Рішення

від 18.09.2024 по справі 693/1140/23

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 693/1140/23

Провадження № 2/693/61/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.09.2024 року м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Коцюбинської Ю.Д.,

за участю: секретаря судового засідання - Олійник С.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Жашків у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою СТ «Худозабійний пункт» до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Жашківської міської ради, про встановлення сервітуту на право проїзду на земельній ділянці,

УСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що СТ «Худозабійний пункт» (надалі позивач, Пункт) розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 7120910100:04:001:0352, яка належить ОСОБА_1 (власнику Пункту) на праві оренди.

Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 120910100:04:001:0419, переданою у постійне користування ОСОБА_3 .

Для виконання санітарно-епідеміологічних вимог існує необхідність облаштування додаткового в`їзду на територію Пункту. На думку позивача єдиним можливим варіантом є прокладання дороги через земельну ділянку ОСОБА_3 .

Відповідач у відзиві зазначає, що схема встановлення сервітуту, надана позивачем, не містить доказів безальтернативності прокладення дороги, оскільки відповідно до кадастрового плану існують інші варіанти прокладання дороги, які не зачіпають земельну ділянку відповідача та використовують меншу площу для облаштування додаткового в`їзду.

Позивач не надав доказів, які свідчать про те, що такий план є найменш обтяжуючим для відповідача. Відповідач стверджує, що наданий план прокладання дороги є вигідним виключно для позивача, незважаючи на суттєві порушення прав відповідача.

Крім того, відповідач ставить під сумнів твердження позивача про те, що облаштування додаткового в`їзду на територію Пункту є критично важливим фактором для функціонування останнього. Споживче товариство здійснює господарську діяльність з 2016 року. Перша пропозиція щодо встановлення сервітуту була надіслана відповідачу у червні 2023 року. Тобто з 2016 по 2013 рік відсутність додаткового в`їзду не перешкоджало Пункту здійснювати свою діяльність.

У 2019 році складено акт згідно Наказу Мінагрополітики України, яким не виявлено будь яких порушень в організації господарської діяльності Пункту.

Відповідач звертає увагу, що використовує вищезазначену земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції, яка є джерелом його доходу.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також зазначив орієнтовну суму судових витрат за надання правничої допомоги в розмірі 30000 грн.

2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

11.09.2023 року до Жашківського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява.

20.09.2023 року винесено ухвалу про відкриття провадження та ухвалено розгляд справи провести у порядку загального позовного провадження.

10.11.2023 року надійшов відзив на позовну заяву.

21.11.2023 року надійшла відповідь на відзив.

05.12.2023 року відповідачем надані заперечення.

19.02.2023 року позивачем надані додаткові пояснення.

25.04.2024 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

24.07.2024 року позивачем через канцелярію суду надано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

27.08.2024 року від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі представника Жашківської міської ради.

30.08.2024 року представник відповідача надав заперечення на клопотання.

3.Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Споживче товариство «Худозабійний пункт», ЄДРПОУ 38795573, місцезнаходження м. Жашків, вул. Городищанська, 162а зареєстроване 13.02.2014 року. Керівник ОСОБА_1 (арк. с. 25-26).

26.08.2016 року Управління з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Жашківському районі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надало експлуатаційний дозвіл № а-UA-23-03-18, який надає змогу проводити визначені види господарської діяльності з виробництва та/або зберігання харчових продуктів тваринного походження (арк. с. 80).

За результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин складено акт № 56 від 14.11.2019 року (арк. с. 81-99).

Перевіркою виявлено порушення пошкоджена, відсутня окрема облицювальна плитка стін морозильної камери. Необхідно провести поточний ремонт пошкодженої поверхні стін та своєчасно усувати пошкодження (арк. с. 97).

Рішенням Жашківської міської ради Черкаської області від 22.12.2020 року № 3-105/VІІІ передано безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7120910100:04:001:0419 площею 0,5873 га (арк. с. 77, 78).

10.01.2023 року укладений договір оренди земельної ділянки між Жашківською міською радою та ОСОБА_1 . Згідно договору в оренду передається земельна ділянка для іншого сільськогосподарського призначення, площею 0,8859 га (арк. с. 19-21) за адресою АДРЕСА_1 .

Пунктом 3 договору встановлено, що на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових приміщень прохідна, бойня, будівля для утримання худоби, вагова, огорожа, колодязь, яке перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.01.2018 номер запису 24599952. Кадастровий номер земельної ділянки 7120910100:04:001:0352.

У відповідності до кадастрового плану земельної ділянки, вказана ділянка межує з земельними ділянками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Між ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться землі комунальної власності (дорога) (арк. с. 28-29).

ОСОБА_1 пропонує встановити сервітут для проїзду через земельну ділянку ОСОБА_3 (арк. с. 30).

21.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся з листом до ОСОБА_3 , в якому вимагав встановлення сервітуту для проїзду на територію нежитлових будівель і споруд (арк. с. 42).

Проектом договору земельного сервітуту визначено, що сервітут установлюється із правом проїзду на транспортному засобі протягом 24 години на добу, користування сервітутом є безоплатним, договір діє постійно (арк. с. 15-18).

ОСОБА_3 листом від 11.07.2023 року повідомив, що вважає пропозицію передчасною, оскільки ніякої домовленості з ним не досягнуто. Звертає увагу, що проект договору складений лише з вигодою для ОСОБА_1 , його ж просто позбавляє частини земельної ділянки (арк. с. 43).

20.07.2023 року Пункт в особі ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 із пропозицією про укладення договору сервітуту (арк. с. 31-33).

Вказані обставини не є спірними між сторонами.

4.Оцінка аргументів сторін та норми права, які застосував суд.

Частиною 1 ст. 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

За приписами ч. 4 ст. 98 ЗК України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

В свою чергу, ст. 401 ЦК України встановлено, що право користуваннячужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 року по справі № 463/2640/21).

Позивач стверджує, що для виконання санітарно-епідеміологічних вимог діяльності боєнь та м`ясопереробних підприємств на території Пункту необхідно облаштувати додатковий в`їзд. При цьому не наводить жодних посилань на нормативно-правовий акт, яким встановлені таки вимоги.

На думку позивача, існує вимога існування різних в`їздів саме на земельну ділянку, на якій розташований Пункт, тому що вантажівки із живими тваринами не повинні перетинатись з вантажівками з готовою продукцією. Те, що вантажівки після виїзду за межі земельної ділянки їдуть однією дорогою, на думку позивача, є несуттєвим.

Суд ретельно дослідив всі доводи позивача.

На фотознімку, наданому позивачем, видно, що комплекс будівель займає приблизно половину території земельної ділянки. Червоною стрілочкою з позначкою 1 (позначка зроблена в ході судового засідання за вказівкою позивача) зазначений існуючий в`їзд, другою стрілочкою зазначена паралельна ґрунтова «дорога», яка знаходиться на території ділянки ОСОБА_3 , та саме на ділянку цієї «дороги» необхідно встановити сервітут (арк. с. 111).

Ветеринарно-санітарні правила для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин затверджені наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14 січня 2004 року № 4 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28 січня 2004 року за № 121/8720.

Пунктом 3.6 вказаних правил встановлено, що при в`їзді (виїзді) на територію бойні або забійно-санітарного пункту господарства обладнують постійно діючі дезбар`єри. Територію огороджують суцільним парканом висотою 1,6 - 2,0 м, а головний в`їзд, дороги для перегону тварин, майданчики для їх приймання тощо - асфальтують. При вході вокремівиробничі відділення підприємства встановлюються дезкилимки.

Посилань на те, що виробничі потужності повинні мати окремий заїзд для ввезення на територію живих тварин та окремий виїзд для відпуску м`ясної сировини, про що заявляв позивач, вказані правила не містять.

Пунктом 4.2 правил, на який посилається позивач в позовній заяві, зокрема, встановлено, що територія бойні повинна мати три основні зони:

зона передзабійного утримання - призначена для приймання, ветеринарного огляду та передзабійної витримки тварин. У ній обладнують платформу для вивантаження худоби, ваги, базу передзабійного утримання тварин (відкриті або закриті загони, забезпечені водою), карантинне відділення та ізолятор зокремоюємністю для збору і дезінфекції стічних вод, а також майданчик для складання і біотермічного знешкодження гною та майданчик для санітарної обробки автотранспорту після вивантаження тварин. Карантинне відділення та ізолятор розміщують відособлено і відгороджують.

Суд звертає увагу, що жодних вимог щодо окремого в`їзду на земельну ділянку, на який розташована бойня, вказаний пункт правил не містить.

Аналогічно, пунктом 4.3 вказаних правил, на який позивач посилається в додаткових поясненнях, встановлено, що виробничі відділення бойні розташовують з урахуванням послідовності технологічних процесів переробки й обладнують у відповідності з чинними нормативно-технічними документами. При цьому не допускається перетинання зустрічних виробничих потоків: тварин, сировини тощо, що забезпечує мінімальне забруднення м`яса та інших продуктів забою.

Тобто, встановлена вимога щодо не перетинання саме всередині бойні, а не на території земельної ділянки взагалі. Тим більше відсутня вимога, щоб автомобілі заїжджали на земельну ділянку через різні ворота.

Суд звертає увагу, що вказані правила це єдиний нормативно-правовий акт, на який посилається позивач.

Суд не приймає в якості нормативно-правового акта листи, аналітичні висновки, сторінки з підручника тощо, але звертає увагу, що навіть в них ставиться питання щодо перетину саме в будівлях та виробничих цехах.

В судовому засіданні було поставлено питання, чому неможливо влаштувати окремі під`їзди, якщо на цьому наполягає позивач, саме на території земельної ділянки? Особливо враховуючи, що Пункт займає приблизно половину ділянки, а інша половина порожня. Позивач відповів, що йому це незручно, оскільки у нього облаштована альтанка.

Через земельну ділянку ОСОБА_4 також не зручно облаштовувати в`їзд, тому що необхідно встановити ворота, що потребує коштів.

Сплачувати кошти за користування земельною ділянкою ОСОБА_3 він також не вважає за потрібне, та просить встановити безоплатний постійний сервітут.

Крім того, суд бере до уваги, що Пункт здійснює господарську діяльність з 2016 року. Проте питання встановлення сервітуту постало лише у червні 2023 року. Вказана обставина позивачем не спростована.

Більш того, за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин складено акт № 56 від 14.11.2019 року, яким не виявлено будь яких порушень в організації діяльності підприємства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, також не довів, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

5. Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать,зокрема,витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 206, 209, 258, 265, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву СТ «Худозабійний пункт» про встановлення сервітуту на право проїзду на земельній ділянці залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 24.09.2024 року.

Головуючий: Ю. Д. Коцюбинська