захисту.

На підставі наведеного колегія суддів зауважує, що суд за результатами апеляційної процедури дійшов поспішного висновку про те, що ОСОБА_7 діяв з перевищенням меж необхідної оборони, що призвело до кваліфікації його дій за ст. 118 КК України.

Тож висновки суду апеляційної інстанції про кваліфікацію дій засудженого за ст. 118 КК України є передчасними.

Отже, твердження прокурора про те, що апеляційний розгляд цього кримінального провадження відбувся з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що могло призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, є слушними.

У цьому кримінальному провадженні колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставинах, які були б підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, крім того не є належним чином вмотивованим.

З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає приписам статей 370, 419 КПК України, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення та могли призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у результаті кваліфікації дій засудженого за

ст. 118 КК України, а тому на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Щодо ухвалення рішення про обрання засудженому запобіжного заходу

За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 442 КПК України постанова суду касаційної інстанції має містити окреме рішення про запобіжний захід.

Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що ухвала апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зокрема переховуванню ОСОБА_7 від суду, колегія суддів,виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, тяжкості обвинувачення та даних про особу засудженого, вважає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком не більше ніж на 60 днів.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню

на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження

- призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, поданих апеляційних скарг та доводи наведені у касаційній скарзі прокурора і прийняти законне, обґрунтоване та мотивоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 КПК України.

Касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_7 обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3