Постанова

від 29.10.2010 по справі 8742/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    

Справа №2а- 8742/10/1570

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 року           

          Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний жилий комплекс «Залізничник»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення від 20.07.2010р. № 0025991502/0 –

       В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжний жилий комплекс «Залізничник»(надалі по тексту –Позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси (надалі по тексту –ДПІ у Приморському районі м. Одеси, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за червень місяць 2010 року ТОВ МЖК «Залізничник», визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення від 20 липня 2010 року за № 0025991502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 3 196 646, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Посилаючись на ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (надалі –Закон України №2181) та на пп.7.7.5 п.7.7. ст..7, абзац 3 пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (надалі –Закон №168/97-ВР), вказує на порушення фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси при проведенні перевірки 20.07.2010 р. законодавства з питань проведення перевірок та бюджетного відшкодування. Так, на думку позивача, в супереч нормам вище зазначених законів, відповідач помилково дійшов висновку про відсутність у Позивача права на бюджетне відшкодування у розмірі 3 196 646, 00 грн., оскільки обґрунтовував свої висновки виключно на підставі даних, податкової декларації з ПДВ  за червень місяць 2010 року, без з’ясування обставин, які б підтверджували або спростовували наявність у позивача податкового кредиту, який вплинув на формування суми бюджетного відшкодування, внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів. Позивач також стверджує, що відповідач не мав права відмовляти у бюджетному відшкодуванні без перевірки первинних документів, оскільки виключно результати перевірки останніх є підставою для застосування або незастосування норми абзацу 3 пп. «а»пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР. Перевірка первинних документів не могла мати місце з огляду на те, що в силу пп. «в»п.п.4.2.2 п.4.2 ст..4 Закону України №2181, перевірка первинних документів в межах камеральної перевірки неможлива. Крім того, Позивач та його представник взагалі ставить під сумнів законність проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки та вказує на неналежне виконання Відповідачем покладених на нього обов’язків при здійсненні перевірки заявленого бюджетного відшкодування. Так, Позивач вказує на те, що подав декларацію з ПДВ за червень 2010 року в електронній формі 20.07.2010р. о 18 год. 05 хв., акт перевірки та податкове повідомлення-рішення № 0025991502/0 складені того ж таки 20-го липня 2010 р., що суперечить , положенням пп.7.7.5 п.7.7 ст..7 Закону №168/97-ВР, у відповідності до якого камеральна перевірка такої поданої декларації  могла та повинна була розпочатись лише наступного дня за днем подання декларації, тобто 21.07.2010 р.

Відповідач ДПІ у Приморському районі м. Одеса, в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися. Представник Відповідача вказує, що невиїзна документальна (камеральна) перевірка ТОВ МЖК «Залізничник»проведена у повній відповідності до вимог п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (надалі –Закон № 509-ХІІ) та п.1.2 ст.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205. Представник Відповідача зазначає, що положеннями вказаних норм законодавства органам державної податкової служби, за наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки та виявлення невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі заявленій у податковій декларації, надано право надсилати такому платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначається сума перевищення та підстави для її вирахування. За таких обставин, Відповідач не погоджується з доводами позивача про незаконність дій посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеса та вважає обґрунтованим висновок акта перевірки ТОВ МЖК «Залізничник»про порушення останнім пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, та не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення від 20 липня 2010 року за № 0025991502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 3 196 646, 00 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, а також дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що позивач 20.07.2010р. о 18 годині 05 хвилин подав до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року (а.с.29-34), що підтверджується копією квитанції № 2 (аркуш справи 35), та згідно з п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР задекларував рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування, а саме: 3 196 646, 00 грн., у зменшення зобов’язань цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до п.1 ст.11 Закону № 509-ХІІ та п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР в разі подання платником податків декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну)  перевірку заявлених у ній даних.

У судовому засіданні встановлено, що посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка ТОВ МЖК «Залізничник»з питань достовірності заявленої до зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування, а саме: 3 196 646, 00 грн., у зменшення зобов’язань цього податку наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ.

За наслідками проведеної перевірки був складений акт перевірки від 20.07.2010 р. №8505/15-2/26542833 (а.с.209-212 т.с.ІІІ) «Про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ МЖК «Залізничник», код за ЄДРПОУ - 26542833, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ»(далі –Акт перевірки). Таким чином, судом встановлено, що камеральна перевірка Відповідачем проведена у день подання декларації з податку на додану вартість, показники якої і послужили підставою та предметом проведення вказаної перевірки.

Також судом встановлено, що на підставі Акта перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси того ж таки 20.07.2010 р. прийняла податкове повідомлення-рішення № 0025991502/0 (аркуш справи 208 т.с. ІІІ), яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 196 646, 00 грн. за порушення вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, яке позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалось.

Відповідно до пп. 7.7.4. п.7.7. ст..7 Закону №168/97-ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації; до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. 

Із змісту Акта перевірки слідує, що Відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування на підстав абз. 3 пп. «а»пп. 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР. Відповідно до зазначеного підпункту не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

В Акті перевірки на підтвердження відсутності права на бюджетне відшкодування вказується на те, що «основні засоби на підприємстві відсутні (додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року не надавались), амортизаційні нарахування (р.07 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року) відсутні». Таким чином, висновок про відсутність права на бюджетне відшкодування зроблено за результатами дослідження показників декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 р., а також за результатами дослідження показників, в тому числі раніше поданих декларацій з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. «в» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України № 2181 камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Згідно із п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що документальна невиїзна (камеральна) перевірка може проводитися податковим органом лише на підставі даних, які містяться у поданих платником податку деклараціях, а також на підставі документів, які наявні у податкового органу, що проводить таку перевірку.

Відповідно до  пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.

В судовому засіданні встановлено, що  Позивач є платником податку на додану вартість, що не заперечував у судовому засіданні представник відповідача.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7  Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам  товарів  (послуг)  та  при  імпорті і включається до розрахунку бюджетного  відшкодування наступного звітного періоду.

На підставі пп.7.7.3 п.7.7 ст.7  Закону №168/97-ВР, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення  податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, передбачено, що платник податку на додану вартість не має права на отримання бюджетного відшкодування якщо мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

На підтвердження правомірності заявленої суми, а саме: 3 196 646, 00 грн., яка підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зменшення зобов’язань податку на додану вартість наступних податкових періодів, Позивачем додано до матеріалів справи: копії податкових накладних (а.с.1-200 т.с.ІІІ), на підставі яких сформовано податковий кредит в період з грудня 2006 р. по лютий 2010р.; податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010р. з додатками (а.с.201) у 24 рядку якої задекларовано залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 3 463 786, 00 грн.; податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року з додатками у рядку 25 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а саме: 3 196 646, у рядку 26 задекларовано залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а саме: 266 832 грн.

Судом встановлено, що згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України № 9633 (а.с.24 т.с. І), основним видом діяльності Позивача є будівництво. Позивачем також надано суду належним чином засвідчені копії дозвільної документації на право спорудження 12-ти поверхового двохсекційного житлового будинку із вбудованими приміщеннями офісів й підземним гаражем-стоянкою за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 30; рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005р. № 556, яким надано Позивачу дозвіл на проектування та будівництво житлового будинку; рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2006р. № 185, яким позивачу відведено під спорудження житлового будинку земельну ділянку площею 0,4712 га за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 30; дозвіл на виконання будівельних робіт № 540/07 від 19.12.2007 р.; договір на право забудови від 14.09.2005р.; договір оренди земельної ділянки від 18.05.2006 р. (а.с.104-109 т.с. І). Також позивачем надано суду докази здійсненні будівництва основних фондів в період з грудня 2006р. по лютий 2010р. Так, у судовому засіданні досліджено договори на виконання підрядних робіт по зведенню 12-ти поверхового двохсекційного житлового будинку із вбудованими приміщеннями офісів й підземним гаражем-стоянкою за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 30: №1/15-08від 15.08.2008р., №1/20-03 від 20.03.2008р., №1/05-08 від 05.08.2008р., №1/03-07 від 13.07.2008р., №1/25-06 від 25.06.2008р., №1.13/06 від 13.06.2008р., №1/23.04 від 24.04.2008р., №1/14-04 від 14.04.2008р., №1/20-03 від 20.03.2008р., №1.06/06 від 06.06.2008р., №ПДО-58/07-Ц від 28.08.2008р., №1/11-08 від 11.08.2008р., №б/н від 20.03.2008р. №0708-1 від 07.08.2007р., №65 від 17.07.2007р., №10-08-07  від 09.08.2007р., №210 від 07.11.2005р., №4 від 24.01.2007р. та акти виконаних робіт до них (а.с.151 т.с.І). Позивачем також надано докази придбання будівельних матеріалів, призначених для використання при спорудженні житлового будинку, зокрема такі договори поставки: № 1.20/06 від 20.07.2008р., №1/08-04 від 08.04.2008р., №1808 від 08.08.2008р., №13-10/08 від 13.10.2008р. (а.с.10-20 т.с.ІІ). Додатково, в підтвердження наявності у Позивача не введених в експлуатацію будівель додано фінансові звіти Позивача за 2006, 2007, 2008, 2009 та за перший квартал 2010 року, які є документами суворої звітності, та які містять інформацію стосовно вартості таких будівель, а саме: у графі незавершене будівництво фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва за перший квартал 2010 року значиться сума 17 754 900 грн. (а.с. 222-225 т.с. І).

Відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під основними фондами слід розуміти матеріальні цінності, призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що житловий будинок, який будується позивачем, підпадає під визначення основних фондів, а витрати, понесені у зв’язку з оплатою такого будівництва є витратами на спорудження основних фондів.

Судом встановлено, що жодних документів на підтвердження права Позивача на заявлену ним до відшкодування суму податку на додану вартість, відповідач не витребував. Досліджені в судовому засіданні документи, що підтверджують спорудження (будівництво) Позивачем основних фондів, не були предметом вивчення Відповідачем в ході проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 с.7 Закону №168/97-ВР, за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач в супереч наведеним нормам не здійснив усіх необхідних заходів з використанням усіх наданих йому законами України повноважень щодо об’єктивного встановлення наявності/відсутності у Позивача права у декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року заявити до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 3 196 646, 00 грн..

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд з урахуванням зазначеного вище, приходить до висновку, що Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ МЖК «Залізничник» цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                               П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний жилий комплекс «Залізничник»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення від 20.07.2010р. № 0025991502/0 –задовольнити частково.                                                                      

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 20.07.2010р. № 0025991502/0.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                    Суддя                                                                      С.О. Cтефанов

 29 жовтня 2010 року