Рішення

від 24.09.2024 по справі 171/3057/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/3057/23

Номер провадження 2/184/479/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

24 вересня 2024 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Попівніч Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Зеленодольської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини. Свої позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами 17.11.2023 року шлюб розірвано. З цього часу діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом із батьком. Позивач повністю віддає дітям свою любов і турботу, велику увагу приділяє розвитку дітей. Також він з донькою та сином грає у розвиваючі ігри, читає книжки, розглядає розвиваючі картинки, розповідає казки тощо. Психологічно донька та син не готові проживати разом з матір`ю, оскільки вихованням дітей здебільшого займався батько один і у нього з ними тісний зв`язок батька і дитини. Наведене стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав заяву про проведення слухання справи за його відсутності та за відсутності позивача, проти винесення заочного рішення по справі не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, відзив не надала.

Представник третьої особи Служба у справах дітей Зеленодольської міської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, 05.04.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відділом державної реєстрації Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Апостолівського району, Дніпропетровської області було укладено шлюб.

Під час проживання у шлюбі у сторін народились діти: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023р. позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб між сторонами розірвано.

Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області від 10.08.2023 року № 171/1478/23 винесено судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/3 часини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 22.06.2023 року до досягненням найстаршою дитиною повноліття.

Як вказує позивач, 16.06.2022 року сторони разом із дітьми переїхали, як внутрішньо переміщені особи в м. Кривий Ріг, але через два місяці вони всі разом повернулись до м. Зеленодольськ Криворізького району, Дніпропетровської області. Повернувшись до дому та через деякий час відповідачка повідомила, що залишає дітей на позивача, а сама повертається до міста Кривого рогу з метою винайняти житло бо в неї з`явився інший чоловік. Потім, винайнявши помешкання, відповідачка забрала дітей до себе, але в листопаді 2022 року зателефонувала позивачу і попросила зустрітися з нею та забрати на деякий час дітей.

З того часу діти залишилися проживати з батьком за адресою АДРЕСА_1 .

За весь цей період вони часто хворіли, сумували та потребували материнської любові та уваги. Мати за весь цей час ні разу не подзвонила, не дізналась, як почувають себе діти. На прохання повернутись до дітей та зберегти шлюб ніяк не реагувала.

Позивач повністю опікується інтересами і потребами дітей, піклується про них, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дітей.

Донька ОСОБА_3 відвідує навчальний заклад ліцей № 1 Зеленодольського ліцею.

Окрім відвідування шкільного закладу, діти ходять до гуртку в ОСОБА_5 у спортивну школу «Шахтар» та мають успіхи.

ОСОБА_1 працює у ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 5 розряду дільниці з обслуговування ГЗВ та електрофільтрів цеху з ремонту устаткування Криворізької ТЕС. Має постійний дохід і постійне місце проживання.

Відповідно до ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження начального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч.1 ст.242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 1,2, 3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного Цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) казано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення пору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як заховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість творення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 32/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 3 травня 1969 року та Закону № 1906-ІУ, а також не містить положень щодо набрання нею цінності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною їдою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Згідно зі ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що відповідач відзив не надав та жодним чином не спростував доводи позивача, беручи до уваги те, що суд приймає рішення за наявними в матеріалах доказами, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, останній необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.10-12,13,141,223,259,264-265,354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Зеленодольської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 за місцем його реєстрації АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.09.2024р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш