Ухвала

від 23.09.2024 по справі 754/11533/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/79/24

Справа № 754/11533/24

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саламон О.Б.

за участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби у м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_2, заінтересована особа ОСББ «Автотранспортник-10», -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 через представника - адвоката Омельчук М.А. звернулась до суду зі скаргою (з подальшим уточненням), в якій просить:

- визнати дії та рішення начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 щодо відмови у скасуванні постанови про арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме 1/3 частку кв. АДРЕСА_1 - неправомірними;

- зняти арешт з 1/3 частини кв. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 1362997, накладений за постановою від 18.01.2001 відділом державної виконавчої служби Ватутінського управління юстиції у м. Києві, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Вимоги скарги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 17.01.1997 купили кв. АДРЕСА_1 в рівних частках. 19.04.2001 рішенням Ватутінського районного суду м. Києва за позовом ОСББ «Автотранспортник-10» за відшкодування заборгованості по квартплаті та комунальні послуги з ОСОБА_1 було стягнуто кошти в розмірі 940 грн.63 коп., 51,00 грн. судового збору та 100,00 грн. за послуги адвоката. 18.01.2002 відділом Державної виконавчої служби Ватутінського управління юстиції в м. Києві на виконання рішення Ватутінського районного суду м. Києва накладено арешт на 1/3 частку кв. АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Скаржник стверджує, що заборгованість сплатила в повному обсязі незадовго після рішення суду та квитанцію про погашення заборгованості віднесла до виконавчої служби, а також факт погашення заборгованості підтверджується довідкою № 118 від 17.05.2024, наданою ОСББ «Автотранспортник-10». Однак ОСОБА_1 було відмовлено у скасуванні арешту майна останньої, оскільки матеріал виконавчого провадження зареєстрованим у відділі не значиться та на виконанні не перебуває, що унеможливлює зняття арешту з майна боржника. Крім того, у відділі відсутня інформація про погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови, б/н, 18.01.2002, що суперечить п.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, оскільки ОСОБА_1 позбавлена можливості зняття цих арештів шляхом реагування державним виконавцем, а тому вимушена звертатись до суду для захисту її прав та інтересів.

16.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - державного виконавця Горбатовського І.А. надійшли додаткові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні скарги, оскільки у відділі відсутня інформація про сплату боржником боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню, згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови, б/н, 18.01.2002, Відділ державної виконавчої служби Деснянського p-ну м. Києва, исп. Коваленко.

Скаржник та її представник в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, при цьому від представника надійшла заява про розгляд скарги у його відсутність. Вимоги скарги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Особа, дії якої оскаржуються в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв1язку з неявкою учасників справи в судове засідання.

Суд, розглянувши подані учасниками справи документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 19.04.2001 рішенням Ватутінського районного суду м. Києва за позовом ОСББ «Автотранспортник-10» щодо відшкодування заборгованості по квартплаті та комунальні послуги з ОСОБА_1 було стягнуто кошти в розмірі 940 грн.63 коп., 51,00 грн. судового збору та 100,00 грн. за послуги адвоката.

Згідно договору купівлі-продажу від 17.01.1997 власниками в рівних частинах кв. АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

18.01.2002 відділом Державної виконавчої служби Ватутінського управління юстиції в м. Києві на виконанням рішення Ватутінського районного суду м. Києва накладено арешт на 1/3 частку кв. АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до довідки вих. № 118 від 17.05.2024, виданої ОСББ «Автотранспортник-10» заборгованість на виконання рішення Ватутінського районного суду м. Києва погашена в повному розмірі 1 091,63 грн. На даний час у ОСОБА_1 боргу по утриманню будинку та прибудинкової території немає.

25.07.2024 начальнику Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві було спрямовано заяву про скасування постанови Державного виконавця ВДВС Ватутінського району м. Києва від 18.01.2002 про накладення арешту на 1/3 частину кв. АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1

08.08.2024 начальник Деснянського районного відділу виконавчої служби у місті Києві на заяву від 25.07.2024 повідомив, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 станом на 08.08.2024, зареєстрованими у відділі не значиться та на виконанні не перебувають, що унеможливлює зняття арешту з майна боржника. Також у відділі відсутня інформація про погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Таким чином, зняти арешт у позасудовому порядку неможливо через відсутність в органах державної виконавчої служби матеріалів виконавчого провадження, у якому здійснено накладення арешту, оскільки таке провадження знищено.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року N 475/97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів N 2, 4. 7. та 11 до Конвенції". закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положенням ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним Законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

За ч.ч. 3-4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Чітко визначений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

За обставинами цієї справи, на теперішній час жодна з перелічених підстав для зняття арешту державним виконавцем відсутня, а тому безпідставним буде задоволення скарги шляхом зобов`язання державного виконавця чи керівника органу ДВС зняти арешт.

Разом з цим, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене та враховуючи, що на даний час виконавче провадження знищене у зв`язку з закінченням строку зберігання, суд погоджується з доводами заявника про те, що такий арешт на даний час з урахуванням відсутності підстав його застосування, порушує його права як власника майна.

Окрім зазначеного, суд приймає до уваги те, що заборгованість ОСОБА_1 перед ОСББ «Автотранспортник-10» за рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 19.04.2001 погашено в повному обсязі.

За встановлених судом обставин, які наведені вище, а також ураховуючи знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання, термін тривалості арешту - більше 10 років та виконання боржником свого обов`язку по сплаті заборгованості перед ОСББ, вбачається порушення прав боржника, як власника майна, на користування та розпорядження таким майном у зв`язку з існуючим обтяженням майна у вигляді арешту.

А відтак відсутні будь-які правові підстави для продовження існування арешту та обмеження щодо розпорядження майном скаржника, а механізм фактичного виконання рішення суду за межами виконавчого провадження відсутній, арешт втратив свою актуальність.

Щодо вимоги скарги в частині визнання неправомірною дії та рішення начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

За правилами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 77, ст. 79 ч. 1 ст. 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій начальника Деснянського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) ОСОБА_2. щодо залишення арешту на майно ОСОБА_1 та невжиття заходів його скасування, оскільки постанова була винесена державним виконавцем відповідно до закону та в межах його повноважень, а тому приходить до висновку щодо відмови в задоволенні скарги в цій частині.

Установивши порушення прав скаржника, як власника майна, суд має відновити такі права керуючись положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

Наведені приписи передбачають поновлення порушеного права шляхом визнання оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності неправомірними і зобов`язання державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення.

Водночас такий спосіб захисту порушених прав вочевидь є не ефективним у разі встановлення судом обґрунтованості скарги, пов`язаної з арештом накладеним під час примусового виконання рішення, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає механізму зняття виконавцем арешту з майна з інших, аніж визначених ч. 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав.

Тобто судове рішення про зобов`язання виконавця зняти арешт з майна не призведе до поновлення порушеного права скаржника. При цьому під ефективним засобом (способом), слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків та дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати повторне звернення особи за захистом такого порушеного права (див. постанову Верховного Суду від 26 червня 2018 у справі № 809/1231/16).

Відповідно до приписів ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що питання правомірності бездіяльності виконавця щодо не зняття арешту з майна, порушене стороною виконавчого провадження віднесено до регулювання розділом VII ЦПК України, яким передбачено прийняття рішення зобов`язального характеру в разі обґрунтованості скарги (неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності), а зміст приписів ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у випадках не віднесених до підстав, обумовлений ч. 4 ст. 59 цього Закону - арешт знімається за рішенням суду, то в даному випадку задоволення скарги в частині скасування арешту нерухомого майна, який зареєстрований на підставі постанови про арешт майна боржника від 18.01.2001, є ефективним способом захисту прав скаржника та відповідає завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі й забезпечить реалізацію конституційного принципу обов`язковості судових рішень та захисту прав власника.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково шляхом зняття арешту безпосередньо судом.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 447 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби у м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_2, заінтересована особа ОСББ «Автотранспортник-10» - задовольнити частково.

Зняти арешт з 1/3 частини кв. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 1362997, накладений за постановою б/н від 18.01.2001 відділом державної виконавчої служби Ватутінського управління юстиції у м. Києві, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. В разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.

Повний текст ухвали складено 24.09.2024.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон