Ухвала

від 24.09.2024 по справі 758/11791/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11791/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Ковбасюк О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Національного університету «Києво-Могилянська академія» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:

- заборони Національному університету «Києво-Могилянська академія», його посадовим та службовим особам, в тому числі ректору, голові та членам приймальної комісії, вчиняти дії, зокрема, приймати рішення, видавати наказ (накази), укладати договір, підписувати інші документи, виконувати процедури вступної кампанії, що стосуються прийому до аспірантури до Національного університету «Києво-Могилянська академія». зарахування на навчання в аспірантурі Національного університету «Києво-Могилянська академія» за денною очною формою здобуття освіти для здобуття ступеня доктора філософії. спеціальність 081 Право, за освітньо-науковою програмою 081 Право, за рахунок коштів державного бюджету, щодо однієї особи (одного місця) із загального обсягу державного замовлення підготовки науково-педагогічних кадрів через аспірантуру за рахунок бюджетного фінансування у 2024 році в Національного університету «Києво-Могилянська академія»;

- з?упинення дії рішень, наказу (наказів), договорів, інших документів, які прийняті, ухвалені, укладені, підписані, починаючи з 13.09.2024, та стосуються процедур вступної кампанії, прийому до аспірантури до Національного університету «Києво-Могилянська академія», зарахування на навчання в аспірантурі Національного університету «Києво-Могилянська академія» за денною очною формою здобуття освіти для здобуття ступеня доктора філософії, спеціальність 081 Право, за освітньо-науковою програмою 081 Право, за рахунок коштів державного бюджету, щодо однієї особи (одного місця) із загального обсягу державного замовлення підготовки науково-педагогічних кадрів через аспірантуру за рахунок бюджетного фінансування у 2024 році в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».

В обґрунтування заяви заявник ОСОБА_1 зазначив, що 13.09.2024 він звернувся до відповідача шляхом надсилання на адресу електронної пошти із заявою про зарахування його поза конкурсом до Національного університету «Києво-могилянська академія» на навчання в аспірантурі за денною очною формою здобуття освіти для здобуття ступеня доктора філософії, спеціальність 081 Право, за освітньо-науковою програмою 081 Право, за рахунок коштів державного бюджету. Однак відділом аспірантури йому було повідомлено, що права на зарахування поза конкурсом він не має, при цьому письмової відповіді на його заяву від 13.09.2024 ним не отримано. Позивач вважає, що вказана позиція (дії та бездіяльність) відповідача порушує його конституційне право на вищу освіту, у зв`язку з чим він має намір пред`явити позов до Національного університету «Києво-Могилянська академія» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії.

При цьому, оскільки пунктом 2 Розділу ІІ Правил прийому на навчання до аспірантури Національного університету «Києво-Могилянська академія» у 2024 році визначено, що наказ про зарахування до аспірантури на місця державного замовлення видається до 01.10.2024, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист, та поновлення йогом порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Крім того, Правила прийому на навчання до аспірантури Національного університету «Києво-Могилянська академія» у 2024 році, всупереч п. 26 статті 20, п. І статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачають можливості реалізації вказаних норм Закону.

Після видання наказу про зарахування до аспірантури на місця державного замовлення розпочнеться освітній процес, тобто обсяг державного замовлення буде використаний, а тому необхідність застосування заходів забезпечення позову зумовлена саме фактором часу.

Також з інформації та відповідей відповідача, відсутності офіційної відповіді на заяву від 13.09.2024 чітко прослідковується намір відповідача не здійснити зарахування заявника поза конкурсом в аспірантуру, а потім, після видання відповідного наказу, надати офіційну відповідь, тобто зробити це з максимальним відтягненням часу, з метою ускладнити та унеможливити виконання рішення суду.

У відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Відповідно роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Разом з тим, суд вважає, що заявником не наведено достатніх доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а також не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, суд вважає, що обрані заявником заходи забезпечення позову фактично призведуть до втручання в діяльність навчального закладу, що є неприпустимим, а другий обраний заявником захід забезпечення за своєю суттю є способом захисту цивільних прав, який може бути самостійною позовною вимогою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 154, 157, 258-261 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Національного університету «Києво-Могилянська академія» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО. О. Ковбасюк