Ухвала

від 19.09.2024 по справі 932/863/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 932/863/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову у справі №932/863/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дельмар», Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 11.07.2024, для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою судді від 15.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.

02.08.2024 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду.

Окрім цього, вбачається, що разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову.

Так, в обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 не укладала будь-якого договору поруки у письмовій формі із АТ КБ «ПРИВАТБАНК», щодо забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Компанія Дельмар» за кредитним договором.

Також позивачу взагалі не було відомо, що від його імені шляхом нібито накладання електронно-цифрового підпису був укладений будь-який правочин та насамперед договір поруки.

Позивач випадково дізналась про наявність судового спору по справі №904/4261/23 із додатку «ДІЯ», після отримання сповіщення про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 12.12.2023р. про стягнення грошових коштів.

Після ознайомлення із матеріалами справи №904/4261/23 у Господарському суді Дніпропетровській області, позивач довідався про наявний Договір поруки, який нібито було укладено від її імені.

Таким чином, вбачається, що станом на сьогоднішній час, фактично АТ КБ «Приватбанк» здійснює стягнення грошових коштів під час вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням НОМЕР_2 від 12.12.2023р., яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В., де підставою стягнення є рішення суду, яке не набрало законної сили, а саме рішення Господарського суду Дніпропетровської області було прийнято протиправно в частині солідарного стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , так як договір поруки не укладався.

Відтак, позивач вказує, що існує ризик стягнення грошових вимог та звернення стягнення на майно ОСОБА_1 для задоволення вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі рішення суду, яке наразі переглядається у апеляційному порядку, а також на підставі договору поруки, який позивач не укладала.

З врахуванням зазначеного, заявник просить суд:

- заборони Акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та будь-яким іншим особам в його інтересах, вживати будь-які дії щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 за вимогами, які виникають з підстав Договору поруки №DNVKLVFWW9D2D/DP від 16 грудня 2020 року у порядку солідарного стягнення на підставі Кредитного договору №б/н від 15.12.2020р., укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ ДЕЛБМАР» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК», до набрання законної сили рішення суду;

- зупинити стягнення за виконавчим провадженням НОМЕР_2 від 12.12.2023р., яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В., на підставі заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» за договором поруки №DNVKLVFWW9D2D/DP від 16 грудня 2020 року, до набрання законної сили рішення.

В судове засідання учасники в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Окрім цього, суд з метою забезпечення участі представника позивача та представника Банку в судовому засіданні, призначив судове засідання в режимі відеоконференції, проте встановити зв`язок не виявилось за можливе.

Разом з цим, оскільки в матеріалах справи наявна заява про забезпечення позову, то суд прийшов до висновку про необхідність її розгляду, оскільки в силу вимог ст. 153 ЦПК України дане питання можна вирішити без учасників процесу.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконт ання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника), покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогою позову, суд приходить до висновку про доцільність задовольнити заяву про забезпечення позову, а саме вжити захід забезпечення позову, передбачений ст. 150 ЦПК України, як достатній на даній стадії судового розгляду для забезпечення позову.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву - задовольнити.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дельмар», Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки недійсним, до набрання законної сили рішення суду, а саме:

- заборони Акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та будь-яким іншим особам в його інтересах, вживати будь-які дії щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 за вимогами, які виникають з підставі Договору поруки №DNVKLVFWW9D2D/DP від 16 грудня 2020 року у порядку солідарного стягнення на підставі Кредитного договору №б/н від 15.12.2020р., укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ ДЕЛБМАР» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

- зупинити стягнення за виконавчим провадженням НОМЕР_2 від 12.12.2023р., яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В., на підставі заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» за договором поруки №DNVKLVFWW9D2D/DP від 16 грудня 2020 року.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДЕЛЬМАР», код ЄДРПОУ 36639489, адреса: Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Старокозацька, будинок 62, квартира 18.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Строк пред`явлення для виконання ухвали три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА