Постанова

від 24.09.2024 по справі 534/121/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/121/24 Номер провадження 22-ц/814/2289/24Головуючий у 1-й інстанції Комарова Д.Ю. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря: Сальної Н.В.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 березня 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із вказаною заявою, у якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити факт, що йому належить на праві власності літній майданчик з навісом літ «Ам», площею 82.2 кв.м в складі об`єкту нерухомого майна кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву обґрунтовано тим, що він володіє та має на праві власності приміщення кафетерію « ОСОБА_3 » за вказаною адресою, яке складається з самого приміщення кафетерію літ. «А» та літнього майданчику з навісом літ. «Ам».

Вказував, що він має технічний паспорт на вказане приміщення з планом, на якому зображено літній майданчик.

Зазначав, що встановлення факту належності на праві власності зазначеного вище літнього майданчика, необхідне для реалізації його майнових прав щодо вільного розпорядження та володіння своїм майном.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.

Роз`яснено заявнику ОСОБА_1 , що він має право подати позов на загальних підставах.

Ухвала суду мотивована тим, що факт, який просить встановити заявник, не може бути встановлений судом в порядку окремого провадження. Встановлення вказаного факту пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_4 , посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити його заяву.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що між учасниками справи відсутній спір щодо пава власності на літній майданчик. Заявник надав суду докази суду, що його право власності на нерухоме майно визнане і зареєстроване у законному порядку, проте існує неповнота зазначених відомостей у правовстановлюючих документах , які мають юридичне значення та можливі юридичні наслідки.

Вказував, що встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Вважає, що через неповноту зазначених відомостей у його право установчих документах існує можлива загроза щодо реалізації його прав на розпорядження у повному обсязі його майном.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що факт, який просить встановити заявник, не може бути встановлений судом в порядку окремого провадження та прийшов до висновку, що встановлення вказаного факту пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що зі змісту заяви вбачається, що встановлення факту необхідне заявнику для можливості реалізації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Крім того, у порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

З у рахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що встановлення факту належності на праві власності нерухомого майна, не може бути встановлений судом в порядку окремого провадження.

Судом правильно зазначено, що факт належності громадянину на праві власності літнього майданчика може встановлюватися судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей літній майданчик, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документа про право власності та про те, що на підставі цього документа об`єкт належав йому на праві власності.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, зазначене не позбавляє заявника звернутися до суду для вирішення цього питання в порядку позовного провадження.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про залишення заяви, поданої в окремому провадженні, без розгляду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, яке відповідає закону.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що ухвала місцевого суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування - відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль