Рішення

від 02.09.2024 по справі 296/7828/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/7828/24

2-о/296/205/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Шкирі В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сейко Л.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявникаадвоката Ткачук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області управління Державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника адвокат Ткачук Т.А. звернулась до Корольовського районного суду м.Житомира в інтересах ОСОБА_1 із заявою, відповідно до змісту якої просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Бахан Ріпкинського району Чернігівської області, на тимчасово окупованій території України : м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви вказує, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Красноперекопськ (Перекопського району) Автономною Республіки Крим. Батько заявника - ОСОБА_3 , був сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте він також вже помер

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельні ділянки площею.: 2,75 га та 2,82 га, адреса розташування Чернігівська область, Ріпкинський район, Петрушівська сільська рада.

Заявник звернулася до Житомирської державної нотаріальної кантори Житомирської області із заявою про прийняття спадщини, однак їй було роз`яснено, що свідоцтво видане на тимчасово окупованій території не відповідає встановленим вимогам законодавства України.

Оскільки, свідоцтво про смерть було видано органом, який знаходиться на тимчасово окупованій території, заявниця позбавлена можливості зареєструвати факт смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та в подальшому реалізувати свої спадкові права.

З огляду на викладене, представник заявника просить суд подану заяву задовольнити.

Ухвалою суду від 30.08.2024 відкрито окреме провадження у справі.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримала та просила задовольнити.

Представник відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області управління Державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)до суду не з`явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Заперечень проти заяви не надано.

Під час судового розгляду заявник заяву підтримав та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в заяві її представника. Надав суду для огляду мобільний телефон в якому наявна переписка та документи, що свідчать про смерть ОСОБА_2 в квітні 2023 року.

Судом було допитано в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які будучи попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази засвідчили, що їм достименно відомо, що ОСОБА_2 є бабусею заявника по лінії батька, яка померла у квітні 2023 року в Криму, що наразі тимчасово окупована територія.

Заслухавши представника заявника, свідків дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні обставини .

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 22.07.1975, заявник ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьком є ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 11,14) який в свою чергу є сином ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 30.10.1952 (а.с. 13).

ОСОБА_2 , громадянка України, документована паспортом серії НОМЕР_3 виданим 11.03.1996 року померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України : м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть № НОМЕР_4 , довідка про смерть та свідоцтво про смерть від 20.04.2023 серії НОМЕР_5

ОСОБА_2 , за життя набула права власності на дві земельні ділянки про що свідчать державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 789236 від 23.10.2008 та серії ЯЕ № 789235 від 23.10.2008 та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно що зафіксована в інформаційній довідці № 365247429 від 09.02.2024

Згідно витягу зі Спадкового реєстру №77876331 від 05.08.2024, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заведена (а.с. 6).

Отже, суд встановив, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику для прийняття спадщини

Суд розглянувши справу суд прийшов наступного.

Відповідно дост. 317 ЦПК України, визначено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 1ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 рокуу зв`язку з військовою агресією рф проти України з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні запроваджено воєнний стан. В подальшому такий неодноразово продовжено, зокрема і на час розгляду справи він діє.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 (із змінами) затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф,м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим з 20 лютого 2014 перебуває в тимчасовій окупації.

Відповідно дост.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 1 Конституції України - Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2 Конституції України).

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 9 цього Закону, встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Лоізіду проти Туреччини», «Кипр проти Туреччини»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Іласку та інші проти Молдови та Росії»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки, це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Встановлюючи факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, суд вважає за можливе прийняти в якості належних і допустимих доказів документи, які видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Отже, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які заявник посилався як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим

Згідно ч. 4ст. 317 ЦПК Україниухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 7ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.4,10 - 13,7681,263265,268,273,293,294,315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 - адвоката Ткачук Таміли Андріївни, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області управління Державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті (ЄДРПОУ 22061539, місце знаходження: 10014, м.Житомир, Майдан Соборний, 1) - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Бахан Ріпкинського району Чернігівської області, на тимчасово окупованій території України в місті Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно ч. 4ст. 317 ЦПК Українидопустити рішення до негайного виконання.

Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сила після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Cуддя В. М. Шкиря